Битва під Лейпцигом (1813): відмінності між версіями

|conflict = Битва під Лейпцигом

|partof = [[Війна шостої коаліції]]

|image =[[Файл: Karte_Voelkerschlacht_bei_Leipzig_18_Oktober_1813.png|300px|]]

|date=[[16caption жовтня]] – = Карта битви [[1918 жовтня]], [[1813]]

|place = [[Лейпциг]], [[Королівство Саксонія|Саксонія]]

|result = Поразка Наполеона

|combatant2combatant1 = [[Файл:Flag of the Habsburg MonarchyFrance.svg|22px]] [[АвстріяФранція]]<br />[[Файл:Flag of Prussia (1892-1918)Poland.svg|22px]] [[КоролівствоВаршавське Пруссіягерцогство|ПруссіяГерцогство Варшавське]]<br />[[Файл:FlagРейнська of Russia.svg|22px]] [[Російська імперія|Росіяконфедерація]]:<br />[[Файл:Flag of SwedenSaxony.svg|22px]] [[ШвеціяКоролівство Саксонія|Саксонія]]<br />

|commander1combatant2 = [[Файл:Flag of Francethe Habsburg Monarchy.svg|20px22px]] [[НаполеонАвстрійська I Бонапартімперія]]<br />[[Файл:Flag of PolandPrussia (1892-1918).svg|20px22px]] [[ПонятовськийКоролівство Юзеф АнтонійПруссія|Юзеф Антоній ПонятовськийПруссія]]†<br />[[Файл:Flag of SaxonyRussia.svg|20px22px]] [[ФрідріхРосійська Августімперія|Росія]]<br І/>[[Файл:Flag Саксонськийof Sweden.svg|Фрідріх22px]] Саксонський[[Швеція]]

|commander2=[[Файл:Flagcommander1 of the Habsburg= Monarchy.svg|20px]] [[Карл Шварценберг|Принц Шварценберг]]<br />[[Файл:Flag of Prussia (1892-1918)France.svg|20px]] [[ГебхардНаполеон БлюхерI Бонапарт]]<br />[[Файл:Flag of SwedenPoland.svg|20px]] [[КарлПонятовський XIVЮзеф Юхан БернадотАнтоній|ПринцЮзеф КарлАнтоній ШведськийПонятовський]]†<br />[[Файл:Flag of RussiaSaxony.svg|22px20px]] [[ОлександрФрідріх IАвгуст (російськийІ імператор)Саксонський|ОлександрФрідріх ІСаксонський]]

|strength2strength1 =330 191,000

|strength2 = 330,000
|casualties1 = 38,000 вбитих і поранених<br />30,000 полонених

|casualties2 = 52,000 вбитих і поранених

'''Битва під Лейпцигом''' (відома також як '''Битва народів''', {{lang-de|Völkerschlacht bei Leipzig}}, [[16 жовтня|16]]-—[[19 жовтня]] [[1813]] р.) — битва часу [[Наполеонівські війни|Наполеонівських війн]] між [[Велика армія|військами]] [[імператор]]а [[Наполеон І Бонапарт|Наполеона]] і його союзників ([[Варшавське герцогство|Польща]], [[Німеччина|Рейнський союз]]) та союзними арміями [[АвстріяАвстрійська імперія|Австрії]], [[Королівство Пруссія|Пруссії]], [[Російська імперія|Росії]] і [[Швеція|Швеції]]. Битва відбулася на території [[Німеччина|Німеччини]], з обох сторін у ній брали участь [[німці|німецькі]] війська. Битва під Лейпцигом вважається найбільшою битвою у світовій історії до початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Битва завершилась поразкою [[Наполеон І Бонапарт|Наполеона]], призвела до вторгнення союзників у Францію і до першого [[зречення]] Наполеона від [[Престол (символ влади)|престолу]] в [[1814]] році.

Після [[Франко-російська війна 1812|російської кампанії Наполеона]], яка закінчилась повним розгромомвідступом французької армії, його противники утворили [[Війна шостої коаліції|Шосту коаліцію]], яка об'єднала [[Англія|Англію]], [[Російська імперія|Росію]], [[Іспанія|Іспанію]], [[Португалія|Португалію]], [[Королівство Пруссія|Пруссію]], [[Австрія|Австрію]], [[Швеція|Швецію]] і частину дрібних [[Німеччина|німецьких]] держав-князівств.

