Енеїда: відмінності між версіями

|Переклад = [[Стешенко Іван Матвійович|Іван Стешенко]] (частково)<br/>М.[[Білик Михайло Йосипович|Михайло Білик]]<br />[[Микола Зеров]]

'''«Енеї́да»''' ({{lang-la|Aenēis}}, походить від ''род. відмінка'' {{lang-la|Aenēidos}}) — епічна поема [[Латинська мова|латинською мовою]], автором якої єнаписана [[Вергілій|Вергілієм]]. Написана між 29 та 19 р. до н. е., і присвяченаПрисвячена історії [[Еней|Енея]], легендарного [[Троя|троянського]] героя і предка [[Римляни|римлян]]. Після«Енеїда» втечістворювалася зів знищеноїчаси грекамиправління імператора [[ТрояОктавіан Август|ТроїОктавіана Августа]], Енейза насприяння чолі[[Гай вцілілихЦільній троянцівМеценат|Гая шукаєЦільнія місцяМецената]], дета зможемала відродитина місто.меті Взвеличити цьому[[Римська йомуімперія|Рим]] намагаютьсяразом допомогтиз ійого перешкодитиімператором якпісля іншікризи народи й герої, так і боги[[Тріумвірат|тріумвіратів]].

Поема складається з так званих 12 «книг» (глав), які налічують 9996 віршів. Вона чітко поділяється на 2 частини, кожна з яких уміщує по 6 книг: 1-6 книги&nbsp;— це розповідь про мандри Енея (схожі на [[Одіссея|мандри Одіссея]]); 7—12 книги&nbsp;— опис битв у Італії (це начена римськакшталт «<nowiki/>[[Іліада|Іліади]]<nowiki/>»).

Вергілій продовжує поетичну традицію Гомера, оскільки «Енеїда» підкреслено зорієнтована на «Одіссею» й «Іліаду». Відповідності між цими трьома поемами пронизують усі рівні тексту. Як [[Гомер]] докладно описує мандри Одіссея від Трої до Ітаки, так і Вергілій дає опис шляху Енея від того ж Іліону (Трої) до Італії. Як Одіссей на бенкеті у базилевса феаків Алкіноя докладно розповідає про свої пригоди, так само Еней на бенкеті у Дідони описує загибель Трої й тривалі мандри. Як Одіссея не хоче відпускати закохана в нього німфа Каліпсо, так і Енея затримує закохана в нього Дідона. І Одіссей, і Еней відвідують царство мертвих і повертаються звідти живими. Навіть бурі й шквали на морі під час їхнього плавання&nbsp;— схожі<ref name=":0">{{Cite news|title=Compare and Contrast Odyssey and Aeneas|url=https://www.academia.edu/9161578/Compare_and_Contrast_Odyssey_and_Aeneas|accessdate=2020-11-26|language=en|first=Constantine|last=Capco|archive-date=4 грудня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201204205636/https://www.academia.edu/9161578/Compare_and_Contrast_Odyssey_and_Aeneas}}</ref><ref name=":1">{{Cite web|title=Iliad, Odyssey, Aeneid: An Epic Trilogy|url=https://samrocha.medium.com/iliad-odyssey-aeneid-an-epic-trilogy-9d3bc49d0631|website=Medium|date=2020-06-20|accessdate=2020-11-26|language=en|first=Sam|last=Rocha|archive-date=17 січня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210117164246/https://samrocha.medium.com/iliad-odyssey-aeneid-an-epic-trilogy-9d3bc49d0631}}</ref>.

