Гедда Ціннер: відмінності між версіями

| Ширина = 250280 px

[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-E1102-0034-001, Berlin, 1. DSV-Jahreskonferenz, Becher, Zinner, Erpenbeck.jpg|міні|праворуч|265пкс290пкс|2 листопада 1966 року. Зліва направо: Ліллі Бехер (дружина Йоганнеса Бехера), Гедда Ціннер і Фріц Ерпенбек.]]

'''Ге́дда Ці́ннер''' ({{lang-de|Hedda Zinner}}, *{{ДН|20|5|1905}}<ref name="шс">У [http://litopys.org.ua/shevchenko/slovn43.htm статті «Ціннер Гедда» (Шевченківський словник)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140202204920/http://litopys.org.ua/shevchenko/slovn43.htm |date=2 лютого 2014 }} зазначено 1907 рік народження</ref>, [[Львів]]<ref name="барт">У [http://bundesstiftung-aufarbeitung.de/wer-war-wer-in-der-ddr-%2363%3B-1424.html?ID=3961 «Wer war wer in der DDR?»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140222043053/http://bundesstiftung-aufarbeitung.de/wer-war-wer-in-der-ddr-%2363%3B-1424.html?ID=3961 |date=22 лютого 2014 }} зазначено місцем народження Відень</ref><ref>[{{Cite web |url=https://portal.dnb.de/opac.htm?method=showFullRecord&currentResultId=«118637061»%26any&currentPosition |title=114 За даними, наведеними в каталозі Німецької національної бібліотеки, Гедда Ціннер народилась у Львові] |accessdate=18 лютого 2014 |archive-date=15 січня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130115190132/https://portal.dnb.de/opac.htm?method=showFullRecord&currentResultId= }}</ref>&nbsp;— †{{ДС|4|7|1994}}<ref name="">У [http://bundesstiftung-aufarbeitung.de/wer-war-wer-in-der-ddr-%2363%3B-1424.html?ID=3961 «Wer war wer in der DDR?»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140222043053/http://bundesstiftung-aufarbeitung.de/wer-war-wer-in-der-ddr-%2363%3B-1424.html?ID=3961 |date=22 лютого 2014 }} вказано іншу дату смерті&nbsp;— 1 липня 1994</ref>, [[Берлін]])&nbsp;— [[Німеччина|німецька]] [[письменниця]], [[актриса]], [[журналіст]]ка й [[ведучий|радіоведуча]].

Гедда Ціннер народилась у [[євреї|єврейській]] сім'ї службовця Адольфа Ціннера. Закінчивши школу, з [[1923]] по [[1925]] рік навчалась у Віденській театральній академії. Дебютувала як актрисаактрисою у віденському [[Театр Раймунда|Театрі Раймунда]]. Мала ангажемент у [[Штутгарт]]і (1923 —1923–[[1924]]), [[Баден-Баден]]і (1924–1925), [[Вільгельмсгафен]]і (1925 —1925–[[1926]]). Виступала з трупою ''Rheinische Gastspielbühne'' / «Рейнські гастрольні підмостки» (1926{{lang-de|Rheinische -Gastspielbühne}}) (1926–[[1927]]), працювала на сценах [[Болеславець|Болеславця]] (1927-1927–[[1928]]) та [[Цвіккау|Цвікау]] (1928 —1928–[[1929]]). З 1929 року жила в [[Берлін]]і. Була там актрисою, писала вірші й декламувала їх на [[політика|політичних]] [[мітинг]]ах. У 1929-му році Ціннер вступила до [[Комуністична партія Німеччини|Комуністичної партії Німеччини]] (з [[1946]]-го року — [[Соціалістична єдина партія Німеччини]] — СЄПН).