Армія [[Наполеон]]аНаполеона скоротилась до декількох сотень тисяч солдат, а об'єднані сили [[Війна шостої коаліції|Шостої коаліції]] на східному березі [[Рейн]]у налічували, за деякими даними, до мільйона солдатів.

[[Наполеон]] на заміну загиблих у Росії [[ветеран]]ів набрав новобранців та зумів здобути дві перемоги над російсько-прусськими військами [[Битва під Лютценом|під Лютценом]] [[2 травня]] і [[Битва під Баутценом|під Баутценом]] [[20 травня|20]] — [[21 травня]], що призвело до короткочасного припинення вогню. Війська коаліції під командуванням [[ГебхардГебгард-Леберехт фон Блюхер|ГебхартаҐебгарда фон Блюхера]], кронпринца [[Карл XIV Юхан Бернадот|Карла Юхана Шведського]] і [[Карл Шварценберг|Карла фон Шварценберга]], дотримуючись стратегії [[ТраченбургськийТрахенберзький план|ТраченбурзькогоТрахенберзького плану]], уникали прямих зіткнень з Наполеоном, проте билися проти його маршалів, здобувши перемоги під [[Битва підбіля ГроссбеереніГросберена|Гроссбеереном]], [[Битва на Катцбаху|Катцбахом]], [[Битва під Кульмом|Кульмом]] і [[Битва під Денневітце|Денневітце]].

Маршалові [[Нікола Шарль Удіно|Удіно]] з 120-тисячною армією не вдалося взяти [[Берлін]], і Наполеон учерез зв'язку з загрозоюзагрозу з півночі був вимушений наприкінці вересня відступити на захід від [[Ельба|Ельби]]. Він організував табір під [[Лейпциг]]ом, прикриваючи свої [[тил]]ові лінії і очікуючи війська союзників. Прусські війська наступали від [[Вартенбург]]а, російські і австрійські — від [[Дрезден]]а, шведські — з [[північ|півночі]].

Через неточну інформацію Наполеон сумнівався у присутності австрійських — [[Богемія|Богемської]] (як і раніше не вірив у вступ [[Австрія|Австрії]] у війну, через свої родинні стосунки з імператором Австрії [[Франц II|Францом II]]) і [[Сілезія|Силезької]] (вважав, що вона знаходиться значно північніше) — армій.

[[15 жовтня]] Наполеон розмістив свої війська навколо [[Лейпциг]]а, при цьому велику частину своєї армії (близько 110 тисяч чоловік) — на південь від міста уздовж річки [[Пляйсе ({{lang-de|Pleie}})]], від Конневітца ({{lang-de|Konnewitz}}) до Маркклєєберга ({{lang-de|Markkleeberg}}) і далі через Вахау ({{lang-de|Wachau}}) і Лібертвольквітц ({{lang-de|Liebertwolkwitz}}) до Хольцхаузена ({{lang-de|Holzhausen}}). [[Генерал]] [[Анрі Гасієн Бертран|Бертран]] біля Лінденау ({{lang-de|Lindenau}}) прикривав дорогу на [[захід]]. На [[північ|півночі]] знаходилися війська [[Маршал Франції|маршалів]] [[Огюст Фредерік Луї де Мармон|Мармона]] і [[Мішель Ней|Нея]].

Після заперечень Олександра, котрий вказував на складність форсування такої території, для виконання свого плану Шварценберг отримав лише 35 тисяч австрійців під командуванням Мервельдта і спадкоємного принца Фрідріха IV Шлезвіг-Хомбургського; корпуси [[Йоганн фон Кленау|Кленау]], [[Вітгенштейн Петро Християнович|Вітгенштейна]] і [[Фрідріх Генріх Фердинанд Еміль Клейст|Клейста]] під загальним командуванням російського генерала [[Барклай-де-Толлі Михайло Богданович|Барклая де Толлі]] повинні були атакувати французів у лоб. Таким чином, Богемська армія виявилася розділеною річками ій болотами на три частини.

