Шведська мова: відмінності між версіями

'''Шведська мова''' ({{lang-sv|svenska}} {{IPA-sv|ˈsvɛ̂nːska||Sv-svenska.ogg}}) належить до [[Скандинавські мови|північногерманських мов]], нею розмовляють понад 9 мільйонів людей, здебільшого — у Швеції та Фінляндії, де вона має рівні права поруч із [[Фінська мова|фінською мовою]]. Шведська мова великою мірою є [[Взаємна зрозумілість мов|взаємно зрозумілою]] з [[Норвезька мова|норвезькою]] та [[Данська мова|данською]] мовами. Подібно до інших північногерманських мов шведська походить від [[Давньоскандинавська мова|давньоскандинавської мови]], що нею розмовляли [[германці]] [[Скандинавія|Скандинавії]] в [[Епоха вікінгів|епоху вікінгів]]. Станом на сьогодні шведська мова є найпоширенішою з північногерманських мов за кількістю носіїв.

{{Не перекладенонп|СтандартнаШведська шведськалітературна мова|СтандартнаЛітературна шведська|ensv|Standard SwedishRikssvenska}}, що нею розмовляють здебільшого [[шведи]], є національною мовою, що походить від центральношведських діалектів 19 століття, а міцно вона утвердилась на початку 20-го століття. Хоча й досі існують місцеві [[Різновид мови|різновиди мови]], що походять від давніших сільських [[Діалект|діалектів]], усна та письмова мова є уніфікованою та стандартизованою.

Шведська мова — державна мова [[Швеція|Швеції]] і Фінляндії (поряд із фінською). Вона є рідною для 90% населення Швеції, (більш ніж для 9 мільйонів людей) та, на сьогоднішній деньсьогодні, для 65,2 % населення Фінляндії (300290 000 людей). Близько 25000 з них проживають на повністю шведськомовних [[Аландські острови|Аландських островах]]. Також, ще з середньовіччя, існували шведськомовні общинигромади в Естонії, але вже після Другої світової війни вони майже зникли. Після [[північна війна|російсько-шведської війни]], з українським походом короля Карла{{Джерело?|date=січень 2012}}, кілька шведських поселень залишилось і в Україні, зокрема у центрі та на півдні ([[Старошведське]]).

Шведська — скандинавська мова, що належить до [[Германські мови|германської гілки]] [[Індоєвропейські мови|індоєвропейської родини мов]]. Вона близька до [[Данська мова|данської]] та [[Норвезька мова|норвезької]], але інші [[скандинавські мови]] — ісландська та фарерська — досить віддалені, бо зберегли архаїчний характер. З цієї причини скандинавську групу іноді поділяють на західну та східну підгрупи. До східної належить шведська з кількома різновидами, норвезька, [[Данська мова|данська]] та ютська (ютландська), до західної належать [[Ісландська мова|ісландська]], [[Фарерська мова|фарерська]] та інінші.

Дуже істотна зміна в шведській мові відбулася в [[1960-ті|1960-х]], так звана {{langi|sv|du-reformen}} ({{abbr|досл.|дослівно|}} {{lang-uk|(«ти-реформа»)}}). Раніше допустимою манерою звертання до осіб того самого або вищого [[соціальний статус|соціального статусу]] було звернення за [[звання]]м та [[прізвище]]м. Використання {{langi|sv|herr}} («пан»), {{langi|sv|fru}} («пані») або {{langi|sv|fröken}} («незаміжня панночка») вважалося прийнятним лише в першій розмові з незнайомцями невідомої професії, академічного ступеня або військового звання. Той факт, що до слухача бажано було звертатися в третій особі, ще більше заплутував усне спілкування між членами суспільства. На початку [[XX століття]] була зроблена спроба (але вона не мала успіху) замінити використання титулів та звань займенником {{langi|sv|Ni}} (стандартний займенник другої особи в множині) — аналогічно ситуації у [[французька мова|французькій]] та [[російська мова|російській]] мовах. У підсумку {{langi|sv|Ni}} стали використовувати як менш зухвалу форму {{langi|sv|du}}, що використовувалась для звертання до людей нижчого соціального статусу. З лібералізацією та радикалізацією шведського суспільства в [[1950-ті]] та [[1960-ті|60-ті]] роки раніше значні відмінності між [[соціальний клас|соціальними класами]] стали менш важливими, і {{langi|sv|du}} стало стандартним звертанням навіть у формальному та офіційному контекстах.