Чимало відповідностей можна також знайти, зіставляючи «Енеїду» з «Іліадою». І там, і там війна починається через жінок&nbsp;— відповідно Єлену й Лавінію. Еней у поемі Вергілія виконує ту ж функцію, що Ахілл в «Іліаді»: вони найсильніші й найхоробріші з-поміж героїв, і навіть залишення ними поля бою (хоч і з різних причин) викликають схожі наслідки: війська ахейців і троянців опиняються в критичному стані. Знаменитий «каталог кораблів» у «Іліаді» перегукується з переліком племен, які виступили проти Енея. Як нічну вилазку робилиздійснювали хоробрі Одіссей і Діомед, так саме вночі прокралися до табору ворогів друзі-троянці Нис і Евріал. Як [[Гефест]], на прохання Фетіди, зробив Ахіллові щита, так щита Енеєві зробив Вулкан на прохання Венери. В обох поемах війни, сутички призводять до двобоїв ватажків, і в обох випадках перемагають головні герої поеми, спочатку вагаючись: вбивати чи помилувати ворога (Гектора й Турна), але в обох поемах головні герої пригадують, що їхні супротивники вбили їхніх найкращих друзів (Патрокла й Палланта) і помстилися за загиблих, таки вбиваючи того ж Гектора та Турна. У творах Гомера й Вергілія великою є роль «божественної волі», втручання небожителів у справи смертних. Як в «Одіссеї» Посейдон, так в «Енеїді» Юнона є запеклими ворогами відповідно Одіссея та Енея, а їхнє втручання в розвиток дії надає оповіді гостросюжетного забарвлення. Список відповідностей можна продовжити<ref name=":0" /><ref name=":1" />.

Між «Іліадою» та «Енеїдою» водночас існує суттєва різниця: друга явно політизована, в ній звеличується колишня римська доблесть, скромність, честь, давньоримський спосіб життя&nbsp;— основа могутності майбутньої світової держави. Те саме, що імператор [[Октавіан Август]] здійснював політично, Вергілій в той же час робив за допомогою поезії,&nbsp;— обидва вони намагалися відродити старі, іноді забуті традиції, які свого часу допомогли вивищитися Римській державі<ref вивищитисяname=":0" /><ref name=":1" />.

'''Книга перша.''' Флот [[Еней|Енея]] відпливає від берегів розграбованої і спаленої греками [[Троя|Трої]] і прямує до [[Італія|Італії]]. Герой забрав із собою батька [[Анхіс|Анхіза]] і сина [[Іул]]а (Асканія), але втратив дружину. Він сподівається знайти місце, де зможе збудувати нову Трою. Але богиня [[Юнона]] прагне довершити знищення троянців та ненавидить Енея. У морі настає сильна буря, наслана богом [[Еол]]ом, підмовленим Юноною. Бог [[Нептун (міфологія)|Нептун]] за проханням Венери рятує троянців з рештками їх кораблів, і ті опиняються на узбережжі Африки. [[Юпітер (міфологія)|Юпітер]] запевняє Венеру, що доля Енея — стати славетним засновником великого народу. Він посилає бога [[Меркурій (міфологія)|Меркурія]] до народу тірійців, щоб прихилити їх до троянців. Венера з'являється Енеєві і розповідає йому про розташований попереду [[Карфаген]] і його царицю [[Дідона|Дідону]]. Еней прибуває до Карфагена і оглядає місто й храм. Дідона гостинно приймає Енея та його супутників. Аби схилити царицю до допомоги Енею, Венера підміняє його сина Іула богом [[Купідон]]ом. Той розпалює в Дідони кохання до Енея. Відбувається урочистий прийом у Дідони на честь Енея, де цариця просить розповісти про попередні пригоди.

'''Книга третя.''' Еней продовжує розповідати про свої мандри. Покинувши Трою на кораблях, він висадився у [[Фригія|Фригії]] і заснував місто Енеаду. Герой довідався як цар Трої [[Пріам]] послав [[Полідор (син Кадма)|Полідора]] з часткою скарбів до [[Поліместор]]а. Але той убив посла і привласнив скарби собі. Зловісні знаки на могилі Полідора налякали Енея і він поплив далі на пошуки більш дружніх земель. Еней зупивсязупинився на острові [[Делос]], але [[оракул]] вказав, плистищо кращої долі слід чекати на острівострові [[Крит]]. Моровиця на Криті змусила Енея залишити цей острів. Взяті в подорож статуї богів [[Пенати|пенатів]] уві сні спрямували його до Італії. Буря занесла троянців на острови, де вони зустрілися з [[Гарпії|гарпіями]]. Зупинившись в [[Епір]]і, герой та його супутники припливли в місто Бутрот. Там Еней зустрів уцілілих троянців [[Андромаха|Андромаху]] й [[Гелен]]а, що втекли паралельно з ним. Гелен навіщував які пригоди стануться надалі і дав щедрі подарунки. Пливучи вздовж берегів Італії, троянці зупинилися на Сицилії біля гори [[Етна]]. Забутий там [[Одіссей|Одіссеєм]] [[Ахеменід]] попередив Енея про [[Кіклопи|кіклопів]], і троянці врятувалися від їх нападу та благополучно прибули до міста Дрепан на [[Сицилія|Сицилії]]. Там батько Енея, Анхіс, помер.

