Комуністична партія Радянського Союзу: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Версія за 12:53, 8 березня 2019 ред. Ejensyd (обговорення \| внесок) Автопатрульні 23 609 редагувань →‎Злочинці у керівництві КПРС ← Попереднє редагування		Поточна версія на 08:25, 6 липня 2024 ред. скасувати Mykola7 (обговорення \| внесок) Чек'юзери, Патрульні, Адміністратори 48 579 редагувань м Відкинуто редагування Автоматичний очищувач сторінок (обговорення) до зробленого Reader85 Мітки: Відкіт Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного Посилання на сторінки неоднозначності
(Не показано 42 проміжні версії 35 користувачів)
Рядок 1: {{Політична партія \| назва_партії = Комуністична партія Радянського Союзу (КПРС) \| рідною_мовою = Коммунистическая партия Советского ~~союза~~Союза \| логотип_партії = ~~Pin of the Flag of CPSU-2~~КПСС.svg \| розмір = 175px \| голова = [[Генеральний секретар ЦК КПРС]] \| дата_заснування = РСДРП (1898—1917)<br/>РСДРП (б) (1917—1918)<br/>РКП (б)(1918—1925)<br/>ВКП (б) (1925—1952)<br/>КПРС (1952—1991) \| дата_розпуску = [[6 листопада]] [[1991]] \| союзники = [[Комсомол]] \| ідеологія = [[Марксизм]], [[марксизм-ленінізм]], [[сталінізм]], [[більшовизм]], [[соціалізм]], [[комунізм]], [[антикапіталізм]] \| кількість_членів = 19 487 822 чол. (на 1 січня 1989 р.) \| друкований_орган = [[Правда (газета)]] \| штаб-квартира = [[СРСР]], [[Москва]] \| девіз = ''[[Пролетарі ~~усіх~~всіх країн, єднайтеся!]]'' \| інтернет-сторінка = \| країна = \| засновник = [[Ленін Володимир Ілліч]] }} {{redirect\|КПРС}} Рядок 21 ⟶ 23: Від початку 1920-х років до 1990 року партія функціонувала в умовах [[Однопартійна система\|однопартійної системи]] і володіла монопольним правом на політичну владу, що сприяло встановленню в країні [[Тоталітарний режим\|тоталітарного режиму]]. Монополія на владу в СРСР була закріплена конституційно: у статті 126 [[Конституція СРСР 1936 року\|Конституції 1936 року]] Комуністична партія проголошувалася «керівним ядром» державних та громадських організацій, в статті 6 [[Конституція СРСР 1977 року\|Конституції СРСР 1977 року]] КПРС проголошена керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства в цілому. Провал путчу [[Державний комітет з надзвичайного стану\|ДКНС]] у серпні 1991 року послужив підставою для звинувачення КПРС в антиконституційній діяльності. Указами президента РРФСР [[Борис Єльцин\|Бориса Єльцина]] діяльність партії на території РРФСР була припинена, її майно — конфісковано. Указом президента РРФСР від 6 листопада 1991 р. діяльність КПРС на території Росії припинена, її організаційні структури розпущені. На території [[Україна\|України]] КПРС була заборонена 30 серпня 1991 року в результаті заборони її республіканської організації - Комуністичної партії України<ref>{{Cite web \|url=http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1468-12 \|title=УКАЗ ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ «Про заборону діяльності Компартії України» \|accessdate=3 Квітня 2021 \|archive-date=19 Листопада 2018 \|archive-url=https://web.archive.org/web/20181119011120/http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1468-12 }}</ref>. Творцем партії і її вождем за його життя вважається [[Ленін Володимир Ілліч\|В. Ульянов (Ленін)]]. Як зазначав [[Арнольд Тойнбі]]<ref>''Тойнбі А.'' Дослідження історії / Пер. з англ. В. Митрофанова, П. Таращука. — К. : Основи, 1995. — Т. 2. — С. 178.</ref> Рядок 31 ⟶ 33: [[РСДРП\|Російська соціал-демократична робітнича партія]] виникла наприкінці XIX століття як наслідок об'єднання кількох соціал-демократичних гуртків («Союз боротьби за визволення робітничого класу», група «Робітничої газети», «[[Бунд]]»), а також численних марксистських груп. Установчий з'їзд партії відбувся у [[Мінськ]]у 13-15 березня 1898 року. За офіційною версією, що пропагувалася у СРСР, «хоча з'їзд і проголосив створення партії, але партія все ж не була створена»<ref>Ленин Владимир Ильич. Краткая биография / Изд. 2-е.— М.: Гос. изд-во политич. лит-ры, 1955.— 312 с. (Институт Маркса — Энгельса — Ленина — Сталина при ЦК КПСС).— С. 39.</ref>. З'їзд випустив маніфест, що декларував основні програмні цілі партії. Майбутні лідери партії — [[Плеханов Георгій Валентинович\|Плеханов]], [[Мартов Юлій Осипович\|Цедербаум]], [[Ульянов Володимир Ілліч\|Ульянов]] та інші не мали відношення до з'їзду. Незабаром члени [[Російська соціал-демократична робітнича партія\|обраного на з'їзді ЦК]] були заарештовані й партія практично припинила свою діяльність. У майбутні роки продовжувалося формування марксистських груп, їх ідейний та організаційний розвиток. Це надало можливість лідерам цих груп встановити зв'язки між групами, перетворити їх на зародки партійних організацій і, певною мірою, об'єднати їх. Це дозволило остаточно організаційно оформити РСДРП 1903 року на II з'їзді партії.~~<br/>~~ Як окрема партія РСДРП (б) виділилася фактично від [[1912]], формально від [[1917]], із більшовицької фракції Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП).~~<br/>~~ У комуністичній радянській історіографії вважалося, що правонаступницями РСДРП(б) були РКП(б), ВКП(б) і КПРС. Рядок 43 ⟶ 45: * 1925—1952 рр. — Всесоюзна комуністична партія (більшовиків), ВКП(б) * 1952—1991 рр. — Комуністична партія Радянського Союзу, КПРС === Національний склад партії === [[Файл:Uacompartymembers84.PNG\|міні\|250пкс\|Частка членів КПРС у населенні регіонів УРСР]] Національний склад членів РКП(б) у 1922 р.