Газова камера: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Hupia (обговорення | внесок) Немає опису редагування Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
| (Не показано 32 проміжні версії 20 користувачів) | |||
Рядок 5:
Перша спроба створити газову камеру була проведена в одній з в'язниць штату [[Невада]] в 1923 році, з ініціативи тюремного стоматолога на прізвище Тернер. Він пропонував впускати отруйний газ безпосередньо в камеру смертників, коли ті спали, але після невдалого експерименту, внаслідок якого отримали смертельне отруєння двоє наглядачів вирішено було сконструювати окрему прибудову в тюремному дворі. Тернер вважав, що якщо пустити отруйні речовини в камеру смертників під час сну, то вони помруть не відчувши нічого.
Винахідником «душогубки» — автомобіля, переобладнаного з фургона для перевезення хліба, у кузові якого душили вихлопним газом засуджених на смерть людей, вважається радянський працівник НКВС, лейтенант держбезпеки [[Берг Ісай Давидович]]. У кузов фургона, обшитого зсередини оцинкованим залізом, пророблявся отвір, через який за допомогою ґумового шлангу надходили вихлопні гази, від отруєння якими за 20-30 хвилин засуджені у фургоні помирали. Саме ці радянські автодушогубки, «очевидно, були взяті на озброєння гітлерівцями в роки Другої світової війни».<ref>''Жирнов Е''. [http://www.kommersant.ru/doc.aspx?DocsID=1265324 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191210230457/https://www.kommersant.ru/doc/1265324 |date=10 грудня 2019 }} «По пути следования к месту исполнения приговоров отравлялись газом» // Коммерсантъ Власть. — 2007. — № 44. {{ref-ru}} {{Недоступне посилання|date=травень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}; ''Петров Н.'' [http://www.novayagazeta.ru/data/2010/gulag10/00.html «Человек в кожаном фартуке» // Новая газета, спецвыпуск «Правда ГУЛАГа» от 02.08.2010 № 10 (31).] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100806171843/http://www.novayagazeta.ru/data/2010/gulag10/00.html |date=6 серпня 2010 }}{{ref-ru}}</ref><ref>[http://books.google.com.ua/books?id=9kU3QglBUucC&pg=PA59&dq=Берг+душегубки&hl=uk&sa=X&ei=6qQUT6-ODM3z-gbOwYziAw&redir_esc=y#v=onepage&q=Берг%20душегубки&f=false Борьба за власть: Троцкий, Сталин, Хрущев, Брежнев, Андропов] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210608085338/https://books.google.com.ua/books?id=9kU3QglBUucC&pg=PA59&dq=Берг+душегубки&hl=uk&sa=X&ei=6qQUT6-ODM3z-gbOwYziAw&redir_esc=y#v=onepage&q=Берг%20душегубки&f=false |date=8 червня 2021 }}. {{ref-ru}}</ref>
== Застосування ==
Газові камери використовувалися для страти засуджених злочинців у США починаючи з 1920-х років. Газові камери широко використовувалися нацистською Німеччиною як засіб вбивства в [[Табір смерті|таборах смерті]] [[євреї]]в, [[Слов'яни|слов'ян]] і тих, кого нацисти вважали «унтерменшами». Це підтверджується численними свідченнями, а також нацистськими документами. У газових камерах Освенцима і Майданека для масових вбивств застосовувався Циклон Б, а в Треблінці та деяких інших таборах смерті для масових вбивств використовувалися приміщення, в які закачувалися вихлопні гази дизельних двигунів. Відомі випадки використання автомобілів, обладнаних газовою камерою
{{початок цитати}}
У червні 1941 року я отримав наказ встановити в Аушвіці обладнання для винищення євреїв. Коли я обладнав будинок для винищувань в Аушвіці, то пристосував його для використання газу «Циклон Б», який являв собою кристалічну синильну кислоту. Іншим удосконаленням, зробленим нами, було будівництво газових камер з разовою пропускною спроможністю в 2 тисячі чоловік, у той час як у десяти газових камерах Треблінки можна було винищувати за один раз тільки по 200 чоловік у кожній.
