Право на життя: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування Мітки: Ручний відкіт Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Скасування редагування № 27296049 користувача 46.211.105.171 (обговорення) ВП:ВАНД Мітка: Скасування |
||
| (Не показані 5 проміжних версій 4 користувачів) | |||
Рядок 2:
== Історія визнання права на життя людини ==
=== На міжнародному рівні ===
До середини [[20 століття|ХХ ст.]] [[міжнародне право]] взагалі не визнавало (окрім деяких спроб у цьому напрямку) того, що досить часто характеризувалось як основні, невід'ємні, [[природні права людини]]. Одним з перших документів, спрямованих на захист права на життя, є ''Статут [[ООН|Організації Об'єднаних Націй]]'' ([[26 червня]] [[1945]] р.), в якому передбачено, що однією з цілей цієї Організації є захист усіх основних прав людини. До цих основних прав належить насамперед ''право на життя''. Це можна зрозуміти з тексту ''[[Загальна декларація прав людини|Загальної декларації прав людини]]'' від [[10 грудня]] [[1948]] р., яка на сьогодні є найавторитетнішим тлумаченням [[Статут ООН|Статуту ООН]] щодо змісту словосполучення ''«основні права людини»''.
'''У статті 6''' [[Міжнародний пакт про громадянські та політичні права|Міжнародного пакту про громадянські та політичні права]] від [[16 грудня]] [[1966]] р. право на життя визначається як невід'ємне право кожної людини, яке охороняється законом, і якого ніхто не може бути свавільно позбавлений. Захист цього права передбачає необхідність скасування страти у всіх державах<ref name="people">Хилюк С. В. Розвиток вчення про злочини проти життя та здоров'я особи в доктрині кримінального права незалежної України // Вісник Львівського університету. Серія юридична. — 2005. — Вип.41. — с.303 — 313</ref>.
=== На регіональному (європейському) рівні ===
Рядок 16 ⟶ 21:
Під час [[Екстрадиція|екстрадиції]], виходячи із завдання держав охороняти права та свободи осіб, які перебувають під їх [[Юрисдикція|юрисдикцією]], держава, яка видає особу, зобов'язана пересвідчитись, що права цієї особи, гарантовані Конвенцією, не будуть порушені запитуючою країною, навіть якщо ця країна не є учасником Конвенції. Це також стосується загрози застосування до ''екстрадованої особи'' смертної кари або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження. У цих випадках Суд констатує порушення положень Конвенції саме з боку держави, яка здійснила видачу особи. Тому дуже важливо для компетентних органів запитуваної держави пересвідчитись у тому, що з боку запитуючої сторони до екстрадованої особи не буде застосовано жодних дій, які порушують її права за Конвенцією.
Частиною позитивних обов'язків держави також є інформування населення про ризик та процесуальні обов'язки, що стосуються ретроспективного розслідування будь-якого насильницького позбавлення життя<ref>Право на життя та обов'язок позитивних дій держави. Заборона смертної кари, питання екстрадиції та видачі правопорушників // [Електронний ресурс]. — Режим доступу до ресурсу: http://advokatonline.org.ua/3-pravo-na-zhyttya-ta-obovyazok-pozytyvnyh-dij-derzhavy-zaborona-smertnoji-kary-pytannya-ekstradytsiji-ta-vydachi-pravoporushnykiv/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120514075945/http://advokatonline.org.ua/3-pravo-na-zhyttya-ta-obovyazok-pozytyvnyh-dij-derzhavy-zaborona-smertnoji-kary-pytannya-ekstradytsiji-ta-vydachi-pravoporushnykiv/ |date=2012-05-14 }}</ref>.
=== У національному правопорядку державних утворень на території України ===
Рядок 102 ⟶ 107:
Від біологічної смерті відрізняють клінічну, коли, незважаючи на припинення дихання і серцебиття, протягом дуже короткого часу життя в організмі не припиняється і його життєздатні функції можуть бути відновлені.
== Див. також ==
* [[Право на смерть]]
== Примітки ==
| |||