Націонал-соціалізм: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
Немає опису редагування Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
(Не показано 93 проміжні версії 34 користувачів) | |||
Рядок 3:
{{не плутати|Соціал-націоналізм|Соціал-націоналізмом}}
'''Націона́л-соціалі́зм''' ({{lang-de|Nationalsozialismus}}),
|title=Germans into Nazis
|last=Fritzsche
|first=Peter
|date=1999
|publisher=Havard Univ. Press
|edition=2. print., 1. paperback ed
|location=Cambridge, Mass.
|pages=xvii-xxiv, 21, 26–31, 114–140, 352
|isbn=978-0-674-35092-2
}}</ref><ref>{{Cite book
|title=Fascism: a history
|last=Eatwell
|first=Roger
|date=1995
|publisher=Penguin Books
|location=New York
|pages=xvii–xxiv, 21, 26–31, 114–140, 352
|isbn=978-0-14-025700-7
}}</ref><ref>{{Cite book
|title=Revolutions and the revolutionary tradition: in the West 1560 - 1991
|date=2000
|editor-last=Parker
|editor-first=David
|publisher=Routledge
|edition=1. publ
|location=London
|pages=185–201
|isbn=978-0-415-17295-0
}}</ref><ref>{{Cite web|title=The political parties in the Weimar Republic|url=https://www.bundestag.de/resource/blob/189776/01b7ea57531a60126da86e2d5c5dbb78/parties_weimar_republic-data.pdf|website=[[Bundestag]]}}</ref><ref name=":111">{{Cite web|title=Nazism|url=https://www.britannica.com/event/Nazism|access-date=2022-10-15|website=[[Encyclopædia Britannica]]|language=}}</ref>
Нацизм це форма [[фашизм]]у<ref>Spielvogel, Jackson J. (2010) [1996] ''Hitler and Nazi Germany: A History'' New York: Routledge. p. 1 {{isbn|978-0-13-192469-7}} Quote: «Nazism was only one, although the most important, of a number of similar-looking fascist movements in Europe between World War I and World War II.»</ref><ref>Orlow, Dietrick (2009) ''The Lure of Fascism in Western Europe: German Nazis, Dutch and French Fascists, 1933—1939'' London: Palgrave Macmillan, pp. 6–9. {{isbn|978-0-230-60865-8}}.</ref><ref>Eley, Geoff (2013) ''Nazism as Fascism: Violence, Ideology, and the Ground of Consent in Germany 1930—1945''. New York: Routledge. {{isbn|978-0-415-81263-4}}</ref><ref>Kailitz, Steffen and Umland, Andreas (2017). [https://www.researchgate.net/profile/Andreas_Umland/publication/311784498_Why_fascists_took_over_the_Reichstag_but_have_not_captured_the_Kremlin_a_comparison_of_Weimar_Germany_and_post-Soviet_Russia/links/5b5a2f62aca272a2d66cc57b/Why-fascists-took-over-the-Reichstag-but-have-not-captured-the-Kremlin-a-comparison-of-Weimar-Germany-and-post-Soviet-Russia.pdf «Why Fascists Took Over the Reichstag but Have Not captured the Kremlin: A Comparison of Weimar Germany and Post-Soviet Russia»]. ''Nationalities Papers''. '''45''' (2): 206—221.</ref>, яка проявляє зневагу до [[Ліберальна демократія|ліберальної демократії]] та [[парламентаризм]]у. Націонал-соціалізм включає в себе [[Диктатура|диктатуру]]<ref name=":111" />, крайній [[антисемітизм]], [[Слов'янофобія|слов'янофобію]]<ref>{{Cite book
|title=The Cambridge World History of Genocide
|last=Kiernan, Lower, Naimark, Straus
|first=Ben, Wendy, Norman, Scott
|year=2023
|publisher=Cambridge University Press
|volume=3: Genocide in the Contemporary Era, 1914–2020
|location=University Printing House, Cambridge cb2 8bs, United Kingdom
|pages=358, 359
|chapter=15: The Nazis and the Slavs - Poles and Soviet Prisoners of War
|doi=10.1017/9781108767118
|isbn=978-1-108-48707-8
|editor-first1=Ben
|editor-first2=Wendy
|editor-first3=Norman
|editor-first4=Scott
|editor-last1=Kiernan
|editor-last2=Lower
|editor-last3=Naimark
|editor-last4=Straus
}}</ref>, [[антикомунізм]], [[науковий расизм]], [[Перевага білих|перевагу білих]], [[соціальний дарвінізм]] і використання [[Євгеніка|євгеніки]]. Його [[Ультранаціоналізм|крайній націоналізм]] бере свій початок у [[пангерманізм]]і<ref name=":0">{{Cite book|url=https://www.worldcat.org/oclc/23462961|title=From prejudice to persecution : a history of Austrian anti-semitism|last=F.|first=Pauley, Bruce|date=1992|publisher=University of North Carolina Press|location=Chapel Hill|isbn=9780807847138|oclc=23462961}}</ref> та [[Етнічний націоналізм|етнонаціоналістичному]] [[Неоязичництво|неоязичницькому]] [[Народний рух (Німеччина)|русі Фелкіше]], який був помітним аспектом {{Не перекладено|Німецькій націоналізм|німецького ультранаціоналізму|en|German nationalism}} з кінця 19 століття, і зазнав сильного впливу напіввійськових груп [[фрайкор]]ів, що виникли після поразки Німеччини у [[Перша світова війна|Першій світовій війні]], звідки і пішов «культ насильства»<ref>{{Cite book
|title=The coming of the Third Reich
|last=Evans
|first=Richard J.
|date=2005
|publisher=Penguin Books
|location=New York
|page=229
|isbn=978-0-14-303469-8
}}</ref>, що лежить в основі партії. Нацизм дотримувався [[Псевдонаука|псевдонаукових]] теорій [[Расова ієрархія|расової ієрархії]]<ref>{{Cite web|title=The Disturbing Resilience of Scientific Racism|url=https://www.smithsonianmag.com/science-nature/disturbing-resilience-scientific-racism-180972243/|website=Smithsonian Magazine|accessdate=2023-09-10|language=en|first=Smithsonian|last=Magazine}}</ref>, ідентифікуючи [[Фольксдойче|етнічних німців]] як частину того, що нацисти вважали [[Арійська раса|арійською]] або [[Нордична раса|нордичною вищою расою]]<ref>{{Cite book
|url=http://archive.org/details/risefallcaucasia00baum
|title=The rise and fall of the Caucasian race [electronic resource] : a political history of racial identity
|last=Library Genesis
|first=Bruce David
|date=2006
|publisher=New York : New York University Press
|isbn=978-1-4294-1506-4
}}</ref>. Вони прагнули подолати соціальний поділ і створити однорідне німецьке суспільство, засноване на принципі [[Расова чистота|расової чистоти]], яке представляло б собою народну спільноту ([[Volksgemeinschaft]]). Нацисти прагнули об'єднати всіх німців, які проживають на історично німецькій території, а також отримати додаткові землі для німецької експансії згідно з доктриною [[Lebensraum]] і виключити тих, кого вони вважали або чужими для громади, або «нижчими» расами ([[Недолюдина|недолюдьми]]).
== Походження назви ==
[[Файл:Flag of the NSDAP (1920–1945).svg|ліворуч|міні|Прапор нацистської партії, схожий, але не цілком подібний до національного прапора нацистської Німеччини (
Повна назва партії була Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei (націонал-соціалістична німецька робітнича партія), а офіційно вона використовувала скорочення NSDAP. Термін «нацист» застосовувався до появи НСДАП як розмовне та зневажливе слово для, як вважалося, відсталого [[фермер]]а чи селянина, що означало незграбну та недоладну людину, селюка. У цьому сенсі слово «
У 1920-х роках за це вхопилися політичні супротивники НСДАП із німецького робітничого руху. Використовуючи як приклад, попередній скорочений термін «Соци» для Sozialist (соціаліст)<ref name=":1"/>, вони скоротили назву NSDAP, Nationalsozialistische, до зневажливого «Nazi (Наци)», щоби пов'язати їх із принизливим використанням згаданого вище терміну.<ref name=":1"/><ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/oclc/335214665
|title=Hitler Youth, 1922-1945 : an illustrated history
Рядок 46 ⟶ 109:
|isbn=3-11-017472-3
|oclc=51655480
}}</ref> Термін «нацист» націонал-соціалісти вперше використали 1926 року у дописі [[Йозеф Геббельс|Йозефа Геббельса]] під назвою Der Nazi-Sozi «Наци-Соци». У брошурі Геббельса слово «нацист»
Після приходу НСДАП до влади в 1930-х роках, використання терміну «нацист» окремо або в таких висловах, як «нацистська Німеччина», «нацистський режим» тощо, було поширено німецькими вигнанцями за межами країни, але не в Німеччині. Від них цей термін розповсюдився на інші мови, і зрештою його повернули до Німеччини після [[Друга світова війна|Другої світової війни]].<ref name=":2"/> НСДАП ненадовго
|url=http://dx.doi.org/10.5040/9781472581792.ch-046
|title=Field-Marshal Smuts : A Speech to the House of Commons
Рядок 61 ⟶ 124:
}}</ref>.
