Куліш Микола Гурович: відмінності між версіями

|Місце народження = с. [[Чаплинка (смтселище)|Чаплинка]], [[Дніпровський повіт]], [[Таврійська губернія]], [[Російська імперія]]

|Місце смерті = [[Сандармох]], Медвеж'єгорський район, [[Карельська АРСРАвтономна Радянська Соціалістична Республіка|КАРСР]], [[Російська РФСРРадянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]

|Національність = [[українці|українець]]

|Громадянство = {{RUSold}}, <br>{{UNR}}, <br>{{USSR}}

|Роки активності =

|Премії =

|Сайт =

|зображення =

|alma mater =

'''МиколаМико́ла ГуровичГу́рович КулішКулі́ш''' (18 грудня 1892, [[Чаплинка (смтселище)|Чаплинка]], [[Дніпровський повіт]], [[Таврійська губернія]], [[Російська імперія]], нині [[Херсонська область]], [[Україна]] — 3 листопада 1937, [[Сандармох]], [[Медвеж'єгорський район]], [[Карельська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Карельська АРСР]], [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Російська РФСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — український [[письменник]], [[режисер]], [[драматург]], представник [[Розстріляне Відродженнявідродження|Розстріляного Відродженнявідродження]].

Враження від дитинства загалом Микола Куліш лаконічно узагальнив у автобіографії, написаній [[1921]] року.

З [[1905]] року навчався в Олешківському (тепер [[Олешки]] [[Херсонська область|Херсонської області]]) міському чотирикласному училищі. Куліш запізнався з патріархальністю Олешків у перший же день. Приятель Куліша по училищу Антон Алейников згадував: «Куліша привела до хати наша мати. Вона казала, що цього хлопчика помітила на Базарному майдані в передвечір'я і, довідавшись із розпитувань, що йому ніде зупинитися, привела до себе додому … Ми всією родиною, 9 душ, жили в одній великій кімнаті, спали на полу, а Кулішеві виділили житлову площу на печі й запнули фіранкою». Нічим не прикметна хата Алейникових, на Міщанській (нині вул. Самарця), де Куліш так і лишився жити, збереглася<ref>Наталя Кузякіна «Траєкторії доль».&nbsp;— К.: Темпора.&nbsp;— 2010.</ref>. Саме в Олешках Куліш і знайомиться з відомим письменником і перекладачем [[Дніпровський Іван Данилович|Іваном Дніпровським]], який згодом написав багато спогадів про Куліша. Проте через свою різку вдачу і здатність групувати навколо себе критично мислячих учнів, він мав погані стосунки з керівництвом. Через це Куліша декілька разів відраховували з училища, як він писав з автобіографії «за организацию кружков молодежи и непочтение к начальству».

Але не зважаючи на це, Кулішеві вдалося [[1908]] року вступити до Олешківської [[Прогімназія|прогімназії]]. Тут він навчання не закінчив, оскільки заклад закрили у часі, коли до закінчення її Кулішеві залишалося зовсім небагато.

В Олешках також з'являються перші драматичні спроби Куліша — колоритні малюнки з колишнього життя. [[1913]] року він пише першу п'єсу «На рыбной ловле» [[російська мова|російською мовою]], що згодом лягла в основу комедії «[[Отак загинув Гуска]]».

Коли Миколі Кулішеві було 22 роки, він надіслав документи до [[НоворосійськийОдеський національний університет імені І. І. Мечникова|Новоросійського університету]] на філологічний факультет, де його навіть зарахували на перший курс. Проте ці плани перервав початок [[Перша світова війна|Першої світової війни]], коли у серпні [[1914]] року його мобілізували до війська.

У [[1914]] році полковник відправив його до Одеської школи прапорщиків, після закінчення якої він вирушає на фронт.

На 1916 підпоручик 224-го піхотного Юхновського полку 56 піхотної дивізії РІА. 20 вересня 1916 року поранений біля села Воля Садовська.14 жовтня 1916 р. поступив в Херсонський лазарет Олексіївського товариства сестер милосердя Російського товариства [[ЧервонийМіжнародний Хреструх |Червоного Хреста і Червоного Півмісяця|Червоного Хреста]].

