Спільнодія родів військ: відмінності між версіями
| [очікує на перевірку] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Binc (обговорення | внесок) Коректура, посилання |
|||
| (Не показано 33 проміжні версії 3 користувачів) | |||
Рядок 1:
[[Файл:M2_Bradley_Infantry_Fighting_Vehicles_in_Northeast_Syria_2020.jpg|міні| [[Піхота]], [[Танкові війська|бронетехніка]] та [[Повітряна війна|авіаційні]] підрозділи [[Армія США|армії Сполучених Штатів]] беруть разом участь в [[Операція «Непохитна рішучість»|операції «Непохитна рішучість»]] під час [[Громадянська війна в Сирії|громадянської війни в Сирії]]]]
{{Війна}}
'''Спільнодія родів військ'''<ref>{{
|url=https://cgsc.contentdm.oclc.org/digital/api/collection/p15040coll2/id/3426/download
|title=United States Army Combined Arms Training
|last=Zabrdac
|first=Samuel
|date=26
|year=2007
|publisher=United States Army Sergeants Major Academy
|pages=1–8
}}</ref> — наприклад, [[піхота]] та [[Танкові війська|бронетехніка]] діють разом
|url=http://armypubs.army.mil/doctrine/DR_pubs/dr_a/pdf/adrp3_0.pdf
|title=ADRP 3-0: Unified Land Operations
|date=16
|publisher=Department of the Army
|pages=1–14
|access-date=29
|archive-url=https://web.archive.org/web/20160322114809/http://armypubs.army.mil/doctrine/DR_pubs/dr_a/pdf/adrp3_0.pdf
|archive-date=22
|url-status=dead
}}</ref>.
За словами стратега Вільяма С. Лінда, спільнодію родів військ можна відрізнити від поняття «підтримка одного роду військ іншим» наступним чином:<blockquote>При спільнодії родів військ супротивника вражають два чи більше роди військ одночасно таким чином, що дії, які він повинен зробити, щоб захиститися від одного, роблять його більш вразливим для іншого. На відміну від цього, підтримка одного роду військ іншим — це удари по ворогу двох чи більше родів послідовно, або, якщо одночасно, то в такому поєднанні, що дії, які ворог повинен виконати, щоб захиститися від одного роду військ, також захищають його від інших
|url=https://books.google.com/books?id=DdHDg-IunLoC
|title=Maneuver Warfare Handbook
Рядок 30:
|page=12
|isbn=9780813346298
}}</ref>.</blockquote>
}}</ref></blockquote>Хоча кожен з підрозділів нижчого [[Військове звання|рівня]] може при цьому відноситись до одного роду військ, гармонійна суміш таких підрозділів об'єднується в дієвий підрозділ вищого рівня, чи то формально в структурі організації, чи то неформально як імпровізоване рішення для складної бойової обстави. Наприклад, [[Дивізія|бронетанкова дивізія]], сучасний взірець доктрини спільнодії родів військ, складається з піхотних, [[танк]]ових, [[Артилерія|артилерійських]], [[Рекогностування (військова справа)|розвідувальних]] і [[Військовий вертоліт|вертолітних]] підрозділів, які координуються та керуються єдиною [[Військова ієрархія|командною структурою]].<ref>{{Cite video|url=https://www.youtube.com/channel/UCLorCiYziMQ-j08Z5o6U-0g|medium=video|title=Combined Arms Breach|publisher=OEC G&V|year=c. 2015|quote=This visualization was developed for the Maneuver Center of Excellence and is closely based upon the National Training Center Breach and Assault exercise executed circa 1990. This visualization demonstrates viable TTPs as discussed in ATTP 3-90-4 for the conduct of the combined arms breach against a hypothetical enemy.}}</ref>▼
Генерал [[Джордж Сміт Паттон|Джордж Паттон]], визнаний майстер тактики спільнодії родів військ, порівнював її з грою симфонічного оркестру:
<blockquote>Кожен окремий підрозділ все ще схильний… бути боксером, що б'є тільки з однієї руки. Я маю на увазі, що стрільці-піхотинці хочуть вести вогонь, танкісти — йти в атаку, артилеристи — стріляти з гармат… Так не перемагають у битвах. Якби оркестр грав твір спочатку на [[Флейта-піколо|флейті-піколо]], потім на [[Валторна|валторні]], потім на [[кларнет]]і, а потім на [[Труба (музичний інструмент)|трубі]], то було б до біса багато шуму, але не було б музики. Щоб досягти гармонії в музиці, кожен інструмент має підтримувати інші. Щоб досягти гармонії в бою, кожен вид зброї має підтримувати інші. Командна гра перемагає. Ви, музиканти [[Марс (міфологія)|Марса]], не повинні чекати, поки диригент подасть вам сигнал… Ви маєте кожен сам подбати про те, щоб зіграти на цьому концерті в потрібному місці та в потрібний час…<ref>{{Cite web|title=Musicians of Mars in Multiple Domains: Expanding Combined Arms in the Twenty-First Century|url=https://www.armyupress.army.mil/Journals/Military-Review/Online-Exclusive/2022-OLE/Musicians-of-Mars-in-Multiple-Domains/|website=Military Review|accessdate=2023-12-06|language=en-US|last=Beagle|first=Milford|date=December 2022|publisher=Army University Press|last2=Creed|first2=Richard|last3=Farmer|first3=Matt}}</ref><ref>{{Cite book
|title=Address to the men of the 2nd
Armored Division, Fort Benning, GA,
8 July 1941, The Patton Papers, Vol. II
|last=Blumenson
|first=Martin
|date=21 липня
|year=2009
|publisher=Hachette Books
|language=англійською
|isbn=9780786749744
}}</ref></blockquote>
▲
Крім того, більшість сучасних військових підрозділів можуть, якщо цього вимагає обстава, викликати додаткові роди військ. Наприклад, піхота може звернутися із запитом щодо бомбардування або обстрілу з боку [[Військовий літак|військової авіації]] або [[Військово-морські сили|військово-морських сил]] для посилення наземного наступу або захисту своїх сухопутних сил. Інколи змішування родів військ знижується до рівня, на якому зазвичай переважає однорідність, наприклад, до піхотного батальйону тимчасово додається танкова рота.
Рядок 48 ⟶ 65:
== Середньовіччя ==
У середні віки відбувся перехід до краще захищених і добре озброєних сил, що дозволило воєводам використовувати більш спеціалізовані війська, які можна було використовувати для захисту слабкостей інших родів військ. Норманський [[Вільгельм I Завойовник|Вільгельм Завойовник]] використав принцип спільнодії родів військ, аби так структурувати свою армію, щоб досягти найбільшої дієвості на полі бою. Лучники були залучені до розлагодження строю супротивника, піхота утримувала позиції, тоді як кіннота знаходила слабкі місця в обороні ворога, щоб прорватися через вишикувані порядки. Стрільці не мали захисту піхоти, а піхота не мала здатності до розлагодження строю супротивника через суворий стройовий порядок піхоти, який був необхідний для її захисту. У той час як кіннота високо цінувалася за її ударний ефект під час атаки та могла зруйнувати стрій ворога, її можливості різко зменшувалися після зіткнення, і тоді менш цінна піхота була більш стійкою та витратною. Піхота тепер була важчою та більш вразливою до кавалерії та лучників, і якщо піхота не була належним чином захищена вогнем лучників або кавалерійським маневром флангового захисту, вона зазнавала значних втрат. Попри це, Вільгельм під час свого вторгнення в Англію вельми успішно використав цю тактику.