==
Нацизм є видозміною фашизму<ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/oclc/32396568
Рядок 93 ⟶ 156:
|isbn=978-0-415-81262-7
|oclc=806017305
}}</ref><ref>{{Cite news|title=Why fascists took over the''Reichstag''but have not captured the Kremlin: a comparison of Weimar Germany and post-Soviet Russia|url=http://dx.doi.org/10.1080/00905992.2016.1258049|work=Nationalities Papers|date=2017-03|accessdate=2023-02-14|issn=0090-5992|doi=10.1080/00905992.2016.1258049|pages=206–221|volume=45|issue=2|first=Steffen|last=Kailitz|first2=Andreas|last2=Umland}}</ref>— із зневагою до ліберальної демократії та парламентської системи. Він охоплює диктатуру<ref>{{Cite news|title=Dodge, John Vilas, (25 Sept. 1909–23 April 1991), Senior Editorial Consultant, Encyclopædia Britannica, since 1972; Chairman, Board of Editors, Encyclopædia Britannica Publishers, since 1977|url=http://dx.doi.org/10.1093/ww/9780199540884.013.u172122|publisher=Oxford University Press|work=Who Was Who|date=2007-12-01|accessdate=2023-02-14}}</ref>, запеклий антисемітизм, [[антикомунізм]], науковий расизм, владу білих та використання [[Євгеніка|євгеніки]] у своєму кредо. Цей крайній вияв націоналізму, виник у [[пангерманізм]]і та етно-націоналістичному неоязичницькому русі [[Народний рух (Німеччина)|Völkisch]], який був
|url=http://worldcat.org/oclc/988142085
|title=Economic forecasting : an Edward Elgar research review
Рядок 112 ⟶ 175:
|isbn=1-4294-1506-1
|oclc=76964406
}}</ref>. Він був спрямований на подолання соціальних розбіжностей та створення однорідного німецького суспільства, заснованого на расовій чистоті, яке являло б собою народну спільноту (Volksgemeinschaft). Нацисти мали на меті
Термін «націонал-соціалізм» виник із спроб націоналістичного перевизначення соціалізму, як противага до марксистського міжнародного соціалізму, так і ринкового капіталізму. Нацизм відкидав марксистські
|url=https://www.worldcat.org/oclc/681442016
|title=European business, dictatorship, and political risk, 1920-1945
Рядок 130 ⟶ 193:
== Передумови виникнення ==
Історичне коріння нацизму можна знайти в різноманітних
|url=https://www.worldcat.org/oclc/1682712
|title=Hitler
Рядок 140 ⟶ 203:
|isbn=0-297-76755-0
|oclc=1682712
}}</ref><ref name=":4">{{Cite news|title=Hitler dans le iiie reich: Maitre ou serviteur? Martin Broszat et l'interpretation fonctionnaliste du regime nazi|url=http://dx.doi.org/10.2307/3768731|work=Vingtième Siècle. Revue d'histoire|date=1987-10|accessdate=2023-02-17|issn=0294-1759|doi=10.2307/3768731|pages=31|issue=16|first=Philippe|last=Burrin}}</ref>. На це вказує історик Мартін Брозат у книзі «Гітлер і крах Веймарської республіки»:<blockquote>
=== Völkisch націоналізм ===
''Додаткова інформація: [[Німецьке питання]], [[Пангерманізм]].''
Сам Адольф Гітлер разом з іншими членами Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії (нім. Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei, NSDAP) у [[Веймарська республіка|Веймарській республіці]] (
Твори [[Йоганн Ґотліб Фіхте|Йоганна Ґотліба Фіхте]]
|url=http://dx.doi.org/10.17104/9783406618437-129
|title=Karten
Рядок 156 ⟶ 219:
|publisher=Verlag C.H.BECK oHG
|pages=129–130
}}</ref>. У «Промовах до німецької нації» (1808), написаних
|url=http://dx.doi.org/10.1093/benz/9780199773787.article.b00158406
|title=Ryback, Issachar Ber
Рядок 162 ⟶ 225:
|series=Benezit Dictionary of Artists
|publisher=Oxford University Press
}}</ref> Німецький націоналізм Фіхте, був популістським і виступав проти
Іншою важливою постаттю донацистського völkisch мислення був Вільгельм Генріх Ріль, чия робота
|url=http://dx.doi.org/10.4324/9780203926963
|title=The Routledge Companion to Nazi Germany
Рядок 174 ⟶ 237:
}}</ref><ref>{{Cite news|title=Folklore and Fascism: The Reich Institute for German Volkskunde. By Hannjost Lixfeld. Edited and translated by James R. Dow. Bloomington: Indiana University Press. 1994. Pp. xxi + 308. $35.00. ISBN 0-253-33512-4. The Nazification of an Academic Discipline: Folklore in the Third Reich. Edited and translated by James R.Dow and Hannjost Lixfeld. Bloomington: Indiana University Press. 1994. Pp. xx + 354. $35.00. ISBN 0-253-31821-1.|url=http://dx.doi.org/10.1017/s000893890001178x|work=Central European History|date=1995-06|accessdate=2023-02-17|issn=0008-9389|doi=10.1017/s000893890001178x|pages=250–252|volume=28|issue=2|first=Alan E.|last=Steinweis}}</ref>.
Völkisch націоналізм засуджував бездушний матеріалізм, індивідуалізм і секуляризоване міське індустріальне суспільство, одночасно виступаючи за «вище» товариство, засноване на етнічній німецькій «народній» культурі та німецькій «крові».<ref>{{Cite news|title=World Fascism: A Historical Encyclopedia2007321Edited by Cyprian P. Blamires. ''World Fascism: A Historical Encyclopedia''. Santa Barbara, CA and Oxford: ABC‐Clio 2006. , ISBN 978 1 57697 940 6 $185 2 vols. Also available as an e‐book (ISBN 978 1 57607 940 9)|url=http://dx.doi.org/10.1108/09504120710821631|work=Reference Reviews|date=2007-09-25|accessdate=2023-02-17|issn=0950-4125|doi=10.1108/09504120710821631|pages=25–26|volume=21|issue=7|first=Derek|last=Mackenzie}}</ref> Він засуджував іноземців і чужі ідеї та проголошував, що євреї, [[Масонство|масони]] та інші, є «зрадниками нації» і негідними залучення<ref>{{Cite news|title=Keith H. Pickus. <italic>Constructing Modern Identities: Jewish University Students in Germany 1815–1914</italic>. Detroit, Mich.: Wayne State University Press. 1999. Pp. 222. $29.95|url=http://dx.doi.org/10.1086/ahr/105.4.1410|work=The American Historical Review|date=2000-10|accessdate=2023-02-17|issn=1937-5239|doi=10.1086/ahr/105.4.1410}}</ref>. Народний націоналізм, бачив світ з погляду природного права та романтизму, і він розглядав суспільства як органічні, звеличуючи чесноти сільського життя, ганячи нехтування звичаями та занепад моралі, картаючи руйнування природного середовища та засуджуючи «космополітичні» культури
=== Расові теорії та антисемітизм ===
''Основна стаття: [[Нацистські расові теорії]]''
Задум арійської раси, який просували нацисти, походить від расових теорій, котрі стверджують, що європейці є нащадками індоіранських поселенців, людей [[Стародавня Індія|стародавньої Індії]] та
[[Файл:Arthur_de_Gobineau.jpg|міні|242x242пкс|Артур де Гобіно, один із основних винахідників теорії «арійської раси»]]
Уявлення про перевагу білої раси та вищість арійської раси були
Арійський [[містицизм]] стверджував, що християнство виникло в арійських релігійних звичаях, і що євреї привласнили це від арійців.<ref name=":6"/> [[Х'юстон Стюарт Чемберлен]], німецький прихильник расової теорії англійського походження, підтримував ідеї німецької переваги та антисемітизму в Німеччині.