<ref>[{{Cite web \|url=http://revsoc.org/archives/2511 \|title=Национальный состав и национальная политика партии большевиков до прихода к власти] \|accessdate=9 Червня 2012 \|archive-date=29 Серпня 2011 \|archive-url=https://web.archive.org/web/20110829102033/http://revsoc.org/archives/2511 }}</ref> * росіяни — 71,9 % * українці — 5,9 % Рядок 61 ⟶ 62: === Фальсифікація історії КПРС === У зв'язку із монопольним становищем [[КПРС\|комуністичної партії]], протягом усього періоду існування [[Радянська Росія\|Радянської Росії]] та [[СРСР]] [[історія]] тлумачилася згідно з її ідеологічними установками та цілями під контролем відповідних партійних структур, — відділів [[ЦК КПРС]] та республіканських партійних організацій (відділи пропаганди та агітації, відділ науки і т. ін.),— та підпорядкованого [[ЦК КПРС]] головного органу державної [[цензура#Цензура в Радянському Союзі\|цензури в СРСР]] — [[Головліт]]у.~~<br/>~~ У час важливих змін у розвитку суспільства і суттєвих змін офіційної політики партії історія революційного руху в Росії і історія партії перероблялась наново. Рядок 84 ⟶ 85: === Майно партії === Партія володіла видавництвами, санаторно-курортними установами, готелями та іншим нерухомим майном, а також рахунками у банках у валюті різних країн. Для управління майном та коштами партії у червні 1919 року було створене Управління справами ЦК РКП(б), що змінювало свою назву зі зміною назви партії <ref>[{{Cite web \|url=http://www.knowbysight.info/2_kpss/00603.asp \|title=Управління справами ЦК РКП(б) - — ВКП(б) — КПРС \|accessdate=5 Грудня 2017 \|archive-date=2 ~~КПРС]~~Березня 2018 \|archive-url=https://web.archive.org/web/20180302061629/http://www.knowbysight.info/2_kpss/00603.asp }}</ref>. Управління справами також забезпечувало проживання в СРСР та навчання, включаючи «спецнавчання з питань організації нелегальної партійної роботи», представників партій, що перебували у своїх країнах на нелегальному становищі <ref>Млечин Л. М. В поисках утраченного величия. Иран, ядерное оружие и Ближний Восток. СПб.: БХВ-Петербург, 2014.— С. 230. ISBN 978-5-9775-0935-0</ref>. === Ліквідація партії === ~~{{Пишу-розділ}}~~ Дослідники історії комуністичної партії в Росії і створеної нею держави наприкінці 20 ст. писали: {{text\|Наближаючись до свого 70-річчя, держава, народжена у жовтні 1917 року, завершує вісім десятиліть XX століття як остання світова імперія. Над радянською зоною - від Куби до В'єтнаму, від Чехословаччини до Анголи - ніколи не заходить сонце. <...> Історія Радянського Союзу - це історія суспільства і держави, поневолених партією, це історія держави, що поневолила суспільство, це історія партії, яка заволоділа державою для створення такого типу людини, який дозволив би їй вічно зберігати Владу, це історія Опору людини. Успіхи системи очевидні. Але історія не зупинилася. Пам'ять про минуле дозволяє зберегти надію. <ref>Геллер М., Некрич А. Утопия у власти.— Лондон, 1986.— С.808, 812. </ref> {{oq\|ru\|Приближаясь к своему 70-летию, государство, рожденное в октябре 1917 года, завершает восьмое десятилетие XX века как последняя мировая империя. Над советской зоной — от Кубы до Вьетнама, от Чехословакии до Анголы — никогда не заходит солнце.<…> История Советского Союза — это история общества и государства, порабощенных партией, это история государства, поработившего общество, это история партии, овладевшей государством для создания такого типа человека, который позволил бы ей вечно сохранять Власть, это история Сопротивления Человека. Рядок 98 ⟶ 97: Успехи системы очевидны. Но история не остановилась. Память о прошлом позволяет сохранить надежду.}} }} <!-- — На ~~з’їзді~~з'їзді Ви заявили про виведення за кордон на таємні рахунки зарубіжних банків, фірм та фондів десятків мільйонів іноземної валюти з таємних рахунків ЦК КПРС і показали делегатам копії документів, які підтверджували цю інформацію. Що це були за документи і звідки вони у Вас ~~з’явилися~~з'явилися?▼ ~~<!--~~ ▲- На з’їзді Ви заявили про виведення за кордон на таємні рахунки зарубіжних банків, фірм та фондів десятків мільйонів іноземної валюти з таємних рахунків ЦК КПРС і показали делегатам копії документів, які підтверджували цю інформацію. Що це були за документи і звідки вони у Вас з’явилися? - ~~З’їзд~~З'їзд почав роботу 2 липня 1990 року, а закінчив 13 липня. Буквально з перших днів, виступаючи на ~~з’їзді~~з'їзді, я ініціював створення комісії з розслідування фактів розкрадання фонду Чорнобильської катастрофи – — там йшла мова про мільйони рублів. Головою комісії був Євген Примаков, а я був членом комісії і одним з його заступників. Також я виступив з ініціативою про створення партійної слідчої комісії з розслідування привілеїв партійної номенклатури. Вже зробив кілька виступів на ~~з’їзді~~з'їзді, а коли давав ~~інтерв’ю~~інтерв'ю в кулуарах, до мене підійшов співробітник апарату ЦК КПРС похилого віку. В руках у нього була сіра папочка. Він сказав: "«Я не хочу забрати з собою в могилу те, що коїться зараз в керівництві ЦК і в КДБ. Перед ~~пам’яттю~~пам'яттю своїх, які загинули від Голодомору в Україні, і рідних, похованих у Сибіру, які були туди депортовані. Візьміть подивіться, і думаю, що ви це обнародуєте на ~~з’їзді"~~з'їзді». Він залишив мені папку, я її відкрив, і перше, що я побачив, була постанова ЦК КПРС, підписана Горбачовим, під грифом "«цілком таємно"», про те, як за кордоном відкривати комерційні структури, банки, фонди і в який спосіб, і як вивозити не лише готівку в різноманітній валюті, а навіть золото. І розписані інструкції. Там були