Шпак Петро Федорович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м виправила на велику букву
мНемає опису редагування
 
(Не показані 19 проміжних версій 12 користувачів)
Рядок 5:
| зображення_підпис =
| дата народження = 17.6.1931
| місце народження = село [[Дашківці (Віньковецький район)|Дашківці]], тепер [[Хмельницький район|Хмельницького району]] [[Хмельницька область|Хмельницької області]]
| дата смерті = 20.4.2002
| місце смерті =
Рядок 24:
| Дружина =
| Діти =
| нагороди = {{ряд2|{!{орден Трудового Червоного Прапора}}|{{орден style="background:Трудового transparent"Червоного Прапора}}}}
{{ряд2|{{Державна премія УРСР у галузі науки і техніки|1977}}|{{Державна премія УРСР у галузі науки і техніки|1991}}|{{премія Ради Міністрів СРСР}}}}
{{!}} {{орден Трудового Червоного Прапора}}{{!!}}{{орден Трудового Червоного Прапора}}
}}{{Othernames|Шпак (значення){{!}}Шпак}}
{{!}}}
'''Петро́ Фе́дорович Шпак''' ([[17 червня]] [[1931]], село [[Дашківці (Віньковецький район)|Дашківці]], тепер [[Хмельницький район|Хмельницького району]] [[Хмельницька область|Хмельницької області]] — [[20 квітня]] [[2002]], місто [[Київ]]) — український [[геолог]], доктор геолого-мінералогічних наук (з [[1981]] року), [[член-кореспондент]] [[АН УРСР]] (з [[1990]] року), міністр геології УРСР ([[1967]]—[[1982]] роки). Депутат [[Верховна Рада УРСР|Верховної Ради УРСР]] 8—10 скликань ([[1971]]—[[1985]] роки). Кандидат у члени [[ЦК КПУ]] в 1971—1976 р. Член [[ЦК КПУ]] в 1976—1986 р.
}}{{Othernames|Шпак (значення)}}
'''Петро́ Фе́дорович Шпак''' (* [[17 червня]] [[1931]], [[Дашківці (Віньковецький район)|Дашківці]]  — † [[20 квітня]] [[2002]]) — український [[геолог]], доктор геолого-мінералогічних наук (з [[1981]] року), [[член-кореспондент]] [[АН УРСР]] (з [[1990]] року), міністр геології УРСР (в [[1967]]–[[1982]] роках). Дружина - Шпак Марія Михайлівна. Донька - Шпак Галина Петрівна. Внук Головченко Михайло Михайлович - помер у 2013 році. Похований у Києві на Байковому кладовищі. Правнук - Ахтирський Ілля Михайлович, народився 2 листопада 2009 року. Проживає з мамою Ольгою.
 
== Біографія ==
Народився [[17 червня]] [[1931]] в селі [[Дашківці (Віньковецький район)|Дашківцях]] (нині [[Віньковецький район|Віньковецького району]], [[Хмельницька область|Хмельницької області]]) в родині [[селяни]]на. В [[1948]] році закінчив [[Кам'янець-Подільський індустріальний технікум]], в [[1953]] році — [[Львівський політехнічний інститут]] (геологорозвідувальний факультет).
 
У [[1948]] році закінчив [[Кам'янець-Подільський індустріальний технікум]], у [[1953]] році — [[Львівський політехнічний інститут]] (геологорозвідувальний факультет).
'''Трудова діяльність:'''
 
* у [[1953]]–[[1966]] роках — геолог на [[Східницьке нафтове родовище|Східницькому нафтопромислі]], старший і головний геолог [[Битків-Бабченське нафтогазоконденсатне родовище|Битківського нафтопромислу]], головний геолог нафтопромислового управління «Долина—Нафта», директор новоствореної Надвірнянської контори розвідувального буріння, начальник геологічного відділу та головний геолог об'єднання «Укрзахіднафтогаз». Член [[КПРС]] з [[1957]] року;
У [[1953]]–[[1959]] роках — геолог [[Східницьке нафтове родовище|Східницького нафтопромислу]] тресту «Бориславнафта» Дрогобицької області; старший, головний геолог [[Битків-Бабченське нафтогазоконденсатне родовище|Битківського нафтопромислу]] об'єднання «Укрнафта» та управління «Надвірнанафта» Станіславської області.
* у [[1966]]–[[1967]] роках — начальник Головного управління з пошуків і розвідки нафтових і газових родовищ в Україні, член колегії Міністерства геології УРСР;
 
