Просвітництво: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії

[неперевірена версія]

[перевірена версія]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Версія за 14:50, 15 грудня 2020 ред. 5.58.170.105 (обговорення) Немає опису редагування Мітки: Скасовано Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію ← Попереднє редагування		Поточна версія на 01:21, 23 червня 2024 ред. скасувати Leonst (обговорення \| внесок) Патрульні, Адміністратори 40 992 редагування Немає опису редагування
(Не показано 42 проміжні версії 30 користувачів)
Рядок 1: {{unibox}} [[Файл:Просвітництво.gif\|alt=Літератори\|thumb]]▼ {{Класицизм}} '''Просві́тництво''' — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині [[~~XVII~~XIX століття\|~~XVII~~XVIII]] —[[~~XVIII~~XIX століття]]. Представники цієї течії: [[вчений\|вчені]], [[філософ]]и, [[письменник]]и, митці — вважали метою [[суспільство\|суспільства]] людське [[щастя]], шлях до якого — переустрій [[Суспільство\|суспільства]] відповідно до принципів, продиктованих [[розум]]ом, були прихильниками теорії [[природне право\|природного права]]. ~~Несправидливість~~Несправедливість та поневолення, які панують у суспільстві, вони вважали наслідком накинутих можновладцями законів, релігійних ~~забобонів~~заборон та нестачі справжніх знань. Своїм завданням вільнодумці проголошували утвердження свободи, розвиток природних здібностей кожного, громадянське виховання та поширення освіти. XVIII століття називають також Добою розуму, адже разом зіз ідеями Просвітництва утверджувалася віра в силу знань та можливість розумного облаштування громадського життя. Саме в цей час виникла й ідея [[поступ]]у — тобто послідовного розвитку людства через здобуття нових знань, вдосконалення суспільного ладу та покращення умов життя<ref>Мустафін О. Справжня історія раннього нового часу. Х., 2014, с.305-306</ref>. Просвітники мали широкий [[світогляд]], в якому ~~виділялися~~виділялася концепція [[освічений абсолютизм\|освіченого абсолютизму]], ідея цінності [[людина\|людини]], критика [[Християнська церква\|церкви]], [[патріотизм]], утвердження самосвідомості й самооцінки [[особа\|особи]]. Цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії [[освіта\|освіти]] і [[прогрес]]у. Просвітництво ~~зародилося~~з'явилося практично одночасно в країнах [[Західна Європа\|Західної Європи]]: [[Велика Британія\|Британії]], [[Франція\|Франції]], [[Нідерланди\|Нідерландах]], [[Німеччина\|Німеччині]], [[Італія\|Італії]], [[Іспанія\|Іспанії]], [[Португалія\|Португалії]], але швидко поширилося у всій [[Європа\|Європі]], включно з [[Річ Посполита\|Річчю Посполитою]] і [[Російська імперія\|Російською імперією]]. Велику роль в його становленні відіграв швидкий розвиток [[Природничі науки\|природознавства]] та [[Друкарство\|книгодрукування]]. == Часові рамки == Зазвичай вважається, що епоха Просвітництва розпочалася в другій половині XVII століття й тривала до [[~~Велика~~ французька революція\|~~Великої французької~~Французької революції]]. Їй передувала [[Науково-технічна революція\|наукова революція]] першої половини XVII століття. [[Галілео Галілей]] заклав основи [[науковий метод\|наукового методу]] у вивченні явищ [[природа\|природи]], винаходи [[телескоп]]а та [[мікроскоп]]а сприяли встановленню [[геліоцентризм]]у й першому спостереженню [[Мікроорганізми\|мікроорганізмів]]. Швидкий розвиток фізики й математики увінчався публікацією в [[1687]] «[[Математичні начала натуральної філософії\|Математичних начал натуральної філософії»]] [[Ісаак Ньютон\|Ісаака Ньютона]] — фундаментальної праці, що заклала основи [[класична механіка\|класичної механіки]] й [[математичний аналіз\|математичного аналізу]]. Наукові відкриття сприяли розкріпаченню мислення в інших областях. [[~~Велика французька~~Французька революція]] ознаменувала кінець сподіванням на перебудову суспільства на розумних засадах, однак ідеї епохи Просвітництва вплинули на формулювання важливих документів епохи: [[Декларація прав людини і громадянина\|Декларації прав людини і громадянина]], [[Декларація незалежності США\|Декларації незалежності]], [[Конституція США\|Конституції США]], [[Конституція 3 травня\|польської Конституції 3 травня 1791]]. == Характерні риси ~~епохи~~доби == ▲[[Файл:Просвітництво.gif~~\|alt=Літератори~~\|thumb\|250px\|Літератори]] Суттєвою відмінністю епохи Просвітництва від попередніх було те, що в