Перша світова війна погано відбилася на здоров'ї Миколи Куліша: у нього поранення, контузія, посилення критичних настроїв. У [[1917]] році, вже будучи офіцером, Микола Куліш під час [[Лютнева революція|Лютневої революції]] стає на її бік, пов'язуючи з цим свої надії на побудову гуманістичного і справедливого суспільства.

З початку [[1918]] року — голова Олешківської ради робітничих і селянських депутатів.

У липні [[1919]] року, перебуваючи в [[Херсон]]і, Микола Куліш формує Дніпровський селянський полк у складі Червоної Армії. З цим полком він згодом захищав Херсон і Миколаїв у боях з денікінцями.

За [[Гетьманатукраїнська Держава|гетьманського правління]] [[Скоропадський Павло Петрович|П. Скоропадського]] Миколу Куліша було ув'язнено на 5 місяців.

Після демобілізації керував органами народної освіти в Олешківському повіті, редагував газету «Червоний Шлях» у [[Кропивницький|Єлизаветграді]]. В цей період складає першу українську абетку  для дорослих — «Первинка», в якій використав твори класичної української літератури, а також деякі власні. Організовуючи школи, дбаючи за учнів та вчителів, Микола Куліш багато подорожує південною Україною. Під час голоду 1921—1922 років Куліш усіляко намагався допомогти школярам і учням. Події цього періоду життя він зображує у документально-нарисовій повісті російською мовою «По весям и селам». Цей твір складається із двох частин: «Из записной книжки 1921 года» та «Из записной книжки 1922 года» (опубліковані в одеському педагогічному журналі «Наша школа» № 3, 4–5 за 1923  р.). У ньому Микола Куліш використовує елементи художньої оповіді, публіцистичні міркування, документалізовані спостереження, за допомогою яких описав голод у Таврії.

У [[1922]] році працював у губернському відділі народної освіти в Одесі на посаді інспектора шкіл. В [[1924]] році написав п'єсу «[[97 (п'єса)|97]]», в якій розповів про голод 1921—1922 років на Херсонщині. Постановки цього твору та п'єси «[[Комуна в степах]]» ([[1925]]) на харківській сцені принесли Кулішу загальне визнання. У 1924 році Куліш також знайомиться із [[Смолич Юрій СмоличКорнійович|Юрієм Смоличем]]&nbsp;— відомим письменником і громадським діячем, який залишив багато спогадів про Куліша<ref>{{cite web|url=https://www.ostromir.xyz/chervonyi_shliakh_1927/smolych2/|title=«Драматичне письменство наших днів»|last=Смолич|first=Юрій|date=1927|access-date=2023-10-02}}</ref>.

У [[Кропивницький|Зінов'євську]] з кінця квітня до початку червня 1925 року редагує газету «Червоний шлях». У цей час переписувавсялистувався з [[Дніпровський Іван Данилович|Іваном Дніпровським]] та іншими відомими культурними діячами.

[[1925]] року переїжджає до Харкова, де знайомиться із такими визначними діячами української літератури як [[Хвильовий Микола|Микола Хвильовий]], [[Лесь Курбас]], [[Остап Вишня]], [[Сосюра Володимир Миколайович|Володимир Сосюра]], [[Яновський Юрій Іванович|Юрій Яновський]], [[Тичина Павло Григорович|Павло Тичина]], [[ІванЕпік Дніпровський]],Григорій [[Данилович|Григорій Епік]] та інші. У цей період входить до літературної організації «[[Вільна академія пролетарської літератури|ВАПЛІТЕ»]]».<br/>

З середини 1920-х років Микола Куліш поступово стає однією з центральних постатей українського літературного, громадського і мистецького життя, а також центральною постаттю тодішньої української драматургії. Через це у листопаді [[1926]] року його було обрано президентом «[[Вільна академія пролетарської літератури|ВАПЛІТЕ»]]» і до січня [[1928]] року він обіймав цю посаду. У 1926—1928 роках входить до складу редакційної колегії журналу «Червоний Шлях», друкується в альманасі «[[Літературний ярмарок]]», пише статтю «Критика чи прокурорський допит», де захищає право митця на самобутність та внутрішню незалежність.