розписки особистих ~~зобов’язань~~зобов'язань перед КПРС. Посадові особи, в основному старші офіцери ГПУ, КДБ, Першого головного управління, які вивозили за кордон валюту, писали не як офіцери КДБ, а як члени КПРС. Ці розписки буди віддруковані в типографії, і навіть було декілька ксерокопій з підписами. В Москві був готель "«Жовтневий"», який належав ЦК КПРС, і, як мені сказав той чоловік, щодобово через цей готель відправлялось за кордон 50-100 тис. дол. Загальна картина (чернетки такі були написані): вивезено, виведено – — готівкою, в чемоданах, спецрейсами – — різної валюти на сотні мільйонів доларів. Разом з Собчаком і Єльциним ми ініціювали на ~~з’їзді~~з'їзді проект резолюції про те, щоб ~~з’їзд~~з'їзд комуністичної партії покаявся за злочини, вчинені сталінським режимом, вибачився перед радянським народом і відмежувався від цих злочинів. А в містах, де були масові розстріли, табори, щоб були поставлені ~~пам’ятні~~пам'ятні знаки. Наш проект резолюції, звичайно, ніхто не підтримав. Виступаючи на ~~з’їзді~~з'їзді як співдоповідач комісії по Чорнобилю, на якій головував Володимир Щербицький, я запропонував, щоб ~~з’їзд~~з'їзд проголосував, і в фонд Чорнобиля виділили 1  млрд радянських рублів. Почалися гострі дебати, і виділили 500  млн. Тоді, використовуючи цей момент, я заявив про виведення за кордон готівки, показав ці документи. Це був певною мірою шок. Після мене виступив Микола Кручина, управляючий справами ЦК, який був організатором всього цього. Він сказав: "«Тут виступав один майор, який звинувачував партію у вивезенні коштів і золота, – — так от це все брехня"». В перерві до мене підійшов один делегат і сказав, що зі мною хоче переговорити Михайло Горбачов. А до цього я вже мав бесіду з М. Горбачовим і виявляв деякі неприємні для нього речі – — брав пояснення з приводу його закордонної поїздки в Великобританію в1985 році на запрошення Маргарет Тетчер. Його дружина, Раїса Горбачова, під час тієї поїздки була в одному із супермагазинів і там купила прикраси на велику суму. В англійській пресі були документи, крім того, я по своїх каналах дістав фотографії, і ці питання я ~~з’ясовував~~з'ясовував у М. Горбачова. Але це окремо. Я заходжу в кабінет Горбачова – — вікон немає, за столом сидить Горбачов, голова КДБ СРСР Крючков, міністр МВС Бакатін, Кручина і двоє молодих людей спортивної зовнішності. Кручина став говорити, що я собі таке дозволяю, зводжу такий наклеп. На це я йому відповів, що чи не задумувався він над тим, що може трапитися так, що через певний час йому додому буде дзвінок, і він випаде або з вікна, або з мосту під поїзд. Звертаючись до Горбачова, я запропонував створити партійно-слідчу комісію і перевірити, чи це правда, чи ні. Крючков мене запитав, де ксерокопії документів. Я сказав, що я можу їх віддати, але зроблено вже декілька ксерокопій і вони в надійних місцях. Німа сцена, і Горбачов каже: "«Хай йде. Я з ним мав одну бесіду, і після розмови з ним в мене руки впотіли"». Після провалу ГКЧП, з 26 серпня по 31 жовтня, 1991 року, за таємних обставин було ліквідовано 1746 відповідальних осіб центрального апарату ЦК КПРС, КДБ і центрального банку СРСР. Почалося все із стрибка вночі, з вікна своєї квартири, М. Кручини. <ref>[https://ua.112.ua/interview/meni-b-vystachylo-maksymum-3-4-misiatsiv-shchob-v-ukraini-zabuly-pro-zlodiiv-v-zakoni-419267.html?~~utm_medium=referral&utm_source=lentainform&utm_campaign=112~~.ua~~&utm_term=125420s11822&utm_content=5798561~~ Мені б вистачило максимум 3-4 місяці, щоб в Україні забули про "«злодіїв у законі"».— Григорій Омелянович Омельченко в інтерв'ю програмі «Гордон» на телеканалі «112 Україна» 6 листопада 2017]</ref>--> == Політика комуністичної партії == Рядок 126 ⟶ 124: 1920 року війська Радянської Росії під командуванням [[Фрунзе Михайло Васильович\|М. Фрунзе]] допомогли встановити радянську владу у [[Бухарське ханство\|Бухарі]]. [[Варшавська битва (1920)\|«Чудо на Віслі»]] — розгром Червоної армії під командуванням [[Тухачевський Михайло Миколайович\|М. Тухачевського]] того ж року,— врятувало від такої ж долі Польську Республіку. 23 липня 1920 року, під час роботи II конгресу Комінтерну, [[Політбюро ЦК РКП(б)]] вже було затвердило склад маріонеткового [[Тимчасовий революційний комітет Польщі\|Тимчасового революційного комітету Польщі]] — зародок «радянського уряду». У 1920—1921 роках вдалося здійснити «радянизацію» [[Закавказзя]],— [[Грузія\|Грузії]], [[Вірменія\|Вірменії]], [[Азербайджан]]у,— XI армією [[РСЧА]] на чолі із [[Кіров Сергій Миронович\|С. Кіровим]]<ref>Сироткин Владлен. От «военного коммунизма» к непу. Международная обстановка.— В кн.: Архивы раскрывают тайны…: Междунар. вопросы: события и люди / Сост. Н. В. Попов.— М: Политиздат, 1991.— C. 54.</ref>. Рядок 138 ⟶ 136: Перша спроба революції у Німеччині була здійснена [[1921]] року. За наказом Голови Виконавчого комітету Комінтерну [[Зінов'єв Григорій Овсійович\|Г. Зінов'єва]] до Німеччини був направлений [[Бела Кун]]. Він привіз ЦК Компартії Німеччини наказ Виконкому Комінтерну, що стверджував: оскільки у Німеччині склалась «революційна ситуація», то комуністична партія повинна взяти владу у свої руку шляхом збройного повстання<ref>Кривицкий В. Г. «Я был агентом Сталина». Записки сов. разведчика / Пер. с англ.— М.: «Терра—Terra», 1991.— 365 с.</ref>. 4 березня ЦК Компартії Німеччини опублікував у газеті «Роте Фане» ({{lang-de\|Die Rote Fahne}}) заклик до німецького пролетаріату негайно розпочати боротьбу за повалення уряду і встановлення влади робітничого класу, а також укладення оборонного і наступального союзу із [[Радянська Росія\|Радянською Росією]]<ref>Воззвание комунистов.