цей час почало складатися громадське життя. Надалі питання суспільства обговорювалися в [[преса\|пресі]], дискусійних клубах, [[кав'ярня]]х, салонах на [[асамблея]]х, у [[масонство\|масонських ложах]]. Хоча [[держава]], [[парламент]] та [[Духовенство\|церква]] намагалися стримувати [[вільнодумство]], часто зробити це було неможливо, оскільки заборонені [[цензура\|цензурою]] праці часто можна було опублікувати за кордоном, у країнах із ліберальнішими поглядами, таких як [[Англія]] та [[Нідерланди]]. До другої половини ~~ХVII~~XVII ст. Західна Європа втратила релігійну цілісність. Унаслідок [[Реформація\|Реформації]] і періоду тривалих релігійних воєн у частині європейських країн панівною християнською конфесією став [[протестантизм]], тоді як у інших державах [[Католицька церква\|католицизм]] зберіг домінантне становище. Між державами із різними релігіями встановився [[модус вівенді]], що означало толерантне ставлення до релігійних розбіжностей хоча б у межах усієї Європи, якщо не окремих країн. Релігійна боротьба продовжувалася у вигляді полемік і дискусій, а це сприяло розширенню діапазону висловлюваних думок. Європа стала різноманітною також у плані політичних режимів. Якщо у Франції, Австрійській імперії чи Іспанії цей період відповідав розквіту (абсолютизму), то Англія вже минула цей етап свого розвитку й після Славетної революції 1688 року стала [[конституційна монархія\|конституційною монархією]], у якій влада короля була обмежена [[Білль про права (1689)\|«Біллем про права 1689»]]. Нідерланди тішилися демократичним правлінням, Німеччина та Італія були роздроблені на низку малих держав, у деяких країнах, таких як Росія та Австрійська імперія, ще міцно зберігалося [[кріпацтво]]. При широкому спектрі політичних устроїв неминуче виникали порівняння, що в свою чергу призводили до дискусій щодо ідеального облаштування суспільства. В економіці Європи теж відбувалися докорінні зміни, формувалися [[капіталізм\|капіталістичні]] [[виробничі відносини]], зростала й зміцнювала свої позиції [[буржуазія]]. Економічний центр Європи змістився з півдня, де раніше основну роль відігравали [[Венеція]] та [[Генуя]], на північ, в [[Амстердам]], де вже відбулася [[~~буржуазна~~Нідерландська революція]]. В другій половині XVIII ст., з початком [[промислова революція\|промислової революції]], головним центром економіки Європи став [[Лондон]]. == Освічений абсолютизм == Рядок 32 ⟶ 33: Літературні салони зародилися у Франції в епоху правління [[Людовик XIV\|Людовика XIV]]. Зазвичай господиня салону запрошувала до себе якусь знаменитість, [[письменник]]а або [[філософ]]а, який розпочинав дискусію на цікаву для гостей філософську, суспільну або політичну тему. Господарями салонів були й чоловіки. Найвідоміший із них — салон [[Поль Анрі Гольбах\|барона Гольбаха]], в якому збиралися [[Дені Дідро\|Дідро]], [[Жан Лерон д'Аламбер\|д'Аламбер]], [[Гельвецій]], [[Жан Франсуа Мармонтель\|Мармонтель]], [[Реналь]], абат [[Гальяні]] та інші. [[Кава]] з'явилася в Європі в [[XVII століття\|XVII  ст.]] На початку XVIII  ст. [[кав'ярня\|кав'ярні]] [[Оксфорд]]а, [[Лондон]]а і [[Париж]]а стали виконувати роль наукових і літературних клубів. В паризькому «Café Procope» зародилася ідея «[[Енциклопедія, або Тлумачний словник науки, мистецтва й ремесел\|Енциклопедії»]]. Кав'ярні Лондона та Оксфорда стали свого роду «грошовими університетами», де в атмосфері, вільній від університетської строгості, читалися лекції і проводилися демонстрації наукових експериментів. Однак, до кінця століття кава стала дешевшою і доступнішою ширшим колам буржуазії, і кав'ярні втратили просвітницький статус. Найкращі з них, втім, перетворилися в закриті клуби з обмеженим членством. === Академії === Академії та рівнозначні їм [[Наукове товариство\|наукові товариства]] на кшталт [[Лондонське королівське товариство\|Лондонського королівського]] сформувалися у великих європейських державах у [[XVII століття\|XVII  ст.]] Вони сприяли розповсюдженню наукових знань і заохочували наукові дослідження. Професія вченого набула престижності. [[Французька академія наук]] регулярно оголошувала конкурси на найкращі наукові дослідження, [[Французька академія]] публікувала словники [[Французька мова\|французької мови]] й сприяла її стандартизації. Зусиллями [[Леонард Ейлер\|Леонарда Ейлера]] піднявся рівень спочатку [[Прусська академія наук\|Прусської академії наук]], а