З кінця [[1929]] року — член президії нового літературного об'єднання «[[Пролітфронт]]».

На першому всесоюзному з'їзді радянських письменників, що відбувся 17 серпня — 1 вересня 1934 року Миколу Куліша оголосили буржуазно-націоналістичним драматургом. 19 серпня на ранковому засіданні [[Кулик Іван Юліанович|І.  Кулик]] у своїй доповіді про напрямки розвитку української літератури схарактеризував Миколу Куліша як митця, що є представником «виявів націоналізму» в драматургії, та як художника, «більшість п'єс якого є відверто націоналістичними і ворожими нам» і зазначив, що на них базувалася робота театру «Березіль», коли ним керував Лесь Курбас.

У грудні [[1934]] року, перед похоронами свого друга [[Дніпровський Іван Данилович|Івана Дніпровського]], Миколу Куліша було заарештовано органами НКВС і звинувачено у приналежності до націоналістичної терористичної організації і зв'язках з [[Організація українських націоналістів|ОУН]]. Під час судового процесу у «[[Справа «боротьбистів» 1935|Справі боротьбистів]]» в березні 1935 року виїзною Військовою колегією Верховного суду разом з [[Епік Григорій Данилович|Г.  Епіком]], [[Плужник Євген Павлович|Є.  Плужником]], [[Підмогильний Валер'ян Петрович|В.  Підмогильним]], О.  Ковінькою та іншими засуджений до 10 років Соловецьких таборів.

На [[СоловкиСоловецькі острови|Соловках]] утримувався в суворій ізоляції. [[3 листопада]] 1937 року, за постановою особливої [[Трійка НКВС|трійки НКВС]] по Ленінградській області від 9 жовтня 1937  р., розстріляний в урочищі [[Сандармох]] [[Медвеж'єгорський район|Медвеж'єгорського району]], [[Республіка Карелія|Карелія]], у складі т.  зв. «Соловецького етапу» у кількості 1111 осіб, разом із Лесем Курбасом, [[Підмогильний Валер'ян Петрович|Валер'яном Підмогильним]], [[Мазуренко Юрій Петрович|Юрієм Мазуренком]] та [[Епік Григорій Данилович|Григорієм Епіком]].

Реабілітований [[4 серпня]] [[1956]] року за відсутністю складу злочину.

Перші п'єси [[97 (п'єса)|«97»]] ([[1924]]), [[Комуна в степах|«Комуна в степах»]] ([[1925]]) переважно реалістично-побутового характеру; комедія-фарс [[Хулій Хурина (герой п'єси)|«Хулій Хурина»]] ([[1926]]) має експресіоністичні риси; «Зона» ([[1926]]) — гостра сатира на партійних кар'єристів, комедія [[Отак загинув Гуска|«Отак загинув Гуска»]] ([[1925]]) має елементи символізму. Творчою вершиною стали п'єси [[Народний Малахій|«Народний Малахій»]] ([[1927]]), «[[Мина Мазайло]]» ([[1929]]). Тема цих п'єс — облудність ідеалів комуністичної революції, національне пристосуванство і фальш міщанського середовища. «[[Патетична соната (п'єса)|Патетична соната]]» ([[1929]]) показує боротьбу трьох сил — комуністичної, білогвардійської і національно-патріотичної у [[1917]]-18 рр. У п'єсі використано засоби тогочасної експериментальної драми у поєднанні з традиційним українським театром (вертеп).

У [[1930]]-х рр. Куліш написав п'єси [[Маклена Ґраса|«Маклена Граса»]] ([[1933]]), [[Прощай, село|«Прощай, село»]] ([[1933]], перевидано [[1934]]  р. під назвою «Поворот Марка»), «Вічний бунт» та ін. Твори Куліша гостро критикувала офіційна критика. Більшість його творів були поставлені на сцені театру «[[Березіль]]» [[Курбас Лесь|Л. Курбаса]].

* Твори. — Нью-Йорк: Українська вільна академія наук, [[1955]].

* Твори в двохП'єси. томахЛисти. — Київ: Дніпро, [[1990]]1969.

Херсонський обласний український музично-драматичний театр із 1990 року  носив ім'я ім. Миколи Куліша, а з 2005 року називається Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша.