Комуністична партія Радянського Союзу: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
MaryankoBot (обговорення | внесок)
м виправлення посилання за допомогою AWB
м Відкинуто редагування Автоматичний очищувач сторінок (обговорення) до зробленого Reader85
Мітки: Відкіт Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного Посилання на сторінки неоднозначності
 
(Не показано 33 проміжні версії 30 користувачів)
Рядок 1:
{{Політична партія
| назва_партії = Комуністична партія Радянського Союзу (КПРС)
| рідною_мовою = Коммунистическая партия Советского союзаСоюза
| логотип_партії = Pin of the Flag of CPSU-2КПСС.svg
| розмір = 175px
| голова = [[Генеральний секретар ЦК КПРС]]
| дата_заснування = РСДРП (1898—1917)<br/>РСДРП (б) (1917—1918)<br/>РКП (б)(1918—1925)<br/>ВКП (б) (1925—1952)<br/>КПРС (1952—1991)
| дата_розпуску = [[6 листопада]] [[1991]]
| союзники = [[Комсомол]]
| ідеологія = [[Марксизм]], [[марксизм-ленінізм]], [[сталінізм]], [[більшовизм]], [[соціалізм]], [[комунізм]], [[антикапіталізм]]
| кількість_членів = 19 487 822 чол. (на 1 січня 1989 р.)
| друкований_орган = [[Правда (газета)]]
| штаб-квартира = [[СРСР]], [[Москва]]
| девіз = ''[[Пролетарі усіхвсіх країн, єднайтеся!]]''
| інтернет-сторінка =
| країна =
| засновник = [[Ленін Володимир Ілліч]]
}}
{{redirect|КПРС}}
Рядок 21 ⟶ 23:
Від початку 1920-х років до 1990 року партія функціонувала в умовах [[Однопартійна система|однопартійної системи]] і володіла монопольним правом на політичну владу, що сприяло встановленню в країні [[Тоталітарний режим|тоталітарного режиму]]. Монополія на владу в СРСР була закріплена конституційно: у статті 126 [[Конституція СРСР 1936 року|Конституції 1936 року]] Комуністична партія проголошувалася «керівним ядром» державних та громадських організацій, в статті 6 [[Конституція СРСР 1977 року|Конституції СРСР 1977 року]] КПРС проголошена керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства в цілому.
 
Провал путчу [[Державний комітет з надзвичайного стану|ДКНС]] у серпні 1991 року послужив підставою для звинувачення КПРС в антиконституційній діяльності. Указами президента РРФСР [[Борис Єльцин|Бориса Єльцина]] діяльність партії на території РРФСР була припинена, її майно&nbsp;— конфісковано. Указом президента РРФСР від 6 листопада 1991&nbsp;р. діяльність КПРС на території Росії припинена, її організаційні структури розпущені. На території [[Україна|України]] КПРС була заборонена 30 серпня 1991 року в результаті заборони її республіканської організації - Комуністичної партії України<ref>{{Cite web |url=http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1468-12 |title=УКАЗ ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ «Про заборону діяльності Компартії України» |accessdate=3 Квітня 2021 |archive-date=19 Листопада 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181119011120/http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1468-12 }}</ref>.
 
Творцем партії і її вождем за його життя вважається [[Ленін Володимир Ілліч|В. Ульянов (Ленін)]]. Як зазначав [[Арнольд Тойнбі]]<ref>''Тойнбі А.'' Дослідження історії / Пер. з англ. В. Митрофанова, П. Таращука.&nbsp;— К. : Основи, 1995.&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— С. 178.</ref>
Рядок 46 ⟶ 48:
=== Національний склад партії ===
[[Файл:Uacompartymembers84.PNG|міні|250пкс|Частка членів КПРС у населенні регіонів УРСР]]
Національний склад членів РКП(б) у 1922&nbsp;р.<ref>[{{Cite web |url=http://revsoc.org/archives/2511 |title=Национальный состав и национальная политика партии большевиков до прихода к власти] |accessdate=9 Червня 2012 |archive-date=29 Серпня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110829102033/http://revsoc.org/archives/2511 }}</ref>
* росіяни — 71,9 %
* українці — 5,9 %
Рядок 83 ⟶ 85:
=== Майно партії ===
 
