Російський світ: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування Мітки: Скасовано Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Leonst (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| (Не показані 45 проміжних версій ще одного користувача) | |||
Рядок 1:
{{Move|Русскій мір}}
{{Універсальна картка}}
{{Otheruses|Російський світ (значення)}}
'''«Росі́йський світ»
На своєму початку «російський світ», як просторовий об'єкт, у своєму оформленні був ідеологічним підґрунтям для геополітичного новоутворення «[[Євразійський Союз]]», тобто для реставрації колишнього [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] у нових умовах,<ref>[http://tyzhden.ua/Politics/25313/ Ліки від фантомних болів] 25 червня, 2011 [[Український тиждень|tyzhden.ua]]</ref> найважливішою складовою якого мала би бути лояльна проросійська [[Україна]]<ref>[[Українська правда]]: [http://www.pravda.com.ua/rus/columns/2014/03/4/7017558/ Сергей Сорока. Украина стала причиной нового геополитического сдвига] 4.03.2014</ref>, та згодом перетворився у виправдання [[Російсько-українська війна (з 2014)|прямої військової агресії проти України]] «''[[Новоросія (конфедерація)|для захисту російського і російськомовного населення]]''»
Через багатоаспектність за основними показниками, характерними рисами та суспільно-політичною практикою до розуміння цього поняття є різні підходи: цивілізаційний, історико-ментальний, культурно-цивілізаційний, геокультурний, геополітичний, мережево-глобалістський, соціокомунікативний, релігійно-клерикальний, державно-інструментальний.
Доктринальний термін орієнтуює ідейні основи існування та розвитку російського суспільства через формування [[симбіоз]]у історичного минулого та перспективного бачення майбутнього в пошуку нової моделі ідеологічного наповнення національної ідеї Росії: створення геополітичної стратегії на теренах [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|колишнього СРСР]], використання соціально-комунікаційного впливу [[Росія|РФ]] на внутрішню політику сусідніх держав, [[Еклектизм|еклектична]] світоглядна суміш в ідеологічнї, суспільно-політична практика в пропагандистській діяльності, ідеологічний [[концепт]] в російському політичному для позначення наднаціональної і трансконтинентальної спільності, комплексна політтехнологія та [[Геополітика|геополітичний підхід]] для [[Інтерпретація (логіка)|інтерпретації]] сучасних політичних процесів правого і лівого спектрів в одному руслі в формі [[Еклектизм|еклектичних]] поєднувань елементів [[панславізм]]у, [[Євразійство|євразійства]], російського [[Месіанство|месіанства]], [[Синкретична політика|синкретичної політики]] (комбінація двох стандартних полюсів [[Праві та ліві в політиці|правого та лівого політичних спектрів]] чи заперечення їх на основі одномірного політичного спектру) та [[імперіалізм]]у (в тому числі у вигляді неформальної імперії), ідеології більшовизму і крайніх націоналістичних течій російського [[Білий рух|білого руху]] [[Біла еміграція|в еміграції]].<ref name="храм" /><ref name="гула">Гула Р. В. [http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Npmaup_2016_50_4 «Русский мир» — фантом чи реальність? Аспекти політологічного аналізу] / Р. В. Гула // Наукові праці МАУП. — 2016. — Вип. 50. — С. 7-14.</ref><ref name="хилько" />.
▲На своєму початку «російський світ», як просторовий об'єкт, у своєму оформленні був ідеологічним підґрунтям для геополітичного новоутворення «[[Євразійський Союз]]», тобто для реставрації колишнього [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] у нових умовах,<ref>[http://tyzhden.ua/Politics/25313/ Ліки від фантомних болів] 25 червня, 2011 [[Український тиждень|tyzhden.ua]]</ref> найважливішою складовою якого мала би бути лояльна проросійська [[Україна]]<ref>[[Українська правда]]: [http://www.pravda.com.ua/rus/columns/2014/03/4/7017558/ Сергей Сорока. Украина стала причиной нового геополитического сдвига] 4.03.2014</ref>, та згодом перетворився у виправдання [[Російсько-українська війна (з 2014)|прямої військової агресії проти України]] «''для захисту російського і російськомовного населення''» (див. проект [[Новоросія (конфедерація)|«Новоросія»]]). Ще значно раніше російські [[Шовінізм|шовіністичні]] кола почали поширювати [[Загальноросійська ідея|«загальноросійську ідею»]] об'єднання українського, білоруського та російського народів в єдиний «[[Загальноросійська ідея|загальноросійський народ]]». Світоглядна бульбашка «руского міра» сформована на ірраціональних засадах значною мірою завдяки його ідеологам, які були далекими від того, що називають психічно здоровими людьми, внаслідок проживання катастрофічного досвіду.<ref>[https://www.pravda.com.ua/articles/2022/10/4/7370240/ ''Євген Руденко.'' Історикиня Лариса Якубова: «Рускій мір» схожий на тоталітарну секту, члени якої хворі на соціальну шизофренію.]</ref>
Соціальний термін „Російський світ“», який як [[Стилістична фігура|фігури мови]] використовується на позначення не будь-яких [[Асоціація (психологія)|асоціацій]] з російською культурою, застосовується у вигляді [[Концепція|концептуалізації]] його в значення «російської культурної сфери як сукупності тих країн і [[народ]]ів [[Росія|РФ]], чия [[культура]] формувалася під впливом зразків часів від [[Русь|Русі]] до [[Московське царство|Московського царства]], [[Російська імперія|РІ]], пострадянських подій початку 1990-х років, та з початку 2000-х років — часів [[Путінізм|путінської епохи]], і включає як [[Російська діаспора|російську діаспору]], так і російську культуру разом з її впливом у світі».