З [[1930]]-го року Ціннер публікувала соціально-політичні та [[сатира|сатирико]]-[[критика|критичні]] вірші в таких виданнях, як ''«Червоний прапор» ({{lang-de|Die Rote Fahne''}}), («ЧервонийРобітничий прапорголос»), ''({{lang-de|Arbeiter Stimme''}}), («РобітничийСвіт голосувечері»), ''({{lang-de|Welt am Abend''}}), («СвітРобітнича ілюстрована увечерігазета»), ''({{lang-de|Arbeiter Illustrierte Zeitung''}}), («РобітничаШлях ілюстрована газетажінки»), ''({{lang-de|Weg der Frau'' («Шлях жінки»}}) і ''Magazin für Alle'' («Журнал для всіх» ({{lang-de|Magazin für Alle}}). У 1930-му році вона переселилася в межах міста на адресу ''Steinrückweg 3, Künstlerkolonie-Wilmersdorf '' (Штайнрюквеґ, №&nbsp;3, Поселення митців&nbsp;— Вільмерсдорф). У той час<ref name=":0">[{{Cite web |url=http://www.kuenstlerkolonie-berlin.de/bewohner/zinner.htm#zinner |title=Біографія і знімки у «Künstlerkolonie Berlin e. V.»] |accessdate=16 лютого 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110520075548/http://www.kuenstlerkolonie-berlin.de/bewohner/zinner.htm#zinner |archivedate=20 травня 2011 |deadurl=yes }}</ref> познайомилася з письменником [[Фріц Ерпенбек|Фріцом Ерпенбеком]], за якого невдовзі вийшла заміж. Після так званої Великої Облави (''{{lang-de|Großrazzia''}})<ref>Див. [[:de:Künstlerkolonie Berlin#Zeit des Nationalsozialismus|^deZeit des Nationalsozialismus]]</ref>, яка сталася [[15 березня]] [[1933]]-го року, подружжю довелося того ж таки місяця спішно виїхати до [[Відень|Відня]]. Наступного року вони перебралися до [[Прага|Праги]], де Гедда заснувала політичне [[кабаре]] ''Studio 1934'' «Студія-1934» ({{lang-de|Studio 1934}}) й керувала ним.

У квітні [[1935]] року Ціннер разом із чоловіком емігрувала до [[Радянський Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]]. Осіла в [[Москва|Москві]], дублювала німецькою мовою героїню [[кіно]]картини ''Kämpfer'' («Борці» ({{lang-de|Kämpfer}}, [[1936]]) — дружину диригента[[диригент]]а Клеберсбуша. З 1935 по [[1941]] рік вона працювала в [[німецька мова|німецькомовній]] редакції Московського радіо, писала для нього радіоп'єси, друкувалась у газеті ''Deutsche Zentralzeitung'' («Німецька центральна газета» ({{lang-de|Deutsche Zentralzeitung}}) йі різних [[література|літературних]] виданнях. Кандидувала на вступ до німецького підрозділу [[Спілка письменників СРСР|Спілки письменників СРСР]]. У грудні [[1936]]-го року Ціннер стала громадянкою Радянського Союзу. [[1938]] року обійняла посаду заступника відділу культури «Німецької центральної газети». З вересня 1941-го року Ціннер провадила передачі для жінок на ''Deutscher Volkssender'' — «Німецькій народній радіостанції». З жовтня 1941-го по [[1943]]-й рік перебувала в [[евакуація|евакуації]] в [[Уфа|Уфі]]. Там народила сина — [[Джон Ерпенбек|Джона Ерпенбека]]. Це відомий [[фізик]], [[філософ]] і письменник, батько письменниці [[Дженні Ерпенбек]].

У червні [[1945]]-го року Гедда Ціннер оселилась у східній зоні Берліна — Панкові. [[1946]] року стала працювати [[режисер]]ом у Домі радіомовлення (''{{lang-de|Haus des Rundfunks''}}). У 1950-х — 1960-х була режисером [[Театр на Шиффбауердамм|Театру на Шиффбауердамм]] (''{{lang-de|Theater am Schiffbauerdamm''}}). У 1946-му році Ціннер вибрали головою Німецької жіночої ради. Письменниця належала до членів Науково-художньої ради при Міністерстві культури НДР, [[1958]] року була делегатом на V з'їзді СЄПН. З [[1959]] року вона заступник голови Товариства культурних зв'язків із зарубіжжям. У [[1975]]-му році дістала [[Орден «За заслуги перед Вітчизною» (НДР)|орден «За заслуги перед Вітчизною»]] (золотий) і стала почесним членом [[Спілка письменників НДР|Спілки письменників НДР]]. Була членкинею Демократичної жіночої спілки (НДР) і головою Товариства німецько-радянської дружби.

Гедда Ціннер писала в ключі [[соціалістичний реалізм|соціалістичного реалізму]], йі це негативно позначилося на всьому її всьому доробку. Документальності та певній схематичності опису сприяло й те, що авторка тривалий час працювала журналісткою. Безперечним позитивом є психологічність і достовірність, попри потребу достосовуватися до вимог часу. Іноді письменниця нехтувала цю потребу. Наприклад, [[1985]] року в [[НДР]] заборонили телеверсію «Равенсбрюцької балади» (1961), бо не відповідала усталеним партійним канонам зображання організації «Антифашистська дія».