Партія володіла видавництвами, санаторно-курортними установами, готелями та іншим нерухомим майном, а також рахунками у банках у валюті різних країн. Для управління майном та коштами партії у червні 1919 року було створене Управління справами ЦК РКП(б), що змінювало свою назву зі зміною назви партії<ref>[{{Cite web |url=http://www.knowbysight.info/2_kpss/00603.asp |title=Управління справами ЦК РКП(б)&nbsp; — ВКП(б)&nbsp; — КПРС] |accessdate=5 Грудня 2017 |archive-date=2 Березня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180302061629/http://www.knowbysight.info/2_kpss/00603.asp }}</ref>.
Управління справами також забезпечувало проживання в СРСР та навчання, включаючи «спецнавчання з питань організації нелегальної партійної роботи», представників партій, що перебували у своїх країнах на нелегальному становищі<ref>Млечин Л. М. В поисках утраченного величия. Иран, ядерное оружие и Ближний Восток. СПб.: БХВ-Петербург, 2014.— С. 230. ISBN 978-5-9775-0935-0</ref>.
 
=== Ліквідація партії ===
{{Пишу-розділ}}
 
Дослідники історії комуністичної партії в Росії і створеної нею держави наприкінці 20 ст. писали: {{text|Наближаючись до свого 70-річчя, держава, народжена у жовтні 1917 року, завершує вісім десятиліть XX століття як остання світова імперія. Над радянською зоною - від Куби до В'єтнаму, від Чехословаччини до Анголи - ніколи не заходить сонце. <...> Історія Радянського Союзу - це історія суспільства і держави, поневолених партією, це історія держави, що поневолила суспільство, це історія партії, яка заволоділа державою для створення такого типу людини, який дозволив би їй вічно зберігати Владу, це історія Опору людини.
 
Рядок 99:
<!--&nbsp;— На з'їзді Ви заявили про виведення за кордон на таємні рахунки зарубіжних банків, фірм та фондів десятків мільйонів іноземної валюти з таємних рахунків ЦК КПРС і показали делегатам копії документів, які підтверджували цю інформацію. Що це були за документи і звідки вони у Вас з'явилися?
 
