Антоніу де Олівейра Салазар: відмінності між версіями

|прапор=Flag_of_the_Prime_Minister_of_Portugal_(1952—19721952–1972).svg|прапор2=Coat_of_arms_of_Portugal.svg|прапор_2=Flag_of_the_President_of_Portugal.svg|прапор2_2=Coat_of_arms_of_Portugal.svg|громадянство=[[Файл:Flag_of_Portugal_(1830–1910).svg|20px]] [[Португальське королівство]]<br/>[[Файл:Flag_of_Portugal.svg|20px]] [[Перша Португальська Республіка]]<br/>[[Файл:Flag_of_Portugal.svg|20px]] [[Нова Держава]]|науковий ступінь=доктор фінансових наук|віросповідання=[[Католицька Церква в Португалії|католик]]|президент=[[Ошкар Кармона]] (1926—1951)<br/>він сам (1951)<br/>[[Франсішку Кравейру Лопіш]] (1951—1958)<br/>[[Амеріку Томаш]] (1958—1974)|ширина портрета=280px}}

'''Антоніу де Олівейра Салазар''' ({{lang-pt|António de Oliveira Salazar}}; {{ДН|28|4|1889}}&nbsp;— {{ДС|27|7|1970}})&nbsp;— [[Португалія|португальський]] [[Державний діяч|державний]] і [[Політик|політичний діяч]], [[Економіка|вчений-економіст]]. Засновник та лідер [[Нова Держава|Нової Держави]], [[прем'єр-міністр Португалії]] ([[1932]]—[[1968]]). Виконувач обовязківобов'язків [[Президент Португалії|президента Португалії]] ([[1951]]). Народився у [[Санта-Комба-Дан]]і. Був сином дрібного землевласника Антоніу де Олівейри та Марії Салазар. Випускник [[Коїмбрський університет|Коїмберського університету]]. Співзасновник [[Національна єдність (Португалія)|Національного союзу]] ([[1930]]). Домігся зміни конституції ([[1933]]), що надало йому широкі владні повноваження. Встановив правоконсервативний [[авторитаризм|авторитарний режим]]. [[репресії|Репресивними]] заходами відновив суспільний порядок і португальську економіку. Вів курс на придушення комуністично-соціалістичних рухів, допомагав сусідній Іспанії в особі [[Франсиско Франко|Франко]] [[громадянська війна в Іспанії|боротися проти лівого уряду]]. Зберігав нейтралітет Португалії в [[Друга Світова війна|Другій Світовій війні]], залишаючись вірним [[Англо-португальський договір (1373)|португальсько-англійському альянсу]]. Долучився до західного протирадянського блоку від початку [[Холодна війна|Холодної війни]]. Саме за часів його правління Португалія вступила до [[НАТО]] ([[1949]]), [[ООН]] ([[1955]]), [[ЄАВТ]] ([[1960]]) та [[ОЕСР]] ([[1961]]). АктичноФактично виступав за збереження Португалією влади над своїми [[Колонії Португалії|африканськими колоніями]], що спричинило початок колоніальних війн, був прибічником [[лузотропікалізм]]у. Помер у [[Лісабон]]і, похований у Санта-Комба-Дані.

Він був єдиноюєдиним хлопчиком у Антоніу де Олівейра (1839—1932) та його дружини Марії ду Ресгате Салазар (1845—1926)<ref name=":0" />. Згідно з [[Список португальських імен|португальськими правилами повного імені]], за якимякими на першому місці стоїть прізвище матері, Салазара мали б звати «Антоніу Салазар де Олівейра»&nbsp;— як у його чотирьох сестер, але з незрозумілих причин<ref name=":1" /> порядок імен був змінений, і він став «Антоніу де Олівейра Салазар»<ref name=":1" />. Його чотирма старшими сестрами були Марія ду Ресгате Салазар де Олівейра, вчителька початкової школи; Еліза Салазар де Олівейра; Марія Леопольдіна Салазар де Олівейра; і Лаура Салазар де Олівейра, яка 1887 року вийшла заміж за Абеля Паїша де Соузу, брата Маріу Паїша де Соузу, який служив міністром внутрішніх справ при Салазарі.

Салазар відвідував початкову школу у своєму маленькому селі, а згодом перейшов до іншої початкової школи у [[Візеу]]. У віці 11 років він виграв безплатне місце в [[Семінарія|семінарії]] Візеу, де навчався протягом восьми років, з 1900 по 1908 рік<ref name=":0" />. Салазар думав стати священником, але, як і багато хто з тих, хто вступав до семінарії дуже молодим, вирішив не продовжувати священство після отримання сану<ref name=":0" />. 1910 року, в перші роки [[Перша Португальська Республіка|Першої республіки]], він поїхав до [[Коїмбра|Коїмбри]], щоб вивчати право в [[Коїмбрський університет|університеті]]<ref name=":0" />. У ці студентські роки в Коїмбрі він виявив особлививийособливий інтерес до фінансів і закінчив юридичний факультет з відзнакою, спеціалізуючись на фінансах та економічній політиці. 1914 року він закінчзакінчив навчання, набравши 19 балів з 20<ref name=":0" />, і став доцентом [[Економічна політика|економічної політики]] на юридичному факультеті. 1917 року він очолив кафедри економічної політики та фінансів в університеті за призначенням професора Жозе Альберту душ Рейша. Наступного року Салазар здобув докторський ступінь<ref name=":0" />.

}}</ref><ref name=":0" />. Перший уряд республіки проіснував менше ніж 10 тижнів, а уряд, що проіснував найдовше, протримався трохи понад рік. Революція в Португалії стала крилатим словом в Європі. Вартість життя зросла у двадцять п'ять разів, а валюта впала до 1⁄33 своєї вартості в золоті. Державні фінанси Португалії вступили в критичну фазу, перебуваючи під неминучою загрозою дефолту щонайменше з 1890-х років<ref>{{Cite web|title=LIFE - Google Books|url=https://web.archive.org/web/20210613200713/https://books.google.com/books?id=xz8EAAAAMBAJ&pg=PA65|website=web.archive.org|date=2021-06-13|accessdate=2024-01-16|archive-date=2021-06-13|archive-url=https://web.archive.org/web/20210613200713/https://books.google.com/books?id=xz8EAAAAMBAJ&pg=PA65|url-status=bot: unknown}}</ref><ref name=":2">{{Cite book

}}</ref>. Прірва між багатими і бідними продовжувала збільшуватися. Режим змусив Португалію 1916 року вступити в Першу світову війну, що лише погіршило загрозливий стан справ у країні. Одночасно з цим [[Католицька церква|католицьку церкву]] переслідували антиклерикальні масони Республіки, а політичні вбивства і тероризм стали звичним явищем. За офіційними даними поліції, між 1920 і 1925 роками на вулицях Лісабона вибухнуло 325 бомб<ref name=":2" />. Британський дипломат сер Джордж Рендел говорив, що він не може описати «політичне тло інакше, як жалюгідне … дуже відмінне від впорядкованої, успішної й добре керованої країни, якою вона згодом стала за часів правління сеньйора Салазара»<ref name=":7">{{Cite book

{{reflist|2}}