Російські (14-ата дивізія Хельфрайха) і прусські (12-ата бригада і 4 [[батальйон]]аи 9-оїї бригади) війська під командуванням [[Фрідріх Генріх Фердинанд Еміль Клейст|Клейста]] близько 9.30 захопили Марклєєберг, який обороняли [[Маршал Франції|маршал]] [[П'єр-Франсуа-Шарль Ожеро|Ожеро]] і польський князь [[Понятовський Юзеф|Понятовский]]: чотири рази союзників вибивали з міста, і чотири рази вони повертались і брали його штурмом.

Село Вахау ({{lang-de|Wachau}}), що знаходилося східніше, де стояли війська під командуванням самого Наполеона, також було взяте російськими (2-й піхотний корпус, 5200 чоловік; кавалерія [[Пален Петро Петрович|Палена]]&nbsp;— [[Гусари (рід кавалерії)|гусари]], [[улани]] і [[козаки]], 2300 чоловік) і пруськими (9-ата бригада, 5800 чоловік) військами під командуванням принца [[Євгеній Вюртембергський|Євгенія Вюртембергського]].

5-ата російська дивізія [[Мезенцев Володимир Петрович|Мезенцова]] (5 тисяч чоловік), прусські 10-ата (Пірх, 4550 чоловік) і 11-ата бригади ([[Цитен Ганс Ернст Карл|Цитен]], 5360 чоловік) під загальним командуванням [[Горчаков Олексій Іванович|Горчакова]] і 4-й австрійський корпус Кленау (24 500 чоловік) наступали на Лібервольквітц, підступи до якого утримувалися 5-м армійським корпусом [[Олександр Жак Бернар Лорінстон|Лорінстона]] (13 200 чоловік, 50 гармат) і Макдональдом (18 000 чоловік). Після запеклої битви за кожну вулицю село було узяте, проте обидві сторони понесли важкі втрати. Після підходу до французів підкріплення у вигляді 36-оїї дивізії, союзники до 11 годин були вимушені залишити Лібервольквітц.

Наступ військ Д'юлая на Ліденау також був відбитий Бертраном, проте важливого успіху добилася Силезька армія. Не чекаючи підходу північної армії (шведів), Блюхер віддав наказ приєднатися до загального наступу. Під Відеріцом ({{lang-de|Wideritz}}) і Мекерном ({{lang-de|MckernMöckern}}) його війська зіткнулися із запеклим опором. Домбровський, незважаючи напопри недостачу військ, цілий день боронився від підрозділів [[Ланжерон Олександр Федорович|Ланжерона]].

Генерал [[Йоганн Давид Людвіг Йорк фон Вартенбург|Йорк]], що командував на цій ділянці 20 000 союзними військами після численних атак узяв село, втративши 7 тисяч солдатів. Корпус Мармона був знищений.

Ней дізнався про це і розвернув свої війська, проте до Вахау не встиг. Ця тактична перемога була важлива не тільки тим, що прорваний фронт французьких військ на північ від Лейпцига, але і тим, що два корпуси французів було відвернуто від участі в ключовій битві припід Вахау.

Наполеон усвідомлював небезпеку, проте, сподіваючись на родинні зв'язки з імператором Францом, не покинув украй уразливої позиції під Лейпцигом. Через полоненого припід КонневітцеКонневітцом австрійського генерала Мервельта пізно вночі 16 жовтня він передав свої умови перемир'я — ті самі, що вже принесли йому мир в серпні. Проте нацього цей разразу союзники не погодилися з ними і навіть не дали імператору відповіді. Пропозиція перемир'я виявилася серйозною психологічною помилкою Наполеона — розчаровані підсумками попереднього дня союзники повірили в слабкість французів, якщо імператор першим пропонує мир.

[[Файл:Napoleon i Poniatowski Lipsk.jpg|thumb|right|300px|''Наполеон і Юзеф Понятовський біля СтеттерліцаШтеттеріца''. Картина [[Януарій Суходольський|Януарія Суходольського]]]]

Наполеон, керуючи військами зі ставки біля тютюнового млина СтеттерлітцаШтеттеріца ({{lang-de|SttterlitzStötteritz}}), оборонявся набагато лютіше, ніж це було необхідно для прикриття відступу. Колони союзників переходили в наступ нерівномірно, деякі з них рушили надто пізно, через що удар не був завданий по всьому фронту одночасно. Австрійці, що наступали на правому фланзі під командуванням спадкоємного принца Гессен-Хомбургського, атакували позиції французів під Деліцем ({{lang-de|DlitzDölitz}}), Дезеном ({{lang-de|DsenDösen}}) і Леснігом ({{lang-de|LsnigLößnig}}), прагнучи відтиснути французів від річки Пляйсе. Спочатку був узятий Деліц, а близько 10 годин — Дезен.