У [[Битва при Гастінгсі (1066)|битві при Гастінгсі]] (1066 р.) англійська піхота, що воювала під захистом стіни з щитів, зазнала поразки від нормандської армії, що складалася з лучників, піших воїнів (піхоти) і кінних лицарів (кінноти). Одна з тактик, використаних норманами, полягала в тому, щоб спокусити англійців залишити стіну щитів, аби атакувати норманську піхоту, що відступала, — а потім знищити беззахисних англійців кавалерією. Подібним чином шотландські шикування у [[шилтрон]]и, які були винайдені для протидії нападам англійської важкої кавалерії та успішно використовувалися проти англійської кавалерії в [[Битва на Стерлінзькому мості|битві на Стерлінзькому мості]] (1297 р.), були знищені в [[Битва під Фолкерком (1298)|битві під Фолкерком]] (1298 р.) англійськими лучниками, які діяли узгоджено з кінними лицарями. І битва при Гастінгсі, і битва під Фолкерком показали, як спільнодія родів військ може бути використана для перемоги над ворогами, які покладаються лише на один рід військ.<ref>{{Cite book▼
У [[Битва при Гастінгсі (1066)|битві при Гастінгсі]] (1066) Вільгельм проводив децентралізоване командування, яке було необхідне для координації спільнодії родів військ. Його суперник [[Гарольд II Ґодвінсон|Гарольд Годвінсон]] проводив сувору оборону на сприятливій місцевості та вийшов сам зі своїми військами в безпосереднє зіткнення, щоб покращити моральний дух англійців. Вільгельм мудро вийшов із безпосереднього зіткнення та скеровував свої сили з сильнішої командної позиції, щоб синхронізувати свої сили та скористатися обмеженою різноманітністю тих військ, які Гарольд вивів на поле бою. Зазнавши невдачі у своїй першій атаці, Вільгельм зміг завдяки цьому видозмінити свої дії. Оскільки англійська піхота воювала під захистом стіни з щитів, Вільгельм систематично наказував певним підрозділам відступати та дозволяти англійським частинам їх переслідувати. Одна з тактик, використаних норманами, полягала в тому, щоб спокусити англійців залишити стіну щитів, аби атакувати норманську піхоту, що відступала, — а потім знищити беззахисних англійців кавалерією.
Як пояснює історик Макс Брукс у книзі «Стратегії завдає удару у відповідь», «виявлення та використання асиметрії є суттю стратегії; війна — це продовження політики не за допомогою обраних ворогом засобів, а за допомогою засобів, які, швидше за все, завдадуть йому шкоди». Вільгельм виявив слабкість, використав її можливості та завдяки гнучкості своєї армії переміг Гарольда і продовжив своє завоювання Англії. Сили Вільгельма та їхня здатність змінювати тактику під час самої битви показали, як наявність різноманітних можливостей військ збільшила гнучкість його сил.
▲
|url=https://books.google.com/books?id=LkN6AgAAQBAJ&pg=PA18
|title=Knights and Heroes, Fantasy and Folklore
Рядок 58 ⟶ 81:
|isbn=9781617842856
|id=Set 2
}}</ref>.
Англійські перемоги при [[Битва при Кресі (1346)|Кресі]], [[Битва при Пуатьє (1356)|Пуатьє]] та під [[Битва під Азенкуром (1415)|Азенкуром]] були прикладами простого різновиду спільнодії родів військ, де лицарі, що спішились, захищали ряди англійських [[Англійський довгий лук|лучників]]. Легко захищені стрільці з довгого лука могли вбити своїх французьких супротивників на відстані, тоді як лицарі в броні могли впоратися з будь-якими французами, які діставалися до англійських ліній. У цьому сутність спільнодії родів військ: в поєднанні сил досягти того, що неможливо було б зробити самотужки складовим частинам.
Рядок 67 ⟶ 90:
=== Приклади застосування спільнодії родів військ у битвах ===
Дієве застосування спільнодії родів військ може — у поєднанні зі стратегічним та тактичним мисленням — розтрощити сили противника, навіть якщо вони чисельно більші. Використання рельєфу місцевості та погоди також може допомогти в застосуванні спільнодії родів військ для досягнення бажаних командувачем результатів
|title=Medieval Military Technology
|url=https://archive.org/details/medievalmilitary0000devr
|last=DeVries
|first=Kelly
Рядок 83 ⟶ 107:
|location=Rochester, NY
|page=18
}}</ref>.