— Известия Всероссийского Центрального Исполнительного Комитета Советов Рабочих, Крестьянских, Казачьих и Красноарм. Депутатов и Моск. Совета Рабоч. и Красноарм. Депутатов, 6 марта 1921 года, № 50 (1193)</ref>. Комуністи організували серію страйків. Уряд заарештував кількох комуністичних вождів. 22 березня був оголошений загальний страйк у містах Центральної Німеччини. Із його початком комуністи перейшли до рішучих дій: захоплення установ, суден, муніципалітетів, банків та дільниць поліції, а також погрожували організувати вибухи у громадських спорудах. На той час загони комуністів мали вогнепальну зброю, кулемети, гранати та вибухівку. В деяких містах комуністи підривали залізничну колію, мости, вели вуличні бої, застосовували кулемети, гранати, як, наприклад у [[Айслебен]]і при нападі на казарми поліції<ref>Революционная борьба.— Известия Всероссийского Центрального Исполнительного Комитета Советов Рабочих, Крестьянских, Казачьих и Красноарм. Депутатов и Моск. Совета Рабоч. и Красноарм. Депутатов, 26 марта 1921 года, № 67 (1210)</ref>. У Геестхахті на Ельбі ({{lang-de\|Geesthacht}}) загін близько 2000 комуністів, озброєний кулеметами проголосив «радянську республіку» і погрожував підірвати порохові заводи. Поблизу Альтони ({{lang-de\|Altona}}) комуністи захопили динамітні заводи. Вони захопили головного лікаря вугільного району і вимагали за нього викуп у півмільйона марок. Вони примушували приєднуватись до комуністичних загонів усіх чоловіків віком до 50 років<ref>Захват динамитных заводов. — Известия Всероссийского Центрального Исполнительного Комитета Советов Рабочих, Крестьянских, Казачьих и Красноарм. Депутатов и Моск. Совета Рабоч. и Красноарм. Депутатов, 30 марта 1921 года, № 68 (1211) </ref>. У боях брав участь голова Центрального бюро єврейських комуністичних секцій при ЦК РКП(б) Исаак Єфімовіч Чемеринський, відомий як член керівництва КПН Аркадій Маслов. Рядок 181 ⟶ 179: === Членство === {{Головна категорія\|Члени КПРС}} [[Файл:Партийный билет КПСС.1989.jpg\|thumb\|Партійний квиток (1989)]] Для вступу до КПРС були потрібні рекомендації двох членів партії (з партійним стажем не менше року). За рішенням зборів первинної партійної організації безпартійний ставав кандидатом у члени КПРС і йому видавалася кандидатська картка. Після успішного проходження випробувального терміну (не менше року) кандидат рішенням зборів первинної партійної організації приймався у члени партії, або ж його кандидатура відхилялася і він вибував із числа кандидатів у члени партії. Рядок 188 ⟶ 187: Усі члени партії та кандидати були зобов'язані платити партійні внески. Станом на 1 січня 1982  року КПРС налічувала у своєму складі 17 млн 770 тис. членів і кандидатів у члени.<br/> Розподіл членів КПРС за національним складом (1982 р.): * росіяни — 59,8 % Рядок 204 ⟶ 203: Із таємних інструкцій, що ними керувалась комуністична партія у своєму внутрішньопартійному житті та управлінні державою центральними та місцевими партійними комітетами, нині відомі лише деякі, або ж окремі їх положення. Після заборони КПРС (1991) її архіви залишились закритими і знаходяться у [[РФ\|Російській Федерації]]. 1937 року була видана Інструкція ЦК ВКП(б), підписана Й. Сталіним від ЦК, [[Єжов Микола Іванович\|М. Єжовим]] від НКВС СРСР, [[Вишинський Андрій Януарійович\|А. Вишинським]] від прокуратури СРСР про порядок «вилучення класово-чужих та соціально-ворожих елементів по СРСР». Цією інструкцією встановлювався точний відсоток вилучення людей по областях, краях та республіках — десь між 3—4 % населення адміністративної одиниці, що мало скласти 5—6 мільйонів «ворогів народу» (раніше так розверстувалась заготівля худоби). І оскільки таку кількість людей було неможливо «пропустити» навіть через радянські суди, то інструкцією пропонувалося створити «надзвичайні трійки» при НКВС і основну масу заарештованих «судити» заочно списками через ці «трійки»<ref>[{{Cite web \|url=http://moreandr.narod.ru/lib_ru/awtorhanov/awtorhan_memuar.html \|title=А. Авторханов. Мемуары] \|accessdate=10 червня 2012 \|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150402110730/http://moreandr.narod.ru/lib_ru/awtorhanov/awtorhan_memuar.html \|archivedate=2 квітня 2015 \|deadurl=yes }}</ref>. У часи панування Й. Сталіна був створений «інститут других секретарів» ЦК союзних та автономних республік. Його сутність зберігалась до ліквідації КПРС: перший секретар ЦК союзної республіки призначався з осіб титульної нації, а другий — обов'язково росіянин, що призначався із Москви. Він не знав ні мови, ні культури, ні історії місцевого народу, та це йому було й не потрібне: він був очима й вухами Москви проти потенційного сепаратизму. Другий секретар насправді відігравав роль першого, а номінальний перший секретар — лише національна бутафорія при другому. ''На додачу до такого становища у національних республіках були посади, які могли ~~займати~~обіймати лише росіяни, або, як виняток, зрусифіковані, вірні Москві національні кадри.'' Це були посади командувачів військовими окру́гами, начальників гарнізонів, начальників прикордонних загонів, голів КДБ республік, міністрів внутрішніх справ, керівників залізниць та повітряними лініями, міністрів зв'язку республік, директорів підприємств союзного значення, завідувачів головними відділами ЦК республіки. Перші замісники голів рад міністрів союзних республік та перші замісники усіх міністрів (де міністр — не росіянин) теж обов'язково мали бути росіянами<ref>[[Авторханов Абдурахман Геназович\|Авторханов А]]. Загадка смерти Сталина. Главы из книги. — Новый мир, № 5 (9-789), май 1991 (сентябрь 1990).