'''Книга четверта.''' Дідона розповідає своїй сестрі Анні, що закохалась в Енея. Підтримана сестрою, цариця сподівається одружитися наз ЕнеєвіЕнеєм. Юнона використовує це і домовляється з Венерою щодо його одруження з Дідоною, аби той затримався в Африці. Під час полювання Еней і Дідона лишаються в печері, де кохаються. Як і сподівалася Юнона, герой покидає пошуки місця для нової Трої. За якийсь час прибуває Меркурій та повідомляє волю Юпітера продовжити подорож. Еней потай готується до втечі, що спричиняє сварку з Дідоною. Зрештою Еней з товаришами залишають Карфаген. Побачивши, що їхїхній флот відпливає, Дідона в розпачі вмираєгине, сплившиспаливши себе. Наостанок цариця проклинає Енея, щоб троянці ніколи не жили в мирі з карфагенянами.

'''Книга п'ята.''' Буря знову настигає флот Енея і приганяє його до Сицилії. Гостинно прийнятий правителем [[Ацест]]ом, вождь троянців у роковини смерті свого батька Анхіса влаштовує похоронні ігри — корабельні перегони, змагання з бігу, бій навкулачки, стріляння з лука, дитячі ігри. Тим часом Юнона підбурює троянських жінок, і ті підпалюють флот троянців, щобщоби більше нікуди не плисти. Еней залишає на Сицилії старих і знесилених і,(їхнє заснувавшипоселення містостає Сегесту,основою для міста Акеста) і відпливає вже з меншою командою. Під опікуванням [[Нептун (міфологія)|Нептуна]], якого просила про це Венера, він благополучно пливе до Італії, втративши в дорозі лише стернового Палінура.

'''Книга шоста.''' Прибувши до Італії, Еней висаджується біля міста [[Куми|Кум]] і в храмі [[Аполлон]]а зустрічається зі жрицею [[Сивіли|Сивіллою]], яка віщує його долю. Але жриця не знає усього, тож герой просить Сивіллу зробити так, щоб він побачився в підземному царстві з тінню батька. Сивілла показує йому як туди дістатися, а той добуває для неї «золоте гілля». По принесенні жертви [[Прозерпіна|Прозерпіні]] Еней із Сивіллою спускаються в підземне царство [[Аїд]]а. Тіні померлих оточують їх біля річки [[Ахеронт]]у, через яку [[Харон (міфологія)|Харон]] перевозить Енея. Шлях охороняє триголовий пес [[Цербер]], але Сивілла задобрює його солодким коржиком. Еней бачить царство потойбічного судді [[Мінос]]а і тіні численних померлих. Він дістається [[Елісій|Елісію]], де спочивають благочестиві. Там тінь Анхіса оповідає про майбутніх славетних нащадків Енея і можливість для благочестивих людей знову народитися в світі живих. Він вказує, що новій Трої бути в царстві царя [[Латин|Латина]]. З Сивіллою герой повертається на поверхню, обравши за вказівкою батька правильну браму.

'''Книга сьома.''' Досягнувши гирла річки [[Тибр]]у, Еней пливе по ній до лаврентійського царя [[Латин]]аЛатина. Герой виряджає до ньогоцаря послів пропонувати мир і просити дозволу побудувати нове місто в його країні. Латин прихильно приймає послів і, згідно з велінням богів, готовий видати за Енея свою дочку [[Лавінія|Лавінію]]. Але, бажаючи розладнати цю угоду, Юнона підбурює проти Енея спершу [[Амата|Амату]], матір Лавінії, а потім рутульського царя [[Турн (міфологія)|Турна]]. На влаштованому троянцями полюванні виникає суперечка поміж ними і латинянами. Амата і Турн викликають латинян на війну з троянцями. Численні племена з усіх частин Італії поспішають з'єднатись і виступити проти троянських військ.