Праця Чемберлена «Основи
|url=https://www.worldcat.org/oclc/27935541
|title=The Nazi connection : eugenics, American racism, and German national socialism
Рядок 196 ⟶ 259:
|oclc=27935541
}}</ref>
[[Файл:Bundesarchiv_Bild_119-1600-06,_Houston_Stewart_Chamberlain.jpg|ліворуч|міні|261x261пкс|
==== Використання американської расистської моделі ====
Гітлер та інші нацистські теоретики права надихалися американським інституційним расизмом і бачили в ньому приклад для наслідування. Зокрема, вони бачили в ньому зразок для розширення території та вигнання звідти корінного населення; для законів, що відмовляють у повному громадянстві для афроамериканців, котрі вони хотіли застосувати також проти євреїв, і для расистських імміграційних законів, які забороняють деякі раси. У «Mein Kampf» Гітлер вихваляв Америку як єдиний сучасний приклад країни з расистськими («völkisch») статутами громадянства в 1920-х роках, а нацистські юристи використовували американські моделі для розробки законів у
|url=http://dx.doi.org/10.1515/9781400884636
|title=Hitler's American Model
Рядок 209 ⟶ 272:
}}</ref>
Термін «націонал-соціалізм» виник із спроб створити націоналістичне перевизначення «[[соціалізм]]у», як
Партія німецьких націонал-соціалістів заснована як [[Пангерманізм|паннімецька]] націоналістична й антисемітська [[Німецька робітнича партія]] 5 січня 1919 року. На початку 1920-х років [[Адольф Гітлер]] взяв на себе керування організацією, перейменованою на [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|Націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини]] ({{lang-de|Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei}}; NSDAP). [[Програма NSDAP «25 пунктів»|Програма партії]], ухвалена 1920 року, закликала до єдиної [[Велика Німеччина|Великої Німеччини]], позбавлення громадянства євреїв (осіб єврейського походження), водночас підтримуючи земельну реформу і націоналізацію деяких галузей промисловості. У ''[[Моя боротьба|Mein Kampf]]'', написаній Гітлером 1924 року в ув'язненні, він виклав [[антисемітизм]] і [[антикомунізм]] в центрі своєї політичної філософії, а також презирство до [[Парламентська демократія|парламентської демократії]] і віру в право Німеччини на
1933 року за підтримки консервативніших еліт, Гітлер став канцлером Німеччини і нацисти поступово створили [[Однопартійна система|однопартійну державу]], в якій [[євреї]], політичні
== Місце в політичному розкладі ==
Рядок 227 ⟶ 290:
|isbn=0-674-35091-X
|oclc=37157352
}}</ref> Ультраправі
|url=http://dx.doi.org/10.4324/9780203933183-11
|title=THE DIVERSITY OF POLITICAL CULTURE
Рядок 237 ⟶ 300:
}}</ref>
У «Майн кампф» Гітлер прямо нападав як на лівих, так і на правих політиків у Німеччині, кажучи:<blockquote> Сьогодні особливо наші ліві політики постійно наполягають на тому, що їхня боягузлива й угодницька зовнішня політика, неодмінно є наслідком роззброєння Німеччини, тоді як правда полягає у тому, що це політика
|url=http://dx.doi.org/10.5040/9781350185487.0023
|title=Being Adolf Hitler
Рядок 245 ⟶ 308:
|series=Hitler’s Mein Kampf and the Holocaust
|publisher=Bloomsbury Academic
}}</ref></blockquote>У промові, виголошеній у Мюнхені 12 квітня 1922 року, Гітлер проголосив:<blockquote> У Німеччини є лише дві можливості; не думайте, що народ назавжди триматиметься за серединну партію, партію компромісів; одного дня він звернеться до тих, хто найпослідовніше передвіщав прийдешню руїну і прагнув відмежуватися від неї. А та партія або ліва: і тоді Бог нам у поміч! бо вона приведе нас до цілковитої загибелі
Більшість сучасних дослідників [[фашизм]]у і нацизму розглядають націонал-соціалізм як різновид (але не
Гітлер виражав несприйняття капіталізму, вважаючи його єврейським породженням і звинувачував капіталізм у тому, що він тримає нації як викуп за інтереси паразитичного [[Космополітизм|космополітичного]] класу [[рантьє]]<ref>{{Cite news|title=Review: Richard Overy, The Dictators: Hitler's Germany and Stalin's Russia, Allen Lane: London, New York, Victoria, Toronto, New Delhi, Auckland, Rosebank, 2004; 849 pp., 66 illus.; 071399309X, £25/$49 (hbk)|url=http://dx.doi.org/10.1177/02656914080380010434|work=European History Quarterly|date=2008-01|accessdate=2023-02-16|issn=0265-6914|doi=10.1177/02656914080380010434|pages=172–174|volume=38|issue=1|first=Christopher|last=Read}}</ref>. Він також заперечно ставився до комунізму та [[Егалітаризм|егалітарних]]
|url=http://dx.doi.org/10.1016/b978-0-444-86939-5.50211-6
|title=CELLULAR MICROSEGREGATION IN RAPIDLY SOLIDIFIED Ag-15 wt% Cu ALLOYS
Рядок 260 ⟶ 323:
|publisher=Elsevier
|pages=887–890
}}</ref>. Він вважав, що комунізм був винайдений євреями, аби послабити нації шляхом сприяння класовій боротьбі.<ref name=":8"/> Після свого приходу до влади, Гітлер дотримувався прагматичного ставлення щодо [[Економіка|економіки]], визнаючи приватну власність і дозволяючи капіталістичним приватним підприємствам існувати
|url=http://dx.doi.org/10.17104/9783406773488
|title=Tooze, Welt im Lockdown
Рядок 279 ⟶ 342:
|isbn=0-226-27340-7
|oclc=39739764
}}</ref>. Гітлер виславляв Сталіна за прагнення очистити [[Комуністична партія Радянського Союзу|Комуністичну партію Радянського Союзу]] від єврейського впливу, відзначаючи зачистку Сталіним провідних радянських комуністів єврейського походження,
Гітлер також захоплювався [[Британська імперія|Британською імперією]] та її [[Колоніальна політика|колоніальною системою]] як живим доказом німецької переваги над
|url=https://www.worldcat.org/oclc/42619855
|title=The third Reich and the Palestine question
Рядок 303 ⟶ 366:
|isbn=978-0-307-40956-0
|oclc=669071121
}}</ref>. Він писав у Mein Kampf:
== Ідеологія ==
Від 1920 до 1923 року [[Адольф Гітлер]] розробив ідеологію, що була викладена ним у вже згаданій вище біографічній книзі „[[Моя боротьба]]“ ({{lang-de|Mein Kampf}}), котра вийшла друком у 1925-26 роках як політичний маніфест.
Проголошені положення ідеології націонал-соціалізму<ref>{{Cite web|url=https://www.ar25.org/node/39851|title=Психологічна структура націонал-соціалізму: постіндустріальна четвірка головних цінностей (+аудіо)|last=Каганець|first=Ігор|date=09.08.2018|website=Народний Оглядач|publisher=|language=українською|accessdate=11.10.2019}}</ref>:
# '''Міжкласова солідарність:''' між класами можлива співпраця. Спільність інтересів та шляхів набагато важливіші, ніж відмінності.
# '''Націоналізм''': головним чинником солідарності є належність до однієї нації. Національна єдність суттєво важливіша, ніж класові розбіжності.
# '''Елітаризм''': всі люди різні, тож кожен має власний шлях самовираження.
Рядок 324 ⟶ 379:
# '''Легітимність''': влада здобувається законно, шляхом народного визнання. Стійкий розвиток досягається не революціями (стрибкоподібно), а еволюційними (поступовими) змінами.
# '''Джерелом влади є організований народ''' — етносоціальний організм, природна структурна одиниця людства. Народ спроможний виплекати власну еліту, але для цього треба долучити маси до самоорганізації та державотворення.
# '''Расизм''': вищість нордичної раси, до якої належать німці,
Націонал-соціалізм, являючись виразно синкретичною ідеологією, що складається з правих та лівих ідеологічних
[[Арнольд Тойнбі]] вказував на спорідненість деяких політичних режимів<ref>Тойнбі, Арнольд. Дослідження історії. Том 2./Пер. з англ. В. Митрофанова, П. Таращука.— К.: Основи, 1995.— С. 178.</ref>:
Рядок 334 ⟶ 389:
=== Релігія ===
Програма нацистської партії 1920 року запевняла у свободі для всіх релігійних конфесій, які не були ворожими державі, а також підтримувала
|url=http://dx.doi.org/10.2307/j.ctv28f1rrs
|title=Nazism 1919–1945 Volume 3
Рядок 352 ⟶ 407:
|publisher=Cape
|oclc=942901533
}}</ref>
Гітлер засудив Старий Заповіт як
[[Файл:Orsen.jpg|міні|230x230пкс|Гітлер 1935 року з Чезаре Орсеніго, нунцієм католицької церкви в Німеччині]]
намагався довести, що [[Ісус Христос|Ісус]] був і арієм, і антисемітом, наводячи такі уривки, як от: Іоанна 8:44, де він зазначив, що Ісус кричить на
Спочатку нацисти були дуже ворожі до католиків, через те що більшість католиків підтримували німецьку Центристську партію. Католики виступали проти пропаганди нацистами примусової стерилізації тих, кого вони вважали неповноцінними, а католицька церква заборонила
|title=Catholic Theologians in Nazi Germany,
|last=Robert Anthony Krieg.
|year=2004, p. 4.
}}</ref>. У власній пропаганді нацисти використовували елементи католицької історії Німеччини, зокрема німецький католицький [[тевтонський орден]] та їхні походи у Східну Європу. Нацисти визначили їх як
|title=Power and Culture: Hegemony, Interaction and Dissent.
|last=Ausma Cimdiņa, Jonathan Osmond.
Рядок 370 ⟶ 425:
|last=Roger Griffin.
|year=Oxon; New York: Routledge, 2005, p. 85.
}}</ref>. Нацисти дійсно прагнули
|title=Catholic Theologians in Nazi Germany
|last=Robert Anthony Krieg.
Рядок 383 ⟶ 438:
|publisher=Verlag Barbara Budrich
|pages=11–12
}}</ref><ref>{{Cite web|title=DÖW Startseite|url=https://www.doew.at/|website=www.doew.at|accessdate=2023-02-18}}</ref>. Польські священики у великих кількостях
|url=http://dx.doi.org/10.30965/9783657782659_020
|title=Das Gedenken für die hingerichteten Widerstandskämpfer und die gefallenen Soldaten aus dem Reiterregiment 17
Рядок 393 ⟶ 448:
|pages=383–393
|isbn=978-3-506-78265-6
}}</ref><ref>{{Cite web|title=NÖN.at|url=https://www.noen.at/|website=www.noen.at|accessdate=2023-02-18|language=de}}</ref>. Хоча католицький опір часто був антивоєнним і пасивним, є також приклади активної боротьби з націонал-соціалізмом. Група навколо священика Генріха Майєра звернулася до американської секретної служби та надала їм плани
|url=http://dx.doi.org/10.5771/9783967072136-172
|title=Der Verrat. Ein Leitmotiv im Spionagegenre
Рядок 439 ⟶ 494:
}}</ref>.
