Берегиня: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Zemant (обговорення | внесок) Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Віщун (обговорення | внесок) |
||
| (Не показано 4 проміжні версії 4 користувачів) | |||
Рядок 1:
{{Міфічний персонаж
|зображення =
}}
{{Інші значення|Берегиня (значення)}}
Рядок 30:
}}</ref>.
В сучасних (приблизно з 1980-х років) інтерпретаціях берегині — це «хатні» жіночі духи, уособлення материнського заступництва від усякого зла; духи-охорониці осель та родини. Часом трактуються як доброзичливі русалки чи аналоги [[
|title="Берегиня", або Витвори кабінетної міфології / Колись русалки по землі ходили... Жіночі образи української міфології
|last=Буйських
Рядок 53:
Декілька найвідоміших:
* «Слово о том, како первое погани [[суще]] языци кланялися идолом» в списку XIV сторіччя, яке приписують [[Іван Золотоустий|Івану Золотоустому]] свідчить:
{{text|инѣми (куры) въ водахъ потопляеми суть, а друзіи къ кладяземъ приходяще молятсь и въ воду мечють велеару жертву приносяще; а друзіи огневи и каменію и рѣкамъ, и источникомъ, и берегынямъ, и вѣ дрова, нетокможе преже въ поганьствѣ; но мнози и нынѣ то творятъ... и чересъ огнь скачють, мнящесь крестяны, а поганьская дѣла творятъ}}
* «Слова о том, како первое погани суще языци кланялися идолом» в різних редакціях містить:
Рядок 74:
}}</ref>.
Українські мовознавці [[Грінченко Борис Дмитрович|Борис Грінченко]] та [[Курило Олена Борисівна|Олена Курило]] виводили назву «берегиня» з «перегеня» — ролі в сільськогосподарських обрядах. Зокрема, Курило такі обряди було зафіксовано на [[Полтавщина|Полтавщині]] ще в 1925 році<ref name=":0" /><ref name=":1" />. Український і російський [[Літературознавство|літературознавець]], фольклорист [[Копержинський Костянтин Олександрович|Костянтин Копержанський]] вважав, що такі обряди стоять в один ряд з подібними обрядами, відомими по всій Європі. Водночас зазначав, що ці обряди порівняно пізні та, маючи гумористичний настрій, вже не були сакральними<ref name=":2" />.
Російський історик [[Рибаков Борис Олександрович|Борис Рибаков]] виводив назву берегинь від грецького «земля» (давньоруська транскрипція — «берние»). Згідно з Рибаковим, зв'язок берегинь з поняттями «берег» і «оберігати» співвідносить їх з добрим началом і протиставляє силам зла, які у повчаннях проти язичництва слов'ян були представлені [[упир]]ями<ref>{{Cite book
Рядок 86:
}}</ref>.
Українська феміністка, антрополог [[Кісь Оксана Романівна|Оксана Кісь]] відзначає, що хоча в сучасній культурі берегиня подається як свідчення [[Матріархат|матріархальності]] суспільства давніх українців, образ цієї персонажки було створено чоловіками. В його формуванні значну роль зіграло те, що класичні українські письменники й письменниці часто описували владних, самостійних жінок. Такі образи української жінки знаходимо в [[Кобилянська Ольга Юліанівна|Ольги
== Берегиня в сучасній культурі ==
У сучасній українській культурі берегиня часто описується як стародавня богиня — покровителька дому, дух-захисник або уособлення материнства, жіноцтва. Нерідко берегиня подається як свідчення та символ матріархату давніх українців. У переносному значенні берегиня — жінка, що піклується про дім, родину. Часом берегиня ототожнюється з [[Оранта|Орантою]] — типом зображення [[Діва Марія|Божої Матері]] з піднятими руками<ref name=":5" />.
Рядок 100 ⟶ 99:
|volume=31
|pages=205–213
}}</ref> на фоні сплеску інтересу до національної історії та пошуків культурної самобутності. [[Скуратівський Василь Тимофійович|Василь Скуратівський]] і [[Рубан Василь Федорович|Василь Рубан]] випустили однойменні народознавчу книгу (1987) та роман (1994). В 1995 Скуратівський заснував етнографічний [[часопис]] «Берегиня»<ref name=":3" />.
Український письменник [[Плачинда Сергій Петрович|Сергій Плачинда]], укладаючи «Словник давньоукраїнської міфології», зарахував берегиню до «давньоукраїнських богів» і стверджував, що її зображення трансформувалося в зображення [[тризуб]]а. Втім, Плачинда не навів жодних свідчень, які підтверджували б таку думку. Його ідею про те, що берегиня — це богиня, підтримував, так само без доказів, [[Войтович Валерій Миколайович|Валерій Войтович]], відомий тим, що видавав власні фантазії на тему української міфології за наукові дослідження. На думку Світлани Китової, Плачинда сприйняв за зображення берегинь на вишитих рушниках стилізовані [[Вазон (символ)|вазонки]]<ref name=":4">{{Cite book
| |||