— С. 229. </ref>. Не дотримуючись встановлених КПРС законів, ЦК встановив порядок, за яким партійні працівники, починаючи з рівня райкому, щорічно отримували гроші у конверті «на оздоровлення», що не обкладались податком і з яких не платили членські внески до каси партії<ref>Свідчення працівників одного з райкомів КПРС в Українській РСР. Незнищені інструкції, включаючи й таємні, зберігаються у [http://stalin.memo.ru/images/aut1.htm Архіві Президента РФ] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20110131012820/http://stalin.memo.ru/images/aut1.htm \|date=31 Січня 2011 }}</ref>. Відповідно до однієї з інструкцій, ''кожен районний комітет щотижня надсилав до вищестоящого комітету зведену «Інформацію про настрої у районі»'', де вказувалось, ''хто, у якому селі, у якому колгоспі чи на якому підприємстві, у розмові з ким і що сказав''<ref>Інформація працівників РК КПРС</ref>. Рядок 225 ⟶ 224: Як до приходу до влади, так і під час перебування при владі усіх партій, правонаступником яких була [[КПРС]], у керівництві цих партій завжди були люди, засуджені за різні злочини. Ідеологи партії віднаходили виправдання діяльності цих осіб, а, часто, навіть намагалися героїзувати їх діяльність. Крім того, у випадку, коли та чи інша особа у певний час могла бути корисною для партійної чи державної діяльності, керівництво КПРС приймало спеціальні, інколи таємні, рішення про використання таких осіб, не звертаючи уваги на їх минуле. * [[Ульянов Володимир Ілліч\|Ульянов В. І.]], ({{lang-ru\|Ульянов, Владимир Ильич}}), вперше заарештований у ніч з 4 на 5 грудня 1887 року за участь у студентському виступі і 7 грудня висланий до д. Кокушкіно Казанської губернії; заарештований 9 грудня 1895 року і перебував у петербургській в'язниці близько 14 місяців, засуджений до заслання на 3 роки, вирок оголошено 13 лютого 1897<ref>Ленин Владимир Ильич. Краткая биография / Изд. 2-е.— М.: Гос. изд-во политич. лит-ры, 1955.— 312 с. (Институт Маркса — Энгельса — Ленина — Сталина при ЦК КПСС)</ref>. Заарештований 26 липня 1914 року у [[~~Ґміна~~ Поронін (гміна)\|с. Пороніному]] ([[Королівство Галичини та Володимирії]], [[Австро-Угорщина]]), утримувався у в'язниці міста [[Новий Тарг]], потім [[Краків\|Кракова]] близько двох тижнів. * [[~~Молотов~~Джугашвілі ~~В'ячеслав~~Йосип ~~Михайлович~~Віссаріонович\|~~Скрябін~~Джугашвілі ВЙ. МВ.]] ({{lang-ruka\|~~Скря́бин,~~იოსებ ~~Вячеслав Михайлович~~ჯუღაშვილი}}), вперше заарештований у5 ~~березні~~квітня ~~1909~~1902 року, допівтора ~~осені~~року утримувався у ~~Казанській~~ в'язниці, ~~відправлений~~потім засланий до Східного Сибіру; 25 березня 1908 року заарештований, утримувався близько року у ~~заслання~~в'язниці, засланий до Вологодської губернії; втік із місця заслання, але знову був заарештований і повернений на 2місце ~~роки~~заслання; ~~1915~~5 травня 1912 року заарештований і засланий надо ~~три~~Наримського ~~роки~~краю; у березні 1913 року заарештований, утримувався у в'язниці, потім засланий до ~~Іркутської~~Туруханського ~~губернії~~краю;<ref>Деятели Союза Советских Социалистических Республик и Октябрьской Революции (Автобиографии и биографии).— Приложение к циклу статей «Союз Советских Социалистических Республик», помещенных в 41-м томе Энциклопедического словаря Русского Библиографического Института Гранат. (Репринтное воспроизведение).— М.: Книга, 1989.—890 с.— Часть ІІІІІ. С. ~~57—64~~108—111.</ref><ref>[[~~Молотов~~Сталін ~~В'ячеслав~~Йосип ~~Михайлович~~Віссаріонович\|Стаття у Вікіпедії]]</ref> на підставі розгляду [[Суд над організаторами Голодомору в Україні\|кримінальної справи]], порушеної за фактом вчинення [[геноцид]]у в [[Україна\|Україні]] в [[1932]]–[[1933]] роках визнаний [[суд]]ом винним у безпосередньому вчиненні [[злочин]]у, передбаченого ч. 1 ст. 442 [[Кримінальний кодекс України\|Кримінального кодексу України]] ([[Постанова суду\|Постанова]] [[Апеляційний суд міста Києва\|Апеляційного суду міста Києва]] від [[13 січня]] [[2010]] року).<ref name="ua1">[https://archive.istoday/20120805081416/www.memory.gov.ua/ua/509.htm Постанова Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року у розслідуваній Службою безпеки України кримінальній справі про геноцид в Україні у 1932—1933 роках]</ref>.▼ * [[~~Джугашвілі~~Троцький ~~Йосип~~Лев ~~Віссаріонович~~Давидович\|~~Джугашвілі~~Бронштейн ЙЛ. ВД.]] ({{lang-kahe\|~~იოსებ~~לאון (לב) דוידוביץ' טרוצקי ~~ჯუღაშვილი~~}}), вперше заарештований 528 ~~квітня~~січня ~~1902 року~~1898, ~~півтора року~~ утримувався ув одеській в'язниці близько двох років, ~~потім~~1900 року засланий до ~~Східного~~Іркутської ~~Сибіру~~губернії; 25заарештований ~~березня~~3 ~~1908~~грудня 1905 року ~~заарештований~~, ~~утримувався близько~~1906 року узасуджений ~~в'язниці,~~на ~~засланий~~довічне дозаслання ~~Вологодської~~із ~~губернії;~~позбавленням ~~втік~~усіх ізгромадянських ~~місця~~прав; ~~заслання,~~1916 ~~але~~року ~~знову~~заарештований ~~був~~у ~~заарештований~~Франції і ~~повернений~~висланий надо ~~місце~~Іспанії, ~~заслання;~~звідки 5висланий ~~травня~~до ~~1912~~[[Сполучені ~~року~~Штати ~~заарештований~~Америки\|Північно-Американських іСполучених ~~засланий до Наримського краю~~штатів]]; усилою ~~березні~~вивезений ~~1913~~1927 року ~~заарештований,~~із Москви і утримувався у засланні в~~'язниці,~~ ~~потім~~Алма-Аті; ~~засланий~~1929 дороку ~~Туруханського~~висланий ~~краю;~~за кордон СРСР<ref>Деятели Союза Советских Социалистических Республик и Октябрьской Революции (Автобиографии и биографии).