Коронна колонія Мальта: відмінності між версіями

<noinclude>{{поліпшити|23 квітня 2022}}</noinclude>

{{сирий переклад|дата=серпень 2019}}</noinclude>

'''Коронна колонія Мальта''' ({{lang-en|Crown Colony of the Island of Malta and its Dependencies}} або скорочено {{lang-en|Crown Colony of Malta}}) — британська колонія, створена шляхом перетворення [[Мальтійський протекторат|Мальтійського протекторату]] в [[1813|1813 році]]. У 1964 році припинила своє існування учерез зв'язку з наданнямнадання [[Мальта|Мальті]] незалежності.

ЗУ 1530 по— 1798 рікроках МальтоюМальта була під керуваввладою [[Госпітальєри|орденордена Святого Іоанна]]. Орден був вигнаний під час [[Війна другої коаліції|Війни другої коаліції]], а Мальта була окупована [[Наполеон]]ом. Мальтійці збунтувалися після кількох місяців французького правління і попросили Британію про допомогу. Зрештою французи капітулювали в [[1800|1800 році]], і Мальта добровільно стала британським протекторатом. Велика Британія повинна буламала евакуювати свої війська згідно з умовами [[Ам'єнський мир|Ам'єнського договору 1802 року]], але не виконала це зобов'язання, що стало одним з декількох взаємних випадків недотримання договору та у кінцевому підсумкуврешті-решт призвело до відновлення війни між Великою Британією та Францією рік по тому.

Мальта стала королівською колонією [[23 липня]] [[1813|1813 року]], коли сер {{нп|Томас Мейтланд (офіцер британської армії)|Томас Мейтланд||Thomas Maitland (British Army officer)}} був призначений губернатором Мальти. Статус Мальти як королівської колонії був підтверджений [[Паризька мирна угода (1814)|Паризьким договором 1814 року]], який був знову підтверджений [[Віденський конгрес|Віденським конгресом 1815 року]].

У 1825, [[мальтійський скудо]] та інші валюти, що були у використанні, було офіційно заміщено фунтом стерлінга. Монетою найменшого номіналу була одна третя [[Фартинг|фартингу]], яку карбували неперіодично; востаннє такі монети карбувались у 1913. Попри це, скудо та різні іноземні монети залишались в обмеженому обігу. Останні скудо вийшли з обігу більш ніж 60 років потому, у жовтні-листопаді 1886<ref>{{cite web|title=British Era, 1800–1964|url=http://www.centralbankmalta.org/site/currency1e.html|website=The Coinage of Malta|publisher=[[Central Bank of Malta]]|access-date=10 Septemberвересня 2014|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20110813072131/http://www.centralbankmalta.org/site/currency1e.html|archive-date=13 Augustсерпня 2011}}</ref>.

У [[1942|1942 році]] в макахмежах [[Операція «П'єдестал»|Операції «П'єдестал»]] британський конвой прибув в Гранд-Гарбор, а в наступному році Франклін Рузвельт і Черчілль відвідали Мальту. Король Георг VI також відвідував острів з візитом.

Союзники почали вторгнення на Сицилію з Мальти в [[1943|1943 році]]. Після [[Капітуляція Італії|перемир'я]] в тому ж році італійський флот здався союзникам на Мальті. У [[1945|1945 році]] Черчілль і Рузвельт зустрілися на Мальті перед [[Ялтинська конференція|Ялтинською конференцією]] з Йосипом Сталіним.

Національні збори [[1946|1946 року]] прийняли конституцію 1947 року, знову отримавши самоврядування від Лондона, і [[Пол Боффа]] став п'ятим прем'єр-міністром Мальти.

Після Другої світової війни Мальта отримала самоврядність, а [[Лейбористська партія (Мальта)|Лейбористська партія Мальти]] Домініка Мінтоффа стала захищати інтеграцію з Великою Британією перед обличчям опонентів з Національної[[Націоналістична партія (Мальта)|Націоналістичної партії]] {{Iw|Джордж Борг Олівер|Джорджа Борга Олівера|en|George Borg Olivier}} (Джорджо Борг Олів'є). Олівер виступав за незалежність або статус члена Співдружності, як Канада, Австралія і Нова Зеландія. Між тим, в [[1949|1949 році]] Велика Британія підписала Північноатлантичний договір і вступила в НАТО.

Після вступу [[Єлизавета II|Єлизавети II]] на престол у [[1952|1952 році]], в грудні [[1955|1955 року]], в Лондоні відбулася конференція, присвячена майбутньому Мальти, в якій взяли участь новий прем'єр-міністр Домінік Мінтофф, Борг Олів'є та інші мальтійські політики, а також міністр колоній Великої Британії [[Алан Леннокс-Бойд]]. Британський уряд погодився надати островам три місця в Британській палаті громад<ref>[http://archive.spectator.co.uk/article/10th-february-1956/3/dangerous-game Dangerous Game] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160306141226/http://archive.spectator.co.uk/article/10th-february-1956/3/dangerous-game |date=6 березня 2016 }}, ''The Spectator'', 10 February 1956</ref><ref>[https://books.google.co.uk/books?id=NcNiMSATVDUC&lpg=PA133&ots=B34FBob2QT&dq=Home%20Office%5D%5D%20would%20take%20over%20responsibility%20for%20Maltese%20affairs%20from%20the%20Colonial%20Office&pg=PA133#v=onepage&q=Home%20Office%5D%5D%20would%20take%20over%20responsibility%20for%20Maltese%20affairs%20from%20the%20Colonial%20Office&f=true ''Malta''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180612144205/https://books.google.co.uk/books?id=NcNiMSATVDUC&lpg=PA133&ots=B34FBob2QT&dq=Home%20Office%5D%5D%20would%20take%20over%20responsibility%20for%20Maltese%20affairs%20from%20the%20Colonial%20Office&pg=PA133#v=onepage&q=Home%20Office%5D%5D%20would%20take%20over%20responsibility%20for%20Maltese%20affairs%20from%20the%20Colonial%20Office&f=true |date=12 червня 2018 }}, Simon C. Smith, University of London, Institute of Commonwealth Studies, The Stationery Office, 2006, page 133</ref>. Згідно з висловленими пропозиціями, мальтійський парламент зберігав відповідальність за всі справи, крім оборони, зовнішньої політики і оподаткування. Мальтійці також повинні були мати соціальний і економічний паритет з Великою Британією, що гарантувалося британським міністерством оборони, основним роботодавцем на островах.

Референдум за вказаними пропозиціями було проведено 11 і 12 лютого 1956 року, на ньому 77,02&nbsp;% виборців висловилися «за», але через бойкот з боку НаціональноїНаціоналістичної партії проголосувало лише 59,1&nbsp;% від загального числа виборців, що дозволило опозиції стверджувати, що результати референдуму нелегітимні<ref>{{Цитата:Новини|last=Zarb Dimech|first=Anthony|title=Maltese Referenda past and present|url=http://www.independent.com.mt/articles/2011-05-29/news/maltese-referenda-past-and-present-293274/|accessdate=10 вересня 2014|work=The Malta Independent|date=29 травня 2011|archive-date=11 вересня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140911014835/http://www.independent.com.mt/articles/2011-05-29/news/maltese-referenda-past-and-present-293274/}}</ref>.

Крім того, зниження стратегічного значення Мальти для Королівського флоту означало, що британський уряд все більш неохоче підтримував верфі острова. Після рішення Адміралтейства про звільнення 40 робітників на верфі Мальти Мінтофф заявив, що «представники мальтійського народу в парламенті заявляють, що вони більше не пов'язані угодами та зобов'язаннями перед британським урядом»<ref name="TIME-1958-01-13">{{Цитата:Новини|title=Penny-Wise|url=http://content.time.com/time/magazine/article/0,9171,862830,00.html|accessdate=10 вересня 2014|work=[[TIME]]|date=13 січня 1958|archive-date=7 березня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140307192642/http://content.time.com/time/magazine/article/0,9171,862830,00.html}}</ref>. У відповідь Колоніальнийміністр секретарколоній відправив телеграму Мінтоффу, заявивши, що він «нерозважливо ризикує» всім планом інтеграції<ref name="TIME-1958-01-13" />.