''Тут написана Вергілієм історія обривається, оскільки він помер, не встигнувшивстигши завершити твір.''

Спочатку Вергілій планував написати воєнно-героїчну поему про подвиги [[Октавіан Авґуст|Октавіана Августа]], спадкоємця [[Гай Юлій Цезар|Гая Юлія Цезаря]]. Але згодом він залишивполишив цей свій задум і взявся за епопею, яка, зв'язуючи міфічні оповіді з новим політичним ладом&nbsp;— [[Принципат|принципатом]], прославилазобразила б увесьОктавіана римськийАвгуста народособою, йогощо легендарнихстворила предківРим ізаново. В такому разі історіюміфи та водночаслегенди підносилапро бЕнея іописували заслугизаснування імператораРиму, таа всьогодіяння родуОктавіана поставали наслідуванням його Юліївподвигів. ІдеальнимТакож длятвір такоїзвертав метиувагу здаваласьна історія[[Пунічні мандріввійни]] іРима воєнз троянськогоКарфагеном, герояутверджуючи Енеядумку, що начебтоборотьба заснувавдвох надержав латинськійбула земліспоконвічною, царствопочавшись ще в міфічному минулому<ref>{{Cite web|title=BBC - History - Historic Figures: Virgil (70 BC - 19 BC)|url=http://www.bbc.co.uk/history/historic_figures/virgil.shtml|website=www.bbc.co.uk|accessdate=2020-11-26|language=en-GB|archive-date=14 листопада 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201114003428/http://www.bbc.co.uk/history/historic_figures/virgil.shtml}}</ref>. Еней, якебувши сталонащадком основою[[Зевс]]а, Римськоїпередавав державичастку божественності всім римлянам<ref>{{Cite news|title=Virgil's Choice of Aeneas in the Light of His Purpose in Writing the Aeneid|url=https://ecommons.luc.edu/luc_theses/604|work=Master's Theses|date=1950-01-01|accessdate=2020-11-26|first=John|last=Beall|archive-date=31 жовтня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201031021005/https://ecommons.luc.edu/luc_theses/604/}}</ref>.

Перекази про Енея не були плодом римської народної творчості, а являлив час життя Вергілія існували собоюяк книжковий витвір, до того ж іноземного походження. Грецькі письменники&nbsp;— поет [[Стесіхор]]<ref>{{Cite news|title=The Foundation Legends in Vergil|url=https://www.jstor.org/stable/3295326|work=The Classical Journal|date=1958|accessdate=2020-11-26|issn=0009-8353|pages=25–33|volume=54|issue=1|first=John A.|last=Brinkman}}</ref> та історики [[Гелланік]]<ref>{{Cite web|title=A Hellenistic influence en|url=https://www.semanticscholar.org/paper/A-Hellenistic-influence-en-%22Aeneid%22-IX-Reed/856f283c8c07d7612f5f60250be49860589233c2|website=undefined|date=2004|accessdate=2020-11-26|language=en|first=J. D.|last=Reed}}</ref>, [[Тімей]] і [[Діонісій Галікарнаський]]&nbsp;— пов'язали особу Енея з Італією і зробили його засновником [[Рим]]у. Цей переказ ще до Вергілія знайшовздобув у Римі визнання.<ref>{{Cite Про втечу Енея з [[Троя|Трої]], його мандри і прибуття в Італію згадували стародавні римські епіки [[Гней Невій]] і [[Квінт Енній]].book

{{reflist|2}}

* Енеїда: пер. сз лат. / Публій Марон Вергілій ; Передмова Й. Кобів ; Пер. М. Білик ; Пер. за ред. Борис Тен ; Худож. Ю. А. Чеканюк . — К. : Дніпро, 1972. — 355 с.

[[Категорія:Книги I століття до н. е.]]