— Приложение к циклу статей «Союз Советских Социалистических Республик», помещенных в 41-м томе Энциклопедического словаря Русского Библиографического Института Гранат. (Репринтное воспроизведение).— М.: Книга, 1989.—890 с.— Часть ІІІ. С. ~~108—111~~151—160.</ref><ref>[[Сталін Йосип Віссаріонович\|Стаття у Вікіпедії]]</ref> на підставі розгляду [[Суд над організаторами Голодомору в Україні\|кримінальної справи]], порушеної за фактом вчинення [[геноцид]]у в [[Україна\|Україні]] в [[1932]]–[[1933]] роках визнаний [[суд]]ом винним у безпосередньому вчиненні [[злочин]]у, передбаченого ч. 1 ст. 442 [[Кримінальний кодекс України\|Кримінального кодексу України]] ([[Постанова суду\|Постанова]] [[Апеляційний суд міста Києва\|Апеляційного суду міста Києва]] від [[13 січня]] [[2010]] року).<ref name="ua1">[https://archive.is/20120805081416/www.memory.gov.ua/ua/509.htm Постанова Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року у розслідуваній Службою безпеки України кримінальній справі про геноцид в Україні у 1932—1933 роках]</ref>. * [[Молотов В'ячеслав Михайлович\|Скрябін В. М.]] ({{lang-ru\|Скря́бин, Вячеслав Михайлович}}), вперше заарештований у березні 1909, до осені утримувався у Казанській в'язниці, відправлений у заслання до Вологодської губернії на 2 роки; 1915 року заарештований і засланий на три роки до Іркутської губернії;<ref>Деятели Союза Советских Социалистических Республик и Октябрьской Революции (Автобиографии и биографии).— Приложение к циклу статей «Союз Советских Социалистических Республик», помещенных в 41-м томе Энциклопедического словаря Русского Библиографического Института Гранат. (Репринтное воспроизведение).— М.: Книга, 1989.—890 с.— Часть ІІ. С. 57—64.</ref><ref>[[Молотов В'ячеслав Михайлович\|Стаття у Вікіпедії]]</ref> на підставі розгляду [[Суд над організаторами Голодомору в Україні\|кримінальної справи]], порушеної за фактом вчинення [[геноцид]]у в [[Україна\|Україні]] в [[1932]]–[[1933]] роках визнаний [[суд]]ом винним у безпосередньому вчиненні [[злочин]]у, передбаченого ч. 1 ст. 442 [[Кримінальний кодекс України\|Кримінального кодексу України]] (Постанова [[Апеляційний суд міста Києва\|Апеляційного суду міста Києва]] від [[13 січня]] [[2010]] року).<ref name="ua1"/>. * [[Каганович Лазар Мойсейович\|Каганович Л. М.]] ({{lang-he\|לזר קגנוביץ' (אלעזר, }}), на підставі розгляду [[Суд над організаторами Голодомору в Україні\|кримінальної справи]], порушеної за фактом вчинення [[геноцид]]у в [[Україна\|Україні]] в [[1932]]–[[1933]] роках визнаний [[суд]]ом винним у безпосередньому вчиненні [[злочин]]у, передбаченого ч. 1 ст. 442 [[Кримінальний кодекс України\|Кримінального кодексу України]] (Постанова [[Апеляційний суд міста Києва\|Апеляційного суду міста Києва]] від [[13 січня]] [[2010]] року).<ref name="ua1"~~>[https:~~//archive.is/20120805081416/www.memory.gov.ua/ua/509.htm Постанова Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року у розслідуваній Службою безпеки України кримінальній справі про геноцид в Україні у 1932—1933 роках]</ref>.▼ * [[Троцький Лев Давидович\|Бронштейн Л. Д.]] ({{lang-he\|לאון (לב) דוידוביץ' טרוצקי }}), вперше заарештований 28 січня 1898, утримувався в одеській в'язниці близько двох років, 1900 року засланий до Іркутської губернії; заарештований 3 грудня 1905 року, 1906 року засуджений на довічне заслання із позбавленням усіх громадянських прав; 1916 року заарештований у Франції і висланий до Іспанії, звідки висланий до [[США\|Північно-Американських Сполучених штатів]]; силою вивезений 1927 року із Москви і утримувався у засланні в Алма-Аті; 1929 року висланий за кордон СРСР<ref>Деятели Союза Советских Социалистических Республик и Октябрьской Революции (Автобиографии и биографии).— Приложение к циклу статей «Союз Советских Социалистических Республик», помещенных в 41-м томе Энциклопедического словаря Русского Библиографического Института Гранат. (Репринтное воспроизведение).— М.: Книга, 1989.—890 с.— Часть ІІІ. С. 151—160.</ref>. * [[Постишев Павло Петрович\|Постишев П. П.]] ({{lang-ru\|Постышев, Павел Петрович}}) на підставі розгляду [[Суд над організаторами Голодомору в Україні\|кримінальної справи]], порушеної за фактом вчинення [[геноцид]]у в [[Україна\|Україні]] в [[1932]]–[[1933]] роках визнаний [[суд]]ом винним у безпосередньому вчиненні [[злочин]]у, передбаченого ч. 1 ст. 442 [[Кримінальний кодекс України\|Кримінального кодексу України]] (Постанова [[Апеляційний суд міста Києва\|Апеляційного суду міста Києва]] від [[13 січня]] [[2010]] року).<ref name="ua1"~~>[https:~~//archive.is/20120805081416/www.memory.gov.ua/ua/509.htm Постанова Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року у розслідуваній Службою безпеки України кримінальній справі про геноцид в Україні у 1932—1933 роках]</ref>.▼ ▲* [[Молотов В'ячеслав Михайлович\|Скрябін В. М.]] ({{lang-ru\|Скря́бин, Вячеслав Михайлович}}), вперше заарештований у березні 1909, до осені утримувався у Казанській в'язниці, відправлений у заслання до Вологодської губернії на 2 роки; 1915 року заарештований і засланий на три роки до Іркутської губернії;<ref>Деятели Союза Советских Социалистических Республик и Октябрьской Революции (Автобиографии и биографии).