Аншлюс: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії

(Переглянути усі неперевірені зміни)

[перевірена версія]

[очікує на перевірку]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Версія за 16:22, 16 травня 2018 ред. Jphwra (обговорення \| внесок) Патрульні, Відкочувачі 258 248 редагувань →‎Реалізація ідеї аншлюсу націонал-соціалістами ← Попереднє редагування		Поточна версія на 10:56, 28 червня 2024 ред. скасувати Tigga (обговорення \| внесок) Патрульні 15 444 редагування →‎Передісторія: стиль Мітка: редагування коду 2017
(Не показано 34 проміжні версії 27 користувачів)
Рядок 1: {{unibox}} {{Історія Австрії}} [[Файл:Bundesarchiv Bild 137-049278, Anschluss Österreich.jpg\|thumb\|Німецькі й австрійські прикордонники демонтують шлагбаум на кордоні\|ліворуч]]▼ '''А́ншлюс''' (від {{lang-de\|Anschluss, Anschluß<ref>Відповідно до німецького правопису, чинного на час події.</ref>}} — приєднання, об'єднання, [[анексія]]) — приєднання [[~~Перша~~Федеративна ~~Австрійська~~держава ~~Республіка~~Австрія\|~~Австрійської республіки~~Австрії]] до [[Третій Рейх\|нацистської Німеччини]] [[11 березня\|11]]—[[13 березня]] [[1938]] року. == Передісторія == ~~Політика~~Курс ~~щодо~~на створення австро-німецького союзу ~~провадилася~~проводився керівництвом Німеччини протягом довгого часу.▼ ▲[[Файл:Bundesarchiv Bild 137-049278, Anschluss Österreich.jpg\|thumb\|Німецькі й австрійські прикордонники демонтують шлагбаум на кордоні\|ліворуч]] ▲Політика щодо створення австро-німецького союзу провадилася керівництвом Німеччини протягом довгого часу. 7 жовтня 1879 ~~року була~~ підписана угода щодо того, «коли б одна з обох імперій, всупереч сподіванням і щирому бажанню обох високих договірних сторін, зазнала нападу з боку Російської імперії, обидві високі договірні сторони зобов'язані виступити на допомогу одна одній з усією сукупністю збройних сил своїх імперій і відповідно до цього не укладати миру інакше, як тільки спільно і за обопільною згодою». Однією із вимог створеного 1891 ~~року~~ [[Пангерманський союз\|Пангерманського союзу]] було об'єднання Австро-Угорщини з Німецькою імперією. До об'єднання двох країн після [[Перша світова війна\|Першої світової війни]] прагнули різні політичні сили по обох боках кордону, але держави-переможниці заборонили це в мирних трактатах, укладених з обома державами ([[Версальський договір 1919\|Версальський]] і [[Сен-Жерменський мирний договір 1919\|Сен-Жерменський]]). 4 жовтня 1922 ~~року був~~ прийнятий [[Женевський протокол]], що забороняв аншлюс навіть у формі економічного союзу Австрії з Німеччиною. ~~1927~~У ~~року~~[[1927]] в Німеччині вийшла друком збірка «Проблема аншлюсу», що містила карту під заголовком «Національні німецькі землі в минулому та в сучасності». На ній зображувалася німецька «серединна Європа», до якої входили Німеччина, Австрійська республіка, більша частина Чехословацької республіки, південна Польща, землі Познані, Данцигський коридор, італійський Тіроль, дві третини Швейцарії, уся територія Голландії, майже половина Бельгії, частина півдня Королівства Угорщина, заходу Королівства Румунія та Північної Італії. У підписі було зазначено: «Історія Німеччини являє собою боротьбу за вирішення питань, що нині неймовірно загострилися. Ці питання становлять проблему створення німецької держави у