- З'їзд почав роботу 2 липня 1990 року, а закінчив 13 липня. Буквально з перших днів, виступаючи на з'їзді, я ініціював створення комісії з розслідування фактів розкрадання фонду Чорнобильської катастрофи&nbsp;— там йшла мова про мільйони рублів. Головою комісії був Євген Примаков, а я був членом комісії і одним з його заступників. Також я виступив з ініціативою про створення партійної слідчої комісії з розслідування привілеїв партійної номенклатури. Вже зробив кілька виступів на з'їзді, а коли давав інтерв'ю в кулуарах, до мене підійшов співробітник апарату ЦК КПРС похилого віку. В руках у нього була сіра папочка. Він сказав: «Я не хочу забрати з собою в могилу те, що коїться зараз в керівництві ЦК і в КДБ. Перед пам'яттю своїх, які загинули від Голодомору в Україні, і рідних, похованих у Сибіру, які були туди депортовані. Візьміть подивіться, і думаю, що ви це обнародуєте на з'їзді». Він залишив мені папку, я її відкрив, і перше, що я побачив, була постанова ЦК КПРС, підписана Горбачовим, під грифом «цілком таємно», про те, як за кордоном відкривати комерційні структури, банки, фонди і в який спосіб, і як вивозити не лише готівку в різноманітній валюті, а навіть золото. І розписані інструкції. Там були розписки особистих зобов'язань перед КПРС. Посадові особи, в основному старші офіцери ГПУ, КДБ, Першого головного управління, які вивозили за кордон валюту, писали не як офіцери КДБ, а як члени КПРС. Ці розписки буди віддруковані в типографії, і навіть було декілька ксерокопій з підписами. В Москві був готель «Жовтневий», який належав ЦК КПРС, і, як мені сказав той чоловік, щодобово через цей готель відправлялось за кордон 50-100 тис. дол. Загальна картина (чернетки такі були написані): вивезено, виведено&nbsp;— готівкою, в чемоданах, спецрейсами&nbsp;— різної валюти на сотні мільйонів доларів. Разом з Собчаком і Єльциним ми ініціювали на з'їзді проект резолюції про те, щоб з'їзд комуністичної партії покаявся за злочини, вчинені сталінським режимом, вибачився перед радянським народом і відмежувався від цих злочинів. А в містах, де були масові розстріли, табори, щоб були поставлені пам'ятні знаки. Наш проект резолюції, звичайно, ніхто не підтримав. Виступаючи на з'їзді як співдоповідач комісії по Чорнобилю, на якій головував Володимир Щербицький, я запропонував, щоб з'їзд проголосував, і в фонд Чорнобиля виділили 1&nbsp;млрд радянських рублів. Почалися гострі дебати, і виділили 500&nbsp;млн. Тоді, використовуючи цей момент, я заявив про виведення за кордон готівки, показав ці документи. Це був певною мірою шок. Після мене виступив Микола Кручина, управляючий справами ЦК, який був організатором всього цього. Він сказав: «Тут виступав один майор, який звинувачував партію у вивезенні коштів і золота,&nbsp;— так от це все брехня». В перерві до мене підійшов один делегат і сказав, що зі мною хоче переговорити Михайло Горбачов. А до цього я вже мав бесіду з М. Горбачовим і виявляв деякі неприємні для нього речі&nbsp;— брав пояснення з приводу його закордонної поїздки в Великобританію в1985 році на запрошення Маргарет Тетчер. Його дружина, Раїса Горбачова, під час тієї поїздки була в одному із супермагазинів і там купила прикраси на велику суму. В англійській пресі були документи, крім того, я по своїх каналах дістав фотографії, і ці питання я з'ясовував у М. Горбачова. Але це окремо. Я заходжу в кабінет Горбачова&nbsp;— вікон немає, за столом сидить Горбачов, голова КДБ СРСР Крючков, міністр МВС Бакатін, Кручина і двоє молодих людей спортивної зовнішності. Кручина став говорити, що я собі таке дозволяю, зводжу такий наклеп. На це я йому відповів, що чи не задумувався він над тим, що може трапитися так, що через певний час йому додому буде дзвінок, і він випаде або з вікна, або з мосту під поїзд. Звертаючись до Горбачова, я запропонував створити партійно-слідчу комісію і перевірити, чи це правда, чи ні. Крючков мене запитав, де ксерокопії документів. Я сказав, що я можу їх віддати, але зроблено вже декілька ксерокопій і вони в надійних місцях. Німа сцена, і Горбачов каже: «Хай йде. Я з ним мав одну бесіду, і після розмови з ним в мене руки впотіли». Після провалу ГКЧП, з 26 серпня по 31 жовтня, 1991 року, за таємних обставин було ліквідовано 1746 відповідальних осіб центрального апарату ЦК КПРС, КДБ і центрального банку СРСР. Почалося все із стрибка вночі, з вікна своєї квартири, М. Кручини.<ref>[https://ua.112.ua/interview/meni-b-vystachylo-maksymum-3-4-misiatsiv-shchob-v-ukraini-zabuly-pro-zlodiiv-v-zakoni-419267.html?utm_medium=referral&utm_source=lentainform&utm_campaign=112.ua&utm_term=125420s11822&utm_content=5798561 Мені б вистачило максимум 3-4 місяці, щоб в Україні забули про «злодіїв у законі».— Григорій Омелянович Омельченко в інтерв'ю програмі «Гордон» на телеканалі «112 Україна» 6 листопада 2017]</ref>-->
 
== Політика комуністичної партії ==
Рядок 152:
Після цього фіаско було вирішено випробувати революцію в якійсь невеличкій країні. Обрана була [[Естонія]]. 1 грудня 1924 року комуністичні загони захопили контроль над стратегічними об'єкатми в столиці — [[Таллінн]]і. Але ці атаки владі вдалось відбити, а повстання придушити.
 