== Історія терміна «руський мир» ==
Перша згадка терміна збереглася в пам'ятці давньоруської літератури XI століття «Слово на оновлення Десятинної церкви». Йшло в ній про вихваляння великим князем Київським [[Ізяслав Ярославич|Ізяславом Ярославовичем]] — сином і спадкоємцем [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]], подвигу [[Климент I|Святого Климента]]. «…Не тільки в [[Рим]]і, але і всюди: і в Херсонесі і ще в руському мирі», — йдеться в «Слові» про діяння Св. Климента, який широко шанувався на [[Русь|Русі]]. За церковними переказами, він був одним з апостолів і єпископом у Римі. У період гонінь Св. Климента заслали в каменоломні, що в [[Херсонес Таврійський|Херсонесі Таврійському]]. Страждаючи від спраги, святий помолився, і Господь відкрив водне джерело. Чутки про диво поширився по всьому Таврійському півострову, і багато жителів навернулися в християнство. За наказом римського намісника єпископа прив'язали до якоря і кинули в море, але море розступилося і люди знайшли мученика. Близько 861 року мощі святого Климента були знайдені святими Кирилом і Мефодієм. Слов'янські просвітителі відвезли їх у Рим і передали Папі, що сприяло визнанню церковнослов'янської мови як мови богослужіння. Частина мощей була залишена в Херсонесі, де і лежала в різьбленій гробниці з мармуру, виготовленій візантійськими майстрами.
Існує переказ про те, що після захоплення міста князем Володимиром у 988 році мощі Св. Климента, разом із мармуровим саркофагом, за його наказом були перенесені до Києва, де й почивали в Десятинній церкві — першому кам'яному храмі Київської Русі. Пізніше для мощей Св. Климента була зроблена нова рака. Оскільки син князя Володимира — Ярослав Мудрий був похований 20 лютого 1054 року в згаданій мармуровій гробниці, що збереглася в Софійському соборі до наших днів. У «Слові на оновлення Десятинної церкви» Св. Климент постає як перший небесний заступник Руської землі, мощі якого, разом з Ольжиним Хрестом, були головною вітчизняної святинею. За церковними переказами, частину мощей Св. Климента було передано французькому єпископові Шалона, який приїхав у складі посольства сватати дочку князя Ярослава — Анну Ярославну за французького короля.
Варто трохи сказати й про особу князя Ізяслава Ярославича, який вихваляє подвиги Св. Климента. Його батьком був великий князь Ярослав Мудрий, а матір'ю — шведська принцеса [[Інгігерда]]. За життя батька Ізяслав правив у [[Турів|Турові]] і [[Великий Новгород|Новгороді]]. Після смерті Ярослава він став великим князем Київським. Владу йому довелося ділити з двома іншими братами Ярославичами, щоб уникнути міжусобиць. Серйозним випробуванням для тріумвірату стала поразка від половців і київське повстання 1068 року, після яких Ізяслав утік, але привів на Русь поляків. Попри те, що Ізяславу вдалося повернути престол, втримався він на ньому недовго. За допомогою знову звертався до польського короля, німецького імператора, навіть до папи Римського. Ізяславу Ярославичу вдалося повернутися до Києва, але незабаром він загинув у міжусобній битві на Нежатиній Ниві. Похований князь Ізяслав у соборі Святої Софії в Києві. Літописець, описуючи поховання Ізяслава, говорить про князя так: «Бе ж Ізяслав муж взором красний, тілом великий, незлобивий норовом, кривду ненавидячи, люблячи правду». Втім, історики вважають, що він був не такий простий. На їхню думку, в ті часи під термінами «Рустии миръ», «Русь», «страна Руская», «Руская земля» малося на увазі лише середнє Подніпров'я — території, які входили до великокнязівського домену. Пізніше так стали називати й інші землі від Галича на південному заході до Володимира на північному сході. Про це свідчить інший літературний пам'ятник, але вже XIII століття — «Слово про погибель Руської землі».<ref>[https://day.kyiv.ua/blog/suspilstvo/ruskyy-myr-iz-kyyeva «Руський мир» із Києва | Газета «День»]</ref>
==
Автором філософсько-політичної доктрини «російський світ» вважається сучасний російський філософ, син засновника московської «методологічної школи» Георгія Щедровицького, та тодішній радник російського високопосадового чиновника [[Кирієнко Сергій Владиленович|С.Кирієнка]] Петро Щедровицький.<ref>див.: [http://www.archipelag.ru/ru_mir/history/ Русский Мир: история идеи] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101027214927/http://archipelag.ru/ru_mir/history/ |date=27 жовтня 2010 }}.</ref><ref>[[Радіо Свобода]]: [http://www.svoboda.org/a/28041141.html Человек, который переиграл Систему.]</ref>
Першою причиною конструювання
Ця ідеологія знайшла відображення в політичних подіях, які відбуваються у 2014—2016 рр. у Криму і на сході України:<ref name="жкну">Бойко Алла. [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/zhur_2016_15_7.pdf Образ «русского мира» в інформаційному просторі України] / Журналістика: наук. зб. / за ред. Н. Сидоренко. — К.: Інститут журналістики
Рядок 23 ⟶ 33:
}}
Концепція ''«росі́йського світу»'' вважається «ідеологічним підґрунтям сучасної російської [[Новий імперіалізм|неоімперської]] [[Геополітика|геополітичної]] [[Доктрина|доктрини]], епохи панування [[путінізм]]у»<ref name="dw.de"/><ref>[https://books.google.com.au/books?id=sHzABgAAQBAJ&pg=PT577&lpg=PT577&dq=%22Russian+world%22+doctrine+putinism&source=bl&ots=zl2oGc9naO&sig=8p8ryDYyi13VIjh4cIMGZ98U4zI&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwjj1ZTtp5zLAhVFG5QKHWXKAIUQ6AEINTAD#v=onepage&q=%22Russian%20world%22%20doctrine%20putinism&f=false International Security Studies: Theory and Practice — Peter Hough, Shahin Malik, Andrew Moran, Bruce Pilbeam — Google книги]</ref><ref>[https://books.google.com.au/books?id=-uMsCwAAQBAJ&pg=PA576&dq=%22Russkii+mir%22+doctrine+putinism&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwi6lMifrJzLAhXBmJQKHY78D28Q6AEIGzAA#v=onepage&q=%22Russkii%20mir%22&f=false