Жовтий Клин: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Pvladko (обговорення | внесок) →Цікаві факти: оформлення |
Немає опису редагування Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
(Не показано 33 проміжні версії 23 користувачів) | |||
Рядок 1:
{{unibox}}
'''Жовтий Клин''' — [[українська етнічна територія]] в нижньому [[Надволжя|Надволжі]].
У [[Надволжя|надволзьких]] областях Жовтого Клину є густа мережа українських поселень, передусім у [[Астраханська область|Астраханській]], [[Волгоградська область|Волгоградській]], [[Саратовська область|Саратовській]], [[Самарська область|та Самарській]]
▲'''Жовтий Клин''' — [[українська етнічна територія]] в нижньому [[Надволжя|Надволжі]]. Вперше для позначення цієї території використав саратовський історик [[Шульга Ігор Іванович|Ігор Шульга]]. В українській політичній традиції Жовтий Клин належить до числа ще двох українських колоніальних територій в Азії — [[Сірий Клин|Сірого Клину]] та [[Зелений Клин|Зеленого Клину]], розташованих за межами суцільної української етнічної території.
До Жовтого Клину також інколи зараховують суміжні землі [[Надуралля]], яке також належить до [[Південний Урал|Південного Уралу]]. Значні українські сільські острови відомі на [[Оренбурзька область|Оренбургщині]] в [[Західно-Казахстанська область|Уральській]], [[
▲У [[Надволжя|надволзьких]] областях Жовтого Клину є густа мережа українських поселень, передусім у [[Астраханська область|Астраханській]], [[Волгоградська область|Волгоградській]], [[Саратовська область|Саратовській]], [[Самарська область|та Самарській]] . Населення цих регіонів мішане, в загальному домінують [[росіяни]], але є низка районів та селищ, в яких [[українці]], з огляду на сконцентроване поселення, творять локальну більшість в порівнянні з іншими національностями. Заселення українцями Жовтого Клину є нерівномірним. Наявні навіть суто українські сільські ареали (острови). Також розповсюджені змішані російсько-українські сільські округи. Найбільші українські громади зосереджені у містах [[Саратів]], [[Волгоград]]. Також значні громади українців зосереджені в [[Самара (місто)|Самарі]], [[Тольятті]], [[Казань|Казані]], [[Астрахань|Астрахані]].
▲До Жовтого Клину також інколи зараховують суміжні землі [[Надуралля]], яке також належить до [[Південний Урал|Південного Уралу]]. Значні українські сільські острови відомі на [[Оренбурзька область|Оренбургщині]] в [[Західно-Казахстанська область|Уральській]], [[Актюбинська область|Актюбинській]] областях, на півдні [[Башкортостан|Башкортостану]]. Великі міські громади є в містах [[Оренбург]]у, [[Орськ]]у, [[Актобе]], [[Атирау]], [[Орал]]і.
== Демографічна статистика ==
Жовтий Клин можна умовно поділити на Нижньоволзький і Середньоволзький регіони. До Нижньоволзького належать Астраханська та Волгоградська область, а також північно-східна частина [[Калмикія|Калмикії]]. До Верхньоволзького — Саратовська та Самарська області. З-поміж усіх областей українці найбільше сконцентровані у Саратовській.
В Нижньо-Волзькому регіоні перепис [[1926]] року свідчив про те, що в Калмицькій Автономній Області жило 15 тисяч, Астрахані та довкіллі 14 тисяч та в Сталінградській області 141 тисяча українців.
На Саратовщині
В Середньоволзькому районі, тобто в Самарщині, у 1926 році проживало 80 тисяч українців. До українських поселень в Самарській області дотикаються такі ж поселення в Оренбурґській області на сході, в якій нараховували
== Історія ==
[[Файл:Герб міста Енгельса.png|праворуч|thumb|Герб міста [[Енгельс (місто)|Енгельса]] (колишньої Покрівської слободи) нагадує про українських чумаків, які у пошуках солі з XVIII ст. почали освоювати ці землі.]]