; Кресі-ан-Понтьє
У середині 1346 року в [[Битва при Кресі (1346)|битві при Кресі-ан-Понтьє]] англійська армія чисельністю від 3000 до 20
; Битва під Моргартеном
Рядок 98 ⟶ 122:
== 15-19 століття ==
Зазвичай саванна кавалерія [[Західна Африка|Західної Африки]] використовувала спільнодію родів військ, майже завжди діючи з підтримкою піхоти
Французька армія королів [[Валуа (династія)|Валуа]], що складалася з ''жандармів'' у важкій броні (професійних подоб середньовічного [[лицар]]я), [[Швейцарські найманці|швейцарських]] [[Найманець|найманців]] та [[ландскнехт]]ів-[[пікінер]]ів і важких гармат, сформувалася під час переходу від середньовічного способу ведення війни до [[Ранній новий період|раннього Нового часу]].
Наприкінці
У
У вісімнадцятому столітті була відроджена концепція легіону. Легіони тепер складалися з [[мушкетер]]ів, [[Легка піхота|легкої піхоти]], [[Драгуни|драгунів]] і [[Артилерія|артилерії]] в об'єднанні розміром з [[Бригада (військова справа)|бригаду]]. Ці легіони часто поєднували професійних військових з [[Міліція (ополчення)|ополченням]]. Мабуть, найпомітнішим прикладом є використання [[Легка кіннота|легкої кінноти]], легкої піхоти та легкої кінної артилерії в передових загонах [[Велика армія|Великої армії]] Франції під час [[Наполеонівські війни|Наполеонівських війн]].
=== Наполеонівські війни ===
Після 25 років майже безперервної війни, армії, які зустрілися в [[Битва під Ватерлоо|битві під Ватерлоо]], були побудовані подібним чином — у вигляді корпусів, які складалися з піхоти, кавалерії та артилерії, і використовували схожу тактику спільнодії родів військ. У складі кожного корпусу були дивізії піхоти або кавалерії, що складалися з кількох бригад і артилерійської частини. Армія, як правило, також мала резерви всіх трьох родів військ під безпосереднім командуванням командувача армією, які могли бути відправлені на підтримку будь-якого корпусу або дивізії корпусу для посилення будь-якого виду військ, який генерал армії вважав потрібним. [[Битва під Ватерлоо|Велика французька кавалерійська атака]] під командуванням [[Мішель Ней|маршала Нея]] під час битви не змогла розбити піхотні блоки Веллінгтона, і неспроможність Нея доповнити свою кавалерію достатньою кількістю кінної артилерії, аби розбити ці блоки, зазвичай вважається головним фактором невдачі. Це приклад того, чому генералам доводилося використовувати спільнодію родів військ, щоб подолати тактичний захід ворога та зірвати наступ одного роду військ
|url=https://books.google.com/books?id=AcyXAwAAQBAJ&pg=PA12
|title=The Waterloo Armies: Men, organization and tactics
Рядок 121 ⟶ 145:
|page=12
|isbn=9781844155996
}}</ref>.
І навпаки, 27-й піший полк (з Інніскіллінгу) втратив 478 людей від початкової чисельності у 750 осіб через те, що вони були не захищені від спільного нападу двох французьких родів військ. Вони були розташовані поблизу центру лінії Веллінгтона, але на відміну від більшості решти піхоти Веллінгтона, розташовувались на схилі відкритого боку [[ескарп]]у Мон-Сен-Жан. Оскільки вони були незахищені, вони були змушені стояти суцільним блоком більшу частину дня через острах атаки кавалерії, і тому стали легкою мішенню для масованого обстрілу артилерії Наполеона
|url=https://books.google.com/books?id=w8-XAwAAQBAJ&pg=PA166
|title=Wellington at Waterloo
Рядок 133 ⟶ 157:
|page=166
|isbn=9781848325869
}}</ref>.