Not by Bread Alone: Russian Foreign Policy Under Putin — Robert Nalbandov — Google книги]</ref><ref>[http://www.bbc.com/russian/russia/2015/11/151102_russian_world_qd «Русский мир»: политический приоритет или дискредитированный термин? — BBC Русская служба]</ref> і такою, що слугує ідейним підґрунтям для історичного [[Реваншизм|реваншу]]<ref name="ivinas">[http://ivinas.gov.ua/uk/novini/mizhnarodna-nau7674856784.html Міжнародна наукова конференція «Теоретико-методологічні засади дослідження історичної пам'яті» (31 травня 2018 року). Прес-реліз] Державна установа «Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України»</ref> — воєнної агресії з метою реставрації Росії [[Розпад СРСР|у кордонах СРСР до 1991 року]] та «повернення зони впливу» щодо країн-[[Колонія|колоній]] та [[Сателіт (політика)|сателітів]] у Європі, [[Південний Кавказ|Закавказзі]] та [[Середня Азія|Сер. Азії]] до [[1917]] року до поразки Росії у [[Перша світова війна|Першій світовій війні]].<ref>[[Андрій Ілларіонов]]: [http://aillarionov.livejournal.com/765924.html «Путін розмовляє з небесами» — інтерв'ю Д. Бикову]{{ref-ru}} — блог А. Ілларіонова в [[LiveJournal]]</ref><ref>[http://obozrevatel.com/politics/35718-eks-sovetnik-putina-nazval-stranyi-na-kotoryie-rossiya-mozhet-napast-posle-ukrainyi.htm Экс-советник Путина назвал страны, на которые Россия может напасть после Украины] 25 декабря 2014 [[Обозреватель|www.obozrevatel.com]]</ref><ref>[http://www.svoboda.org/content/article/26855650.html#page=1 «Русский мир», бессмысленный и беспощадный] 8 Февраль 2015 [[Радіо «Свобода»]]</ref><ref>[http://inosmi.ru/russia/20150825/229844665.html Путин пугает соседей «Русским миром» | Россия | ИноСМИ — Все, что достойно перевода]</ref><ref>[http://obozrevatel.com/politics/35718-eks-sovetnik-putina-nazval-stranyi-na-kotoryie-rossiya-mozhet-napast-posle-ukrainyi.htm Экс-советник Путина назвал страны, на которые Россия может напасть после Украины]</ref> Деякі оглядачі вважають
Концепція «російського світу» є також однією зі спроб створення [[утопія|утопічного]] російськоцентричного східнослов'янського (''див.'' [[панславізм]]) альтернативного Європі «цивілізаційного полюсу».<ref name="храм"/><ref>[http://www.kasparov.ru/material.php?id=54AAB2A3CBD08 Євген Іхлов: Мумія. — Каспаров.ру], 05-01-2015</ref><ref name="чтєніє">Донецкие чтения 2017: Русский мир как цивилизационная основа научно-образовательного и культурного развития Донбасса: Материалы Международной научной конференции студентов и молодых ученых (Донецк, 17-20 октября 2017 г.). — Том 7: Юридические науки. Ч. 1: Теория государства и права, гражданское, предпринимательское, семейное и международное частное право/ под общей редакцией проф. С. В. Беспаловой. — Донецк: Изд-во ДонНУ, 2017. — 288 с.</ref>
Рядок 64 ⟶ 74:
* [[Анексія Криму (2014)]]
{{text|
{{text|
{{text|
Постановою Уряду РФ від 20 червня 2011 N 492 «Про федеральну цільову програму „Російська мова“ на 2011—2015 роки» для реалізації двох підпрограм, що передбачають діяльність за межами Росії — «Підтримка російської мови як основи розвитку інтеграційних процесів в [[Співдружність Незалежних Держав|СНД]]» та «Задоволення мовних потреб ''співвітчизників'', що мешкають за кордоном» планується витратити 2526,66 млн рублів (близько 85 млн дол. США).<ref>[http://base.garant.ru/55171580/ Постановление Правительства РФ от 20 июня 2011 г. N 492 «О федеральной целевой программе „Русский язык“ на 2011—2015 годы» (с изменениями и дополнениями)]</ref>
Рядок 80 ⟶ 90:
«Російський світ» як ключовий концепт російської національної ідеї, як і завжди, залишається ідеологічнім виправданням російського шовінізму, імперіалізму і військової агресії проти сусідів.
[[Міфологема]] братерства російського та українського народів була однією з основоположних міфологем радянської пропаганди, яка прийшла на зміну концепції [[Триєдиний російський народ|«триєдинства руского народа»]] — офіційної доктрини часів Російської імперії.<ref name="разумков">Заступник директора соціологічної служби Михайло Міщенко. [http://razumkov.org.ua/statti-ta-interviu/ukraina-ta-rosiia-kinets-braterstva Україна та Росія — кінець братерства] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180728190932/http://razumkov.org.ua/statti-ta-interviu/ukraina-ta-rosiia-kinets-braterstva|date=2018-07-28}}. [[Центр Разумкова|Український центр економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова]] 23 квітня 2018</ref><ref name="уніан">[https://uain.press/politics/kinets-braterstva-797169 Україна та Росія — кінець братерства] 23.04.2018 uain.press</ref> Відповідно до неї російський народ мав три складові — [[Великороси|великоросів]], [[Малороси|малоросів]] та [[Білоруси|білорусів]].<ref name="уніан" /><ref name="разумков" />
Історичні аналогії схожої тези можна знайти у [[Адольф Гітлер|Гітлера]], в котрій [[австрійці]] та [[німці]] — один народ.<ref name="разумков" /> Вона слугувала свого часу для Адольфа Гітлера обґрунтуванням [[Аншлюс Австрії|аншлюсу Австрії]] та Німеччини.<ref name="разумков" /> [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|Німецькі націонал-соціалісти]] так само вважали скандинавські народи: [[норвежці]]в, [[Шведи|шведів]] та [[Датчани|датчан]] — відгалуженням «єдиного германського народу».<ref name="разумков" /> Тому, наприклад, тих норвежців, які з цим не були згодні і воювали проти німецьких окупантів у загонах Руху Опору, гітлерівці називали норвезькими націоналістами, а інших норвежців, котрі записувалися до лав таких формувань як дивізія СС «Вікінг» — шанували як справжніх германських патріотів.<ref name="разумков" />