— Приложение к циклу статей «Союз Советских Социалистических Республик», помещенных в 41-м томе Энциклопедического словаря Русского Библиографического Института Гранат. (Репринтное воспроизведение).— М.: Книга, 1989.—890 с.— Часть ІІ. С. 57—64.</ref><ref>[[Молотов В'ячеслав Михайлович\|Стаття у Вікіпедії]]</ref>на підставі розгляду [[Суд над організаторами Голодомору в Україні\|кримінальної справи]], порушеної за фактом вчинення [[геноцид]]у в [[Україна\|Україні]] в [[1932]]–[[1933]] роках визнаний [[суд]]ом винним у безпосередньому вчиненні [[злочин]]у, передбаченого ч. 1 ст. 442 [[Кримінальний кодекс України\|Кримінального кодексу України]] (Постанова [[Апеляційний суд міста Києва\|Апеляційного суду міста Києва]] від [[13 січня]] [[2010]] року).<ref name="ua1">[https://archive.is/20120805081416/www.memory.gov.ua/ua/509.htm Постанова Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року у розслідуваній Службою безпеки України кримінальній справі про геноцид в Україні у 1932—1933 роках]</ref>. ▲* [[Каганович Лазар Мойсейович\|Каганович Л. М.]] ({{lang-he\|לזר קגנוביץ' (אלעזר, }}), на підставі розгляду [[Суд над організаторами Голодомору в Україні\|кримінальної справи]], порушеної за фактом вчинення [[геноцид]]у в [[Україна\|Україні]] в [[1932]]–[[1933]] роках визнаний [[суд]]ом винним у безпосередньому вчиненні [[злочин]]у, передбаченого ч. 1 ст. 442 [[Кримінальний кодекс України\|Кримінального кодексу України]] (Постанова [[Апеляційний суд міста Києва\|Апеляційного суду міста Києва]] від [[13 січня]] [[2010]] року).<ref name="ua1">[https://archive.is/20120805081416/www.memory.gov.ua/ua/509.htm Постанова Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року у розслідуваній Службою безпеки України кримінальній справі про геноцид в Україні у 1932—1933 роках]</ref>. ▲* [[Постишев Павло Петрович\|Постишев П. П.]] ({{lang-ru\|Постышев, Павел Петрович}}) на підставі розгляду [[Суд над організаторами Голодомору в Україні\|кримінальної справи]], порушеної за фактом вчинення [[геноцид]]у в [[Україна\|Україні]] в [[1932]]–[[1933]] роках визнаний [[суд]]ом винним у безпосередньому вчиненні [[злочин]]у, передбаченого ч. 1 ст. 442 [[Кримінальний кодекс України\|Кримінального кодексу України]] (Постанова [[Апеляційний суд міста Києва\|Апеляційного суду міста Києва]] від [[13 січня]] [[2010]] року).<ref name="ua1">[https://archive.is/20120805081416/www.memory.gov.ua/ua/509.htm Постанова Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року у розслідуваній Службою безпеки України кримінальній справі про геноцид в Україні у 1932—1933 роках]</ref>. * [[Дзержинський Фелікс Едмундович\|Дзержинський Фелікс]] ({{lang-pl\|Feliks Dzierżyński}}), вперше заарештований 1897 року, 1898 засланий до Вятської губернії, звідки утік; 1900 року заарештований, до 1902 року утримувався у в'язниці, потім засланий до Східного Сибіру на 5 років звідки утік і виїхав за кордон; у липні 1905 року заарештований, звільнений по амністії у жовтні; у кінці 1906 заарештований, пів року утримувався у в'язниці; 1908 року заарештований, утримувався у в'язниці, 1909 засланий на поселення до Сибіру, звідки утік; 1912 року заарештований, засуджений до 3-х років каторги; знову засуджений ще до 6 років каторжних робіт 1916 року. * [[Каменєв Лев Борисович\|Розенфельд Л. Б.]] ({{lang-he\|לב בוריסוביץ' קמנייב }}), вперше заарештований 1902 року, утримувався у Бутирській, потім Таганській в'язниці у Москві, через кілька місяців висланий на батьківщину, до Тифлісу, під нагляд поліції; заарештований у лютому 1904 у Москві, утримувався у в'язниці 5 місяців, висланий до Тифлісу, під нагляд поліції; заарештований у квітні 1908, у в'язниці перебував до липня; заарештований у листопаді 1914 року, утримувався у в'язниці до травня 1915, засуджений до позбавлення усіх прав та заслання до Сибіру, де знаходився до революції 1917 року; заарештований 1927, засланий до Калуги; 1932 року засланий до Мінісінська; у грудні 1934 заарештований, утримувався у в'язниці, у січні 1935 засуджений до 5-ти років ув'язнення, у червні 1935 року до 10-ти років ув'язнення; 1936 року засуджений до найвищої міри покарання і розстріляний. * [[Зінов'єв Григорій Овсійович\|Апфельбаум О.-Г. А.]] ({{lang-he\|גריגורי יבסייביץ' זינובייב }}) * [[Радек Карл Бернгардович\|Собельсон Кароль]] ({{lang-he\|קארל ברנגארדוביץ' רַאדֶק }}, {{lang-pl\|Karol Sobelsohn}}). Заарештований 15 лютого 1919 року у [[Німеччина\|Німеччині]], куди прибув із [[Москва\|Москви]] нелегально, утримувався у в'язниці до грудня. * [[Сокольников Григорій Якович\|Брилліант Г. Я.]] ({{lang-he\| }}), у лютому 1909 засуджений до довічного заслання, 30 січня 1937 року у справі «Паралельного антирадянського троцкістського центру» засуджений до 10 років ув'язнення. * [[~~Хатаєвич~~Косіор ~~Мендель~~Станіслав ~~Маркович~~Вікентійович\|~~Хатаєвич~~Косіор ~~М. М.~~Стані́слав]] ({{lang-hepl\|Stanisław Kosior}}), на підставі розгляду [[Суд над організаторами Голодомору в Україні\|кримінальної справи]], порушеної за фактом вчинення [[геноцид]]у в [[Україна\|Україні]] в [[1932]]–[[1933]] роках визнаний [[суд]]ом винним у безпосередньому вчиненні [[злочин]]у, передбаченого ч. 1 ст. 442 [[Кримінальний кодекс України\|Кримінального кодексу України]] (Постанова [[Апеляційний суд міста Києва\|Апеляційного суду міста Києва]] від [[13 січня]] [[2010]] року).<ref name="ua1"~~>[https:~~//archive.is/20120805081416/www.memory.gov.ua/ua/509.htm Постанова Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року у розслідуваній Службою безпеки України кримінальній справі про геноцид в Україні у 1932—1933 роках]</ref>.