Ігор Горін: відмінності між версіями

|Справжнє_ім'я=ІгнацІґнац ГрінбергҐрінберг

|Дата народження=26.10.1904

|Дата смерті=24.03.1982

|Місце смерті=[[США]]

|Країна=[[Сполучені Штати Америки|США]]

'''Ігор Горін''', ({{Lang-en|Igor Gorin}}, справжнє ім'я '''Ігнац Грінберг'''; [[26 жовтня]] [[1904]], [[Городок (Львівська область)|Гродек]], [[Австро-Угорщина|Австро-Угорська імперія]]  — {{Дата смерті|24|03|1982}}, [[Сполучені Штати Америки|США]])  — оперний співак ([[баритон]]), що здобув славу та успіх у [[Сполучені Штати Америки|США]].

Ігнац Грінберг народився у [[Євреї|єврейській]] родині невеликого [[Галичина|галицького]] міста [[Городок]] ([[Львівська область)|Гродек]] <ref>У західних джерелах вказано, що співак народився «на півдні України», що, можливо, є помилкою. Місто Гродек (з 1950 року &nbsp;- Городок) знаходиться на території Західної України, у Львівській області. </ref>.

Батько  — Шулім ГрінбергҐрінберґ, [[рабин]], знавець [[Талмуд|Талмуду]]у, навчав євреїв ГродекуГродка та навколишніх сіл. Мати  — Ента Моріц ГрінбергҐрінберґ, прищепила синові любов до музикемузики. Після смерті матері семирічного ІгнацаІґнаца виховувала його тітка. Крім Ігнаца у родині був молодший брат Ефроїм та сестра Бліма.

Навчання він проходив у [[Єшива|єшиві]], куди його віддав батько. Мав успіх у вивченні єврейського богослужіння та [[Іврит|івритуіврит]]у, вивчив вісім іноземних мов. Навчання поєднував зіз хоровим співом у місцевій [[Синагога|синагозі]].

Через складну соціально-політичну ситуацію у країні та дедалі частіших єврейських погромів сім'я ГрінберговҐрінберґів у 1919 р., коли ІгнацуІґнацу виповнилось 15 років, нелегально переїхала до столиці [[Австрія|Австрії]]. У [[Відень|Відні]] сім'я також переживала різноманітні труднощі. ІгнацІґнац змінив декілька професій: на металургійному заводі, у крамниці кравця, рознощика молока, працюючи по 6—8 годин з одним вихідним на тиждень.

Незважаючи на брак вільного часу, Ігнац часто відвідував публічну біблиотекубібліотеку та безкоштовну вечірню школу. По неділях він ходив у кінотеатр та назавжди полюбив [[Вестерн|вестернивестерн]]и, [[Ковбой|ковбоїв]] та створений кінематографом образ [[Сполучені Штати Америки|Америки]].

На прослуховуванні у хорхорі синагоги<ref>по іншій версії — в один із світських хорів</ref>, його спів почув Віктор Фюхс, один з найвідоміших у Відні консерваторських викладачів вокалу того часу, що побачив у юнакові видатний талант та нездоланну любов до співу.

У 1925 р. Фюхс запропонував ІгнацуІґнацу безкоштовно займатися з Робертом Траневським, одним зі своїх асистентів.

Напружене навчання та робота підірвали здоров'я ІгнацаІґнаца. Після раптової непритомності майбутньому співакові було поставлено діагноз «гострий [[туберкульоз]]<nowiki/>», що могло обернутися серйозними ускладненнями для нелегального імигранту. Завдяки сприянню та поруці Віктора Фюхса ІгнацІґнац уникнув депортації та пройшов курс лікування на мінеральних водах у [[Бад-Глайхенберг|Бад-Глайхенберзі]].

Після повернення до Відня лікарі визнали його здоровим. Фюхс влаштував Грінберга у [[Віденський університет музики й виконавського мистецтва|Віденську академію музики]], де ІгнацІґнац зіз 1926 по 1929 рр. вивчав [[фортепіано]], [[Теорія музики|теорію музики]] та вокал. Тут же він почув багатьох великих співаків того часу. Кумиром ІгнацаІґнаца став [[Маттіа Баттістіні]], на віденському концерті якого йому вдалося побувати незадовго до смерті «короля баритонів». Твердо вирішивши досягти такого ж рівня, Грінберг зосередив усі зусилля на тому, щоб опанувати стиль [[бельканто]], однак на той час вся його вокальна практика обмежувалася співом у місцевих синагогах, на єврейських весіллях та похоронах.