Згодом, на сайті керівника російського Інституту країн СНД — [[Затулін Костянтин Федорович|Костянтина Затуліна]] у колективній [[Монографія|монографії]] «{{lang-ru|Языковое равноправие на Украине: проблемы и возможности}}», виданій у 2012 році, її автори пишуть:<ref name="разумков" />{{Цитата|''<tt>“Радянська історіографія провела всю підготовчу роботу, забравши російське ім’я у білорусів та українців (малоросів), залишивши його лише за великоросами. Закріплений у період радянської історіографії міф про три братні народи приховував головну правду, що це один народ — російський, чия національність була замінена географічними назвами території проживання: Україна – українці, Білорусь — білоруси, Росія — росіяни”.}}Тобто, в монографії вказується, що окремий український народ (так само як і білоруський) — це вигадка радянських часів, насправді малороси і білоруси — частини одного російського народу.<ref name="разумков" />
=== «Окрема російська цивілізація» ===
Рядок 190 ⟶ 206:
== Російський світ у ЗМІ ==
Уже в 1990-х роках Росія домінувала в українському інформаційному просторі. Внаслідок стрімкого зростання у 2000-х роках світових цін на нафту й газ — основних джерел експорту РФ, Кремль отримав фінансові можливості для істотного розширення інструментарію «м'якого впливу» як на українське суспільство, так і на суспільства інших країн. Державне замовлення і фінансування спонукало масове продукування російських художніх і мультиплікаційних фільмів, телесеріалів, телешоу, які заполонили телеефір України та інших пострадянських держав. Більшість цієї продукції мають явний або прихований ідеологічний підтекст, поширюючи вигідні для Кремля смислові конструкції, сприяючи формуванню міфів про «русский мир», «спільне отечество» (читаємо тут рос. мовою), протиставляючи їх Заходу, апелюючи до ностальгії за «славним» радянським та імперським минулим, формуючи образ ворога з бандерівців і «западенців» чи агресивну меншість фашистів-западенців, яких фінансують країни Заходу і їхні «маріонетки» в державах колишнього соцтабору — [[Польща|Польщі]], країнах Балтії, Україні, [[Грузія|Грузії]].<ref name="хилько"/> Аналогічна медіа-продукція вироблялася і в самій Україні на замовлення російського капіталу.<ref name="хилько">Максим Хилько, старш. наук. співроб. Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, канд. філос. наук [http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1084:masovo-ta-sotsialno-komunikatsijni-tekhnologiji-v-realizatsiji-tsilej-zovnishnoji-politiki-rosijskoji-federatsiji-u-khkhi-st&catid=127&Itemid=460 Масово- та соціально-комунікаційні технології в реалізації цілей зовнішньої політики Російського Федерації у ХХІ ст] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180808202807/http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1084:masovo-ta-sotsialno-komunikatsijni-tekhnologiji-v-realizatsiji-tsilej-zovnishnoji-politiki-rosijskoji-federatsiji-u-khkhi-st&catid=127&Itemid=460 |date=2018-08-08 }}.</ref>
Росія приділяє особливу увагу новітнім медіа: [[інтернет-видання]]м, [[Соціальна мережа (Інтернет)|соціальним мережам]], форумам. У всіх соцмережах, які мають значну кількість користувачів у Росії та в Україні — перш за все «[[ВКонтакте]]» та [[Facebook|Фейсбук]]. В цих мережах було створено та популяризовано ряд груп, явні та приховані модератори котрих нав'язують учасникам основні [[Мовне кліше|кліше]] російської пропаганди, закликають до антиукраїнських дій. Кремль утримує [[Тролі з Ольгіна|«армію» високооплачуваних так званих інтернет-тролів]], до завдань яких входить написання вигідних Москві коментарів у соціальних мережах та інтернет-форумах, впливаючи, такими чином, на громадську думку не лише в Росії та Україні, а й у Європі та [[США]].<ref>Max Seddon. [https://www.buzzfeednews.com/article/maxseddon/documents-show-how-russias-troll-army-hit-america Documents Show How Russia's Troll Army Hit America] // BuzzFeed. — June 2, 2014. — Mode of access: — Title from the screen. — Date of access: 03.06.2014.</ref>
Рядок 206 ⟶ 222:
У статті 41 Концепції зовнішньої політики РФ, зокрема, ідеться про розвиток власних ефективних засобів інформаційного впливу на громадську думку за кордоном.<ref>Концепция внешней политики Российской Федерации. Утверждена Президентом Российской Федерации В. В. Путиным 12 февраля 2013 г. // Министерство иностранных дел Российской Федерации: [http://www.mid.ru/brp_4.nsf/0/6D84DDEDEDBF7DA644257B160051BF7F офиц. сайт] 03.06.2014</ref> Стаття 18 Федерального закону «Про державну політику РФ щодо ''співвітчизників''» визначає необхідність надання державної фінансової та матеріально-технічної підтримки російським ЗМІ, які здійснюють поширення своїх матеріалів на території держав проживання «''співвітчизників''».<ref>О государственной политике Российской Федерации в отношении соотечественников за рубежом: Федеральный закон от 24 мая 1999 г. № 99-ФЗ // Министерство иностранных дел Российской Федерации: [http://www.mid.ru/bdomp/ns-dgpch.nsf/1a268548523257ccc325726f00357db3/8440d36903c217a4c3257776003a73f5 офиц. сайт] 03.06.2014</ref> При цьому комплекс заходів з підтримки «співвітчизників» фактично збігається з цілями інформаційної експансії, як їх визначають російські дослідники, зокрема щодо витіснення положень національної ідеології та національної системи цінностей і заміщення їх власними, нарощування присутності власних ЗМІ в інформаційній сфері об'єкта проникнення.<ref>Манойло А. В. Государственная информационная политика в условиях информационно-психологической войны / А. В. Манойло, А. И. Петренко, Д. П. Фролов. — 2-е изд., стереотип. — М. : Горячая линия-Телеком, 2009. — 541 с. (стор.: 272)</ref>
Агітаційно-пропагандистською діяльністю для аудиторії за межами Росії займається міжнародний багатомовний російський телевізійний канал [[RT]], фінансований російським урядом, який пропонує російський погляд на глобальні події