Центральній Європі та розрахунку німецького народу зі східними сусідами… Тільки твердість забезпечить внутрішню єдність Центральної Європи супроти тиску народів та держав Заходу та Сходу… Бо ж територія німецького заселення поширюється за межі кордонів Німеччини в усій області Центральної Європи.» У [[1931]] ~~року~~ була спроба поєднати обидві держави [[митний союз\|митним союзом]] — невдала через спротив держав колишньої [[Антанта\|Антанти]]: 19 березня австрійський віце-канцлер [[Йоганн Шобер\|Шобер]] та німецький міністр закордонних справ Курціус підписали угоду про єдиний митний закон, про узгоджені тарифи та про ліквідацію митного кордону між обома державами; Франція рішуче виступила проти митного союзу Австрії із Німеччиною, у чому її підтримала Англія. Внаслідок розгляду питання [[Ліга Націй\|Лігою Націй]] та передачі його до Постійного міжнародного трибуналу, обидві країни повідомили про відмову від митного союзу за два дні до винесення рішення трибуналом 5 вересня 1931 року. == ~~Реалізація~~Перша ~~ідеї~~спроба ~~аншлюсу~~Аншлюсу націонал-соціалістами == [[Файл:Bundesarchiv Bild 183-1987-0922-500, Wien, Heldenplatz, Rede Adolf Hitler.jpg\|thumb\|~~right\|~~Адольф Гітлер оголошує аншлюс на Гельденпляц у Відні, 15 березня 1938 р.]] До ідеї аншлюсу повернувся [[Адольф Гітлер]], прийшовши до влади [[1933]] року.▼ ▲До ідеї аншлюсу повернувся [[Адольф Гітлер]], ~~прийшовши~~коли прийшов до влади в [[1933]] ~~року~~. У липні [[1934]] року австрійські та німецькі [[націонал-соціалізм\|нацисти]] зробили невдалу спробу державного перевороту в Австрійській республіці, після чого в країні встановився авторитарний правий режим.▼ ▲У липні [[1934]] ~~року~~ австрійські та німецькі [[націонал-соціалізм\|нацисти]] зробили [[липневий путч\|невдалу спробу державного перевороту]] в Австрійській ~~республіці~~Республіці (вбивство [[Енгельберт Дольфус\|Енгельберта Дольфуса]]), ~~після~~у ~~чого~~ряді вміст ~~країні~~збройні ~~встановився~~загони ~~авторитарний~~нацистів виступали, ~~правий~~вимагаючи ~~режим~~«аншлюсу». У лютому [[1938]] року Гітлер запросив австрійського [[канцлер]]а [[Курт Шушніг\|Курта фон Шушніґа]] до Третього Рейху, де змусив його погодитися на допущення до влади австрійських нацистів. Невдовзі Шушніґ відрікся від цих домовленостей і анонсував [[плебісцит]] щодо аншлюсу, бо мав надію, що більшість австрійців не підтримає втрату незалежності. Проте [[11 березня]] Гітлер направив австрійському канцлеру ультиматум, де вимагав, щоб той передав усю повноту влади австрійським нацистам, інакше німецька армія розпочне вторгнення. Термін ультиматуму спливав опівдні, але був подовжений на дві години. Не чекаючи на відповідь, Гітлер уже віддав наказ ввести війська до Австрійської республіки о першій годині дня<ref>{{cite web \|url=http://hitlertriumphant.wordpress.com/early-diplomatic-triumphs/ \|title=Hitler Triumphant: Early Diplomatic Triumphs \|accessdate=15 травня 2014}}</ref>. Фактично стався державний переворот, і Шушніґа змусили скасувати плебісцит. Розуміючи, що ані Французька республіка, ані Велика Британія не налаштовані допомогти Австрійській республіці зберегти самостійність, канцлер пішов у відставку, наказавши австрійській армії не чинити опору можливому німецькому вторгненню.