== Події 20 століття ==
Рядок 139 ⟶ 163:
=== Перша світова війна ===
Розвиток сучасної тактики спільнодії родів військ почався в [[Перша світова війна|Першу світову війну]]. У Першу світову війну
По ходу війни була розроблена нова тактика спільнодії родів військ, яку тоді часто описували як «загальновійськовий бій». До неї входили пряма вогнева [[Артилерія|артилерійська]] [[Вогнева підтримка|підтримка]] атакувальних солдатів ([[Загороджувальний вогонь|крокувальний загороджувальний вогонь]]), [[Авіаційна підтримка|підтримка з повітря]] та взаємна підтримка [[танк]]ів і піхоти. Одним із перших випадків застосування спільнодії родів військ була [[Битва біля Камбре (1917)|битва біля Камбре]], у якій британці використовували танки, артилерію, піхоту, стрілецьку зброю та авіацію для прориву ворожих ліній
Генерал Джон Монаш застосував спільнодію родів військ у [[Битва при Ам'єні (1918)|битві при
Координація та планування були ключовими елементами, а використання тактики спільнодії родів військ у [[Стоденний наступ|Стоденному наступі]] 1918 року дозволило союзним силам використати прориви у ворожих окопах, змусивши [[Центральні держави]] капітулювати.
=== Друга світова війна ===
У Другій світовій війні спільнодія родів військ була засадничою частиною деяких оперативних доктрин, таких як «<nowiki/>[[Бліцкриг]]<nowiki/>» [[Гайнц Вільгельм Гудеріан|Гайнца Гудеріана]]<ref name="cab92">Combined Arms in Battle Since 1939. U.S. Army Command and General Staff College Press, 1992</ref> чи радянська доктрина [[Глибока операція|глибокої операції]], яка засновувалася на об'єднанні танків, мобільних підрозділів (мотопіхоти або кінноти) і піхоти, за підтримки артилерії
=== Роки холодної війни ===
У 1963 році [[Корпус морської піхоти США|Корпус морської піхоти Сполучених Штатів]] офіційно затвердив концепцію морської повітряно-земної оперативної групи, яка об'єднувала морську авіацію та наземні підрозділи морської піхоти для виконання [[Експедиційна війна|експедиційних]] бойових завдань.<ref>{{Cite web|url=http://www.usmc.mil/13thmeu/Thunderingthird/basics.htm|title=What is a Marine expeditionary unit?|website=Home of the Thundering Third|publisher=United States Marine Corps|date=2007|archiveurl=https://web.archive.org/web/20071117103710/http://www.usmc.mil/13thmeu/Thunderingthird/basics.htm|archivedate=17 November 2007}}</ref>▼
==== Війна у В'єтнамі ====
[[Війна у В'єтнамі]] мала глибокий вплив на розвиток доктрини спільнодії родів військ армії США. Через дуже складний рельєф місцевості, який перешкоджав доступу до утримуваних ворогом районів дій, війська часто розгорталися [[Повітрянодесантна операція|десантно]]. З цієї причини американські війська у В'єтнамі брали участь у бойових діях у шість разів частіше, ніж у попередніх війнах, бо менше часу витрачалося на логістичні затримки. Завдяки доставлянню вертольотами боєприпасів, продовольства та пального, дієвість піхотного підрозділу зросла в чотири рази.<ref>{{Cite book▼
▲У 1963 році [[Корпус морської піхоти США|Корпус морської піхоти Сполучених Штатів]] офіційно затвердив концепцію морської повітряно-земної оперативної групи, яка об'єднувала морську авіацію та наземні підрозділи морської піхоти для виконання [[Експедиційна війна|експедиційних]] бойових завдань
▲[[Війна у В'єтнамі]] мала глибокий вплив на розвиток доктрини спільнодії родів військ армії США. Через дуже складний рельєф місцевості, який перешкоджав доступу до утримуваних ворогом районів дій, війська часто розгорталися [[Повітрянодесантна операція|десантно]]. З цієї причини американські війська у В'єтнамі брали участь у бойових діях у шість разів частіше, ніж у попередніх війнах, бо менше часу витрачалося на логістичні затримки. Завдяки доставлянню вертольотами боєприпасів, продовольства та пального, дієвість піхотного підрозділу зросла в чотири рази
|title=The 1st Cav[elry] in Vietnam: Anatomy of a division
|last=Stanton
Рядок 161 ⟶ 187:
|location=Novato
|pages=111–132
}}</ref>. Згодом армія США у В'єтнамі також навчилася поєднувати операції вертольотів і [[Повітрянодесантна операція|повітряного десанту]] з бронетанковими й артилерійськими підрозділами, що діяли з баз вогневої підтримки, а також [[Флот внутрішніх вод|військово-морським флотом]] США та підрозділами [[Авіаційна підтримка|ближньої повітряної підтримки]] [[Повітряні сили США|ВПС США]], які їх підтримують
|title=Help from Above: Air Force close air support of the Army 1946–1973
|url=https://archive.org/details/HelpFromAbove
|last=Schlight
|first=John
Рядок 168 ⟶ 195:
|publisher=Air Force History and Museums Program
|location=Washington, D.C.