* у [[1967]]–[[1982]] роках — міністр геології УРСР. У цей період в Україні виявили декілька унікальних і великих родовищ [[апатитові руди|апатит]]-[[ільменіт]]ових, [[берилієві руди|берилієвих]], [[Рідкіснометалічні руди|рідкіснометалічно]]-апатитових, [[марганцеві руди|марганцевих руд]], [[каолін]]ових, [[графіт]]ових родовищ; розвідали нові вугленосні райони у [[Донбас]]і, [[залізні руди|залізорудні]] — на півдні України, у [[Кривбас]]і та [[Приазов'я|Приазов'ї]], [[цеоліти|цеолітові]] — у Закарпатті; відкрили басейни мінеральних вод типу «[[Нафтуся]]» у Хмельницькій та [[Тернопільська область|Тернопільській]] областях; почали роботи з оцінки [[золотоносні руди|золотоносності]] [[Українські Карпати|Карпат]] та [[Український щит|Українського щита]];
Член [[КПРС]] з [[1957]] року.
* у [[1982]]–[[1984]] роках завідувач лабораторії, у [[1984]]–[[1992]] роках — завідувач відділу нафтогазоносних провінцій, а у [[1992]]–[[1997]] роках — директор [[Інститут геологічних наук НАН України|Інституту геологічних наук НАН України]]. Радник президента НАН України й радник при дирекції ІГН (від 1997 року і до кінця життя).
 
У [[1959]]–[[1960]] роках — головний геолог нафтопромислового управління «Долинанафта» Станіславської області.
 
У [[1960]]–[[1966]] роках — директор новоствореної Надвірнянської контори розвідувального буріння тресту «Прикарпатбурнафта» Станіславської області; начальник геологічного відділу та головний геолог об'єднання «Укрзахіднафтогаз».
 
* уУ [[1966]]–[[1967]] роках — начальник Головного управління з пошуківпошукових і розвідкирозвідувальних робіт нафтових і газових родовищ в Україні, член колегії Міністерства геології УРСР;.
 
*18 ужовтня [[1967]] — 14 липня [[1982]] рокахроку — міністр геології УРСРУкраїнської РСР. У цей період в Україні виявили декілька унікальних і великих родовищ [[апатитові руди|апатит]]-[[ільменіт]]ових, [[берилієві руди|берилієвих]], [[Рідкіснометалічні руди|рідкіснометалічно]]-апатитових, [[марганцеві руди|марганцевих руд]], [[каолін]]ових, [[графіт]]ових родовищ; розвідали нові вугленосні райони у [[Донбас]]і, [[залізні руди|залізорудні]] — на півдні України, у [[Кривбас]]і та [[Приазов'я|Приазов'ї]], [[цеоліти|цеолітові]] — у Закарпатті; відкрили басейни мінеральних вод типу «[[Нафтуся]]» у Хмельницькій та [[Тернопільська область|Тернопільській]] областях; почали роботи з оцінки [[золотоносні руди|золотоносності]] [[Українські Карпати|Карпат]] та [[Український щит|Українського щита]];.
 
* уУ [[1982]]–[[1984]] роках завідувач лабораторії, у [[1984]]–[[1992]] роках — завідувач відділу нафтогазоносних провінцій, а у [[1992]]–[[1997]] роках — директор [[Інститут геологічних наук НАН України|Інституту геологічних наук НАН України]]. Радник президента НАН України й радник при дирекції ІГН (від 1997 року і до кінця життя).
 
Обирався депутатом [[Верховна Рада УРСР|Верховної Ради УРСР]] 8–10 скликань ([[1971]]–[[1985]] роки).
[[Файл:Могила Петра Шпака.JPG|міні|250пкс|Могила Петра Шпака]]
Жив у Києві по [[Вулиця СувороваМихайла Омеляновича-Павленка (Київ, Печерський район)|вулиці Суворова]], 13<ref>[http://www.google.com.ua/imgres?q=%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D0%BAШпак+%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BEПетро+%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87Федорович&hl=uk&client=firefox&hs=2HT&sa=X&rls=org.mozilla:ru:official&biw=1152&bih=675&tbm=isch&prmd=imvnso&tbnid=QLB0SixAPSokkM:&imgrefurl=http://www.kdpu-nt.gov.ua/content/visokoefektivna-rozvidka-i-priskorene-vvedennya-v-doslidno-promislovu-ekspluatatsiyu-unikaln&docid=su0SVlqDFfTuzM&imgurl=http://www.kdpu-nt.gov.ua/sites/default/files/card/5068_11.jpg&w=827&h=605&ei=02HdT6DQI87SsgaVl4GHDg&zoom=1 Сайт Комітету з Державних премій України у галузі науки і техніки]</ref>. Помер [[20 квітня]] [[2002]] року. Похований в [[Київ|Києві]] на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] (ділянка № 52а).
 
=== Родина ===
Дружина — Шпак Марія Михайлівна. Старша донька, Галина, проживає у Києві. Молодша донька, Наталія, проживає у Канаді.
 
== Наукова діяльність ==
Рядок 50 ⟶ 61:
Ініціатор і один із авторів розробки та впровадження стратегії пошуків покладів [[вуглеводні]]в, пов'язаних з міжкупольними структурами [[Дніпровсько-Донецька западина|Дніпровсько-Донецької западини]] (ДДЗ), пошуків нафти та газу на великих глибинах у ДДЗ і [[Передкарпатський прогин|Передкарпатському прогині]], а також в [[акваторія]]х [[Чорне море|Чорного]] і [[Азовське море|Азовського морів]].
 