потім [[Петербурзька академія наук\|Петербурзької академії наук]]. === Видання === Рядок 42 ⟶ 43: Важливою віхою в розвитку ідей Просвітництва стало видання «[[Енциклопедія, або Тлумачний словник науки, мистецтва й ремесел\|Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел»]], здійснене в середині 18 ст. під керівництвом [[Дені Дідро]] та [[Жан Лерон д'Аламбер\|Жана ле Рона д'Аламбера]]. Вона не тільки зібрала в одному виданні тогочасні знання людства, а й виклала їх у світському, науковому дусі, відкидаючи [[теологія\|теологію]], як вихідну основу. Жан д'Аламбер написав до «Енциклопедії» вступне слово, в якому сформулював її мету, задачі та засади, на яких вона створювалася. ''«Енциклопедія»'' стала вершиною епохи ~~Проствітництва~~Просвітництва, але видавництво наукової, філософської і полемічної літератури далеко не обмежилося нею. Перший науковий журнал «Journal des Scavants» почав виходити в Парижі у [[1665]], а з 1680 видавництво журналів набрало силу. Спочатку журнали видавалися [[латинська мова\|латиною]] та [[французька мова\|французькою]], але згодом французька мова повністю витіснила латину. Оскільки видавнича справа у менших країнах Європи мала менший ринок, а, отже, на шляху її розвитку було більше перешкод, французькі журнали, що друкувалися здебільшого в [[Нідерланди\|Нідерландах]], щоб уникнути [[цензура\|цензури]], стали виписувати по всій континентальній Європі. Саме в цей період французька мова набрала статусу мови міжнародного спілкування для освічених людей Європи. Поряд із якісними виданнями, в епоху Просвітництва з'явилося також багато низькопробних видань і верства літераторів-поденників, які публікували здебільшого плітки й скандальні історії. В [[Лондон]]і центром цієї літературної братії була [[Ґраб-стріт]], вулиця яка вже не існує, але залишися в англійській мові синонімом низькопробної літератури. Новим явищем у книгодрукуванні стала поява дешевих книжок для нижніх класів. Рядок 55 ⟶ 56: [[Файл:Montesquieu 1.png\|thumb\|Шарль Луї де Монтеск'є]] [[Файл:Jean-Jacques Rousseau (painted portrait).jpg\|thumb\|Жан-Жак Руссо]] Серед визначних французьких філософів-просвітників [[Вольтер]], [[Етьєн Бонно де Кондільяк\|Етьєн Кондільяк]], [[Шарль Луї де Монтеск'є]], [[Жан-Жак Руссо]] стояли на позиціях [[деїзм]]у. [[Дені Дідро]], [[Жульєн Офре де Ламетрі\|Жульєн Ламетрі]], [[Гельвецій\|Клод Гельвецій]], [[Поль Анрі Гольбах\|Поль Гольбах]] відстоювали [[матеріалізм\|матеріалістичні]] погляди. Англійська філософія епохи Просвітництва представлена [[Джон Толанд\|Джоном Толандом]], [[Ентоні Ешлі Купер, 3-й граф Шефтсбері\|Ентоні Шефтсбері]], [[Ентоні Коллінз]]ом, [[Бернард де Мандевіль\|Бернардом Мандевілем]], німецька — [[~~Християн~~Христіан Вольф\|Християном Вольфом]], [[Александер Готліб Баумгартен\|Александром Баумгартеном]], [[Готгольд Ефраїм Лессінг\|Готгольдом Лессінгом]]. Філософія Просвітництва, поставивши акцент на [[розум]], успадкувала багато від [[раціоналізм]]у, однак значно почерпнула також із ідей [[емпіризм]]у. На відміну від раціоналістів, наприклад, [[Рене Декарт\|Декарта]], розум у просвітників не пасивне вмістилище вічних ідей спільних для [[людина\|людини]] і [[Бог]]а, а є активним знаряддям перетворення життя. Це зумовлено загальним прагненням просвітників до змін, реформ суспільства і [[віра\|вірою]] в те, що, спираючись на науку, можна встановити нові розумні закони й перебудувати світ на краще. З емпіризму, зокрема у [[Джон Локк\|~~Локка~~Лока]], філософія просвітництва взяла те, що необхідною передумовою розуму є опора на факти, чуттєві дані. Виходячи з цього положення просвітники таврували раціоналізм як [[метафізика\|метафізику]], філософію, що не спирається на відомості про реальний світ. За взірець наукового підходу бралася [[Класична механіка\|Ньютонівська механіка]]. Кондільяк вважав порожніми, й навіть шкідливими, абстрактні поняття на зразок [[буття]], [[субстанція]], [[сутність]], [[атрибут (філософія)\|атрибут]], [[причина]], [[свобода]]. Просвітники погано бачили різницю між філософією й [[наука\|наукою]], й ставили до філософії такі ж вимоги, як до науки. В цьому відношенні вони були передвісниками [[позитивізм]]у. Поєднання ідей раціоналізму й емпіризму було в філософії епохи Просвітництва поверховим, теоретично необґрунтованим. За це її критикував [[Георг Вільгельм Фрідріх Гегель\|Георг ~~Гегель~~Геґель]], звинувачуючи