|pages=[https://archive.org/details/HelpFromAbove/page/n314 299]–352
}}
</ref>.
==== Війна Судного дня ====
Поразка сирійських і єгипетських військ під час [[Війна Судного дня|війни Судного дня]] була зумовлена не їхньою недостатньою чисельністю або відсутністю зброї та військової техніки — [[Армія оборони Ізраїлю|ЦАГАЛ]] поступався нападникам за всіма цими показниками, а на початку вторгнення переважання сирійців і єгиптян було критичним. Поразка арабів стала результатом їхньої нездатності пристосовувати свою тактику до мінливих умов бойових дій. Як тільки ефект несподіванки зник, чисельна перевага противника була нівельована мобілізацією ізраїльських резервістів, а початковий план і сценарій операцій почав давати збої, оскільки сирійці, а незабаром і єгиптяни, втратили стратегічну ініціативу і були змушені реагувати на дії Армії оборони Ізраїлю.
З самого початку це було очевидно на Голанських висотах, де сирійські наступальні плани повністю провалилися протягом перших двох днів вторгнення. Після 14 жовтня 1973 року ситуація на Синайському півострові також змінилася на користь ізраїльських збройних сил. Консервативні сирійські та єгипетські війська, прив'язані до початкового плану, не проявляли ініціативи на низовому рівні та були критично залежні від наказів вищого командування, які через відсутність стійкого зв'язку в режимі реального часу надходили зі значним запізненням. Як наслідок, командири середньої та передової ланки недостатньо дієво пристосовувалися до мінливих умов на полі бою, а їхні дії були рутинними та передбачуваними. Взаємодія між підрозділами різних родів військ була слабкою.
На відміну від них, [[Армія оборони Ізраїлю]] з самого початку продемонструвала високу тактичну адаптивність і гнучкість. Вдавшись до маневрової оборони з успішними контратаками на першому етапі війни, ізраїльські збройні сили перехопили стратегічну ініціативу і перейшли до наступальних дій. До того ж ізраїльські збройні сили вели наступ, відмовившись від класичної опори на танкові прориви та підтримку з повітря і комбінуючи різні тактичні прийоми. Вирішальне значення мали дії невеликих піхотних підрозділів, які знищували засоби ППО і протитанкові батареї противника, після чого в бій могли вступити танкові частини та авіація.
На цьому тлі матеріальні чинники, зокрема постачання сирійських і єгипетських військ з боку СРСР та ізраїльських військ з боку США, були важливими, але не вирішальними. Найважливішими факторами перемоги стали здатність ЦАГАЛу швидко пристосовуватися до бойових умов, [[Командування через цільові завдання|ініціативність]] вищого і середнього командного складу, злагодженість дій і гарна спільнодія родів військ<ref>{{Cite web|title=Перемогу у Війні Судного дня визначила тактична ефективність Армії оборони Ізраїлю|url=https://armyinform.com.ua/2023/10/06/peremogu-u-vijni-sudnogo-dnya-vyznachyla-taktychna-efektyvnist-armiyi-oborony-izrayilyu/|website=armyinform.com.ua|accessdate=2023-10-27|language=uk|last=Печерський|first=Антон|date=6 Жовтня 2023|publisher=АрміяInform, Міністерство оборони України}}</ref>.