| date = 2013-08-13| url = http://www.spiegel.de/international/business/putin-fights-war-of-images-and-propaganda-with-russia-today-channel-a-916162.html}}</ref> Бюджет «Russia Today» у 2014 році склав біля 500 млн дол.,<ref>[https://informnapalm.org/ua/skilky-rosiya-vytrachaye-na-informatsijnu-vijnu-v-ukrayini-infografika/ Скільки Росія витрачає на інформаційну війну в Україні. ІНФОГРАФІКА] 19.11.2015 informnapalm.org</ref> у 2016 році — 19 млрд р. (307 млн дол. США) фінансування, а для державних ЗМІ Росія виділила 80,2 млрд р., що на 30 % більше порівняно з 2015 р.<ref name="СІАЗ НБУВ">Н. Тарасенко, мол. наук. співроб. СІАЗ НБУВ [http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2760:doktrina-informatsijnoji-bezpeki-yak-zasib-protidiji-informatsijnim-zagrozam-2&catid=63&Itemid=393 Доктрина інформаційної безпеки України в оцінках експертів] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180814232543/http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2760:doktrina-informatsijnoji-bezpeki-yak-zasib-protidiji-informatsijnim-zagrozam-2&catid=63&Itemid=393 |date=2018-08-14 }}</ref>
«Організація та ведення інформаційного протиборства» офіційно входить до переліку завдань, що стоять перед збройними силами РФ.<ref>Задачи Вооруженных сил Российской Федерации // Министерство обороны Российской Федерации: [http://structure.mil.ru/mission/tasks.htm офиц. сайт]. 03.06.2014</ref> 12 травня 2014 р. російська інформагенція «[[ИТАР-ТАСС]]», з посиланням на джерело в Міністерстві оборони РФ, повідомила, що в Збройних силах Росії сформовані війська інформаційних операцій, до завдань яких входить ведення кібернетичного та інформаційного протистояння із противником.<ref>[http://itar-tass.com/politika/1179830 Источник в Минобороны: в Вооруженных силах РФ созданы войска информационных операций] // ИТАР-ТАСС. — 2014. — 12.05</ref>
Рядок 219 ⟶ 235:
: {{text|''«А якщо є тут [люди], які вважають, що білоруська земля — це частина, ну, як вони кажуть зараз, "Російського світу" і мало не Росії, — забудьте. <...> Ми завжди були гостинні до будь-якої людини, але змусимо будь-якого поважати наш [[суверенітет]] і [[незалежність]], хто думає, що немає такої країни — [[Білорусь]], не було і так далі. Не було — а зараз є, і з цим треба рахуватися. І ми свою землю нікому не віддамо. Це моє завдання. Яке воно не важке і тяжке — я його вирішу. Я виконаю свою місію, чого б мені це не коштувало. І за моєю спиною стоять сотні, тисячі таких людей збройних».</tt><ref>[https://regnum.ru/news/polit/1889647.html Лукашенко: «Считающие, что Белоруссия — часть Русского мира, — забудьте»] ИА REGNUM.</ref>}}
Вітебський письменник, керівник громадської організації «Російський Дім» Андрій Геращенко був звільнений з посади начальника відділу у справах молоді Жовтневого району міста [[Вітебськ]]а в 2011 році після того, як заявив про транскордонну триєдність, [[Русофобія|русофобію]] в Білорусі і цінності російської мови для переважної більшості білорусів, які є російськомовними.<ref>{{Cite news|title=Белоруссия: политические итоги 2011 года|url=https://regnum.ru/news/1487543.html|work=ИА REGNUM|accessdate=2018-03-20|language=ru-RU}}</ref><ref>{{Cite news|title=Белорусский чиновник, заявивший о единстве русских и белорусов, уволен с госслужбы|url=https://regnum.ru/news/1470808.html|work=ИА REGNUM|accessdate=2018-03-20|language=ru-RU}}</ref><ref>{{Cite news|title=Эксперт 'Дело Геращенко' может привести к появлению в Белоруссии новой пророссийской оппозиции|url=https://regnum.ru/news/1472312.html|work=ИА REGNUM|date=|accessdate=2018-03-20|language=ru-RU}}</ref> У 2016 році за звинуваченням в [[екстремізм]]і були заарештовані три публіциста. На думку прихильників, їх затримали за публікації з критикою проведеної владою [[Білорусизація|білорусизації]], відстоювання цінностей Російського світу і протидію [[ревізіонізм]]у. 2 лютого 2018 року рішенням суду всі троє визнані винними в екстремістській діяльності і засуджені до 5 років позбавлення волі кожен за ч.3 ст. 130 КК РБ (екстремізм).<ref>{{Cite web|url=https://regnum.ru/news/dossier/3680.html|title=«Репрессии против ИА REGNUM в Белоруссии»|author=|website=|date=|publisher=ИА REGNUM|lang=ru-RU|accessdate=2018-03-20}}</ref><ref>{{Cite news|title=Дело пророссийских публицистов. Пять выводов перед приговором|url=https://news.tut.by/economics/574316.html|work=TUT.BY|accessdate=2018-03-20|language=ru-RU|archive-date=2018-03-20|archive-url=https://web.archive.org/web/20180320230556/https://news.tut.by/economics/574316.html}}</ref><ref>{{Cite news|title=Дело авторов Регнума|url=http://naviny.by/plot/delo-avtorov-regnuma|work=naviny.by|accessdate=2018-03-20}}</ref><ref>{{Cite news|title=Суд над авторами "Регнума". Все трое вины не признали|url=https://news.tut.by/economics/573419.html|work=TUT.BY|accessdate=2018-03-20|language=ru-RU|archive-date=2020-08-15|archive-url=https://web.archive.org/web/20200815032856/https://news.tut.by/economics/573419.html}}</ref><ref>{{Cite news|title=Дело публицистов и «российский империализм»: блеск и нищета госэкспертизы: EADaily|url=https://eadaily.com/ru/news/2018/01/18/delo-publicistov-i-rossiyskiy-imperializm-blesk-i-nishcheta-gosekspertizy|work=EADaily|accessdate=2018-03-20|language=ru}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://teleskop-by.org/tag/delo-avtorov-regnum/|title=дело авторов Регнум {{!}} ТЕЛЕСКОП {{!