▼ * [[~~Косіор~~Чубар ~~Станіслав~~Влас ~~Вікентійович~~Якович\|~~Косіор~~Чубар ~~Стані́слав~~В. Я.]] ~~({{lang-pl\|Stanisław Kosior}})~~, на підставі розгляду [[Суд над організаторами Голодомору в Україні\|кримінальної справи]], порушеної за фактом вчинення [[геноцид]]у в [[Україна\|Україні]] в [[1932]]–[[1933]] роках визнаний [[суд]]ом винним у безпосередньому вчиненні [[злочин]]у, передбаченого ч. 1 ст. 442 [[Кримінальний кодекс України\|Кримінального кодексу України]] (Постанова [[Апеляційний суд міста Києва\|Апеляційного суду міста Києва]] від [[13 січня]] [[2010]] року).<ref name="ua1"~~>[https:~~//archive.is/20120805081416/www.memory.gov.ua/ua/509.htm Постанова Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року у розслідуваній Службою безпеки України кримінальній справі про геноцид в Україні у 1932—1933 роках]</ref>. * [[~~Чубар~~Хатаєвич ~~Влас~~Мендель ~~Якович~~Маркович\|~~Чубар~~Хатаєвич ВМ. ЯМ.]] ({{lang-he\| }}), на підставі розгляду [[Суд над організаторами Голодомору в Україні\|кримінальної справи]], порушеної за фактом вчинення [[геноцид]]у в [[Україна\|Україні]] в [[1932]]–[[1933]] роках визнаний [[суд]]ом винним у безпосередньому вчиненні [[злочин]]у, передбаченого ч. 1 ст. 442 [[Кримінальний кодекс України\|Кримінального кодексу України]] (Постанова [[Апеляційний суд міста Києва\|Апеляційного суду міста Києва]] від [[13 січня]] [[2010]] року).<ref name="ua1"~~>[https:~~//archive.is/20120805081416/www.memory.gov.ua/ua/509.htm Постанова Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року у розслідуваній Службою безпеки України кримінальній справі про геноцид в Україні у 1932—1933 роках]</ref>.▼ ▲* [[Чубар Влас Якович\|Чубар В. Я.]], на підставі розгляду [[Суд над організаторами Голодомору в Україні\|кримінальної справи]], порушеної за фактом вчинення [[геноцид]]у в [[Україна\|Україні]] в [[1932]]–[[1933]] роках визнаний [[суд]]ом винним у безпосередньому вчиненні [[злочин]]у, передбаченого ч. 1 ст. 442 [[Кримінальний кодекс України\|Кримінального кодексу України]] (Постанова [[Апеляційний суд міста Києва\|Апеляційного суду міста Києва]] від [[13 січня]] [[2010]] року).<ref name="ua1">[https://archive.is/20120805081416/www.memory.gov.ua/ua/509.htm Постанова Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року у розслідуваній Службою безпеки України кримінальній справі про геноцид в Україні у 1932—1933 роках]</ref>. ▲* [[Хатаєвич Мендель Маркович\|Хатаєвич М. М.]] ({{lang-he\| }}), на підставі розгляду [[Суд над організаторами Голодомору в Україні\|кримінальної справи]], порушеної за фактом вчинення [[геноцид]]у в [[Україна\|Україні]] в [[1932]]–[[1933]] роках визнаний [[суд]]ом винним у безпосередньому вчиненні [[злочин]]у, передбаченого ч. 1 ст. 442 [[Кримінальний кодекс України\|Кримінального кодексу України]] (Постанова [[Апеляційний суд міста Києва\|Апеляційного суду міста Києва]] від [[13 січня]] [[2010]] року).<ref name="ua1">[https://archive.is/20120805081416/www.memory.gov.ua/ua/509.htm Постанова Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року у розслідуваній Службою безпеки України кримінальній справі про геноцид в Україні у 1932—1933 роках]</ref>. * [[Квірінг Еммануїл Йонович\|Квірінг Е. Й.]] ({{lang-de\|Emmanuel Quiring}}), тричі заарештовувався 1913—1914 року, висланий із Санкт-Петербурга 1914 року; пізніше засланий до Іркутської губернії, де відбував покарання до 1917 року; у листопаді 1937 року засуджений до вищої міри покарання — розстрілу. * [[Коцюбинський Юрій Михайлович\|Коцюбинський Ю. М.]] * [[Примаков Віталій Маркович\|Примаков В. М.]] * [[Якір Йона Еммануїлович\|Якір Й. Е.]] ({{lang-he\|יונה עמנואלוביץ' יקיר }}) * [[Затонський Володимир Петрович\|Затонський В. П.]] * [[Орджонікідзе Григорій Костянтинович\|Орджонікідзе Г. К.]] ({{lang-ka\|გრიგოლ ორჯონიკიძე }}) Рядок 273 ⟶ 253: FichaPolicialDeZinoviev1908.jpg\|Апфельбаум О.-Г. А., 1908 </gallery> == Див. також == * [[Всесоюзна Комуністична Партія Більшовиків]]▼ * [[Комсомол]]▼ * [[Комуністична партія України (1918—1991)\|Комуністична партія України]]▼ * [[Комуністична партія Російської Федерації]]▼ == Примітки == {{reflist\|3}} == Джерела ~~/ Посилання~~ == * [http://lib.ru/DIALEKTIKA/kr_vkpb.txt Краткий курс истории ВКП(б) (1938)] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20081014194003/http://lib.ru/DIALEKTIKA/kr_vkpb.txt \|date=14 Жовтня 2008 }} * [http://www.defree.ru/publications/p01/p40.htm Постанови керівництва ВКП(б)] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20120916074727/http://www.defree.ru/publications/p01/p40.htm \|date=16 Вересня 2012 }} == Література == * ''Андреев Герман''. Не близнецы, но — братья // Новый мир. — 1994. — № 4. — С. 185—189. — {{ISSN\|0130-7673}}. {{ref-ru}} == ~~Див. також~~Посилання == * {{УМЕ8\|частина=Накидання власної думки\|сторінки=1070}} {{commonscat\|Communist Party of the Soviet Union}}▼ ▲* [[Всесоюзна Комуністична Партія Більшовиків]] ▲* [[Комсомол]] ▲* [[Комуністична партія України]] ▲* [[Комуністична партія Російської Федерації]] ▲{{commonscat\|Communist Party of the Soviet Union}} {{Злочини комуністичного режиму}} {{ac}} [[Категорія:КПРС\| ]]▼ ~~{{Hist-SRSR-URSR-stub}}~~ ~~{{party-stub}}~~ ▲[[Категорія:КПРС]] [[Категорія:Історія СРСР]] [[Категорія:Комуністичні партії\|Радянського Союзу]] [[Категорія:Тоталітаризм]] [[Категорія:Комуністичний режим]] [[Категорія:Експорт революції]] [[Категорія:Заборонені політичні партії]] [[Категорія:Злочини комуністичного режиму]] [[Категорія:Організатори Голодомору]]