Історик Майкл Берлі стверджує, що нацизм
=== Расові теорії ===
У
|url=https://www.worldcat.org/oclc/44633055
|title=Social outsiders in Nazi Germany
Рядок 465 ⟶ 520:
|isbn=0-521-39114-8
|oclc=22597244
}}</ref> Такі стосунки між арійцями (пор. арійське свідоцтво) і неарійцями, тепер каралися згідно з расовими законами як Rassenschande або
|url=https://www.worldcat.org/oclc/56933290
|title=Operation Barbarossa : ideology and ethics against human dignity
Рядок 476 ⟶ 531:
|oclc=56933290
}}</ref> та чорношкірі<ref name=":15">{{Cite news|title=Review: Simone Gigliotti and Berel Lang, eds, The Holocaust: A Reader, Blackwell Publishing: Oxford, 2004; 488 pp., 1405113995, £70/$91.95 (hbk), 1405114002, £21.99/$35.95 (pbk)|url=http://dx.doi.org/10.1177/02656914080380010416|work=European History Quarterly|date=2008-01|accessdate=2023-02-19|issn=0265-6914|doi=10.1177/02656914080380010416|pages=140–142|volume=38|issue=1|first=Shirli|last=Gilbert}}</ref>.
[[Файл:Bundesarchiv_Bild_102-16748,_Ausstellung_"Wunder_des_Lebens".jpg|ліворуч|міні|250x250пкс|
Аби зберегти
|url=https://www.worldcat.org/oclc/715286412
|title=German history in modern times : four lives of the nation
Рядок 489 ⟶ 544:
}}</ref>
Шкільний підручник нацистської доби для німецьких учнів під назвою
[[Файл:Buchenwald_Corpses_60623.jpg|міні|250x250пкс|Наслідки расової теорії. Причіп, завалений спотвореними від голоду і знущань трупами, біля [[Крематорій|крематорію]] концентраційного табору [[Бухенвальд]]]]
високими задумами, і до цього дня арійські мови та культурні цінності поширені на значній частині світу, хоча творча нордична кров вже давно зникла у багатьох
У нацистській Німеччині задум створення панівної раси призвів до спроб
|url=https://www.worldcat.org/oclc/9830111
|title=Hitler's secret book
Рядок 513 ⟶ 568:
|isbn=0-521-57400-5
|oclc=34705047
}}</ref>. Деякі неарійці записалися до нацистських організацій,
|url=https://www.worldcat.org/oclc/49643353
|title=Hitler's Jewish soldiers : the untold story of Nazi racial laws and men of Jewish descent in the German military
Рядок 523 ⟶ 578:
|isbn=0-7006-1178-9
|oclc=49643353
}}</ref>. Нацисти почали впроваджувати політику
|url=http://worldcat.org/oclc/1312697341
|title=Inflation and unemployment : the evolution of the Phillips curve
Рядок 532 ⟶ 587:
}}</ref>. Приблизно 360 000 людей було стерилізовано за цим законом між 1933 і 1939 роками. Хоча деякі нацисти пропонували поширити цю програму на людей з фізичними вадами, але такі думки потрібно було висловлювати обережно, враховуючи те, що деякі нацисти мали фізичні вади, наприклад одна з найвпливовіших постатей режиму, [[Йозеф Геббельс]], мав пошкоджену праву ногу.<ref>{{Cite news|title=Congenital talipes equinovarus not ‘club foot’|url=http://dx.doi.org/10.1046/j.1460-9584.2001.00287.x|work=Foot and Ankle Surgery|date=2001-01|accessdate=2023-02-19|issn=1268-7731|doi=10.1046/j.1460-9584.2001.00287.x|pages=195|volume=7|issue=4}}</ref>
Нацистський расовий теоретик [[Ганс Гюнтер|Ганс Ф.
|url=http://dx.doi.org/10.1007/978-3-476-04500-3_6
|title=Rassen© made in Germany
Рядок 543 ⟶ 598:
|pages=79–96
|isbn=978-3-476-04499-0
}}</ref>. Нацисти описували євреїв як расово змішану групу переважно близькосхідних і східних расових типів<ref name=":18">{{Cite news|title=Hitler's Professors: The Part of Scholarship in Germany's Crimes Against the Jewish People|url=http://dx.doi.org/10.2307/1845089|work=The American Historical Review|date=1946-10|accessdate=2023-02-19|issn=0002-8762|doi=10.2307/1845089|pages=120|volume=52|issue=1|first=Roland G.|last=Usher|first2=Max|last2=Weinreich}}</ref>. Оскільки такі расові групи були зосереджені за межами Європи, нацисти стверджували, що євреї були
Гюнтер наголошував на близькосхідній расовій спадщині євреїв<ref name=":19">{{Cite book
Рядок 553 ⟶ 608:
|publisher=Northwestern University Press
|pages=28–32
}}</ref>. Гюнтер визначив повсюдне навернення [[Хозарський каганат|хозарів]]
Гітлерівський задум арійської Herrenvolk (
|url=http://dx.doi.org/10.1163/9789004494664
|title=Operation Barbarossa
Рядок 563 ⟶ 618:
|publisher=BRILL
|isbn=978-90-04-49466-4
}}</ref> Через це нацисти оголосили
|url=https://www.worldcat.org/oclc/768265335
|title=Eradicating differences : the treatment of minorities in Nazi-dominated Europe
Рядок 573 ⟶ 628:
|isbn=978-1-4438-2449-1
|oclc=768265335
}}</ref> Винятки робилися для невеликого відсотка
|url=https://www.worldcat.org/oclc/70063068
|title=A concise history of Nazi Germany
Рядок 584 ⟶ 639:
|isbn=0-7425-5362-0
|oclc=70063068
}}</ref> Політика нацистської Німеччини змінилася щодо
Гітлер наголошував, що расове зіткнення проти євреїв було потрібне для того, щоби врятувати Німеччину від страждань під ними, і він відкинув побоювання, що поводження з ними було нелюдським і несправедливим:<blockquote> Ми можемо бути нелюдяними, але якщо ми врятуємо Німеччину, то досягнемо найбільшої справи у світі. Ми можемо творити несправедливість, але якщо ми врятуємо Німеччину, то ми усунемо найбільшу несправедливість у світі. Ми можемо бути неморальними, але якщо наш народ врятовано, ми відкриємо шлях для моралі.<ref>{{Cite news|title=THE RELIGIOUS IN RESPONSES TO MASS ATROCITY: INTERDISCIPLINARY PERSPECTIVES edited by Thomas Brudholm and Thomas Cushman�NATIONS HAVE THE RIGHT TO KILL: HITLER, THE HOLOCAUST AND WAR by Richard A. Koenigsberg|url=http://dx.doi.org/10.1111/j.1468-5906.2009.01483_10.x|work=Journal for the Scientific Study of Religion|date=2009-12|accessdate=2023-02-19|issn=0021-8294|doi=10.1111/j.1468-5906.2009.01483_10.x|pages=838–840|volume=48|issue=4|first=MATTHEW|last=EDDY}}</ref></blockquote>Нацистський пропагандист Йозеф Геббельс часто використовував антисемітську риторику, щоби підкреслити
==
=== Німеччина ===
Рядок 611 ⟶ 666:
|publisher=Presses Universitaires de France
|pages=535–543
}}</ref>. Націонал-соціалістична програма, або
Нацистська партія отримала найбільшу частку голосів на двох загальних виборах до Рейхстагу 1932 року, що зробило її найбільшою партією в законодавчому органі, хоча це-й не складало абсолютної більшості (37,3 % 31 липня 1932 року та 33,1 % у листопаді 1932 року). Оскільки жодна зі сторін не схотіла чи не змогла сформувати коаліційний уряд, 30 січня 1933 року Гітлер був призначений канцлером Німеччини президентом Паулем фон Гінденбургом за підтримки та потурання традиційних консервативних націоналістів, які вважали, що можуть контролювати власне його та його партію. Завдяки використанню надзвичайних президентських указів Гінденбурга та зміни у [[Веймарська конституція|Веймарській конституції]], яка дозволяла Кабінету правити прямим указом, минаючи Гінденбурга і Рейхстаг, нацисти незабаром створили однопартійну державу та розпочали Gleichschaltung.
Sturmabteilung (SA) і Schutzstaffel (SS) діяли як воєнізовані організації нацистської партії. Використовуючи для цього завдання СС, Гітлер очистив більш соціально й економічно радикальні фракції партії в середині 1934 року під час
Найповнішого прикладного втілення, ідеї національного соціалізму набули у [[XX століття|ХХ-му столітті]] в [[Німеччина|Німеччині]] у часи [[Диктатура|диктатури]] [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини]] ([[1933]]–[[1945]]) на чолі з [[Адольф Гітлер|Адольфом Гітлером]]. Опозиційними до Гітлера були ліві нацисти — [[штрассеризм|штрассеристи]], ідеологами яких були [[Грегор Штрассер|Грегор]] та [[Отто Штрассер]]и. 1934 року, в Німеччині також з'явились терміни
Націонал-соціалістичний (нацистський) режим упроваджував у часи [[Друга світова війна|Другої світової війни]] [[Нацистська расова політика|нацистську расову політику]] та політику державного терору на окупованих землях. Окремим національним групам (зокрема євреям і циганам) було заборонено працювати на державній службі, мати приватну практику, власний бізнес, отримувати освіту у державних навчальних закладах. Їхня власність підлягала конфіскації, а офіційна пропаганда Третього Рейху розпалювала до цих національних груп почуття упередженості та ненависті<ref name="draft">[http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=54670 Пояснювальна записка до Проекту Закону про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки]</ref>.
