Вікіпедія

Порівняння стандартних боснійської, сербської, хорватської та чорногорської мов: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
 
(Не показані 6 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 3:
 
== Історія ==
В [[СФРЮ|соціалістичній Югославії]] офіційна політика визнавала єдину сербохорватську (або хорватосербську) мову з двома стандартними варіантами — східним (поширеним у [[Сербія|Сербії]], [[Чорногорія|Чорногорії]] та [[Боснія і Герцеговина|Боснії та Герцеґовині]] з [[екавиця|екавською]] та [[ієкавиця|ієкавською]] вимовою, який використовували всі етнічні групи) та західним (поширеним у [[Хорватія|Хорватії]], лише з ієкавською вимовою, який використовували всі етнічні групи). Щоправда, через невдоволення в колах хорватської інтелігенції, починаючи з 1960-ихх хорватські культурні діячі почали називати мову виключно як «хорватська літературна мова» або іноді «хорватська або сербська мова» (як це було прийнято в доюгославські часи), і ці дві назви було вписано в хорватську конституцію 1974 року. Вважалося, що це єдина спільна мова, що має різні варіанти та діалекти. Акцент падав на єдність мови, тому відмінності були не ознакою мовних розбіжностей, а показником багатства й розмаїття «спільної мови». До того ж Югославія мала дві інші офіційні на федеральному рівні мови — [[словенська мова|словенську]] й [[македонська мова|македонську]], що відображало прийняття Югославією мовного розмаїття. Жодних заходів на асиміляцію цих мов до сербохорватської не вживали.
 
З розпадом федерації мова стала політичним інструментом в усіх республіках, оскільки всі вони шукали додаткових індикаторів незалежності та окремої національної ідентичності. Кожна держава по-своєму «націоналізувала» мову: в Хорватії це проявилося появою великої кількості неологізмів, у Боснії — особливим ставленням до [[турецька мова|туркізмів]], а в Сербії — наданням привілейованого статусу [[кирилиця|кирилиці]]. Мова в Боснії почала розвиватися незалежно після проголошення незалежності Боснії та Герцеґовини у 1992 році. Тема незалежного розвитку мови в Чорногорії виникла серед чорногорських мовознавців у 1990-ті.
Рядок 10:
 
== Письмо ==
[[Файл:BiH - Jezicki sastav po opstinama 2013 2.gif|thumb|300px|Лінгвістична структура [[Боснія і Герцеговина|Боснії та Герцеґовини]] за муніципалітетами, 2013]]
 
=== Абетка ===
Рядок 111:
 
=== Морфологія ===
Існує три основні «вимови» (izgovori/изговори) [[штокавськаШтокавське говірканаріччя|штокавського діалекту]], що відрізняються передачею протослов'янського голосного [[ять]]. Ось як ці відмінності виглядають у слові «дитина» (dětę):
* dite в ікавиці
* dijete в ієкавиці
Рядок 207:
| община || općina || colspan="3" | opština
|-
| священиксвященник || svećenik || svećenik<br/>sveštenik<!-- «svećenik» for catholic priest, and «sveštenik» for orthodox priest --> || sveštenik || svještenik
|-
| студент || colspan="4" | student
Рядок 334:
Ця різниця стосується лише називного і знахідного відмінків — в інших відмінках різні стандарти мають ту саму форму što/šta: čega, čemu тощо.
 
ВУ хорватській займенник «хто» має форму tko, тоді як у сербській, боснійській і чорногорській — ko, але знову ж, у розмовній мові початковий «t» зазвичай упускають. Відмінювання збігається: kome, koga тощо. Крім того хорватська використовує дві форми в давальному відмінку — kome і komu.
 
Використання займенників gd(j)e, kuda і kamo відрізняється в сербській і хорватській (kamo не вживається у сербській):
Рядок 357:
* ''Hoću to učiniti.''
 
Ця різниця частково поширюється на майбутній час, який у сербохорватській утворюється з теперішнім часом допоміжного дієслова «ht(j)eti» → «hoću»/«hoćeš»/ … > «ću»/«ćeš»/ … (уяк якостідопоміжне допоміжного дієсловадієслово). ВУ наступному прикладі обидва стандарти формально вимагають інфінітив:
* ''Ja ću to uraditi.'' (Я зроблю це.)
 
Рядок 480:
Варто звернути увагу, що є лише кілька відмінностей, що можуть спричинити непорозуміння. Наприклад, дієслово «ličiti» означає «виглядати» в сербській і боснійській, тоді як у хорватській таке значення має дієслово «sličiti»; натомість хорватське «ličiti» означає «фарбувати». Втім часто «ličiti» вживають у хорватській у значенні «виглядати».
 
Слово «bilo» означає «біле» в ікавському діалекті, «пульс» в офіційній хорватській і «було» в усіх офіційних мовах. При цьому звучать ці слова по-ррізномурізному через різні тональні наголоси (''bîlo'' або ''bílo'' = біле, ''bı̏lo'' = пульс, ''bílo'' = було).
 
В сербській і боснійській мовах слово ''izvanredan'' (незвичайний) вживається у вузькому значенні і тільки з позитивною конотацією (той, що перевершує очікування, чудовий). Для вираження негативної конотації використовується слово ''vanredan'' (незвичний, надзвичайний [про ситуацію]). Натомість у хорватській в обох значеннях вживають слово ''izvanredan''.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Порівняння_стандартних_боснійської,_сербської,_хорватської_та_чорногорської_мов