Анні Жирардо: відмінності між версіями

| bgcolour = gold

| ім'я = Анні Жирардо<br />''Annie Girardot''

'''Анні Жирардо''' ({{lang-fr|Annie Suzanne Girardot}}; *{{ДН|25|10|1931}}, [[Париж]]&nbsp;— †{{ДС|28|2|2011}}, Париж)&nbsp;— знаменита [[Франція|французька]] [[актор]]ка [[театр]]у іта [[кіно]]., Їїспівачка, [[амплуаАвтобіографія|автобіографка]]&nbsp;— самостійна, працьовита сучасна жінка, наділена сильною волею, але нещасна в особистому житті. Лауреатка трьох премій «[[Сезар]]», премій [[Каннський кінофестиваль|Каннського]] та [[Венеційський кінофестиваль|Венеційського фестивалів]]. Формально не вступаючи в [[фемінізм|феміністський рух]], часто грала феміністок.

Їй не було і дев'яти9 років, коли почалася німецька окупація, і мати відіслала її до бабусі у [[Бретань]]. У дитинстві Анні мала намір стати [[хірург|хірургинею]]ом і після закінчення коледжу навіть вступила вдо школушколи медсестер. Однак мрія про сцену привела її в Паризьку консерваторію драматичних мистецтв, куди вона вступила в 1952 році. Тут їй довіряли як драматичні, так і комічні ролі, однак навчальна сцена — не єдиний майданчик, на якому пробувала себе Жирардо. Вона працювала статисткою в «Комеді Франсез», а також співала в [[кабаре]] на Монмартрі.

У 1950-х роках вона зігралавиконала близько дюжини [[роль|ролей]] у комерційних стрічках різного жанру («Людина з золотим ключем», «Мегре розставляє мережітенета», «Пустеля Пігаль» та інші). Перелом у творчій долі актрисиакторки стався після зустрічі з [[Італія|італійським]] режисером [[Лукіно Вісконті]], який в 1959 році запропонував їй головну жіночу роль у театральній виставі «Двоє на гойдалці» за [[п'єса|п'єсою]] Гібсона. Справжня ж слава прийшла до актрисиЖирардо з роллю повії Наді в епохальній картині режисера «[[Рокко та його брати]]». Її партнерами по фільму виступили [[Ален Делон]] і [[Ренато Сальваторі]], заз якогояким вона вийшла заміжодружилася. За іронією долі, у фільмі саме персонаж Сальваторі завдає її героїні 13 ударів ножем.

Пізніше Анні Жирардо знімалася в безлічі фільмів, серед яких «Жити, щоб жити», «Діллінджер мертвий», «Ніжний поліцейський», «Говоріть, мені цікаво», «Чорна мантія для вбивці», «Життя триває», «Крик в ночі». АктрисаАкторка з гіркотою згадує, як майже всі помітні ролі, на які вона пробувалася в 1960-ті роки, відходили щасливішій [[Жанна Моро|Жанні Моро]]. На життя вона заробляла, граючи комедійні ролі у виставах, які йшли в різних паризьких театрах. Успіх у кіно прийшов з віком, і в 1970-тих рокахх вона стала самоюнайбільш затребуваною кіноактрисоюкіноакторкою Франції. Її візитною карткою став фільм «Померти від кохання» (1970), котрий оповідав про трагічний зв'язок вчительки середніх років з учнем-підлітком. У 1970-х роках Анні Жирардо неодноразово з'являється в психологічних драмах Андре КайатаКаята «Померти від кохання», «У кожного своє пекло», «Любов під питанням». З цього часу вона поступово змінює своє амплуа, переходячи від складних психологічних образів до характерних комедійних персонажівперсонажок. Це фільми «Стара діва», «Останній поцілунок», «[[Знайомство за шлюбним оголошенням]]», «Доктор Франсуаза Гайя» та інші. Вона багато знімалася в комедіях — таких, як «Свара» (1978) з [[Луї де Фюнес]]ом. Формально не вступаючи в [[фемінізм|феміністський рух]], часто грала феміністок.

У 1980-ті роки Жирардо переживала творчу кризу. Вона розійшлася з чоловіком, посилилися її проблеми з алкоголем, через афери одного зі своїх коханців вона втратила практично всі заощадження. Тим не меншеОднак вона знайшла в собі сили повернутися на великий екран.

У 1988–19891988—1989 роках вона знялася у рядінизці картин: «Ув'язнені», «ЛегендарнаЛегендарне життя Ернеста Гемінгвея», «П'ять днів у липні», «Комедія кохання» та інших. Тоді ж вона знялася у стрічці [[Росія|російського]] режисера Валерія Ахадова «РутРуф».

На початку 1990-х Анні Жирардо практично зникла з екранаекрану. За останні роки в кіно можна було б виділити хіба що роботу у австрійця [[Міхаель ХанекеГанеке|Міхаеля ХанекеГанеке]] — роль старої у фільмі «[[Піаністка (фільм)|Піаністка]]», що принесла їй безлічпремію «Сезар» як найкращій акторці другого кінопремійплану.

Актриса видалаВидала дві автобіографічні книги.

Останні роки Анні Жирардо проживала в пустельному селищі [[Лізі-сюр-Урк]] за 50 кілометрів від Парижа під повною опікою дочки, прикута до інвалідного візка. У 2006 році, щоб припинити багаторічні чутки про [[алкоголізм]] Жирардо, її дочка змушена була зробити офіційну заяву про те, що у її мати страждає відматері [[хвороба Альцгеймера|хвороби Альцгеймера]]. Анні Жирардо померла 28 лютого 2011 року в [[Париж]]і на 80-му році життя.

* 1957 — Мегре розставляє мережітенета / Maigret tend un piege

* 1969 — [[Чоловік, який мені подобається (фільм)|Чоловік, який мені подобається]] / Un homme qui me plaît

* 1970 — [[Послушниці (фільм)|Послушниці]] / Les Novices

* 1972 — [[Лікування шоком (фільм, 1973)|Лікування шоком]] / Traitement De Choc — Хелен

* 1972 — базікає,[[Вона крадебільше …не інодіговорить… вбиваєвона стріляє]] / Elle cause plus … elle flingue

* 1974 — [[Ляпас (фільм)|Ляпас]]

* 1975 — У[[Над Сантьяго йде дощ (фільм)|Над Сантьяго йде дощ]]

* 1976 — Біжи[[Знайомство за мною,шлюбним щоб я тебе впіймалаоголошенням]] / Cours après moi que je t'attrape

* 1989 — Рут[[Руф (фільм)|Руф]]

* 2005 — [[Приховане]] / Caché — мама Жоржа

* [http://rian.ru/spravka/20110228/340335434.html Анни Жирардо. Биографическая справка] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110303071002/http://www.rian.ru/spravka/20110228/340335434.html |date=3 березня 2011 }}