=== Ранні поселення:
Початкове поселення українців у Надволжі пов'язане з військовою політикою уряду Московщини:
{{Цитата|У середині XVII ст. "черкасами" служили у Надволжі і у залогах багатьох волзьких міст та на сторожевих лініях. У першій половині XVIII ст. була споруджена Царицинська сторожова лінія, що замкнула шлях, яким кочовики з півдня проходили далеко на північ і наскакували на селища осілих людей. Один український козак подав думку заселити охочими українцями землі, що з півночі безпосередньо прилягали до Царицинської лінії. Ця думка сподобалася Петру І. Він повелів в наказних землях оселяти тільки українців. Через кілька років на Волзі з’явилася нова українська слобода Дубівка та інші селища. 1732 року російський уряд
Такими були перші поселення в Надволжі. Поблизу військових поселень виникали добровільні поселення на землю, яка в тому часі в Надволжі була дуже рідко заселена, а
Масове заселення українцями краю розпочалося у [[18 століття|XVIII ст.]], коли населення [[Гетьманщина|Гетьманщини]] та [[Слобідська Україна|Слобідської України]], рятуючись від посилення експлуатації з боку поміщиків (
Крім острогів, слобід та хуторів українці
=== Чумацькі поселення ===
Рядок 36 ⟶ 35:
Окрема роль в заселенні Надволжя належить українським [[Чумаки|чумакам]], коли в [[1747]] р. видобування [[Сіль|солі]] на озері [[Ельтон (озеро)|Ельтон]] та її продаж стали монополією царського уряду. Ельтон — це озеро з поверхнею 172 кв. км., яке розташоване за 300 км на південний схід від Саратова та 130 км від [[Дмитрієвськ]]а. До цього озера вливається сім соляних річок, яких води наносять на дні озера поклади солі.
Видобування солі почалося ще в другій половині
Через те що на безлюдній території чумакування було ускладнене, царський уряд також вербував серед українців не тільки козаків, але й чумаків. Згідно з В. Ю. Чубенком, складно «було в малозаселеному Низовому Поволжі при повному бездоріжжі знайти достатню кількість транспорту. Тому уряд звернувся до українських чумаків, цих споконвічних перевізників солі. їх прибуло до Поволжя багато.»
На протилежному березі Волги від Саратовського земляного городка чумаки заснували Покровську слободу (тепер м. Енгельс) і від неї вгору і вниз по течії Волги — десяток менших селищ. Неподалік Дмитрієвського городка виникла [[Ніколаєвськ (Волгоградська область) | Миколаївська слобода]]. Якщо раніше на схід аж до Уралу не було населеннях пунктів, а траплялись лише стоянки кочовиків, то тепер виросло тут багато чумацьких селищ. У другій половині XVIII ст. чумацькі слободи та хутори виникли на північний схід від Саратова — по [[Іргиз]]і, на річці [[Ахтуба|Ахтубі]]. Так, у 1805 р. на річці Ахтубі заснована слобода Царівка. При цьому Царівка була заснована українськими чумаками якраз на місці, де колись була столиця [[Золота Орда|Золотої орди]] — [[Сарай
Видобуток ельтонської солі розвинувся у великий прибутковий промисел, тому царський уряд піклувався українськими чумаками. Вони були звільнені від військових повинностей, також землі чумаків ельтонського промислу залишалися
Між чумаками України і чумаками Поволжя була різниця: в Україні вони були не тільки перевізниками, але й купцями та продавцями солі, на Поволжі їхня діяльність була обмежена виключно до перевезення солі. Чумаки з України тримали з українськими чумаками над Волгою постійні контакти, — вони приїздили сюди, купували сіль, рибу та інший товар і транспортували їх в Україну. Велике значення у цих зв'язках мала слобода [[Дубівка]], у якій схрещувались дороги на [[Дон]] з Волги і навпаки, — «з весни і до пізньої осені між Дубівкою на Волзі та станицею Качалівською на Дону відбувався безперервний рух чумацьких валок. Дуже часто чумаки перевозили волами цілі судна, при цьому рухові допомагали вітрила. Чумацтво відіграло помітну роль в освоєнні, заселенні та розвиткові економіки Нижнього Поволжя», — пише В. Ю Чубенко.
У другій половині 19 століття почав інтенсивніше розвиватися соляний
=== Нова хвиля заселення: кінець
{{Ненаписаний розділ}}
=== Радянський період ===
{{Ненаписаний розділ}}
== Етноніми українців на Жовтому Клині ==
На Жовтому Клині щодо українців вживали три основні назви: [[малорос]]іянин, [[Черкаси (етнонім)|черкас]] та [[хохол]]. Так, зокрема, назва черкаси головно стосувалася українських козаків, які засновували остроги та укріплення (городи́). Також черкасами здебільшого називали українців, які селилися на півночі Жовтого Клину — на території сучасних Пензенської, Самарської, [[Ульяновська область|Ульяновської областей]], Татарстану та Башкирії. Зокрема, збереглися топоніми «Черкаси» та Черкаська вулиця у місті [[Пенза]], заснованому українськими козаками в другій половині 17 століття.