▼ [[Файл:Bundesarchiv Bild 146-1985-083-10, Anschluss Österreich, Wien.jpg\|thumb\|left\|Вступ німецьких військ до Відня]]▼ [[Президент]] Австрійської республіки [[Вільгельм Міклас]] (''Wilhelm Miklas'') відмовився призначити лідера австрійських наці [[Артур Зейсс-Інкварт\|Артура Зейсс-Інкварта]] (''Arthur Seyss-Inquart'') канцлером. У цій ситуації за наказом Гітлера [[12 березня]] німецькі війська ввійшли до Австрійської республіки — без опору з боку австрійців. Посаду канцлера зайняв [[Артур Зейсс-Інкварт]].▼ Італійський диктатор [[Беніто Муссоліні]] відреагував на це негативно. Він спішно мобілізував чотири дивізії, наказав їм підійти до кордону, на перевал Бреннер. Італійці готові були податися на допомогу австрійському уряду. Муссоліні розраховував на підтримку Великої Британії та Франції — але ці держави нічого не зробили. Вже [[13 березня\|наступного дня]] Гітлер оприлюднив підписаний ним закон, за яким Австрійську республіку було включено до [[Третій Рейх\|Третього Рейху]] як «Східну марку» (''Ostmark'').▼ Муссоліні виступив для преси: «Німецький канцлер не раз давав обіцянку поважати незалежність Австрії. Але події останніх днів з усією очевидністю показали, чи має намір Гітлер дотримуватися своїх слів перед Європою. Не можна підходити зі звичайними моральними мірками до людини, яка з таким цинізмом зневажає елементарні закони порядності». [[10 квітня]] під контролем нацистів відбувся [[Австрійський референдум про Аншлюс\|референдум]], під час якого 99,73 % австрійців підтримали приєднання Австрійської республіки до Третього Рейху.▼ Перспективи війни з Італією цілком вистачило, щоб Гітлер відступив і не ввів в Австрію війська. Без підтримки Німеччини переворот провалився. Незважаючи на брутальне порушення [[Версальський договір 1919\|Версальського]] та [[Сен-Жерменський мирний договір 1919\|Сен-Жерменського договорів]], Велика Британія та Французька республіка майже ніяк не відреагували на ліквідацію Австрійської республіки. Загалом міжнародна реакція на подію коливалася від нейтральної до позитивної, і лише [[Союз Радянських Соціалістичних Республік\|Радянський Союз]] (у [[Вербальна нота\|ноті]] до західних держав) та [[Мексика]] (у посланні до Ліги Націй) висловили протест проти очевидного акту анексії<ref>{{cite book▼ Все змінилося, коли в жовтні 1935 Італія розв'язала війну проти Ефіопії. Захід засудив агресію Муссоліні: з листопада 1935 всі члени Ліги Націй взяли на себе зобов'язання бойкотувати італійські товари, відмовляти італійському уряду в кредитах, заборонити ввезення до Італії стратегічних матеріалів. А Німеччина підтримала Італію. 8 травня 1936 у зв'язку з перемогою в Ефіопії Муссоліні проголосив друге народження Римської імперії. Король Віктор Еммануїл III прийняв титул імператора [[Ефіопія\|Ефіопії]]. Захід не визнав цих захоплень. Гітлер же підтримав ідею другої Римської імперії і надіслав привітання. Муссоліні не хотів, щоб у громадянській війні в Іспанії перемогли комуністи. Він слав серйозну допомогу [[Франсіско Франко\|генералу Франко]] — людьми, літаками, грошима, спорядженням. Гітлер теж воював в Іспанії. З 1936 року почалося зближення Муссоліні й Гітлера. Щоправда, і після того Муссоліні довго довелося вмовляти. [[4 січня]] [[1937]] Муссоліні на переговорах з Герінгом відмовлявся визнати «аншлюс». Він заявляв, що не потерпить ніяких змін в австрійському питанні. Лише [[6 