у відсутності глибини й оригінальності. У своєму ставленні до релігії більшість просвітників ~~притримувалися~~дотримувалися [[деїзм]]у, тобто визнавали Бога-творця, але заперечували його втручання в перебіг подій у створеному ним світі. Їхня релігія була раціональною, узгодженою з розумом. В той же час вони виступали з критикою панівної релігії свого часу, релігії [[Одкровення]], вважаючи її [[забобон]]ами і марновірством. Частина філософів-просвітників ~~притримувалася~~дотримувалася [[атеїзм\|атеїстичних]] поглядів, заперечуючи існування Бога взагалі. Просвітникам, які захоплювалися механікою Ньютона, був властивий механістичний світогляд. Світ, природа й людина для них були складними машинами, підпорядкованими лише законам природи. Філософія просвітників відкидала [[телеологія\|телеологію]], тобто поняття про мету існування світу й людини, й схилялася до [[фаталізм]]у, зумовленого [[механіцизм]]ом. [[Схоластика]], філософія [[Середньовіччя]], стверджувала, що людина має [[свобода волі\|свободу волі]], оскільки її створив такою Бог, надавши їй можливість вибору вірити чи не вірити, тоді як механістична людина просвітників не мала такої свободи — її дії і доля були строго зумовлені законами природи. Відкидаючи релігію як основу [[мораль\|моралі]], просвітники виводили етичні норми із природи людини, яку вони вважали незмінною, складеною ізз інстинктів, схильностей та чуттєвих потреб. З природи людини вони виводили поняття про її [[природні права людини\|природні права]]. Щодо організації суспільства, то просвітники відстоювали ідею [[Теорія суспільного договору\|суспільного договору]]. Ця ідея про те, що люди організовані в суспільство таким чином, щоб забезпечити свій захист, і з цією метою передають [[держава\|державі]] частину своїх прав, дозволяла пояснити походження держави й влади без втручання Бога. Вірячи в здатність розуму до справедливого влаштування життя, просвітники велике значення надавали [[виховання\|вихованню]] людини та її освіті. Звідси, від слова ''світло'' походить назва епохи. Французькою мовою це ''Siècle des Lumières'' — дослівно ''століття світла''. Рядок 76 ⟶ 77: == Література Просвітництва == Соціально-економічні перетворення доби Просвітництва вплинули на духовний світ людей через різні види мистецтва, в тому числі й через літературу. За словами А.Єлистратової, «література стала передовим плацдармом, де перевірялися найновіші й найсміливіші погляди на людину й суспільство». Різноманітні філософські теорії знаходили відображення на сторінках літературних творів, а письменники нерідко самі ставали філософами, висуваючи власні концепції.<ref>{{Cite book\|title=Бароко, класицизм, просвітництво. Література ~~ХVII~~XVII - XVIII століть\|last=Ніколенко\|first=Ольга Миколаївна\|year=2003\|publisher=Ранок\|location=Харків\|pages=224\|language=українська\|isbn=966-679-851-4}}</ref> Найвідоміші літературні твори доби Просвітництва: * [[Простодушний\|Вольтер «Простак»]] Рядок 88 ⟶ 89: == Ідеологія Просвітництва == Ідеологію Просвітництва визначали дві головні риси: Ідеологію Просвітництва визначали дві головні риси 1) віра в безмежні можливості людського розуму, який став для ідеологів Просвітництва мірилом усього сущого; 2) віра в те, що, використовуючи можливості людського розуму, можна поліпшити світ, побудувавши людське суспільство, засноване на засадах розуму, а отже, істини і справедливості. Звідси поставала і практична мета просвітницької ідеології: перетворити людину «природну», себто нерозвинуту, в людину цивілізовану, тобто культурну й освічену. Цього, на думку просвітників, можна було досягти, пробуджуючи і виховуючи, розвиваючи і вдосконалюючи в людині її розумний початок, тобто ту властивість, завдячуючи якій вона початково і виділилась із природи і світу її примітивних творінь-істот.