Рядок 626 ⟶ 681:
=== Австрія ===
[[Файл:Flag_of_the_Freedom_Party_of_Austria.svg|ліворуч|міні|130x130пкс|
В [[Австрія|Австрії]] існує [[Австрійська партія свободи]] (АПС)
1999 року, АПС перемогла на виборах в Австрії, що викликало повне несприйняття в інших європейських країнах. [[Європейський Союз]] застосував неофіційні дипломатичні санкції до Австрії, вперше запровадивши покарання проти власної країни-члена. Двосторонні відносини були заморожені (зокрема й взаємини та зустрічі на міжурядовому рівні), а австрійські кандидати не підтримувалися на посади в міжнародних офісах Європейського Союзу<ref>{{Cite news|title=Are EU Sanctions Against Austria Legal?|url=http://dx.doi.org/10.33196/zoer200003032301|work=Zeitschrift für öffentliches Recht|date=2000|accessdate=2023-02-16|issn=0948-4396|doi=10.33196/zoer200003032301|pages=323|volume=55|issue=3|first=Eugene|last=Regan}}</ref>. Австрія погрожувала накласти [[вето]] на всі заявки нових країн щодо членства в Європейському Союзі, доки ці санкції не будуть зняті.<ref>{{Cite web|title=New York Times Millennium/Microsoft Poll, July 1999|url=http://dx.doi.org/10.3886/icpsr02848.v1|website=ICPSR Data Holdings|date=2000-01-18|accessdate=2023-02-16}}</ref>
Рядок 634 ⟶ 689:
=== Данія ===
[[Файл:DNSAP-emblem.svg|міні|110x110пкс|Знак
Після успіху [[Німеччина|німецьких]] [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|нацистів]] на виборах до рейхстагу 1930 року, у [[Копенгаген]]і того ж року 16 листопада, була заснована [[Націонал-соціалістична робітнича партія Данії]] (НСРПД/DNSAP)
Офіційно розпущена 1945 року після звільнення Данії військами союзників, майже повністю втративши народну підтримку.
=== Швеція ===
[[Націонал-соціалістична робітнича партія Швеції]] була заснована в Швеції 1933 року. Засновником партії був колишній член Націонал-соціалістичної партії Свен Улоф Ліндхольм. Молодіжним крилом партії була група Ungdom Nordisk, яка діяла за зразком НСДАП. Партія ототожнювала себе зі [[штрассеризм]]ом, ліворуч від нацизму. Вона поступово віддалилася від будь-яких зв'язків з Німеччиною, поки остаточно не порвала з нацизмом. З 1938 року вона змінила назву на Шведська соціалістична єдність і прибрала партійну символіку (свастику), пов'язану з нацистським рухом. Партія зникла під час Другої світової війни. Партія розпалася після 1945 року, а її колишні члени створили Den Svenske Folksocialisten<ref>{{Cite news|title=Heléne Lööw. <italic>Hakkorset och Wasakärven: En studie av nationalsocialismen i Sverige, 1924–1950</italic> [Hakkorset and Wasakärven: A Study of National Socialism in Sweden, 1924–1950]. (Avhandling från Historiska Institutionen i Göteborg, number 2.) Summary in English. Göteborg: Historiska Institutionen. 1990. Pp. 527|url=http://dx.doi.org/10.1086/ahr/96.4.1218-a|work=The American Historical Review|date=1991-10|accessdate=2023-05-17|issn=1937-5239|doi=10.1086/ahr/96.4.1218-a}}</ref>.
=== Норвегія ===
Основною фашистською групою в [[Норвегія|Норвегії]] був „Насьйональ Самлінг“ [[Відкун Квіслінг|Відкуна Квіслінга]]. Квіслінг починав свою кар'єру як активіст Християнсько-демократичної селянської партії, після розколу в партії створив нову партію, яка до 1935 була консервативно-релігійною. Після 1935 року, партія зблизилася з націонал-соціалізмом. 9 квітня 1940 р. партія здійснила державний переворот і за допомогою нацистів утворила колабораціоністську військову хунту. Сем Квіслінг 1943 року став прем'єр-міністром уряду-сателіта Норвегії. Після звільнення Норвегії ім'я Квіслінга стало синонімом слова „<nowiki/>[[Колабораціонізм|колабораціоніст]]<nowiki/>“<ref>{{Cite book
|title=Quisling: a study in treason
|last=Høidal
|first=Oddvar Karsten
|date=1989
|publisher=Norwegian university press
|location=Oslo
|isbn=978-82-00-18400-3
}}</ref>.
=== Нідерланди ===
Нідерландський націонал-соціалістичний рух був заснований у Нідерландах, у вигляді групи за взірцем італійських та німецьких фашистів. Однак після 1936 року, партія вже не була антисемітською, і навіть кілька голландців єврейського походження належали до неї<ref name=":20">{{Cite book
|url=http://dx.doi.org/10.4324/9780429283598-8
|title=1941—Germany attacks again
|last=De Jong
|first=Louis
|date=2019-07-03
|series=The German Fifth Column in the Second World War
|publisher=Routledge
|pages=121–133
|isbn=978-0-429-28359-8
}}</ref>.
=== Бельгія ===
У Фландрії ([[Бельгія]]) з 1933 року діяв [[Фламандський національний союз]] на чолі зі Стафом де Клергом. Партія оголосила про готовність відокремити Фландрію від Бельгії і приєднати цей регіон до батьківщини — [[Нідерланди|Нідерландів]]. Christus Rex, заснований Леоном Дегрелем, діяв у Валлонії нарівні з FZN. Обидві групи висловлювали захоплення Гітлером і проповідували антисемітизм, а ультракатолицизм був очевидним стосовно [[Рексизм|рексистів]]. Під час війни ці партії пішли на співпрацю з нацистами. Активісти цих угруповань створили колабораціоністські військові частини — 28-му добровольчу панцергренадерську дивізію СС (1-шу валлонську) Валонію та Фландрський легіон<ref name=":20"/>.
=== Угорщина ===
{{Детальніше|Партія «Стрілохрест»|Схрещені стріли}}
У 1920-х роках [[Прем'єр-міністр Угорщини|прем'єр-міністром Угорщини]] був [[Дюла Гембеш]], який використовував термін націонал-соціалізм і посідав рішучу пронімецьку позицію<ref>{{Cite news|title=Chronology|url=http://dx.doi.org/10.1017/cbo9781107050716.001|work=A Concise History of Hungary|date=2001-04-30|accessdate=2023-05-17|doi=10.1017/cbo9781107050716.001|pages=xii–xviii}}</ref>. В Угорщині в 1938—1945 роках діяла близька за ідеологією та діяльністю націонал-соціалізму, [[Партія «Стрілохрест»|партія
|url=http://dx.doi.org/10.1524/9783486594362.361
|title=Rehabilitierung, Amnestie und Ausgrenzung De Gasperi und das Ende der Säuberung
|date=1996
|series=Die Abrechnung mit dem Faschismus in Italien 1943 bis 1948
|publisher=R. Oldenbourg Verlag GmbH
|location=München
}}</ref>. 1945 року, партія була заборонена і розпущена.
=== Чехословаччина ===
За кілька років до початку Другої світової війни, німецькою державною агентурою у країні, серед німецької національної меншини, була створена [[Судетська область|Судето]]-німецька партія, насправді як філія Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, що проповідувала ідеологію націонал-соціалізму. Цю партію очолив [[Конрад Генлейн]].
Національно-соціалістична партія
[[Національне партнерство Богемії і Моравії]] — єдина політична партія [[Протекторат Богемії та Моравії|Протекторату Богемії та Моравії]] націонал-соціалістичного спрямування.
=== Болгарія ===
1932 року, в [[Болгарія|Болгарії]] було засновано пронацистський національно-соціальний рух, пов'язаний з Національним союзом болгарських легіонів. Коли Болгарія 1944 року уклала союз із СРСР, лідери НРС втекли до Рейху та заснували там болгарський колабораціоністський уряд у вигнанні<ref>{{Cite book
|title=Boris III. of Bulgaria: toiler, citizen, king; 1894 - 1943
|last=Dimitrov
|first=Pašanko
|date=1986
|publisher=The Book Guild
|location=Lewes
|isbn=978-0-86332-140-5
}}</ref><ref>{{Cite news|title=Biographical Dictionary of the Extreme Right Since 1890|url=http://dx.doi.org/10.2307/1431222|work=German Studies Review|date=1992-05|accessdate=2023-05-17|issn=0149-7952|doi=10.2307/1431222|pages=436|volume=15|issue=2|first=Andreas|last=Sobisch|first2=Philip|last2=Rees}}</ref>.
=== Хорватія ===
Хорватські [[усташі]] зазнали значного впливу нацизму<ref name=":21">{{Cite news|title=Balkan Strongmen: Dictators and Authoritarian Rulers of Southeast Europe. Ed. Bernd J. Fischer. Central European Studies. West Lafayette: Purdue University Press, 2007. ix, 494 pp. Notes. Bibliography. Index. Photographs. Tables. $39.95, paper.|url=http://dx.doi.org/10.1017/s0037677900024724|work=Slavic Review|date=2009|accessdate=2023-05-17|issn=0037-6779|doi=10.1017/s0037677900024724|pages=967–968|volume=68|issue=4|first=Gale|last=Stokes}}</ref>. Статус очільника групи, [[Анте Павелич]]а, Поглавник, засновувався на титулах [[дуче]] Беніто Муссоліні та фюрера Адольфа Гітлера<ref name=":21"/>. Усташі відповідальні за геноцид; під час свого тоталітарного правління вони здійснювали повсюдне знищення євреїв, циган, сербів і [[Хорватія|хорватів]], які сповідували православ'я або були звинувачені в комунізмі.