листопада]] 1937 року Беніто Муссоліні заявив, йому «набридло відстоювати незалежність Австрії». Але й після того Муссоліні намагався перешкодити створенню «Великої Німеччини». Ніяких конкретних заяв із боку Великої Британії або Франції знову не було. Італія одна протистояла Німеччині, а міжнародна обстановка змінилася. Гітлер був упевнений, що Італія не почне війни через Австрію<ref>{{Cite web \|url=https://www.e-reading.club/chapter.php/127909/42/Burovskiii_-_Velikaya_Grazhdanskaya_voiina_1939-1945.html \|title=Велика-Громадянська війна 1939-1945 - Частина 4 \|accessdate=26 лютого 2019 \|archive-date=27 лютого 2019 \|archive-url=https://web.archive.org/web/20190227060624/https://www.e-reading.club/chapter.php/127909/42/Burovskiii_-_Velikaya_Grazhdanskaya_voiina_1939-1945.html }}</ref>. == Ультиматум Гітлера == ▲[[Файл:Bundesarchiv Bild 146-1985-083-10, Anschluss Österreich, Wien.jpg\|thumb~~\|left~~\|Вступ німецьких військ до Відня]] [[12 лютого]] [[1938]] Гітлер зустрівся з австрійським [[канцлер]]ом [[Курт Шушніг\|Куртом Шушніґом]] та міністром закордонних справ Австрії [[Гвідо Шмідт\|Ґвідо Шмідтом]] у австрійському [[Зальцбург\|Зальцбурзі]], де змусив його погодитися на допущення до влади австрійських нацистів. Втім, за Конституцією Австрії, лише Президент мав повноваження підписувати міжнародні угоди. Тоді Гітлер висунув вимоги до Шушніґа, аби той переконав Президента [[Вільгельм Міклас\|Вільгельма Мікласа]] погодитися на ультиматум, відвівши на це три дні. В той же час Гітлер віддав наказ імітувати зосередження військ на кордоні з Австрією та поширювати фальшиві новини щодо підготовки до збройного конфлікту. Перед загрозою збройного вторгнення Президент [[Вільгельм Міклас]] здав свої позиції в останній день ультиматуму, [[15 лютого]], Шушніґ офіційно повідомив посла [[Франц фон Папен\|фон Папена]], що берхтесгаденську угоду буде виконано до [[18 лютого]]. Виконуючи умови угоди, [[16 лютого]] австрійський уряд оголосив загальну амністію для нацистів, включно з тими, хто був звинувачений у вбивстві [[Енгельберт Дольфус\|Дольфуса]], а також представили народу новий Кабінет, у якому нацист і прихильник об'єднання Австрії з [[Третій Рейх\|Німеччиною]] Зейсс-Інкварт став міністром безпеки. ▲У лютому [[1938]] року Гітлер запросив австрійського [[канцлер]]а [[Курт Шушніг\|Курта фон Шушніґа]] до Третього Рейху, де змусив його погодитися на допущення до влади австрійських нацистів. Невдовзі Шушніґ відрікся від цих домовленостей і анонсував [[плебісцит]] щодо аншлюсу, бо мав надію, що більшість австрійців не підтримає втрату незалежності. Проте [[11 березня]] Гітлер направив австрійському канцлеру ультиматум, де вимагав, щоб той передав усю повноту влади австрійським нацистам, інакше німецька армія розпочне вторгнення. Термін ультиматуму спливав опівдні, але був подовжений на дві години. Не чекаючи на відповідь, Гітлер уже віддав наказ ~~ввести~~увести війська до Австрійської ~~республіки~~Республіки о першій годині дня<ref>{{cite web \|url=http://hitlertriumphant.wordpress.com/early-diplomatic-triumphs/ \|title=Hitler Triumphant: Early Diplomatic Triumphs \|accessdate=15 травня 2014 \|archive-date=14 липня 2014 \|archive-url=https://web.archive.org/web/20140714194825/http://hitlertriumphant.wordpress.com/early-diplomatic-triumphs/ }}</ref>. Фактично