}} Новости Беларуси — Последние новости Беларуси — Белорусские новости|publisher=teleskop-by.org|lang=ru-RU|accessdate=2018-03-20|archive-date=2018-08-03|archive-url=https://web.archive.org/web/20180803194047/http://teleskop-by.org/tag/delo-avtorov-regnum/}}</ref><ref>{{Cite news|title=Шиптенко: «Дело публицистов» — воплощение мечты всех русофобов в Белоруссии: EADaily|url=https://eadaily.com/ru/news/2017/11/06/shiptenko-delo-publicistov-voploshchenie-mechty-vseh-rusofobov-v-belorussii|work=EADaily|accessdate=2018-03-20|language=ru}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://allpravda.info/delo-prorossiyskikh-publitsistov-novyy-37-y-veks-bssr-48848.html|title=Дело пророссийских публицистов: новый 37-й в экс-БССР|author=Кирилл Аверьянов-Минский|website=|date=|publisher=allpravda.info|accessdate=2018-03-20|archive-date=2018-08-03|archive-url=https://web.archive.org/web/20180803163555/http://allpravda.info/delo-prorossiyskikh-publitsistov-novyy-37-y-veks-bssr-48848.html}}</ref><ref>{{Cite news|title=Русские своих сдают. Какие угрозы таит "дело "Регнума" - Беларуская Праўда|url=https://belprauda.org/russkie-svoih-sdayut-kakie-ugrozy-neset-delo-regnuma-belarusi/|work=Беларуская Праўда|date=2017-12-17|accessdate=2018-03-20|language=ru-RU|archive-date=2018-03-20|archive-url=https://web.archive.org/web/20180320232521/https://belprauda.org/russkie-svoih-sdayut-kakie-ugrozy-neset-delo-regnuma-belarusi/}}</ref>
[[Європейський парламент]] у листопаді 2016 року прийняв резолюцію, в який заявив, що «уряд Росії використовує широкий спектр засобів та інструментів, таких як аналітичні центри та спеціальні фонди (наприклад, „[[Російський світ (фонд)|Русский мир]]“), спеціальні органи („Россотрудничество“), багатомовні телевізійні станції (наприклад, [[Russia Today|RT]]), [[Підроблені новини|псевдо новинні]] агентства та мультимедійні сервіси (наприклад, „[[Sputnik (інформаційне агенство)|Sputnik]]“), транскордонні соціальні та релігійні групи (…) соціальні мережі та [[Тролінг|інтернет-тролі]], з метою кинути виклик демократичним цінностям, розділити Європу, отримати внутрішню підтримку та створити сприйняття східних сусідів ЄС як держав, що не відбулися» (так звані «failed states»), закріплюючи таким чином стратегію протидії інформаційній загрозі з боку Росії.<ref>European Parliament resolution of 23 November 2016 on EU strategic communication to counteract propaganda against it by third parties (2016/2030(INI)) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=-//EP//TEXT+TA+P8-TA-2016-0441+0+DOC+XML+V0//EN</ref>
Рядок 280 ⟶ 296:
== Ідеологічні кліше у російськосвітній гібридно-месіанській стратегії агресії ==
«Руській мір» із того ж символічного ряду, що [[Ідеологема]]-символ «[[Победобесие|Велика Перемога]]» й «[[георгіївська стрічка]]», «великий полководець Сталін», «Севастополь — місто російської слави», «[[Крымнаш|Крим — наш!]]», «[[Новоросія (конфедерація)|Новоросія]]», «народне ополчення ДНР» (котре рятує від «карателів-фашистів») тощо.<ref name="потапенко"/> Ця історія отримала розвиток вже [[Російська збройна агресія проти України (з 2014)|під час війни на Сході України]], коли свої сакралізовані [[Мовний штамп|штампи]] Росія перетворила на символи розпалювання ворожнечі між жителями Донбасу та решти України: «Правий сектор» і бандерівці проти «деди воєвалі».<ref name="маріуп"/> «9 Травня» стало невід'ємним елементом цього символічного ряду саме в період війни на Донбасі, коли гасло «[[Діди воювали (мем)|Деды воевали!]]» багатьох ідейних російських імпершовіністів їхати вбивати міфічних «[[жидобандерівці]]в», які буцім-то «безперервно бомблять мирних мешканців».<ref name="потапенко">Ярослав Потапенко (Переяслав-Хмельницький) [http://ephsheir.phdpu.edu.ua:8081/xmlui/bitstream/handle/8989898989/1401/НауковіЗаписки_36.pdf?sequence=1&isAllowed=y КОНЦЕПТ «ВЕЛИКОЇ ПЕРЕМОГИ» ЯК АНТИУКРАЇНСЬКА ІДЕОЛОГЕМА КРЕМЛІВСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ: СПРОБА КОМПЛЕКСНОГО МІЖДИСЦИПЛІНАРНОГО АНАЛІЗУ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180817193336/http://ephsheir.phdpu.edu.ua:8081/xmlui/bitstream/handle/8989898989/1401/НауковіЗаписки_36.pdf?sequence=1&isAllowed=y |date=17 серпня 2018 }} / Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. — Вип. 36. — Переяслав-Хмельницький, 2015. — 202 с. (стор.: 115)</ref><ref name="маріуп">[http://mdu.in.ua/Nauch/Konf/2016/zbirnik_istorija_2016.pdf Україна у світовому історичному просторі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170918182522/http://mdu.in.ua/Nauch/Konf/2016/zbirnik_istorija_2016.pdf |date=2017-09-18 }}: зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф., м. Маріуполь, 8 квітня 2016 р. / під заг. ред. К. В. Балабанова. — Маріуполь: МДУ, 2016. — 228 с.</ref> Георгієвські стрічки стали маркерами як інформаційної, так і «гарячої» війни, утворивши «[[Колоради|колорадів]]» з однієї сторони та «[[Укроп (неологізм)|укропів]]» з іншої (українська сторона вчасно і влучно наділила це прізвисько патріотичною [[Конотація|конотацією]]), так зване «ополчення», яке намагаються видати за самоназву місцевих колаборантів.<ref name="маріуп"/>
Луганський [[Публіцистика|публіцист]] [[Скоркін Костянтин Юрійович|Костянтин Скоркін]], аналізуючи путінський міф «Новоросії» стверджує, що міф є стрижнем, котрий поєднує різнорідні елементи цього міфу: є «[[Победобесие|культ Великої Вітчизняної війни]]» — коли "Саме перемогу СРСР у війні сприймають за головний доказ правоти справи донбаського сепаратизму. Адже в рамках місцевої ідеології («особливого шляху Донбасу»), він протистоїть «фашистам», захищаючи цінності, за які «діди воювали».<ref name="потапенко"/> При цьому образом головного ворога мисляться вже не «німецько-фашистські загарбники», а «українські націоналісти» як "вороги СРСР та «русского міра» (з якими [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталін]] боровся в минулому, а [[Путін Володимир Володимирович|Путін]] сьогодні).<ref>[[Скоркін Костянтин Юрійович|Скоркін К.]] Міт Новоросії: край реакційних утопій / К. Скоркін // Критика. — Число 9-10. — 2014. — С. 27-30. (стор.: 30)</ref> В есхатологічно-[[Шизофренія|шизофренічній]] мрії-утопії про «небесну Новоросію» хворобливі фантоми про Христа як особливого «русского Бога» химерно поєднуються з гаслами «Ленін — Сталін — Путін!», «Побєда будет за намі!», «Побєдім фашистскую хунту!» (при цьому прояви «фашизму» вбачаються абсолютно у всьому українському, а «антифашизм» і «антиукраїнське» стають поняттями-синонімами).<ref name="потапенко"/>