{{кінець цитати|джерело=[[Рудольф Гьосс]], свідчення на [[Нюрнберзький процес|Нюрнберзькому процесі]]<ref>[http://www.lebed.com/2000/art2338.htm Валерий Лебедев. Пепел (Ужас Холокоста) N194, 5 ноября 2000 года]</ref>.}}
Аж до кінця XX століття газові камери застосовувалися також у Сполучених Штатах Америки для виконання смертної кари. Востаннє (станом на січень
'''Штат Аризона:''' За вибором засудженого поряд зі смертельною ін'єкцією тільки якщо вирок був винесений до 15 листопада 1992.
Рядок 25 ⟶ 27:
'''Меріленд:''' За вибором засудженого поряд зі смертельною ін'єкцією, тільки якщо злочин було скоєно до 25 березня 1994.
Цей метод неодноразово піддавався критиці як досить болісний; смерть нерідко
== Гази, що застосовуються в газовій камері ==
=== Нацистська Німеччина ===
У нацистській Німеччині в таборах смерті газові камери використовувалися для масового знищення в'язнів [[Циклон Б|Циклоном Б]]. Крім стаціонарних газових камер використовувалися також пересувні моделі на автомобільній базі, так звані «душогубки», де отруєння проводилося за допомогою чадного газу з вихлопної труби в непроникному кузові.
=== США ===
[[File:Map of US gas chamber usage.svg|thumb|left|Gas chamber usage in the United States.{{legend|#FFFF33|'''Secondary''' method only}} {{legend|#7fff00|'''Previously''' used, but '''not presently'''}} {{legend|#0099CC|'''Never''' used}}]]
У США для страти застосовується синильна кислота, що готується на місці розчиненням ціанідів в сірчаній кислоті. У 1995 році Стюарт А. Крек (англ. Stuart A. Creque) запропонував використовувати для страти в газовій камері чистий азот, яким замінюється звичайне повітря
== Застосування для евтаназії ==
Починаючи з 30-х років 20 століття в [[лабораторія]]х, які працюють з тваринами стали з'являтися евтанайзери, тобто газові камери, розміром приблизно 0,5 м у всіх вимірах. Розмір такого евтанайзера не дозволяє туди помістити людину, але туди легко поміщаються [[Миша|миші]], [[щур]]и і [[Кріль|кролики]]. В цю камеру впускається [[азот]] або [[Діоксид вуглецю|вуглекислий газ]] в кількості, яка створює [[Гіпоксія|гіпоксію]] і тварини непомітно для себе задихаються в цьому апараті.
У 2017 році австралійський політик , затятий прихильник, лобіст і практик евтаназії Філіп Ничке спільно з голландським інженером Олександром Баннінком дали розвиток цієї ідеї, збільшивши цей евтанайзер до розмірів людини.
Більшість деталей даного виробу виготовлені на 3D-принтері, в камеру подається стиснутий азот в кількості 4-х літрів з балона, розташованого внизу, таким чином знижуючи відсоток вільного кисню з нормальних 20% до 2%, яке для самого евтаназанта відбувається практично непомітно. Газова камера активується евтаназантом зі смартфона через спеціальний додаток, який дає код активації, що діє протягом доби. Наприкінці 2021 року цей виріб отримав право на експлуатацію в [[Швейцарія|Швейцарії]], але задовго до того був отриманий шквал критики на адресу цього виробу, що став для нього [[Чорний піар|чорним піаром]], критики в один голос стверджують, що такий виріб це гламурна газова камера, яка може спричинити [[Ефект Вертера|хвилю самогубств]].
<gallery>
Файл:Sarco-device.jpg|Газова камера [[Sarco Suicide Pod]]
Файл:Philip-nitschke.jpg|Філіп Ничке, автор проєкту «Sarco Suicide pod», відомий в рідній Австралії як «Доктор Смерть».
</gallery>
== Примітки ==
{{примітки}}
{{Бібліоінформація}}
{{Смертна кара2|Способи та знаряддя=так}}
| |||