стався державний переворот, і Шушніґа змусили скасувати плебісцит. Розуміючи, що ані Французька ~~республіка~~Республіка, ані Велика Британія не налаштовані допомогти Австрійській ~~республіці~~Республіці зберегти самостійність, канцлер пішов у відставку, наказавши австрійській армії не чинити опору можливому німецькому вторгненню. == Окупація Австрії == ▲[[Президент]] Австрійської ~~республіки~~Республіки [[Вільгельм Міклас]] (''Wilhelm Miklas'') відмовився призначити лідера австрійських ~~наці~~нацистів [[Артур Зейсс-Інкварт\|Артура Зейсс-Інкварта]] (''Arthur Seyss-Inquart'') канцлером. У цій ситуації за наказом Гітлера [[12 березня]] німецькі війська ввійшли до Австрійської ~~республіки~~Республіки — без опору з боку австрійців. Посаду канцлера зайняв [[Артур Зейсс-Інкварт]]. ▲Вже [[13 березня\|наступного дня]] Гітлер оприлюднив підписаний ним закон, за яким Австрійську ~~республіку~~Республіку було включено до [[Третій Рейх\|Третього Рейху]] як «[[остмарка\|Східну марку]]» (''Ostmark''). ▲[[10 квітня]] під контролем нацистів відбувся [[Австрійський референдум про Аншлюс\|референдум]], під час якого 99,73 % австрійців підтримали приєднання Австрійської ~~республіки~~Республіки до Третього Рейху. ▲Незважаючи на брутальне порушення [[Версальський договір 1919\|Версальського]] та [[Сен-Жерменський мирний договір 1919\|Сен-Жерменського договорів]], Велика Британія та Французька ~~республіка~~Республіка майже ніяк не відреагували на ліквідацію Австрійської ~~республіки~~Республіки. Загалом міжнародна реакція на подію коливалася від нейтральної до позитивної, і лише [[Союз Радянських Соціалістичних Республік\|Радянський Союз]] (у [[Вербальна нота\|ноті]] до західних держав) та [[Мексика]] (у посланні до Ліги Націй) висловили протест проти очевидного акту анексії<ref>{{cite book \|title=Geschichte Österreichs : Kultur — Gesellschaft — Politik \|last = Vocelka Рядок 44 ⟶ 74: Внаслідок аншлюсу [[Третій Рейх]] здобув важливі австрійські компанії (напр. ''[[Steyr-Daimler-Puch\|Steyr Daimler Puch AG]]'') та озброєння загальною вартістю близько 500 млн [[Райхсмарка\|рейхсмарок]], а на базі колишньої австрійської армії (''Österreichische Bundesheer'') створили дві німецькі піхотні дивізії ([[44-та піхотна дивізія (Третій Рейх)\|44-ту]] та [[45-та піхотна дивізія (Третій Рейх)\|45-ту]]), [[4-та легка дивізія (Третій Рейх)\|4-ту легку дивізію]] та дві гірські дивізії ([[2-га гірсько-піхотна дивізія (Третій Рейх)\|2-гу]] та [[3-тя гірсько-піхотна дивізія (Третій Рейх)\|3-тю]]). Вигнання нацистських окупантів з Австрії в [[1945]] р. ~~призвело~~привело до відновлення її незалежності. Державний договір, підписаний у [[Відень\|Відні]] [[15 травня]] [[1955]] р., заборонив приєднання Австрійської республіки до Німеччини. Аншлюс було засуджено як акт агресії на Нюрнберзькому процесі. Вирок Міжнародного воєнного трибуналу, [[Нюрнберзький процес]]<ref>{{Cite web \|url=http://resource.history.org.ua/item/0013712 \|title=Нюрнберзький процес: Збірник матеріалів у 8 т. (російською мовою, ред. Лебедева Н.