==== Війна в Перській затоці ====
[[Повітряно-наземна операція]] була загальним поняттєвим обрамленням, яке лягло в основу європейської бойової доктрини армії США з 1982 року до кінця 1990-х років. Повітряно-наземна операція підкреслює тісне узгодження дій між сухопутними військами, які діють як агресивно маневровий захист, і повітряними силами, які атакують сили тилу, що живлять сили противника на передовій лінії
У [[Війна в Перській затоці|війні в Перській затоці]] 1991 року [[Норман Шварцкопф|генерал Шварцкопф]] використав комбінацію ударів літаків, включаючи [[килимове бомбардування]] та точне бомбардування в поєднанні з великою кількістю ударів [[Ударний вертоліт|ударними вертольотами]]. Під час наземної фази штурму танки та інші [[Бойова броньована машина|бойові броньовані машини]] за підтримки штурмової авіації завдали удару по решті сил. Лінія фронту просувалася вперед на
=== Після холодної війни (
[[Файл:2013.2.27_육군_26사단_장갑하차전투훈련_Republic_of_Korea_Army_26th_Division_(11918611034).jpg|міні| Південнокорейська бойова техніка та піхота в [[Кьонгі (провінція, Південна Корея)|провінції Кьонгі]]]]
У 2000 році армія США почала розробку нового ряду доктрин, спрямованих на використання інформаційної переваги для ведення війни. Для цього мали вирішальне значення шість видів устаткування: [[
Ґрунтуючись на цій доктрині, чисельні американські наземні транспортні засоби пересувалися ландшафтом поодинці. Якщо вони зустрічали зосередження ворожих військ або транспортних засобів, вони займали оборонну позицію, вели якнайсильніший прикривальний вогонь, і [[Лазерний цілевказівник|вказували цілі]] для запитаних засобів авіації та артилерії. Протягом кількох хвилин боєготові літаки направлялися на прикриття цього наземного транспортного засобу. Протягом пів години важкі штурмові сили зосереджувалися, щоб надати допомогу виокремленій машині. За півтори години цій машині поповнювали запаси.
Рядок 190 ⟶ 227:
== Посилання ==
* [https://texty.org.ua/fragments/110211/ne-lyshe-miny-sho-kompleksno-zavazhaye-prosuvannyu-kontrnastupu-zsu/ Не лише міни. Що комплексно заважає просуванню контрнаступу ЗСУ, — Франц-Стефан Гаді] // Тексти. — 2023. — 20 липня.
* [http://glavcom.ua/publications/persha-svitova-chi-zorjani-vijni-chomu-novi-tekhnolohiji-ne-stvorili-divo-dlja-ukrajini-948667.html Перша світова чи Зоряні війни? Що відбувається в Україні, — Стівен Біддл] // Главком. — 2023. — 12 серпня.
* [https://m.youtube.com/watch?v=-ZOGdKANL5s Understanding Combined Arms Warfare] // Army University Press. — 2023. — 24 березня.
== Бібліографія ==
* {{Cite web|last=House|first=Jonathan M.|title=Toward Combined Arms Warfare: A survey of 20th-century tactics, doctrine, and organization|url=https://cgsc.contentdm.oclc.org/digital/collection/p16040coll3/id/9|series=US Army Command General Staff College|publisher=University Press of the Pacific|year=1984}}
* {{Cite web|last=Heap|first=James|title=The Abbreviated Evolution of Combined Arms|url=
* Торнтон, Джон Келлі (1999). ''Війна в Атлантичній Африці, 1500—1800 рр''. Routledge. {{ISBN|1857283937}}
* {{Cite book
| |||