▼ 1) віра в безмежні можливості людського розуму, який став для ідеологів Просвітництва мірилом усього сущого; 2) віра в те, що, використовуючи можливості людського розуму, можна поліпшити світ, побудувавши людське суспільство, засноване на засадах розуму, а отже, істини і справедливості. ▲Ідеологію Просвітництва визначали дві головні риси 1) віра в безмежні можливості людського розуму, який став для ідеологів Просвітництва мірилом усього сущого; 2) віра в те, що, використовуючи можливості людського розуму, можна поліпшити світ, побудувавши людське суспільство, засноване на засадах розуму, а отже, істини і справедливості. Звідси поставала і практична мета просвітницької ідеології: перетворити людину «природну», себто нерозвинуту, в людину цивілізовану, тобто культурну й освічену. Цього, на думку просвітників, можна було досягти, пробуджуючи і виховуючи, розвиваючи і вдосконалюючи в людині її розумний початок, тобто ту властивість, завдячуючи якій вона початково і виділилась із природи і світу її примітивних творінь-істот. Свого роду універсальним наочним взірцем можливості такого перетворення для всіх західноєвропейських просвітників був герой роману Даніеля Дефо «Робінзон Крузо». Відрізаний від цивілізації, він починає життя немовби спочатку, з чистого аркуша, починає його як примітивна істота, яка перебуває в цілковитій залежності від природи. Але, використовуючи можливості свого розуму, він досить швидко виходить на рівень, близький до життя цивілізованої людини. Ідеологи Просвітництва основною причиною недосконалості людського суспільства вважали неосвіченість, яка є результатом або природної нерозвиненості народу, який ще не встиг розвинутись і перебуває на низькому культурному рівні, або обману народу ~~священиками~~священниками чи світськими можновладцями. Якщо розсіяти цю пітьму неосвіченості, то з дикунського чи напівдикунського царства зросте царство Розуму і цивілізації. Отже, свою основну мету ідеологи руху вбачали в тому, щоб нести в масу освіту, світло пізнання, ідеї, які могли виховувати і наставляти людей на шлях істини. Звідси й назва руху й епохи — Просвітництво. В епоху Просвітництва однією з центральних стала проблема людини тіта її внутрішньої, духовної природи. Просвітники виділили риси, які з'явилися в людині під впливом цивілізації, й дійшли висновку, що всі люди народжуються рівними й добрими. Мудра природа наділила людину милосердям, прагненням до добра, краси, справедливості, свободи. А суспільство, на думку мислителів, спотворює людську природу, тому великого значення вони надавали дослідженню впливу соціального середовища на людину. Просвітники вірили, що людину можна морально виправити шляхом навернення її до знань, духовних ідеалів, природних законів. Процес формування нової людини вони пов'язували зі зміною суспільних порядків, але головне, на їхню думку, все ж таки « те, що приховано в душі людини, а не навколо неї» (Г. Філдінг). Просвітники утверджували цінність особистості незалежно від її соціального походження і майнового стану. Вони були великими гуманістами, проголосивши рівність людей і право кожного на щастя. Представниками Просвітництва виступали як « громадяни світу», які вірили в можливість єднання всього людства на основі розуму і природи. Епоха Просвітництва до певної міри виступила спадкоємцем минулої епохи Відродження, яка також ставила за мету просвітницькі цілі. Але якщо діячі доби Відродження охоплювали своїми знаннями лише вибране коло близьких їм за духом гуманістів і не прагнули та й не мали особливої змоги розширити це коло, то діячі епохи Просвітництва намагались втілити свої ідеї й передати свої знання якомога ширшому колу співгромадян, пробували нести світло знань у маси. Рядок 100 ⟶ 107: Основним джерелом поширення просвітницьких ідей — поряд із філософією та освітою — була художня література, яку дуже цінували просвітники саме за її широкі можливості впливу на суспільну свідомість. Художнім відкриттям доби Просвітництва стали '''нові жанри''' — філософська повість і роман виховання, які відображали самий дух епохи з її прагненням до пізнання та освіти. Епоха Просвітництва була також часом надзвичайно тісної взаємодії багатьох національних літератур і культур. Прямим наслідком цієї ~~взаємодіїстало~~взаємодії стало виникнення єдиної європейської літератури, що сприятиме формуванню майбутньої світової літератури. Саме тому великий німецький просвітник Гете, підбиваючи підсумки культурного розвитку Європи XVIII ст., сказав: «Тепер ми вступаємо в епоху світової літератури». == Опозиція до Просвітництва == Як реакція на Просвітництво наприкінці 18 ст. сформувався опозиційний до нього рух, який пізніше отримав назву контрпросвітництва. Серед критиків ~~Проствітництва~~Просвітництва були [[Едмунд Берк]], [[Жозеф де Местр]] та інші мислителі, на думку яких результатом діяльності просвітників було руйнування традицій. Світською ідеологію, що пропагувала ідеї, протилежні просвітникам став [[романтизм]]. Романтизму властивий потяг до надприродного й містичного, а також ідеалізація старих часів. Коли ~~проствітники~~просвітники опиралися на розум і науку, то романтики — на віру й релігію. Контрпросвітництво й романтизм лягли в основу [[консерватизм]]у, так само як [[лібералізм]] опирається на раціоналізм просвітників. Рядок 111 ⟶ 118: В українській філософській думці виділяється етап раннього Просвітництва, яке виникає в епоху зародження [[капіталізм]]у (перша чверть XVIII століття.). Соціально-економічні чинники зумовили його своєрідність як синтезу ідей [[гуманізм]]у й [[Реформація\|Реформації]], не затушовуючи і його специфічних рис: вивільнення [[Філософія\|філософії]] з-під опіки [[теологія\|теології]], інтерес до [[природознавство\|природознавства]], відхід від спекулятивного мислення тощо. На цьому етапі зароджується одна з основних ідей Просвітництва — ідея залежності суспільного прогресу від поширення освіти. Українське Просвітництво мало своїм ідейним підґрунтям як власні, так і запозичені ідеї французьких просвітників — [[Вольтер]]а, [[Дені Дідро\|Дідро]], [[Жан-Жак Руссо\|Руссо]], [[Жульєн Офре де Ламетрі\|Ламетрі]], [[Шарль Луї де Монтеск'є\|Монтеск'є]], [[Маблі]] та ін. Власні традиції — це гуманістичні ідеї діячів [[Церковні братства\|братств]] та [[Києво-Могилянська академія (1659—1817)\|Києво-Могилянської академії]]. Випускники Києво-Могилянської академії стали в Україні першими носіями ідей Просвітництва. Вони ж створили у [[Санкт-Петербург\|Петербурзі]] гурток під назвою «Зібрання», який дбав про переклад іноземних книг [[російська мова\|російською мовою]], (керував [[Козицький Григорій Васильович\|Г.Григорій Козицький]]). За 15 років (1768-83) видали 173 томи (112 назв) творів французьких просвітників, «[[Енциклопедія, або Тлумачний словник науки, мистецтва й ремесел\|Енциклопедію»]] Дідро. Своєрідність українського Просвітництва в тому, що тут ще не було [[Середній клас\|середнього класу]] — носія ідей Просвітництва в Європі, тому українські просвітники — це дворяни й міщани, об'єднані вірою у перетворювальну силу освіти. Критикуючи існуючий суспільний лад, вони вимагали пом'якшення експлуатації селян, раціоналізації сільськогосподарського і промислового виробництва, звільнення селян із [[кріпацтво\|кріпацтва]], демократизації суспільства. У своїх маєтках просвітники організовували гуртки учених, де обмірковували ідеї суспільного прогресу. Це трактувалось особливо під час правління «філософа на троні» — [[Катерина II\|Катерини II]], коли роль Києво-Могилянської ~~Академіі~~Академії в Україні було зведено до звичайного училища «єпархіальних євреїв», закрито [[Харківський колегіум\|Харківський]], [[Переяславський колегіум\|Переяславський]] і [[Чернігівський колегіум]]и. Члени «Попівської академії» (у с. [[Попівка (Конотопський район)\|Попівка]] на Сумщині) в маєтку [[Палицин Олександр Олександрович\|О. Палицина]] вивчали твори французьких просвітників. Тут виникла ідея створення [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна\|Харківського університету]], яку здійснив у 1805 член гуртка Василь Каразін. Подібний гурток діяв у маєтку В. Пасенка в [[Кременчук\|Кременчуці]]. [[Каразін Василь Назарович\|Василь Каразін]] виділявся серед просвітників глибоким інтересом до природничих наук, впровадженням їх досягнень у життя. У своєму маєтку він налагодив технологію виробництва [[Спирти\|спирту]], макаронів, консервування продуктів, які швидко псуються, а також вивчав вплив лісосмуг на клімат і родючість ґрунтів. Сучасники називали його «українським [[Ломоносов Михайло Васильович\|Ломоносовим]]». [[Капніст Василь Васильович\|В. Капніст]] — відомий поет, боровся за покращення моралі в суспільстві, викривав у своїх творах суспільне зло і жорстоку експлуатацію підданих, лицемірство, фальш, хабарництво та підлабузництво. Серед просвітників — випускників Києво-Могилянської Академії були літератори, перекладачі, публіцисти, зокрема [[Мотоніс Микола Миколайович\|Микола Мотоніс]], [[Рубан Василь Григорович\|Василь Рубан]], [[Полетика Григорій Андрійович\|Григорій Полетика]], [[Козельський Яків Павлович\|Яків Козельський]] та ін. Свій суспільний ідеал просвітники формували на основі ідей свободи, рівності і власності. [[Капніст Василь Васильович\|Василь Капніст]] — відомий поет, боровся за покращення моралі в суспільстві, викривав у своїх творах суспільне зло і жорстоку