Принц Гессен-Хомбургський був важко поранений, командування узяв на себе Коллоредо. Французькі війська були відтіснені до Конневітца, проте там їм на допомогу прийшли послані Наполеоном дві дивізії під командуванням [[Удіно Шарль Ніколя|Удіно]]. Австрійці були вимушені відступити, залишивши Дезен. Перегрупувавшись, вони знов перейшли в наступ і до обіду захопили Леснінг, проте повторно узяти Конневітц, що оборонявся поляками іта молодою гвардією під командуванням Удіно і Ожеро, їм не вдалося.

У штурмі Паунсдорфа, незважаючи навсупереч заперечення Бернадота, також брали участь частини північних армій під командуванням [[Фрідріх Вільгельм Бюлов|Бюлова]] і [[Вінцингероде Фердинанд Федорович|Віцингороде]]. Силезька армія під командуванням Ланжерона і [[Остен-Саке, Фабіан Ввльгельмович|Сакена]] захопила Шенефельд і Голіс. У бою під Паунсдорофом вперше було застосовано нову зброю — англійські [[ракетна батарея|ракетні батареї]].

До настання ночі на півночі іта сході французи були витіснені на відстань 15-хвилинного [[Марш (пересування військ)|маршу]] від Лейпцига. Незважаючи наПопри те, що у Д'юлая були достатньо військ, щоб замкнути кільце навколо Наполеона, Шварценберг сумнівався в необхідності примушувати все ще небезпечного супротивника до відчайдушної битви.

Д'юлай отримав наказ лише спостерігати за французами і не атакувати Пегау. Завдяки цьому Бертран зміг скористатися дорогою на Вайсенфельс ({{lang-de|Weissenfels}}), через Лінденау у напрямі Залле, куди за ним потягнулися обоз і артилерія. Вночі почався відступ і самої французької армії — гвардії, кавалерії, корпусів [[Віктор Клод-Віктор Перрен|Віктора]] і [[П'єр-Франсуа-Шарль Ожеро|Ожеро]], тоді як [[Етьєн Макдональд|Макдональд]], [[Мішель Ней|Ней]] і Лорінстон захищали місто.

Тоді як французька армія в штовханині протискувалася через західні Рандштадські [[ворота]], а сам Наполеон лише насилу зміг вибратися з міста, російські війська під командуванням Ланжерона і Сакена захопили східнепівнічне передмістя Халлес ({{lang-de|Halles}}), [[Прусська армія|прусські]], під командуванням [[Фрідріх Вільгельм Бюлов фон Денневіц|Бюлова]], східне, увірвавшись до міста через Гриммські ворота, що було здійснено [[ландвер]]ом<ref>Свечин А.&nbsp;А.&nbsp;Эволюция военного искусства. Том II.&nbsp;— ГріммасМ.-Л.: Военгиз, 1928 (174 с.) {{langref-de|Grimmasru}})</ref>. Петерстор&nbsp;— південні ворота міста&nbsp;— були взяті військами Беннігсена. Паніка серед захисників міста, що залишилися, досягла піку, коли помилково був підірваний міст Ельстербрюке, що знаходився перед Рандштадськими воротами. Почувши крики «[[Ура!]]» наступаючої армії, сапери висадили міст, попри те, що у місті залишалося ще близько 20 тисяч французів, зокрема сили Макдональда, Понятовського, Лорінстона. При відступі загинув маршал [[Юзеф Понятовський|Понятовський]], король Саксонії був узятий в полон. До першої години дня місто було повністю захоплене.

ВУ результаті битви було ліквідовано присутність французьких військ східнішена схід від [[Рейн]]у, розпався [[Рейнський союз]], були звільнені [[Нідерланди|Голландія]] і ряд дрібних німецьких держав.

== ПосиланняПримітки ==

[[Категорія:1813Війна шостої коаліції]]

[[Категорія:Битви1813 наполеонівськиху війнЄвропі]]