1925 року у [[Болгарія|Болгарії]] було заплановано знищити царську родину під час траурної служби в [[Софія (місто)|Софійському]] соборі. Від [[Напад на собор Святої Неділі|вибуху бомби]] загинуло понад сто людей, але цар [[Борис III]] та міністр залишились неушкодженими.<ref>[[Aino Kuusinen]]: ''Der Gott stürzt seine Engel.'' Molden, Wien, München und Zürich 1972, S. 76-86, ISBN 3-217-00448-5. ''(Авторка була дружиною секретаря ВККІ [[Отто Куусінен|Отто Куусінена]]а, а починаючи від 1924 співробітником Комінтерну. З'ясування стосунків між Карлом Радеком, Ернстом Тельманом та Бела Кун після провалу революції в Німеччині вона могла спостерігати на власні очі.)''</ref>
 
=== Репресії керівництва партії проти її членів ===
Рядок 179:
 
=== Членство ===
{{Головна категорія|Члени КПРС}}
[[Файл:Партийный билет КПСС.1989.jpg|thumb|Партійний квиток (1989)]]
Для вступу до КПРС були потрібні рекомендації двох членів партії (з партійним стажем не менше року). За рішенням зборів первинної партійної організації безпартійний ставав кандидатом у члени КПРС і йому видавалася кандидатська картка. Після успішного проходження випробувального терміну (не менше року) кандидат рішенням зборів первинної партійної організації приймався у члени партії, або ж його кандидатура відхилялася і він вибував із числа кандидатів у члени партії.
Рядок 202 ⟶ 203:
Із таємних інструкцій, що ними керувалась комуністична партія у своєму внутрішньопартійному житті та управлінні державою центральними та місцевими партійними комітетами, нині відомі лише деякі, або ж окремі їх положення. Після заборони КПРС (1991) її архіви залишились закритими і знаходяться у [[РФ|Російській Федерації]].
 
1937 року була видана Інструкція ЦК ВКП(б), підписана Й. Сталіним від ЦК, [[Єжов Микола Іванович|М. Єжовим]] від НКВС СРСР, [[Вишинський Андрій Януарійович|А. Вишинським]] від прокуратури СРСР про порядок «вилучення класово-чужих та соціально-ворожих елементів по СРСР». Цією інструкцією встановлювався точний відсоток вилучення людей по областях, краях та республіках&nbsp;— десь між 3—4&nbsp;% населення адміністративної одиниці, що мало скласти 5—6 мільйонів «ворогів народу» (раніше так розверстувалась заготівля худоби). І оскільки таку кількість людей було неможливо «пропустити» навіть через радянські суди, то інструкцією пропонувалося створити «надзвичайні трійки» при НКВС і основну масу заарештованих «судити» заочно списками через ці «трійки»<ref>{{Cite web |url=http://moreandr.narod.ru/lib_ru/awtorhanov/awtorhan_memuar.html |title=А. Авторханов. Мемуары |accessdate=10 червеньчервня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150402110730/http://moreandr.narod.ru/lib_ru/awtorhanov/awtorhan_memuar.html |archivedate=2 квітеньквітня 2015 |deadurl=yes }}</ref>.
 
У часи панування Й. Сталіна був створений «інститут других секретарів» ЦК союзних та автономних республік. Його сутність зберігалась до ліквідації КПРС: перший секретар ЦК союзної республіки призначався з осіб титульної нації, а другий — обов'язково росіянин, що призначався із Москви. Він не знав ні мови, ні культури, ні історії місцевого народу, та це йому було й не потрібне: він був очима й вухами Москви проти потенційного сепаратизму. Другий секретар насправді відігравав роль першого, а номінальний перший секретар — лише національна бутафорія при другому.
Рядок 210 ⟶ 211:
Це були посади командувачів військовими окру́гами, начальників гарнізонів, начальників прикордонних загонів, голів КДБ республік, міністрів внутрішніх справ, керівників залізниць та повітряними лініями, міністрів зв'язку республік, директорів підприємств союзного значення, завідувачів головними відділами ЦК республіки. Перші замісники голів рад міністрів союзних республік та перші замісники усіх міністрів (де міністр&nbsp;— не росіянин) теж обов'язково мали бути росіянами<ref>[[Авторханов Абдурахман Геназович|Авторханов А]]. Загадка смерти Сталина. Главы из книги.&nbsp;— Новый мир, №&nbsp;5 (9-789), май 1991 (сентябрь 1990).— С. 229.</ref>.
 