експлуатацію підданих, лицемірство, фальш, хабарництво та підлабузництво. Серед просвітників — випускників Києво-Могилянської Академії були літератори, перекладачі, публіцисти, зокрема [[Мотоніс Микола Миколайович\|Микола Мотоніс]], [[Рубан Василь Григорович\|Василь Рубан]], [[Полетика Григорій Андрійович\|Григорій Полетика]], [[Козельський Яків Павлович\|Яків Козельський]] та ін. Свій суспільний ідеал просвітники формували на основі ідей свободи, рівності і власності. Висувалася концепція [[розумний егоїзм\|розумного егоїзму]] або доброчесності, філософське підґрунтя якої розробив [[Козельський Яків Павлович\|Яків Козельський]] у своєму творі «Філософські речення». Вищим законом державного управління вважали загальну вигоду. Цікаві ідеї, які висловили просвітителі у своїх творах, торкаються суспільного прогресу. Зокрема, [[Десницький Семен Юхимович\|С. Десницький]] сформулював ідею, що в основі суспільного прогресу лежить вкладене в людину від природи «повсякчасне прагнення до вищого стану». Здібності й сили в людині зосереджуються на єдиній меті — прагнення досконалості. С. Десницький, який працював професором Московського університету, розробив теорію членування історії, на основі тези, що змінюється не природа людини, а її господарська діяльність. У зв'язку з цим розробив концепцію чотирьох станів людства: 1 — полювання, живлення плодами землі; 2 — пастуший стан; 3 — хліборобський стан; 4 — комерційний стан. Із своєї філософії історії автор цієї концепції робить висновок, що суспільні явища треба досліджувати відповідно до стану народів. Природа — основа і мета суспільного розвитку, суспільні закони повинні випливати із [[природне право\|природного права]]. Справедливі лише ті закони, які підтверджуються природним правом. При феодалізмі, робить висновок просвітник, це неможливо, тому цей лад необхідно змінити на засадах розуму або природного права.▼ ▲Висувалася концепція [[розумний егоїзм\|розумного егоїзму]] або доброчесності, філософське підґрунтя якої розробив [[Козельський Яків Павлович\|Яків Козельський]] у своєму творі «Філософські речення». Вищим законом державного управління вважали загальну вигоду. Цікаві ідеї, які висловили ~~просвітителі~~просвітники у своїх творах, торкаються суспільного прогресу. Зокрема, [[Десницький Семен Юхимович\|С.Семен Десницький]] сформулював ідею, що в основі суспільного прогресу лежить вкладене в людину від природи «повсякчасне прагнення до вищого стану». Здібності й сили в людині зосереджуються на єдиній меті — прагнення досконалості. С.Семен Десницький, який працював професором Московського університету, розробив теорію членування історії, на основі тези, що змінюється не природа людини, а її господарська діяльність. У зв'язку з цим розробив концепцію чотирьох станів людства: 1 — полювання, живлення плодами землі; 2 — пастуший стан; 3 — хліборобський стан; 4 — комерційний стан. Із своєї філософії історії автор цієї концепції робить висновок, що суспільні явища треба досліджувати відповідно до стану народів. Природа — основа і мета суспільного розвитку, суспільні закони повинні випливати із [[природне право\|природного права]]. Справедливі лише ті закони, які підтверджуються природним правом. При феодалізмі, робить висновок просвітник, це неможливо, тому цей лад необхідно змінити на засадах розуму або природного права. До українських просвітників зараховують і [[Лодій Петро Дмитрович\|Петра Лодія]] — першого викладача філософії відкритого для українців у [[1787]] при [[Львівський національний університет імені Івана Франка\|Львівському університеті]] [[Провізоричний науковий інститут в руській мові\|Studium Ruthenum]]. Він був професором [[логіка\|логіки]], [[метафізика\|метафізики]] і [[мораль]]ної філософії, переклав українською мовою твір {{не перекладено\|Баумайстер Фрідріх Христіан\|Хр. Баумейстера\|ru\|Баумейстер, Фридрих Христиан}} «Моральна філософія». Із ряду праць просвітників виділяється «Історія Русів». Просвітництво XVIII ст.— це якісно новий етап у розвитку української філософської думки. Він характеризується поширенням ідей класичного західноєвропейського Просвітництва, а також утвердженням в Україні двох типів ідеології Просвітництва:▼ ▲До українських просвітників зараховують і [[Лодій Петро Дмитрович\|Петра Лодія]] — першого викладача філософії відкритого для українців у [[1787]] при [[Львівський національний університет імені Івана Франка\|Львівському університеті]] [[Провізоричний науковий інститут в руській мові\|Studium Ruthenum]]. Він був професором [[логіка\|логіки]], [[метафізика\|метафізики]] і [[мораль]]ної філософії, переклав українською мовою твір {{не перекладено\|~~Баумайстер~~Фрідріх ~~Фрідріх~~Крістіан ~~Христіан~~Баумайстер\|~~Хр.