Рядок 292 ⟶ 308:
== Термін в українській мові ==
В українському суспільстві існує декілька найменувань явища {{lang-ru|«русский мир»}} українською мовою. Наразі паралельно з «російський світ» використовують терміни «русський світ», або «руський світ», фонетичну [[транслітерація|транслітерацію]] «рускій мір»<ref name='unian'>[http://www.unian.net/ukr/news/news-388582.html УНІАН]: Мітинг проти візиту Кирила: Україна — не «російський світ».</ref> та переклад, що базується на розумінні російської мови як основоположного чинника цього концепту — «російський світ»<ref name='unian' /><ref>[http://narodna.pravda.com.ua/culture/4c496d6c10638/ «Народна правда»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131212145351/http://narodna.pravda.com.ua/culture/4c496d6c10638/ |date=2013-12-12 }}: Дещо про російський світ (русский мир)</ref>
{{Див. також|Руський}}
== Ставлення ==
* Наразі як у російському інтернеті, так і в українському, релігійно-клерикальний підхід на означення «традиційних цінностей» руского міра отримав назву в формі інтернет-мему «гундяєвщина» [http://www.google.com.ua/search?q=гундяевщина&ie=utf-8&oe=utf-8&aq=t&client=firefox-a&rlz=1R1WZPB_en-GB#pq=гундяевщина&hl=uk&cp=6&gs_id=7&xhr=t&q=гундяєвщина&pf=p&sclient=psy-ab&client=firefox-a&rlz=1R1WZPB_en-GB&source=hp&pbx=1&oq=гундяєвщина&aq=f&aqi=&aql=&gs_sm=&gs_upl=&fp=3949e1726ef0c023&biw=1280&bih=616] ({{lang-ru|гундяевщина}}) [http://www.google.com.ua/search?q=гундяевщина&ie=utf-8&oe=utf-8&aq=t&client=firefox-a&rlz=1R1WZPB_en-GB]
* Ідеологія в частині міфів і пропаганди про «країну-переможця» отримала в інтернет-просторі оформлення у вигляді [[інтернет-мем]]у «[[Победобесие|побєдобєсіє]]»,<ref>Ігор Сюндюков. [[Соколов Борис Вадимович|Борис СОКОЛОВ]]: [https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/borys-sokolov-v-rosiyi-znovu-kult-tyrana-stalina-yakyy-rozpochav-zhahlyvu-viynu-i «В Росії — знову культ тирана Сталіна, який розпочав жахливу війну і поклав 40 мільйонів людей»] 13 травня, 2016 day.kyiv.ua</ref><ref>[https://vilneslovo.com/спасібо-діду-за-перемогу/ Ірина Кременовська «Спасібо» діду за Перемогу]</ref><ref>І. І. Хомутовська [http://www.dnu.dp.ua/docs/zbirniki/fsnm/program_5a1d3be9274de.pdf КУЛЬТ «ВЕЛИКОЇ ПЕРЕМОГИ» ЯК ІНСТРУМЕНТ ІМПЕРІАЛІЗМУ] / Соціально-гуманітарні науки та сучасні виклики. Матеріали всеукраїнської наукової конференції. 29-30 червня 2016 р., м. Дніпро. / Наук. ред. О. Ю. Висоцький. — Дніпро: Роял Принт, 2016. — 386 с.</ref><ref>[http://na.mil.gov.ua/files/pdf/5498-(04-05-2017).pdf ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА: СІМДЕСЯТ ДВА РОКИ ТОМУ, У ТРАВНІ 1945-го, НАД РЕЙХСТАГОМ БУЛО ПІДНЯТО ПРАПОР ПЕРЕМОГИ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180418030728/http://na.mil.gov.ua/files/pdf/5498-(04-05-2017).pdf |date=2018-04-18 }} / [[Народна армія (газета)|«Народна армія»]] #18 {5498} 4 травня 2017 (стор.: 12) na.mil.gov.ua</ref><ref>Сірук М. Кремлівські технології у дії: експерт — про те, як рос. влада нав'язує світові своє уявлення про «Побєдобєсіє»: [про набір нових технологій для поширення Росією свою виняткову роль в перемозі в Другій світ. війні] / Микола Сірук // День. — 2016. — 11 трав. (№ 79). — С. 3.</ref><ref>[http://www.svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=20150 МАЛО «ПОБЄДОБЄСІЯ»… У Кремлі відмовилися коментувати слова начальника Генерального штабу Збройних сил України Віктора Муженка про присвоєння назв низки українських міст військовим частинам російської армії]. / «[[Кримська світлиця]]» #27 за 06.07.2018.</ref> «побєдофіл»<ref>[http://www.academia.edu/35632451/ЛЕКСИКО-СЛОВОТВІРНІ_ІННОВАЦІЇ_2015-2016_ А. Нелюба, Є.Редько. Лексико — словотвірні інновації (2015—2016). Словник / Загальна редакція А.Нелюби. — Х.: Харківське історико-філологічне товариство, 2017. — 204 с.] ISBN 978-966-1630-36-8</ref>. За влучним висловом російського православного протоієрея Г. Мітрофанова «побєдобєсіє» спрямоване на мілітаризацію свідомості, самовідданість народу ідеї «Русского міра», згуртовуванню населення навколо національного лідера. Згодом поняття розширилось і почало використовуватись в тому числі і на позначення «переможного „[[Мильна опера|мила]]“» —
Дане явище засвідчує, що [[Олігархія|олігархізація]] економіки і політики в суспільному житті Росії належить крупним фінансово-інформаційним угрупуванням. «Ведучою силою» в зрощуванні державної влади і бізнесу є ці крупні фінансово-інформаційні угрупування. Головний наслідок олігархії — що є вузька група багатих, і величезна група бідних. Щодо «ведучої сили» фінансово-інформаційних груп в олігархічній путінській Росії свідчить і той факт, що [[клан Путіна]] представлений петербурзькою інтелігенцією із [[Санкт-Петербурзький державний університет|Ленінградського державного університету]], в число котрої входять лінгвісти і юристи: [[Сєчин Ігор Іванович]] (лінгвіст; романо-германська філологія), [[Іванов Сергій Борисович]] (славіст і лінгвіст), [[Козак Дмитро Миколайович]] (закінчив юридичний факультет Ленінградського державного університету), [[Чуров Володимир Євгенович]] (закінчив громадський дворічний факультет журналістики Ленінградського державного університету), [[Греф Герман Оскарович]] (юридичний факультет Ленінградського університету).