=== Греція ===
Під час окупації Греції німці намагалися створити фашистський уряд. Уряд очолив грецький фашист [[Георгіос Цолакоглу]]. Там колабораціоністи заснували підрозділи, відомі як батальйони безпеки, котрі вели боротьбу проти республіканського партизанського [[Народно-визвольна армія Греції|руху ELAS]] та менших груп, які боролися з окупантами<ref>{{Cite book
|url=http://dx.doi.org/10.1007/978-1-349-64187-1_4
|title=Greece Under Occupation
|last=Clogg
|first=Richard
|date=2002
|series=Greece 1940–1949: Occupation, Resistance, Civil War
|publisher=Palgrave Macmillan UK
|location=London
|pages=101–116
|isbn=978-1-349-64189-5
}}</ref>.[[Файл:Logo_of_the_Polish_National_Socialist_Party.svg|міні|139x139пкс|Логотип Польської націонал-соціалістичної партії]]
=== Польща ===
У [[Польща|Польщі]], вважається, націонал-соціалістичні групи не відігравали помітної ролі. Найважливішими з них, були Націонал-соціалістична робітнича партія (
|url=https://www.worldcat.org/oclc/166583604
|title=Faszyści i narodowi socjaliści w Polsce
Рядок 665 ⟶ 784:
=== Російська Федерація ===
[[Файл:Flag_of_Russian_National_Unity.svg|ліворуч|міні|150x150пкс|
''Докладніше: [[Російський фашизм]]''
Термін ''національний соціалізм'' вживався для позначення політичних течій не лише в Німеччині, а, наприклад, також в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]], де стосовно встановленого у 1920-ті роки політичного режиму, комуністичними політичними діячами вживався термін
У [[Росія|РФ]] [[1990]] року було засновано організацію
[[Рашизм]] — термін, який використовується низкою науковців, політиків і публіцистів для опису політичної ідеології та соціальної практики російської держави в кінці 20-го та на початку 21-го століть, особливо під час правління Володимира Путіна. Він також застосовується стосовно ідеології російського військового [[експансіонізм]]у і як ознака для опису їхньої недемократичної системи та національної зверхності, змішаної з ультранаціоналізмом і культом особистості. Термін „рашист“ також широко використовується українськими офіційними особами та ЗМІ для більш загального ототожнення членів збройних сил Російської Федерації та прихильників російської військової [[Російсько-українська війна (з 2014)|агресії]] проти України.
=== Велика Британія ===
[[Файл:Flag_of_the_British_Union_of_Fascists.svg|ліворуч|міні|150x150пкс|Прапор
''Докладніше: [[Британський фашизм]]''
[[Британський союз фашистів]] ([[Англійська мова|англ.]] ''British Union of Fascists'')
Рух націонал-соціалістичного спрямування був заснований в Англії [[1932]] року [[Освальд Мослі|Освальдом Мослі]] та [[1962]] Коліном Джорданом, [[1967]] було створено [[Національний фронт (Велика Британія)|Національний фронт]].
=== США ===
[[Файл:Logo_of_the_American_Nazi_Party.png|міні|140x140пкс|
В [[Сполучені Штати Америки|США]] [[Американська нацистська партія|Американська націонал-соціалістична партія]] була створена [[1958]] року [[Джордж Лінкольн Рокуелл|Джорджем Лінкольном Рокуеллом]]. Сучасні американські прихильники націонал-соціалізму діють відкрито в межах офіційно зареєстрованих організацій, мають інтернет-портали, видають газети, проводять велелюдні акції і маніфестації — згідно з засадами свободи слова, що забезпечено першою поправкою [[Конституція США|Конституції США]].<ref>{{Cite web|title=Чому в США легалізовано націонал-соціалізм і символіку Третього Райху|url=https://www.ar25.org/article/chomu-v-ssha-legalizovano-nacional-socializm-i-symvoliku-tretogo-rayhu.html|website=www.ar25.org|accessdate=2019-10-11|language=uk}}</ref>
=== Африка ===
У Південній Африці 1938 року, були засновані ополчення Afrikaner Ossewabrandwag і Stormjaers. Партія перебувала під впливом НСДАП, а під час Другої світової війни виступала проти співпраці [[Південно-Африканська Республіка|ПАР]] з Великою Британією. Після терактів, здійснених її членами, деякі її очільники були заарештовані, але партія так і не була офіційно заборонена. Після 1945 року, кілька колишніх членів руху стали частиною диктатури [[апартеїд]]у. Група була поглинена Національною партією. Колишній бойовик партії „Бальтазар“ Йоганнес Форстер обіймав посаду прем'єр-міністра Південної Африки з 1966 по 1978 рік<ref>{{Cite book
|url=http://dx.doi.org/10.4324/9780203720608-13
|title=Whose freedom? South Africa’s press, middle-class bias and the threat of control
|date=2013-09-13
|series=Press Freedom in Africa
|publisher=Routledge
|pages=123–137
|isbn=978-0-203-72060-8
}}</ref>.
=== Україна ===
[[Файл:Логотип_национал-трудовой_партии_Украины.png|міні|100x100пкс|Знак націонал-трудової партії |ліворуч]]
Ідеології Українського Націонал-Соціалізму дотримувалася у [[2005]]—[[2009]] роках [[Українська націонал-трудова партія]]
Водночас, треба зауважити, що звинувачення влади [[Україна|України]] у нацизмі та визначення України як нацистської держави (
=== Білорусь ===
З 1933-го по 1939 рік, у [[Західна Білорусь|Західній Білорусі]], існувала [[Білоруська націонал-соціалістична партія]] (БНСП)
У липні 2019 року в [[Білорусь|Білорусі]] було запроваджено кримінальну відповідальність за виправдання нацизму, нарівні з розпалюванням расової чи іншої соціальної ворожнечі<ref>{{Cite web|title=Білорусь запровадила кримінальну відповідальність за реабілітацію нацизму|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/belarus-vvela-ugolovnuyu-otvetstvennost-reabilitatsiyu-1563883872.html|website=РБК-Украина|accessdate=2019-07-23|language=ru}}</ref>.
=== Порівняння нацизму з італійським фашизмом ===
Попри численні подібності між італійським фашизмом і нацизмом, були й важливі відмінності. Для нацизму найвищою цінністю було расистське розуміння нації (Volk), а для італійських фашистів — ідеалістичне розуміння нації. За словами Роджера Ітволла, біологічний расизм і антисемітизм були основою ідеології НСДАП, італійський же фашизм спочатку був вільний від расизму та антисемітизму (існували навіть єврейські активісти, як-от Альдо Фінці), та лише з 1938 року під впливом союзу з Третім Рейхом почали сприймати расистські концепції<ref name=":24">{{Cite news|title=Zasłona i faszyzm|url=http://dx.doi.org/10.36854/widok/2019.25.2040|work=Widok. Teorie i Praktyki Kultury Wizualnej|date=2019|accessdate=2023-05-17|issn=2300-200X|doi=10.36854/widok/2019.25.2040|issue=25|first=Michał|last=Pospiszyl}}</ref>, хоча в антисемітському дусі та в менш агресивних тонах фашисти виступали з 1919 року. 1919 року Муссоліні наголосив, що єврейські банкіри Нью-Йорка та Лондона відповідальні за революцію в Росії, і що 80 % радянських лідерів були євреями<ref name=":22">{{Cite news|title=The Ethos of Pluralization. By William E. Connolly. Minneapolis: University of Minnesota Press, 1995. 243p. $49.95 cloth, $19.95 paper.|url=http://dx.doi.org/10.2307/2952091|work=American Political Science Review|date=1997-09|accessdate=2023-05-17|issn=0003-0554|doi=10.2307/2952091|pages=716–717|volume=91|issue=3|first=Mark|last=Blasius}}</ref>. 1934 року в завершальній декларації Міжнародного фашистського конгресу, серед іншого, говорилося: що євреї проповідують окультизм, намагаються здійснити міжнародну революцію, борються проти християнської цивілізації та патріотичних ідей<ref>{{Cite web|title=INTERNATIONAL: Pax Romanizing - TIME|url=http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,754480,00.html|website=web.archive.org|date=2010-11-25|accessdate=2023-05-17|archive-date=2010-11-25|archive-url=https://web.archive.org/web/20101125075603/http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,754480,00.html}}</ref>.