В. Ю. Чубенко вказує на те, що
Найчастіше для означення населення українського походження уживали назви «малороссийский» та «малоросиане». Була слобода [[Єлань Малоросійська]], а наприклад, [[Баландинська волость]] на Саратовщині складалася з двох частин: «Баландинское Малороссийское Общество» та «Баландинское Русское Общество». Також відомі на цих теренах села Малоросійська Покровська слобода та Малоросійська Миколаївська слобода — обидві в низинному Надволжі.
Рядок 66 ⟶ 67:
== Матеріальна і духовна культура українців Жовтого Клину ==
Дослідженням етнографії та фольклору українців Жовтого Клину займалися [[Петер-Симон Паллас|П. С. Паллас]], І. Лекохін, К. Фальк, А. Леопольдов, письменник [[Данило Мордовець]], О. Мінх, С. Ілюмінарський та інші. У 19 столітті більшість досліджень з життя українців на Жовтому Клині публікувалися у «Саратовских Губернских Ведомостях», Іншим важливим джерелом є також матеріали, поміщені у «Памятных книжках Саратовской губернии». Данило Мордовець, будучи секретарем губернського статистичного комітету та радником губернського правління, мав доступ до урядової документації та багато подорожував Надволжям, тому залишив великий матеріал з історії і культури краю. Всі ці матеріали використовував він у своїх літературних творах, як от «Козаки та море», «Дзвонар», «Солдатка» (всі з 1859), «Старці» (1885), «Семен Палій», «Сагайдачний» та інші. С. Ілюмінарський опублікував у 1872 р. збірку пісень і колядок п. н. «Малороссийские песни, записанные в Баланде (Аткорского уезда)»<ref>[[iarchive:
Після [[Перша світова війна|першої світової війни]] в Саратові було організоване Товариство історії, археології та етнографії, що опублікувало кілька збірників. Також був створений Науково-дослідний інститут краєзнавства і Музей краєзнавства, завдяки якому відбулося кілька експедицій зі збирання речей матеріальної культури етнічних груп Надволжя та зокрема Саратовщини.
Окреме ім'я в досліджуванні фольклору українців Саратовщини належить уродженцю слободи Баланда М. Некозаченку, що наче продовжував зусилля С. Ілюмінарського записувати тексти народних пісень в українських поселеннях Надволжя. М. Некозаченко записував окрім тексту пісень також і мелодії, які в його час почали поступово зникати. Серед записів Некозаченка такі давні мелодії, як «[[Ой летів пугач]]», «[[Зажурився ясний соколонько]]», «[[Та туман яром]]», «[[Зелений дубочок]]», «[[Про чумака Грицька]]», «[[Про Уляну]]», «[[Ой Василю, Василю]]», «[[Як у розі, у чартозі]]», «[[Про гетьмана]]», «[[Про короля шведського]]», «[[Ой за гаєм, гаєм]]» та інші<ref>М. Некозаченко. [http://chtyvo.org.ua/authors/Nekozachenko_M/Ukrainski_starovynni_pisni_v_sl_Balandi_Atkarskoho_pov_Saratovskoi_hub/ Українські старовинні пісні в сл. Баланді Аткарського пов. Саратовської губ.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181209124049/http://chtyvo.org.ua/authors/Nekozachenko_M/Ukrainski_starovynni_pisni_v_sl_Balandi_Atkarskoho_pov_Saratovskoi_hub/ |date=9 грудня 2018 }} / Науковий збірник за рік 1927.</ref>. Багато з зібраних пісень Некозаченка — це вже саратовські варіанти давніх українських пісень, в яких часто згадуються географічні назви та побут Надволжя, зокрема якщо мова про чумаків, Ельтонське озеро тощо. Наприклад, одна така давня
{{text|
Рядок 92 ⟶ 93:
Своєю культурою українці Надволжя впливали також на своє довкілля та прищеплювали йому принесені з України культурні скарби. До таких зокрема належав звичай ходити з [[вертеп]]ом. Цього звичаю у Надволжі не було, його принесено з України. Крім вертепних дій учасники ще співали пісень та декламували вірші. Цей вертеп, що був своєрідним мистецтвом, завоював був села та міста Саратовщини, і щойно в другій половині XIX ст. він почав зникати з міст. Однак у селах вертеп зберігався набагато довше.