Рядок 317 ⟶ 333:
== У культурі ==
Частково пародійно висвітлюється в комп'ютерних іграх серії [[Command & Conquer: Red Alert 3|C&C: Red Alert]].
== Відображення у кінематографі ==
* [[Крути 1918]] — фільм про події часів [[радянсько-української війни]]
* [[Чорний ворон (фільм)|Чорний ворон]] — фільм про партизанів [[Холодноярської Республіки|Холодного Яру]]
* [[На чорних лядах]] — фільм про партизанів [[БНР|Білоруської Народної Республіки]]
* [[Ціна правди]] — фільм про [[Голодомор|Голодомор-геноцид]] під час [[Радянська окупація України|радянської окупації України]]
* [[Купала (фільм)|Купала]] — фільм заборонений [[режим Лукашенко|режимом Лукашенка]] у якому висвітлюється тема заборон [[Білоруська мова|білоруської мови]] урядом Російської імперії, [[Розстріл білоруських діячів (1937)|знищення білоруської інтелігенції]] , [[Червнева депортація|депортації білорусів]] радянською владою, та [[русифікація Білорусі|русифікації]]
== Див. також ==
Рядок 329 ⟶ 352:
* [[Братство (партія)|Партія Братство]]
* [[Москва — Третій Рим]]
* [[Росія — батьківщина слонів]]
* [[Велика Україна (іредентизм)]]
* [[Путінізм]]
* [[Російський імперіалізм]]
* [[Рашизм]]
* [[Геноцид українців]]
* [[Визнання геноциду українців (2022)]]
* [[Що Росія має зробити з Україною?]]
* [[Радянська окупація України]]
* [[Російська колективна провина]]
* [[Російська цивілізація]]
* [[Протистояння Росії і Заходу]]
Рядок 338 ⟶ 367:
* [[Російська мафія]]
* [[Євразійство]]
* Документальний фільм «Анатомія рашизму»<ref>[https://youtu.be/1vgFKFBilQA?feature=shared Анатомія рашизму | Документальний цикл «Остання війна» | Епізод перший] </ref>
* Документальний фільм [[Захаров Андрій В'ячеславович|Андрія Захарова]] «Його війна» ([[Російська мова|рос.]] «Его война»)<ref>[https://youtu.be/4fHbJL_mZUc?feature=shared Как Путин на самом деле начал войну с Украиной | Историческое расследование] </ref>
</div>
{{Div col end}}
Рядок 349 ⟶ 379:
== Література ==
* ''Головко В. В.'' [https://archive.org/details/o1_2021/page/506/mode/1up?view=theater Русский мир] // [[Енциклопедія історії України]]: Додатковий том. Кн. 1: А–Я / Редкол.: [[Смолій Валерій Андрійович|В. А. Смолій]] (голова редкол.) та ін. [[Інститут історії України НАН України|НАН України. Інститут історії України]]. — {{К.}}: «[[Наукова думка]]», 2021. — С. 508—509. — 773 с. — ISBN 978-966-00-1858-7.
* ''Киридон А.'' [https://archive.org/details/kn-01/page/n60/mode/1up?view=theater Чим є «руській мір»?] // Перелом: Війна Росії проти України у часових пластах і просторах минувшини. Діалоги з істориками / Відп. ред. [[Смолій Валерій Андрійович|В. Смолій]]. — {{К.}}: [[Інститут історії України НАН України|НАН України. Ін-т історії України]], 2022. — Кн. 1. — С. 61—71. — ISBN 978-966-02-9982-5.
* ''Муравський О.'' [https://archive.org/details/kn-01/page/72/mode/1up?view=theater Чому доктрина «русского мира» стала однією з першопричин Російсько-української війни?] // Перелом: Війна Росії проти України у часових пластах і просторах минувшини. Діалоги з істориками / Відп. ред. [[Смолій Валерій Андрійович|В. Смолій]]. — {{К.}}: НАН України. Ін-т історії України, 2022. — Кн. 1. — С. 72—74.
* [[Епштейн Михайло Наумович|Михаил Эпштейн]]: Русский антимир — Политика на грани апокалипсиса. —вид-во: Нью-Йорк, Franc-Tireur USA, 2023 г. — 248 с. ISBN 978-1-365-62846-7
* {{cite web | url = http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=elib_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=ID=&S21STR=0013826 | title = Якубова Л. "Русский мир" в Україні: на краю прірви. ‒ K.: TOB "Видавництво "КЛІО”", 2018. ‒ 384 с | publisher = | author = | date = | accessdate = | language = }}
Рядок 378 ⟶ 411:
* [https://risu.ua/yurodivij-russkij-mir_n139300 Юродивий «русскій мір»]
* [https://df.news/2023/05/14/relihiieznavets-rytoryka-ochilnyka-rpts-iavliaie-soboiu-apolohiiu-smerti-ta-vijny/ Релігієзнавець: риторика очільника РПЦ являє собою апологію смерті та війни]
* [https://www.youtube.com/watch?v=l_rbFhbcbT8 Red Alert 3 Theme
{{refend}}
{{Бібліоінформація}}
{{Російський націоналізм}}
{{Гегемонія}}
{{Міжнародна влада}}
{{Портали|Політологія|Росія}}
| |||