Наукові інтереси охоплювали проблеми вивчення особливостей геологічної будови нафтогазоносних регіонів, формування та просторового розміщення покладів [[вуглеводні]]в за величиною запасів і фазовим станом, прогнозування їх ресурсної бази і визначення оптимальних шляхів пошуків родовищ нафти та газу. ВнісЗробив значний вкладвнесок у теорію нафтогазової геології та практику пошуково-розвідувальних робіт. Розробив принципи [[районування геоморфологічне|районування]] нафтогазоносних територій, в межах України виділив 4 [[нафтогазоносна провінція|нафтогазоносні провінції]], які містять 9 [[нафтогазоносна область|нафтогазоносних областей]]. Встановив належність унікальних, великих і середніх скупчень вуглеводнів [[осадовий чохол|осадового чохла]] [[Дніпровсько-Донецька западина|ДДЗ]] до [[депресія (геологія)|депресій]] та їх схилів у кристалічному фундаменті. З позиції [[походження нафти і газу|органічного походження вуглеводнів]] заклав наукову базу під уявлення про площинну [[диференціація гірських порід|диференціацію]] та вертикальну [[зональність газова|зональність]] розташування покладів вуглеводнів за фазовим станом, теоретично обґрунтував значні перспективи нафтогазоносності великих глибин. За його ініціативою було переорієнтовано пошуки покладів вуглеводнів у [[Дніпровсько-Донецька западина|ДДЗ]] на глибинах 4000—5000 м, що дозволило істотно підвищити їхню результативність.
 
Ініціатор і науковий керівник Національної програми «Нафта і газ України до [[2010]] р.», Державної програми з освоєння [[газогідратне родовище|газогідратів]] Чорного моря, Державної програми «Освоєння вуглеводневих ресурсів Українського сектора Чорного і Азовського морів». Розробив стратегію пошуків родовищ вуглеводнів в Україні, оцінив перспективи нарощування власної бази ресурсів і запасів вуглеводнів, умови повного забезпечення України нафтою та газом.
Рядок 74 ⟶ 85:
 
== Нагороди й відзнаки ==
Нагороджений двома [[орден Трудового Червоного Прапора|орденами Трудового Червоного Прапора]], багатьма [[медаль|медалями]] та почесними грамотами. Двічі [[лауреат]] [[Державна премія України в галузі науки і техніки|Державної премії України в галузі науки і техніки]] ([[Державна премія України в галузі науки і техніки — лауреати 1977 року|1977]], [[Державна премія України в галузі науки і техніки — лауреати 1991 року|1991]]), лауреат премійпремії Ради Міністрів СРСР, лауреат премії [[Премія НАН України імені В. І. Вернадського|імені В. І. Вернадського]]. [[Заслужений геолог УРСР]]Української РСР (з 1975 року).
 
==Вшанування пам'яті==
У [[2011]] році в Києві, на будівлі Інституту геологічних наук НАН України по [[Вулиця Олеся Гончара (Київ)|вулиці Олеся Гончара]], 55б, встановлено [[граніт]]ну [[меморіальна дошка|меморіальну дошку]] на честь Петра Шпака<ref>[http://www.interesniy.kiev.ua/maps/catalog.php?p=3993 Захоплюючий Київ]{{Недоступне посилання|date=серпень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>.
 
== Примітки ==
Рядок 83 ⟶ 94:
 
== Література ==
* Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.
* Хто є хто в Україні, 1997: Довідник. — К., 1997. — С. 299–300.
* [http://www.nbuv.gov.ua/portal/All/herald/2002-07/16.htm Петро Федорович Шпак: Некролог]
*''Шаталов Н.Н.'' Петр Федорович Шпак – выдающийся министр и ученый эпохи расцвета геологии в Украине (К 85-летию со дня рождения) // Мінеральні ресурси України. 2016, № 3. С.43-46.
*''Шаталов Н.Н.'' Петр Федорович Шпак – выдающийся министр, ученый, человек (К 85-летию со дня рождения) // Геологічний журнал. 2016, № 2. С. 133-136.
 
[[Категорія:Уродженці Віньковецького району]]
Рядок 92 ⟶ 106:
[[Категорія:Міністри УРСР]]
[[Категорія:Заслужені геологи УРСР]]
[[Категорія:Депутати Верховної Ради УРСР 8-го скликання]]
[[Категорія:Депутати Верховної Ради УРСР 9-го скликання]]
[[Категорія:Депутати Верховної Ради УРСР 10-го скликання]]
[[Категорія:Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки]]
[[Категорія:Персоналії:КиївНауковці Інституту геологічних наук НАН України]]
[[Категорія:Поховані на Байковому кладовищі]]