Обрядові та релігійні вірування мають серед українських поволзьких поселенців своє окреме значення, коли В. Ю. Чубенко у «Поволзькому варіанті давньої української пісні» пише дослівно так: «Особливо важливу роль відіграють дослідження етнографів у справі вияснення причин живучості релігійно-
== Відомі українці, пов'язані з Жовтим Клином життям та працею ==▼
== Українські поселення Жовтого Клину<ref>[https://kalusz.io.ua/s120685/mapa_jovtiy_klin Мапа Жовтого Клину]</ref> ==▼
*[[Костомаров Микола Іванович]] (1817 — 1885) — видатний [[Україна|український]] історик, письменник, громадський діяч. У 1848–1859 рр. перебував на [[Заслання|засланні]] в [[Саратов]]і,
*[[Мордовець Данило Лукич]] (1830 — 1905) — український письменник, громадський діяч і мемуарист. У 1844–1872 рр. (з перервами) живе у [[Саратов]]і. Разом з [[Костомаров Микола Іванович|М. Костомаровим]] збирає етнографічні матеріали в українських селах Жовтого Клину, пише україномовні поезії. 1859 р. Мордовець і Костомаров видають у Саратові «Малоросійський літературний збірник».▼
*[[Буревій Кость Степанович]] (1888 — 1934) — український письменник, містифікатор, громадський і політичний діяч. У роки [[Українська революція|Визвольних змагань]] в [[Самара (місто)|Самарі]] боровся з [[Більшовики|більшовиками]]. У 20-х роках ХХ ст. планував створити в [[Саратов]]і секцію українських письменників української московської організації «Село і місто» (СІМ), якою сам і керував<ref>
== Факти ==▼
Згідно з
== Примітки ==▼
{{reflist}}▼
== Див. також ==▼
* [[Сірий Клин]]▼
* [[Зелений Клин]]▼
* [[Малиновий Клин]]▼
== Література ==▼
* Українці в СРСР поза кордонами УРСР. Вінніпег, 1974;▼
* Василь Чубенко. Вивчення фольклору і побуту українців в Надволжі. Народна творчість та етнографія. № 4, 1968, стор. 62-64▼
== Посилання ==▼
* [http://kobza.com.ua/ukrajinskyj-chasopys-saratov/2387-pro-zhovtyj-klyn-na-volzi.html Синельникова В. В. «Про „Жовтий клин“ на Волзі» // «Кобза», 25 липня 2008] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140222194533/http://kobza.com.ua/ukrajinskyj-chasopys-saratov/2387-pro-zhovtyj-klyn-na-volzi.html |date=22 лютого 2014 }}▼
* [http://ar25.org/article/zhovtyy-klyn.html Миць М. «У Львові презентовано нову карту» // «Дух волі», 19 вересня 2010] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140221202053/http://ar25.org/article/zhovtyy-klyn.html |date=21 лютого 2014 }}▼
* [http://kalusz.io.ua/s120685/mapa_jovtiy_klin Мапа «Жовтий клин»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140222151745/http://kalusz.io.ua/s120685/mapa_jovtiy_klin |date=22 лютого 2014 }}
* [[Шульга Ігор Іванович|Шульга И. И.]] [http://nenuda.ru/и-и-шульга-поселения-украинцев-в-саратовском-поволжье.html Поселения украинцев в Саратовском Поволжье (XVIII — начало XX вв.)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150723034648/http://nenuda.ru/и-и-шульга-поселения-украинцев-в-саратовском-поволжье.html |date=23 липня 2015 }}{{ref-ru}}▼
* [http://etnokonf.astrobl.ru/document/568 Украинцы // Этноконфессиональный совет при Губернаторе Астраханской области] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150724025844/http://etnokonf.astrobl.ru/document/568 |date=24 липня 2015 }} {{ref-ru}}▼
▲== Українські поселення Жовтого Клину<ref>
<div style="-moz-column-count:3; column-count:3; -webkit-column-count:3;">
Рядок 292 ⟶ 321:
* [[Озерки]]
* [[Олійникове]]
* [[Ольховка (Волгоградська область)|Ольхівка]]
* [[Орлівка]]
* [[Осички]]
Рядок 301 ⟶ 330:
* [[Пичуга]]
* [[Підкуйкове]]
* [[Полтавський (Вологоградська область)|Полтавський]]
* [[Полунине]]
* [[Покровка]]
Рядок 368 ⟶ 397:
* [[Промислівка]]
* [[Сокрутівка]]
* [[
* [[Успенка]]
* [[Федорівка]]
Рядок 378 ⟶ 407:
* [[Обільне]];
* [[Уманцеве]].