Не дотримуючись встановлених КПРС законів, ЦК встановив порядок, за яким партійні працівники, починаючи з рівня райкому, щорічно отримували гроші у конверті «на оздоровлення», що не обкладались податком і з яких не платили членські внески до каси партії<ref>Свідчення працівників одного з райкомів КПРС в Українській РСР. Незнищені інструкції, включаючи й таємні, зберігаються у [http://stalin.memo.ru/images/aut1.htm Архіві Президента РФ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110131012820/http://stalin.memo.ru/images/aut1.htm |date=31 Січня 2011 }}</ref>.
 
Відповідно до однієї з інструкцій, ''кожен районний комітет щотижня надсилав до вищестоящого комітету зведену «Інформацію про настрої у районі»'', де вказувалось, ''хто, у якому селі, у якому колгоспі чи на якому підприємстві, у розмові з ким і що сказав''<ref>Інформація працівників РК КПРС</ref>.
Рядок 223 ⟶ 224:
Як до приходу до влади, так і під час перебування при владі усіх партій, правонаступником яких була [[КПРС]], у керівництві цих партій завжди були люди, засуджені за різні злочини. Ідеологи партії віднаходили виправдання діяльності цих осіб, а, часто, навіть намагалися героїзувати їх діяльність. Крім того, у випадку, коли та чи інша особа у певний час могла бути корисною для партійної чи державної діяльності, керівництво КПРС приймало спеціальні, інколи таємні, рішення про використання таких осіб, не звертаючи уваги на їх минуле.
 