~~Фрідріха Крістіана ~~Баумейстера~~Баумайстера\|rude\|~~Баумейстер,~~Friedrich ~~Фридрих~~Christian ~~Христиан~~Baumeister}} «Моральна філософія». Із ряду праць просвітників виділяється «Історія Русів». Просвітництво XVIII ст.— це якісно новий етап у розвитку української філософської думки. Він характеризується поширенням ідей класичного західноєвропейського Просвітництва, а також утвердженням в Україні двох типів ідеології Просвітництва: Із ряду праць просвітників виділяється «[[Історія Русів]]». Просвітництво XVIII ст.— це якісно новий етап у розвитку [[Філософія в Україні\|української філософської думки]]. Він характеризується поширенням ідей класичного західноєвропейського Просвітництва, а також утвердженням в Україні двох типів ідеології Просвітництва: # Ідеологія дворянського Просвітництва, яка виражала інтереси міщан та сил, що були зацікавлені у розвитку освіти і науки, техніки. Вони виступали за вдосконалення розуму як запоруки історичного поступу людства. Це — науково-освітній напрям. # Етико-гуманістичний напрям як вираз протесту ~~широких мас~~ проти ~~первісного~~ нагромадження капіталу ій феодально-кріпосницького гноблення. Цей напрям найповніше втілює [[Сковорода Григорій Савич\|Григорій Сковорода]]. Він відкидає і [[феодалізм]], і [[капіталізм]], заперечує матеріальний інтерес і накреслює шлях до щастя людини через моральне вдосконалення, духовне просвітлення. Згодом, у першій половині XIX ст. ідеї Просвітництва становили основний зміст суспільно-політичної діяльності [[романтизм\|романтиків]]. == Див. також == Рядок 127 ⟶ 140: * [[Сентименталізм]] * [[Бібліотека Дідро]] * [[Центр вивчення доби просвітництва «Бібліотека Вольтера» Російської Національної бібліотеки]] == Примітки == Рядок 133 ⟶ 145: == Джерела == * [[Іммануїл Кант\|''Кант І.'']]. [https://vpered.wordpress.com/2019/07/04/kant-erklarung/ Відповідь на питання: що таке просвітництво? // «Всесвіт» (Київ). — 1989. — № 4. — Стор. 135—138.] * ''Литвинов В. Д.'' [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Prosvitnytstva_doba Просвітництво] // {{ЕІУ\|9\|36}} * ''[[Володимир Склакін\|Склокін, В]].'' [http://er.ucu.edu.ua:8080/bitstream/handle/1/462/08_Sklokin-Enlightenmnt.pdf Чи існувало українське Просвітництво? Кілька міркувань із приводу незавершеної історіографічної дискусії] // Київська Академія. — 2014—2015. — Вип. 12. — С.146-159. Рядок 176 ⟶ 189: == Посилання == * {{~~ЛЗЕ2~~ШевЕ-5\|частина =~~[https://archive.org/stream/literaturoznavchat2#page/n283/mode/2up~~ Просвітництво] і творчість Шевченка\|сторінки =~~283~~366-~~284~~368}} * {{~~ЛЗПЛ2001~~УМЕ-5\|~~частина~~назва статті=~~[https://archive.org/stream/leksykon_literaturoznavstva#page/n449/mode/2up~~ Просвітництво]\|~~сторінки~~ сторінка=~~450~~466-~~451~~468}} * {{ЛЗЕ2\|частина =[https://archive.org/stream/literaturoznavchat2#page/n283/mode/2up Просвітництво] \|сторінки =283-284}} * {{ЛЗПЛ2001\|частина =[https://archive.org/stream/leksykon_literaturoznavstva#page/n449/mode/2up Просвітництво]\|сторінки =450-451}} * {{ЕСКМ2017\|частина =[https://archive.org/stream/klasychnykh_mov#page/n425/mode/2up Просвітництво] \|сторінки =427}} * [http://eprints.zu.edu.ua/11783/1/етикa-1.pdf Етика Просвітництва] ''Тофтул М. Г.'' Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2 * ''В. Горський''. Просвітництво // {{ФЕС\|сторінки=528}} * ''В. Горський''. Просвітництво в Україні // [[ФЕС]], с.529 * [https://vpered.wordpress.com/2019/07/04/kant-erklarung/ Іммануїл Кант. Відповідь на питання: що таке просвітництво? (1784)] * [https://vpered.wordpress.com/2021/09/09/thomas-lights/ Кіт Томас. Світло! Наш вихід! (2021)] {{ВП-портали\|Культура}} {{Бібліоінформація}} ~~{{DEFAULTSORT:Просвітництво}}~~ [[Категорія:Історія Європи]]▼ [[Категорія:Новітня історія]]▼ [[Категорія:Просвітництво\| ]] ▲[[Категорія:~~Новітня~~XVIII ~~історія~~століття]] [[Категорія:Історичні періоди]] ▲[[Категорія:Історія Європи за часом]] [[Категорія:Секуляризм]] [[Категорія:Західна цивілізація]]▼ [[Категорія:Надпопулярні статті]] ▲[[Категорія:Західна цивілізація]]