Міф про „арійця“ був присутній в італійському фашизмі з самого початку. Ще 1921 року, Муссоліні описав італійців як представників арійської та середземноморської раси<ref name=":22"/>. Муссоліні висловлював занепокоєння з приводу низької народжуваності білих в інших країнах.<ref name=":23">{{Cite book
|url=http://dx.doi.org/10.4324/9780203164891
|title=Racial Theories in Fascist Italy
|last=Gillette
|first=Aaron
|date=2003-08-29
|publisher=Routledge
|isbn=978-1-134-52707-6
}}</ref> Муссоліні вирішив, що цю тенденцію можна зупинити, використовуючи євгеніку та підтримуючи народжуваність білих.<ref name=":23"/> Однак у той час, італійські фашисти скептично ставилися до німецького расизму, вважаючи предків тодішніх німців гіршими за стародавніх римлян (які переважали в расовій політиці італійських фашистів), тими, чиї предки були неписьменними, коли У Римі були [[Гай Юлій Цезар|Цезар]], Вергілій і [[Октавіан Август|Август]]<nowiki/>». Ці думки були расистською відповіддю на нацистське євгенічне дослідження 1934 року, яке дійшло висновку, що «італійці є [[Негроїдна раса|напівнегроїдною]] расою» (що, на думку нацистів, повинно було зробити їх нижчими за німців).<ref>{{Cite news|title=Hitler's Ten Year War on the Jews|url=http://dx.doi.org/10.2307/3019003|work=International Affairs|date=1945-01|accessdate=2023-05-17|issn=1468-2346|doi=10.2307/3019003|pages=108–108|volume=21|issue=1|first=S. W. D.|last=Rowson}}</ref> Ось чому Муссоліні ще на початку 1930-х років казав: «більше немає чистих рас […]. Щасливе схрещування рас часто ставало причиною сили і краси народів. […] Національна гордість, зовсім не потребує расового божевілля»<ref>{{Cite news|title=Rozmowy z wybitnymi ekonomistami, Brian Snowdon, Howard R. Vane, Rozmowy z wybitnymi ekonomistami, tłum. Marek Andrzej Dąbrowski, Paweł Kawa, Polskie Towarzystwo Ekonomiczne, Warszawa 2003, ss. 480.|url=http://dx.doi.org/10.12775/dp.2005.017|work=Dialogi Polityczne|date=2005-12-19|accessdate=2023-05-17|issn=1730-8003|doi=10.12775/dp.2005.017|pages=189|issue=5-6|first=Adam|last=Balcerzak}}</ref>.
Спільною складовою їхньої ідеології, був анти-слов'янізм. Уже під час промови 20 вересня 1920 року, Муссоліні назвав слов'ян варварами, а стосовно спірних з Югославією територій підкреслив, що 50 000 варварів, які проживали в цих регіонах, повинні бути замінені 50 000 італійцями<ref>{{Cite news|title=Le Relazioni Diplomatiche Fra la Francia, Il Granducato di Toscana e il Ducato di Lucca. Second Series: 1830–1848. Volume I, 18 Agosto 1830–28 Dicembre 1843; Volume II, 9 Gennaio 1844–29 Febbraio 1848. Edited by <italic>Armando Saitta</italic>. [Fonti per 1a storia d'Italia, Volumes XL and XLI. Documenti per la storia delle relazioni diplomatiche fra le grandi potenze europee e gli stati italiani, 1814–1860. Part 2, Documenti esteri.] (Rome: Istituto Storico Italiano per l'Età Moderna e Contemporanea. 1960. Pp. xiii, 320; 315. L.3,000; L.3,000.)|url=http://dx.doi.org/10.1086/ahr/66.2.455|work=The American Historical Review|date=1961-01|accessdate=2023-05-17|issn=1937-5239|doi=10.1086/ahr/66.2.455}}</ref><ref>{{Cite news|title=Italian Policy Towards the Slovenes from 1915 to 1994|url=http://dx.doi.org/10.7152/ssj.v15i1.4172|work=Slovene Studies Journal|date=1995-07-01|accessdate=2023-05-17|issn=0193-1075|doi=10.7152/ssj.v15i1.4172|volume=15|issue=1|first=Jože|last=Pirjevec}}</ref>. Після захоплення влади, фашисти майже повністю знищили всі культурні організації словенців і повсюдно проводили політику італізації (недаремно національні діячі Словенії заснували визвольну організацію ТИГР, яку знищили італійці 1941 року). У заявах фашистів звучали прямі заклики до винищення всіх представників словенської нації<ref>{{Cite news|title=General Roatta's war against the partisans in Yugoslavia: 1942|url=http://dx.doi.org/10.1080/1354571042000254746|work=Journal of Modern Italian Studies|date=2004-09|accessdate=2023-05-17|issn=1354-571X|doi=10.1080/1354571042000254746|pages=314–329|volume=9|issue=3|first=H James|last=Burgwyn}}</ref>. Близько 7,5 % словенського населення було виселено з місцевості [[Любляна|Любляни]], а депортовані люди потрапили в італійські концтабори на островах: [[Раб (острів)|Раб]], Гонарс, Моніго, Реніччі д'Ангіарі, [[К'єзануова]] та інших. Насильство проти цивільних осіб словенського походження було улаштовано за зразком нацистів. Генерал Роатта видав особливі настанови, які вимагали від солдатів проводити чистку якомога рішучіше й без оманливого співчуття<ref>{{Cite news|title=Cultural Life of Ljubljana at the Beginning of the Italian Occupation Based on the Materials of the Slovenian Mass-Media (April – December 1941)|url=http://dx.doi.org/10.31857/s0869544x0019972-2|work=Slavianovedenie|date=2022|accessdate=2023-05-17|issn=0869-544X|doi=10.31857/s0869544x0019972-2|first=Nadezhda|last=Pilko}}</ref>. Один із солдатів [[Маріо Роатта|Роатта]] в листі додому 1 липня 1942 року писав: «Ми повинні вбити всіх від верху до низу, пожалівши невинних». Кожної ночі ми вбиваємо цілі родини (…). Після війни, генерал був у списку найбільш розшукуваних італійських військових злочинців, його розшукував уряд [[Югославія|Югославії]] та інших країн, але він так і не був судимий через те, що з початком [[Холодна війна|холодної війни]] британський уряд бачив серед деяких військових злочинців, запоруку антикомуністичного шляху післявоєнної Італії<ref>{{Cite news|title=Britain and the ‘Hand-Over’ of Italian War Criminals to Yugoslavia, 1945–48|url=http://dx.doi.org/10.1177/0022009404046752|work=Journal of Contemporary History|date=2004-10|accessdate=2023-05-17|issn=0022-0094|doi=10.1177/0022009404046752|pages=503–529|volume=39|issue=4|first=Effie G.H.|last=Pedaliu}}</ref>.
Політика італійського фашизму щодо [[Церкви Христа|Церкви]] коливалася між брутальністю (напади на католицькі інституції під час боротьби за владу, суперечка навколо освіти молоді 1931 року) і співпрацею ([[Латеранські угоди]] 1929 року),<ref>{{Cite news|title=La Pologne perçue par Montesquieu, Montesquieu reçu en Pologne Monteskiusz w Polsce wczoraj i dziś, par Paweł Matyaszewski, Wydawnictwa Uniwer- sytetu Warszawskiego, Warszawa 2019|url=http://dx.doi.org/10.19195/0557-2665.66.16|work=Romanica Wratislaviensia|date=2019-10-04|accessdate=2023-05-17|issn=0557-2665|doi=10.19195/0557-2665.66.16|pages=207–209|volume=66|first=Justyna|last=Łukaszewicz}}</ref> згідно з Ґрунбергом, у випадку НСДАП «головна лінія партії в питаннях релігії, була виражена повною опозицією Розенберга до християнства в будь-якому вигляді»<ref>{{Cite book
|url=http://dx.doi.org/10.18778/7525-558-4.15
|title=„Thingspiel” jako forma propagandy w teatrze w Trzeciej Rzeszy: narodziny, rozwój, przyczyny upadku
|last=Podlasiak
|first=Marek
|date=2011
|series=Teatr masowy – teatr dla mas
|publisher=Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego
}}</ref>. Хоча Беніто Муссоліні виявився першим, хто проголосив задум тоталітарної держави, він не розвинув його так, як це зробили нацисти<ref>{{Cite news|title=Korzenie i źródło. Hannah Arendt i Roger Scruton o genezie totalitaryzmu (w Conradowskim kontekście)|url=http://dx.doi.org/10.14746/pspsl.2020.37.7|work=Poznańskie Studia Polonistyczne. Seria Literacka|date=2020-09-15|accessdate=2023-05-17|issn=2450-4947|doi=10.14746/pspsl.2020.37.7|pages=105–118|issue=37|first=Wiesław|last=Ratajczak}}</ref>. З погляду соціально-економічної політики, італійські фашисти побудували корпоративну систему<ref name=":24"/>, тоді як нацисти надавали перевагу безпосередньому нагляду над економікою з боку державного апарату.
1938 року, італійські фашисти почали зухвалу расистську та антисемітську політику. Крайні погляди були проголошені в «Маніфесті раси» («Manifesto della razza»). Він проповідував суто біологічний задум раси як утворення, не пов'язаного з релігією чи філософією. Згідно з маніфестом, італійці відрізняються від інших народів не лише мовою, культурою, історією, а й зовнішністю та приналежністю до раси арійців із нордичними ознаками. Документ (який був значною мірою копією нацистських Нюрнберзьких законів<ref>{{Cite book
|title=The anatomy of fascism
|url=https://archive.org/details/anatomyoffascism00paxt_0
|last=Paxton
|first=Robert O.
|date=2004
|publisher=Knopf
|location=New York
|isbn=978-1-4000-4094-0
}}</ref>) підкреслював різницю між західними та східними європейцями, а також між чорношкірими й євреями<ref>{{Cite web|title=Mussolini and the Roman Catholic Church|url=https://www.historylearningsite.co.uk/modern-world-history-1918-to-1980/italy-1900-to-1939/mussolini-and-the-roman-catholic-church/|website=History Learning Site|accessdate=2023-05-17|language=en-GB}}</ref>.