* [[Ульянов Володимир Ілліч|Ульянов В. І.]], ({{lang-ru|Ульянов, Владимир Ильич}}), вперше заарештований у ніч з 4 на 5 грудня 1887 року за участь у студентському виступі і 7 грудня висланий до д. Кокушкіно Казанської губернії; заарештований 9 грудня 1895 року і перебував у петербургській в'язниці близько 14 місяців, засуджений до заслання на 3 роки, вирок оголошено 13 лютого 1897<ref>Ленин Владимир Ильич. Краткая биография / Изд. 2-е.— М.: Гос. изд-во политич. лит-ры, 1955.— 312 с. (Институт Маркса&nbsp;— Энгельса&nbsp;— Ленина&nbsp;— Сталина при ЦК КПСС)</ref>. Заарештований 26 липня 1914 року у [[Ґміна Поронін (гміна)|с. Пороніному]] ([[Королівство Галичини та Володимирії]], [[Австро-Угорщина]]), утримувався у в'язниці міста [[Новий Тарг]], потім [[Краків|Кракова]] близько двох тижнів.
* [[Джугашвілі Йосип Віссаріонович|Джугашвілі Й. В.]] ({{lang-ka|იოსებ ჯუღაშვილი}}), вперше заарештований 5 квітня 1902 року, півтора року утримувався у в'язниці, потім засланий до Східного Сибіру; 25 березня 1908 року заарештований, утримувався близько року у в'язниці, засланий до Вологодської губернії; втік із місця заслання, але знову був заарештований і повернений на місце заслання; 5 травня 1912 року заарештований і засланий до Наримського краю; у березні 1913 року заарештований, утримувався у в'язниці, потім засланий до Туруханського краю;<ref>Деятели Союза Советских Социалистических Республик и Октябрьской Революции (Автобиографии и биографии).— Приложение к циклу статей «Союз Советских Социалистических Республик», помещенных в 41-м томе Энциклопедического словаря Русского Библиографического Института Гранат. (Репринтное воспроизведение).— М.: Книга, 1989.—890 с.— Часть ІІІ. С. 108—111.</ref><ref>[[Сталін Йосип Віссаріонович|Стаття у Вікіпедії]]</ref> на підставі розгляду [[Суд над організаторами Голодомору в Україні|кримінальної справи]], порушеної за фактом вчинення [[геноцид]]у в [[Україна|Україні]] в [[1932]]–[[1933]] роках визнаний [[суд]]ом винним у безпосередньому вчиненні [[злочин]]у, передбаченого ч. 1 ст. 442 [[Кримінальний кодекс України|Кримінального кодексу України]] ([[Постанова суду|Постанова]] [[Апеляційний суд міста Києва|Апеляційного суду міста Києва]] від [[13 січня]] [[2010]] року).<ref name="ua1">[https://archive.istoday/20120805081416/www.memory.gov.ua/ua/509.htm Постанова Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року у розслідуваній Службою безпеки України кримінальній справі про геноцид в Україні у 1932—1933 роках]</ref>.
* [[Троцький Лев Давидович|Бронштейн Л. Д.]] ({{lang-he|לאון (לב) דוידוביץ' טרוצקי }}), вперше заарештований 28 січня 1898, утримувався в одеській в'язниці близько двох років, 1900 року засланий до Іркутської губернії; заарештований 3 грудня 1905 року, 1906 року засуджений на довічне заслання із позбавленням усіх громадянських прав; 1916 року заарештований у Франції і висланий до Іспанії, звідки висланий до [[Сполучені Штати Америки|Північно-Американських Сполучених штатів]]; силою вивезений 1927 року із Москви і утримувався у засланні в Алма-Аті; 1929 року висланий за кордон СРСР<ref>Деятели Союза Советских Социалистических Республик и Октябрьской Революции (Автобиографии и биографии).— Приложение к циклу статей «Союз Советских Социалистических Республик», помещенных в 41-м томе Энциклопедического словаря Русского Библиографического Института Гранат. (Репринтное воспроизведение).— М.: Книга, 1989.—890 с.— Часть ІІІ. С. 151—160.</ref>.
* [[Молотов В'ячеслав Михайлович|Скрябін В. М.]] ({{lang-ru|Скря́бин, Вячеслав Михайлович}}), вперше заарештований у березні 1909, до осені утримувався у Казанській в'язниці, відправлений у заслання до Вологодської губернії на 2 роки; 1915 року заарештований і засланий на три роки до Іркутської губернії;<ref>Деятели Союза Советских Социалистических Республик и Октябрьской Революции (Автобиографии и биографии).— Приложение к циклу статей «Союз Советских Социалистических Республик», помещенных в 41-м томе Энциклопедического словаря Русского Библиографического Института Гранат. (Репринтное воспроизведение).— М.: Книга, 1989.—890 с.— Часть ІІ. С. 57—64.</ref><ref>[[Молотов В'ячеслав Михайлович|Стаття у Вікіпедії]]</ref> на підставі розгляду [[Суд над організаторами Голодомору в Україні|кримінальної справи]], порушеної за фактом вчинення [[геноцид]]у в [[Україна|Україні]] в [[1932]]–[[1933]] роках визнаний [[суд]]ом винним у безпосередньому вчиненні [[злочин]]у, передбаченого ч. 1 ст. 442 [[Кримінальний кодекс України|Кримінального кодексу України]] (Постанова [[Апеляційний суд міста Києва|Апеляційного суду міста Києва]] від [[13 січня]] [[2010]] року).<ref name="ua1"/>.
Рядок 256 ⟶ 257:
* [[Всесоюзна Комуністична Партія Більшовиків]]
* [[Комсомол]]
* [[Комуністична партія України (1918—1991)|Комуністична партія України]]
* [[Комуністична партія Російської Федерації]]
 
Рядок 263 ⟶ 264:
 
== Джерела ==
* [http://lib.ru/DIALEKTIKA/kr_vkpb.txt Краткий курс истории ВКП(б) (1938)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081014194003/http://lib.ru/DIALEKTIKA/kr_vkpb.txt |date=14 Жовтня 2008 }}
* [http://www.defree.ru/publications/p01/p40.htm Постанови керівництва ВКП(б)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120916074727/http://www.defree.ru/publications/p01/p40.htm |date=16 Вересня 2012 }}
 
== Література ==
Рядок 278 ⟶ 279:
[[Категорія:КПРС| ]]
[[Категорія:Історія СРСР]]
[[Категорія:Комуністичні партії|Радянського Союзу]]
[[Категорія:Тоталітаризм]]
[[Категорія:Комуністичний режим]]
[[Категорія:Експорт революції]]
[[Категорія:Заборонені політичні партії]]
[[Категорія:Злочини комуністичного режиму]]
[[Категорія:Організатори Голодомору]]