Ігнац став головним кантором Леопольдштадтської синагоги на Леопольдштрассе у ВіднеВідні, поступово здобуваючи популярність у межах всього міста. Один іззі знайомих рабинів влаштував його оперний дебют у швейцарській постановці «<nowiki/>[[Турандот (Пуччіні)|Турандот]]<nowiki/>» у ролі радника Пінга.

Пізніше ІгнацІґнац став співробітником ЧешськоїЧеської оперної компанії, де його репертуар складали партії Тоніо, Жермона-батька, ФігароФіґаро, РіголеттоРіґолетто, Ренато, Вольфрама, Ескамільо та Валентина.

Доленосною виявилася зустріч зіз великим вагнерівськимваґнерівським баритоном Гансом ГерманомҐерманом Ніссеном, який проводив прослуховування у пошуках молодих талантів. Агент Ніссена ГюнтерҐюнтер ГунбрауҐунбрау порадив Ігнацу взяти псевдонім «Ігор Горін», щоб полегшити собі шлях до міжнародного визнання.

У 1930 р. ГрінбергҐрінберг під новим ім'ям опинився у опері [[Тепліц-Шьонау]], що давало йому також право та можливість виступати на сцені Віденської народной опери.

Ігор Горін вперше приїхав удо США у 1930 р. не як оперний співак, а як кантор на запрошення синагоги міста [[Провіденс]] у штаті [[Род-Айленд]]. Рабин синагоги Якоб Зондерлінг почув спів Горіна у Відні и був так вражений, що запросив його до себе заспівати суботню службу та декілька концертів.

Бендлер використав свої зв'язки з керівництвом нью-йоркського театру [[Radio City Music Hall]], де розпочалася американська кар'єра Горіна, який був заявлений на афішах як «віденський баритон Чарльз Горін». Пізніше було підписано договір на 10 тижнів с радіомовною компанією [[NBC]] про участь у програмі [[«The Standard Hour»]]. Під час цих передач Горін познайомився з композитором Альбертом Хеєм Малоттом, що дозволило йому стати першим співаком, що виконав відомий твір Малотта [[«The Lord’s Prayer»]] («Молитва Господня», «Отче наш»). Композиція та зроблений у [[1940]] р. запис набрали значну популярність.

Горін послідовно розвиває свою участь у радіопрограмах [[Hollywood Hotel]], [[Kraft Music Hall]], [[Great Moments in Music]], [[Ford Sunday Evening Hour]], [[International Harvester]], [[RCA Victor Hour]].

У травні [[1939]] р. Горін одружився наз радіоактрисірадіоактрисою МериМері Сміт, а ув липні отримав громадянство США. Подружжя живе у [[Нью-Йорк|Нью-Йорку]]у, відпустку проводять зазвичай у Смарагдовій долині, де Горін захоплено займається верховою їздою, втілюючи у життя юнацькі мрії про ковбоїв та Дикий Захід. Весь цей час він наполегливо марно намагався вивезти з Австрії до США свою сім'ю. Він зміг врятувати від репресій лише свого першого вчителя вокалу, Віктора Фюхса, який у США швидко отримав визнання та відкрив власну школу. У [[1945]] р. Горін дізнався, що брат та сестра врятувались, але батько та дядько загинули у концтаборах.

У 1966 р. Ігор Горін покидає сцену за станом здоров'я, переїжджає разом із дружиною на південь США та стає професором музики у Університеті АрізониАризони у місті Туксон.

Одночасно він уяк якості канторакантор кожну суботу веде богослужіння у місцевій синагозі.

Наприкінці 1970-х загострилася [[меланома]] на нозі, яку він довгий час взагалі ігнорував, що зумовило відходвідхід від справ.

24 березня 1982 рроку у віців 77-річному роківвіці Ігор Горін помер у важких болях від раку в оточенні дружини Мері та близького друга Девіда Філлмана.

* {{Cite web|url=http://www.wyastone.co.uk/nrl/pvoce/7937c.html|title=Igor Gorin|date=2006|publisher=Nimbus Records|archiveurl=httphttps://web.archive.org/web/20080719212955/http://www.wyastone.co.uk/nrl/pvoce/7937c.html|archivedate=2008-07-19|accessdate=2009-09-20|deadurl=yes}}

[[Категорія:ПерсоналіїСпіваки зата алфавітомспівачки, відомі під псевдонімами]]

[[Категорія:УродженціАвстрійські Городкаемігранти (Львівськадо область)США]]