</div>
{{Бібліоінформація}}
▲== Відомі українці, пов'язані з Жовтим Клином життям та працею ==
▲*[[Костомаров Микола Іванович]] (1817 — 1885) — видатний [[Україна|український]] історик, письменник, громадський діяч. У 1848–1859 рр. перебував на [[Заслання|засланні]] в [[Саратов]]і, в справі [[Кирило-Мефодіївське товариство|Кирило-Мефодіївського товариства]]. На засланні продовжував писати історичну працю «Богдан Хмельницький». Збирав етнографічні матеріали в українських селах Жовтого Клину, які використовував згодом у своїх працях.
▲*[[Мордовець Данило Лукич]] (1830 — 1905) — український письменник, громадський діяч і мемуарист. У 1844–1872 рр. (з перервами) живе у [[Саратов]]і. Разом з [[Костомаров Микола Іванович|М. Костомаровим]] збирає етнографічні матеріали в українських селах Жовтого Клину, пише україномовні поезії. 1859 р. Мордовець і Костомаров видають у Саратові «Малоросійський літературний збірник».
▲*[[Буревій Кость Степанович]] (1888 — 1934) — український письменник, містифікатор, громадський і політичний діяч. У роки [[Українська революція|Визвольних змагань]] в [[Самара|Самарі]] боровся з [[Більшовики|більшовиками]]. У 20-х роках ХХ ст. планував створити в [[Саратов]]і секцію українських письменників української московської організації «Село і місто» (СІМ), якою сам і керував<ref> Сергійчук В. «Українізація» Росії". — К. : Українська видавнича спілка, 2000. — С. 217.</ref>.
▲== Факти ==
▲Згідно з проектом Конституції [[АРСР німців Поволжя]] від 31 січня 1926-го року, ця Конституція мала положення про рівноправ'я, відповідно до складу населення, німецької, російської та [[Українська мова|української]] мов. Це значило, що офіційне діловодство в кожному районі відбувалося мовою населення, що становило там більшість. Цей проект так і не вступив у дію, а згідно з Конституцією [[АРСР німців Поволжя|німецької автономії]] від 1937-го року, офіційні права у ній мали лише дві мови — російська та німецька. 1941-го року [[АРСР німців Поволжя|Автономна республіка німців Поволжя]] була взагалі ліквідована<ref>[http://genosse.su/biblioteka/dokumenty/91-konstituciya-assr-np.html Конституция АССР Немцев Поволжья. // Genosse. su. Сайт советских немцев] {{Ref-ru}}</ref>.
▲== Примітки ==
▲{{reflist}}
▲== Див. також ==
▲* [[Сірий Клин]]
▲* [[Зелений Клин]]
▲* [[Малиновий Клин]]
▲== Література ==
▲* Українці в СРСР поза кордонами УРСР. Вінніпег, 1974;
▲* Василь Чубенко. Вивчення фольклору і побуту українців в Надволжі. Народна творчість та етнографія. № 4, 1968, стор. 62-64
▲== Посилання ==
▲* [http://kobza.com.ua/ukrajinskyj-chasopys-saratov/2387-pro-zhovtyj-klyn-na-volzi.html Синельникова В. В. «Про „Жовтий клин“ на Волзі» // «Кобза», 25 липня 2008]
▲* [http://ar25.org/article/zhovtyy-klyn.html Миць М. «У Львові презентовано нову карту» // «Дух волі», 19 вересня 2010]
▲* [[Шульга Ігор Іванович|Шульга И. И.]] [http://nenuda.ru/и-и-шульга-поселения-украинцев-в-саратовском-поволжье.html Поселения украинцев в Саратовском Поволжье (XVIII — начало XX вв.)]{{ref-ru}}
▲* [http://etnokonf.astrobl.ru/document/568 Украинцы // Этноконфессиональный совет при Губернаторе Астраханской области] {{ref-ru}}
▲{{Регіони розселення українців}}
{{Жовтий Клин}}
{{Етнокультурні регіони України}}
{{Портали|Географія|Культура|Росія|Українці}}
[[Категорія:Жовтий Клин|
[[Категорія:Українці Росії]]
[[Категорія:Україномовні країни і території]]
|