С.) М.: Юридична література, 1999. т.8 с.584 \|accessdate=23 серпня 2019 \|archive-date=23 серпня 2019 \|archive-url=https://web.archive.org/web/20190823035620/http://resource.history.org.ua/item/0013712 }}</ref>: {{цитата\| Перед Трибуналом було висунуто твердження, що анексія Австрії була виправдана сильним прагненням до союзу між Австрією та Німеччиною, яке висловлювалося широкими колами. Стверджувалось також, що у цих народів було багато спільного, що робило такий союз бажаним, і що в результаті мети було досягнуто без кровопролиття. Такі твердження, навіть якщо вони слушні, фактично є несуттєвими, тому що факти з усією визначеністю доводять, що методи, які були використані для досягнення цієї мети, були методами агресора. Вирішальним фактором була воєнна міць Німеччини, яку та ладна була задіяти у тому випадку, якби вона зустріла бодай який-небудь спротив. }} [[Декларація про незалежність Австрії\|Державний договір]], підписаний у [[Відень\|Відні]] [[15 травня]] [[1955]] р., заборонив приєднання Австрійської Республіки до Німеччини. == Див. також == * [[17-й військовий округ (Третій Рейх)]] * [[18-й військовий округ (Третій Рейх)]] * [[Окупація Судетів]] == Примітки == {{примітки}}▼ == Література == * ''M. Гнатовський ''. Аншлюс // {{ПолЕ\|сторінки =34—35}} * ''І. С. Покровська''. Аншлюс // [[Українська дипломатична енциклопедія]]: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т. 1. — ~~760с~~760 с. ISBN 966-316-039-X * {{УРЕ}} * [http://www.britannica.com/EBchecked/topic/26730/Anschluss Енциклопедія «Британніка»] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20081220054041/http://www.britannica.com/EBchecked/topic/26730/Anschluss \|date=20 грудня 2008 }} * Історія дипломатії. Том другий. Дипломатія за нового часу (1872—1919 рр.) / Під ред. акад. В. П. Потьомкіна. Укладачі проф. Хвостов В. М. і проф. Мінц І. І. — К.: Українське вид-во політич. літ-ри, 1948. — 408 с. * [http://zbruc.eu/node/3693 Австрію прилучено до Німеччини // Діло (Львів), 15 березня 1938] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20140908155011/http://zbruc.eu/node/3693 \|date=8 вересня 2014 }} * [http://zbruc.eu/node/4020 Розмах ІІІ~~-ої~~ Німеччини // Діло (Львів), 20 березня 1938] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20181212022503/https://zbruc.eu/node/4020 \|date=12 грудня 2018 }} * [http://zbruc.eu/node/4719 На шляху до порозуміння між Римом і Ватиканом // Діло (Львів), 30 березня 1938] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20181212023722/https://zbruc.eu/node/4719 \|date=12 грудня 2018 }} * [http://zbruc.eu/node/5636 99,08 проц. голосів за аншлюсом // Діло (Львів), 12 квітня 1938] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20181212023318/https://zbruc.eu/node/5636 \|date=12 грудня 2018 }} * [http://zbruc.eu/node/5870 Ентузіязм // Діло (Львів), 16 квітня 1938] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20150611144052/http://zbruc.eu/node/5870 \|date=11 червня 2015 }} * [http://www.twirpx.com/file/1629179/ Буздес А. Події в Німеччині і Австрії. — К.: Держполітвидав при РНК УРСР, 1938. — 24 с.] == ~~Примітки~~Посилання == * [http://leksika.com.ua/12360519/legal/anshlyus Аншлюс] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20161126181335/http://leksika.com.ua/12360519/legal/anshlyus \|date=26 листопада 2016 }} // {{Юридична енциклопедія\|1}} ▲{{примітки}} {{17px}} {{Іредентизм}} {{Бібліоінформація}} [[Категорія:~~Історія~~Новітня історія Австрії]] [[Категорія:Третій Рейх]] ~~[[Категорія:Історія Європи]]~~ [[Категорія:Анексія]] [[Категорія:Об'єднання держав]]