== Боротьба з нацизмом ==
Рядок 699 ⟶ 867:
Приблизно 77 000 мешканців Німеччини було вбито, через їхню участь у тих чи інших видах спротиву
[[Файл:Trial of the Nazis of the Klaipėda Region – priest Theodor Freiherr von Sass, veterinarian Ernst Neumann, and others in Kaunas, 1935.jpg|міні|Перший судовий процес над нацистами в Європі, який відбувся в [[Каунас]]і 1935 року. Обвинувачені стверджували, що Клайпедська область має бути частиною Німеччини, а не [[Литва|Литви]], поширювали пропаганду та готували збройне повстання.<ref>{{Cite news|title=OPTIMALIOS “LIETUVOS GEODEZINIO PAGRINDO IR KARTOGRAFAVIMO PROGRAMOS” SUDARYMO GALIMYBĖS|url=http://dx.doi.org/10.1080/13921843.1994.10553265|work=Geodezijos Darbai|date=1994-01|accessdate=2023-02-18|issn=1392-1843|doi=10.1080/13921843.1994.10553265|pages=149–155|volume=19|issue=1|first=Algirdas|last=Gliožaitis|first2=A.|last2=Gliožaitis}}</ref>]] — Спеціальним Судом, [[Військово-польовий трибунал|Військово-польовими судами]], [[Народний суд|Народними судами]] і системою цивільного правосуддя. Багато з них були чиновниками, військовими або цивільними особами, що дозволяло їм брати участь у [[Підривна діяльність|підривній діяльності]] і змові проти нацистських порядків.<ref>{{Cite news|title=The History of the German Resistance 1933-1945|url=http://dx.doi.org/10.2307/20039779|work=Foreign Affairs|date=1977|accessdate=2023-02-16|issn=0015-7120|doi=10.2307/20039779|pages=913|volume=55|issue=4|first=Christoph|last=Kimmich|first2=Peter|last2=Hoffmann}}</ref> Сучасний кримінальний кодекс Німеччини, забороняє прилюдне заперечення Голокосту та поширення нацистської пропаганди як поза межами країни, так і в Інтернеті. Це стосується розповсюдження зображень, як-от свастики, носіння уніформи СС і виступів на підтримку Гітлера. Він також встановлює суворі правила щодо того, як компанії соціальних медіа повинні модерувати та повідомляти про ненависть та погрози. Ці закони про ворожнечу були посилені минулого року після трьох ультраправих терактів 2019-го та на початку 2020 років, що спонукало німецьку владу попередити про зростання екстремізму. <blockquote>«Хвилі ненависті ще агресивніші, ніж до [[Коронавірусна хвороба 2019|пандемії]]<nowiki/>», — заявила [[Крістіне Ламбрехт]], міністр юстиції Німеччини, у квітні 2021 року про нові правила. «Агітація дуже часто є правоекстремістською, расистською та женоненависницькою. Це серйозна загроза для нашого демократичного суспільства, коли на людей нападають через їхнє ім'я чи зовнішній вигляд — або змушують мовчати через те, що вони висловлюють свою політичну, наукову чи соціальну думку».<ref>{{Cite web|title=Germany’s Laws on Antisemitic Hate Speech and Holocaust Denial|url=https://www.pbs.org/wgbh/frontline/article/germanys-laws-antisemitic-hate-speech-nazi-propaganda-holocaust-denial/|website=FRONTLINE|accessdate=2023-03-23|language=en-US}}</ref></blockquote>2016 року, просто під час [[Російсько-українська війна (з 2014)|російсько-української війни]] розв'язаної РФ проти України 2014 року, Делегати Третього комітету сесії Генеральної Асамблеї [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]], 17 листопада з ініціативи агресора — Російської Федерації (котра на тоді вже захопила український [[Крим]], підозрювалася у збитті над Україною пасажирського лайнера [[Збиття Boeing 777 біля Донецька|MH-17]] та утримувала під окупацією третину [[Донбас]]у) і ще 55-х країн-співавторів, проголосували за ухвалення резолюції про боротьбу з героїзацією нацизму (повна назва «Боротьба з героїзацією нацизму, [[неонацизм]]ом й іншими видами діяльності, які сприяють підсиленню сучасних виявів расизму, расової упередженості, [[Ксенофобія|ксенофобії]] і пов'язаної з ними нетерпимості»). 131 делегація висловилася «за», три — «проти»: США, Україна і [[Палау]], та ще 48 країн (переважно європейські) — утрималися.
Прояснив тоді таке становище, професор європейського конституційного права з [[Гронінгенський університет|Університету Гронінгена]] у Нідерландах, Димитр Коченов.
* ''У США основною засадою права є принцип [[Свобода слова|свободи слова]]. Вважається, що правильні ідеї та правда завжди зможуть перемогти своїми доводами будь-які [[Обскурантизм|мракобісні]] заяви. І це чудово працює вже сотні років в Америці''. ''Тож взагалі, неможливо виносити на обговорення будь-які закони, особливо на міжнародному рівні, які можуть заборонити якоюсь мірою обговорення важливих історичних подій. Отже резолюція суперечить [[Перша поправка до Конституції США|Першій поправці]] до Конституції США''.
* ''Україна проголосувала активно
* ''Європейські країни ніколи не підтримають такий міжнародний документ, оскільки цілком природно, що розуміння нацизму і подібні оцінки, є судженнями дуже суб'єктивними. Тобто те, кого вважати нацистом і кого називати фашистом, здебільшого, залежить від думки мовця''.
Пан Коченов наголосив, що ''«''ця резолюція не має сили закону в жодній країні і не буде мати. Вона володіє лише силою морального переконання. Генеральна асамблея ООН ''—'' не парламент. Навіть якщо усі країни проголосують ''
== Див. також ==
Рядок 713 ⟶ 880:
* [[Третій Райх]]
* [[Нацистська расова політика]]
* [[Нацистські расові теорії]]
* [[Нюрнберзькі расові закони]]
* [[Нацистська політика щодо слов'ян]]
* [[Нацистський окультизм]]
* [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини]]
Рядок 765 ⟶ 934:
* Націонал-соціалізм // Політологічний енциклопедичний словник / укладач: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та інші. За ред. М. П. Требіна. — Харків: Право, 2015.
* О. Ю. Кутаев. Кризис 1929 г. и германский национал-социализм // «[[Вопросы истории]]» (Москва). — 2012. — № 12. — C. 92-108.{{ref-ru}}
* {{ПолЕ|автор=Перевезій В. |стаття=[https://archive.org/details/Politychna/page/n489/mode/1up?view=theater Націонал-соціалізм (націзм)] |сторінки=489 |ref= }}
* [http://leksika.com.ua/13470711/legal/natsional-sotsializm Націонал-соціалізм] // {{Юридична енциклопедія}}
* [https://archive.org/details/politolohichna5op/Politolohichna4_M_N/page/466/mode/1up?view=theater Націонал-соціалізм] // Політологічна енциклопедія: навч. посібник для вищих навчальних закладів / Укл. Карасевич А. О.; Шачковська Л. С. — Умань: ФОП Жовтий О. О., 2016. — Книга IV. Літери — М, Н. — С. 466—469. — 635 с.
* [https://archive.org/details/10vse/Tom_07._N-P/page/n33/mode/1up?view=theater Націзм (націонал-соціалізм)] // [[Велика сучасна енциклопедія]]: у 10 т. — Т. 7 : Н–П / [уклад. Івченко А. С.]. — Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2013. — С. 32. — ISBN 978-966-14-5612-8.
== Посилання ==
{{Вікіцитати1}}
{{Commonscat|National Socialism}}
* {{УМЕ9|частина=Нацизм|сторінки=1098-1099}}
* [https://hromadalib.wordpress.com/2015/12/16/83wippermann-fascismus/ Вольфґанґ Віперман. Європейський фашизм: порівняльний аналіз (1922—1982). — Київ: Дух і літера, 2008. — 278 с.]
* [http://scepsis.net/library/id_2735.html Александр Галкин. Германский фашизм. — Москва: Наука, 1989. — 352 с.]{{ref-ru}}
Рядок 779 ⟶ 952:
* [http://scepsis.net/library/id_471.html Марк Вокер. Наука при национал-социализме (1999)]{{ref-ru}}
* [http://scepsis.net/library/id_3590.html Григорий Шехтман. Парадоксы нацистской культуры (2014)]{{ref-ru}}
* [http://www.history.org.ua/?termin=nacіonal_socіalіzm Націонал-соціалізм] // [[Енциклопедія історії України]]
* [http://avalon.law.yale.edu/subject_menus/nca_v4menu.asp Hitler's National Socialist Party platform]{{ref-en}}
* [http://research.calvin.edu/german-propaganda-archive/ww2era.htm Nazi Propaganda: 1933—1945]{{ref-en}}
* [http://www.ns-archiv.de/index.php NS-Archiv]{{ref-de}}
{{Бібліоінформація}}
{{Нацизм}}
{{Націоналізм}}
[[Категорія:Ідеології]]
Рядок 793 ⟶ 966:
[[Категорія:Третій Рейх]]
[[Категорія:Політичні ідеології]]
[[Категорія:Нацизм| ]]
[[Категорія:Диктатура]]
[[Категорія:Адольф Гітлер]]
Рядок 802 ⟶ 975:
[[Категорія:Голокост]]
[[Категорія:Расизм]]
[[Категорія:Авторитаризм]]
|