Промислова революція в Англії: відмінності між версіями
| [очікує на перевірку] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Исправление ошибок Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
|||
| (Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
Рядок 9:
== Зовнішньо-економічні умови==
Постійний попит в [[Європа|Європі]] на англійські вироби, викликаний безперервними війнами, забезпечував їм ринок збуту і теж сприяв здійсненню промислового перевороту. Не останню роль в цьому відіграла і політика [[протекціонізм]]у та [[меркантилізм]]у, яку проводив англійський уряд.
Важливим фактором промислового перевороту був вихід на якісно новий технічний рівень англійської [[Бавовняна промисловість|бавовняної промисловості]], що забезпечувався поступовим впровадженням у текстильне виробництво нових машин і [[Механізм|механізмів]].
Механік [[Джон Кей]] у [[1733]] удосконалив ткацький верстат «[[летючий човник|летючим човником]]». Винахідником — ткачем Джеймсом Харгрівсом у [[1764]] була винайдена механічна [[прядка «Дженні»]], на якій можна було працювати з 16—18 веретенами. В останній третині XVIII ст. С. Кромптон створив «[[мюль-машина|мюль-машину]]» яка базувалася на принципах роботи прядки «Дженні», але виготовляла тонку і міцну бавовняну пряжу. Вона поширилася у виробництві і стала технічною основою механізованого прядіння.
Рядок 23 ⟶ 25:
Перемога [[Машинне виробництво|машинного виробництва]] в Англії дала поштовх до формування соціальної структури індустріального суспільства. [[Промисловий пролетаріат]] становив 45,5 % зайнятого населення. [[Урбанізація]] перетворила Велику Британію на країну міст і фабричних поселень. На кінець XIX ст. у містах проживало майже 75 % [[населення]].
== Сучасні дослідження ==
Впродовж 20 років дата-аналітики та інші спеціалісти в царині економічної історії з Кембриджського університету під керівництвом ''Leigh Shaw-Taylor'', ''Amy Erickson'' та ''Tony Wrigley'' збирали, обробляли, систематизували та проаналізували колосальний обсяг економічних, соціальних, демографічних, торгових даних та документів за період 1379–1911 рр.<ref>[https://www.campop.geog.cam.ac.uk/research/occupations/ The occupational structure of Britain 1379-1911] </ref>
Великобританія почала індустріалізацію ще в XVII столітті — майже на 100 років раніше за загальноприйяте датування в історичних працях. Дані засвідчили різкий відтік значної кількості селян, зайнятих в агросекторі (з 64% до 42% від загальної кількості між 1600 та 1740 рр.) та збільшення працівників у сфері промисловості (на 50% до майже половини працюючих чоловіків (з 28% до 42% від загальної кількості), а також вибухоподібний ріст мереж великих виробництв (передусім, у транспорті, металообробці та ткацтві). Натомість, під час Промислової революції частка чоловічого населення, зайнятого у будівництві, промисловості та гірничій справі майже не росла.<ref>[https://www.economiespast.org/map/lfpr/1851/m/a/#7/51.754/-1.115/bartholomew Economies Past map]</ref>
Історики зазначають, що Великобританія стала на шлях стрімкої індустріалізації на декілька поколінь раніше епохи добре відомих образів парових двигунів XVIII століття. В той же час, середина XIX століття характеризувалась ростом сектору послуг (що схоже скоріше на 1950-ті роки та масштабом та логікою процесів), включно зі спеціалістами з продажів, юристами, вчителями, торговими агентами, а також транспортним персоналом на каналах та залізницях.
Картина розкривається ще детальніше на рівні графств. У Глостерширі, наприклад, ріст текстильної промисловості, виробництва взуття та металургія спричинили збільшення зайнятості з 33% до 48% працездатного чоловічого населення до кінця XVII століття. У Ланкаширі, частка чоловіків у промисловому виробництві зросла з 42% у 1660 році до 61% у 1750 році (при чому кількість зайнятих у текстильній галузі подвоїлась - з 15% до 30%).
Деякі графства швидко пройшли не тільки етап індустріалізації, а встигли відчути і деіндустріалізацію (і це до "Промислової революції" середини XVIII століття!). Наприклад, Норфолк XVII століття був одним з найбільш індустріалізованих місцевостей у всій Англії, з 63% чоловічого населення було задіяно в промисловості станом на 1700 рік. За наступні 50 років їх частка впала до 39%, і частка зайнятих в сільському господарства повернулась з 28% до 51%, що формує більш звичний образ Норфолка у нашому сприйнятті. Індустріалізація поступово продовжила концентруватись ближче до вугільних покладів Півночі.
== Див. також ==
| |||