Ось як наприкінці травня [[1975]] року [[ФРН|західнонімецька]] газета «Франкфуртер альґемайне цайтунґ» відгукнулася на поздоровчу статтю, надруковану в газеті «Ноєс Дойчланд» уз зв'язку знагоди 70-літтямліття Гедди Ціннер:{{text|<poem>

У творах Гедди Ціннер багато біографічного. ВУ романі «Тільки жінка» ([[1954]]) йдеться про [[суфражизм|суфражистку]] Луїзу Отто-Петерс, що порвала зі своєю буржуазною родиною. У трилогії «Предки і спадкоємці» (роман «Реґіна», [[1968]]) одна з головних ліній — характеристика й критика життя середньої верстви в [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщині]].

Темою роману «Фіні» ([[1973]]) стали реальні події, що відбувалися на початку тридцятих років у Поселенні митців — Вільмерсдорфі: агітаційна робота комуністів, сутички комуністичних і [[нацизм|нацистських]] угруповань, створення загону самооборони жителів Вільмерсдорфа. В образі Фіні впізнається сама Гедда Ціннер, а в безпартійного [[драматург]]а Ганса Калена, що під впливом головної героїні залучається до [[комунізм|комуністичного]] руху, чималоє спільногоспільне з Фріцом Ерпенбеком.

Більшість романів та оповідань екранізовано&nbsp;— в кінематографі[[кінематограф]]і й на телебаченні<ref>[http name=":0"//www.kuenstlerkolonie-berlin.de/bewohner/zinner.htm#zinner Біографія і знімки у «Künstlerkolonie Berlin e. V.»]</ref>.

Твори Гедди Ціннер перекладено [[російська мова|російською]] (окремі вірші, «Катя»), [[французька мова|французькою]] («Диявольське коло»), [[угорська мова|угорською]] («Кофейня „Паєр“»), [[чеська мова|чеською]] («Кофейня „Паєр“», «Диявольське коло», «Катя», «Перевірка успішності», «Що було б, якби?..», «Чоловік з птахом»), [[словацька мова|словацькою]] («Равенсбрюцька балада», «Що було б, якби?..») [[болгарська мова|болгарською]] («Диявольське коло»), [[польська мова|польською]] («У кожному разі підозрілий»), [[китайська мова|китайською]] («Диявольське коло») і [[японська мова|японською]] («Диявольське коло») мовами.

Гедда Ціннер перекладала з [[російська мова|російської]] ([[Свєтлов Михайло Аркадійович|Свєтлов]], [[Маршак Самуїл Якович |Маршак]]) та [[українська мова|української]] мов. Перші її переклади творів [[Тарас Шевченко|Тараса Шевченка]] надруковано [[1940]] року. Взяла активну участь (разом з [[Альфред Курелла|Альфредом Куреллою]], [[Еріх Вайнерт|Еріхом Вайнертом]], [[Гуґо Гупперт]]ом, [[Ганс Роденберґ|Гансом Роденберґом]] та іншими) у виданні «Кобзаря» Шевченка у двох томах, що вийшов у Москві [[1951]] року німецькою мовою. Тут вміщено шістнадцять її перекладів («Іван Підкова», «Заповіт», «Ой виострю товариша», «Не так тії вороги»<ref>{{ШевЕ-4|частина=Не так тії вороги|сторінки =496-497}}</ref>, «І знов мені не привезла», «Породила мене мати» та інші)<ref>Див.[http://litopys.org.ua/shevchenko/slovn43.htm статтю «Ціннер Гедда» (Шевченківський словник)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140202204920/http://litopys.org.ua/shevchenko/slovn43.htm |date=2 лютого 2014 }}</ref>.

* ''DasUnter istden geschehenDächern'' — «ЦеПід сталосядахами». Вірші. Москва, 19391936

* ''Lützower'' — «Лютцовські єгериєгері». Спектакль, 1955

* ''General Landt'' — «Генерал Ландт». Спектакль, 19591957

* 1972: «ЛютцовиЛютцовські єгері»

* [http://bundesstiftung-aufarbeitung.de/wer-war-wer-in-der-ddr-%2363%3B-1424.html?ID=3961 Bernd-Rainer Barth, Peter Erler: ''Zinner, Hedda''. In: ''Wer war wer in der DDR?'' 5. Ausgabe. Band 2. Ch. Links, Berlin 2010, ISBN 978-3-86153-561-4] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140222043053/http://bundesstiftung-aufarbeitung.de/wer-war-wer-in-der-ddr-%2363%3B-1424.html?ID=3961 |date=22 лютого 2014 }}

* [https://web.archive.org/web/20141221201540/http://www.kuenstlerkolonie-berlin.de/bewohner/zinner.htm#zinner Біографія і знімки у «Künstlerkolonie Berlin e. V.»]

[[Категорія:Німецькі акториакторки]]

[[Категорія:КомуністиНімецькі комуністи]]