Тест Тюрінга: відмінності між версіями

{{чистити|дата=серпень 2016}}

[[Файл:Turing Test version 3.png|thumb|Стандартна інтерпретація тесту Тюрінга]]

 

Стандартна інтерпретація цього тесту звучить наступним чином: «Суддя взаємодіє з одним комп'ютером і однією людиною. На підставі відповідей на питання суддя повинен визначити, з ким він розмовляє: з людиною чи з комп'ютерною програмою. Завдання комп'ютерної програми — ввести суддю в оману, змусивши зробити неправильний вибір».

Хоча дослідження в області [[Штучний інтелект|штучного інтелекту]] почалися [[1956 рік|1956]] року, їхнє філософське коріння сягає глибоко в минуле. Питання, чи зможе [[Комп'ютер|машина]] думати, має довгу історію. Воно тісно пов'язане з відмінностями між [[Дуалізм (філософія свідомості)|дуалістичним]] і [[Матеріалізм|матеріалістичними]] поглядами. З точки зору [[Дуалізм|дуалізму]], думка не є матеріальною (або, щонайменше, не має матеріальних властивостей), і тому [[розум]] не можна пояснити тільки за допомогою фізичних понять. З іншого боку, матеріалізм говорить, що розум можна пояснити фізично, таким чином, залишаючи можливість існування розумів, створених штучно.

 

 

Незважаючи на те, що пройшло понад 50 років, тест Тюрінга не втратив своєї значимості. Але в даний час дослідники штучного інтелекту практично не займаються вирішенням завдання проходження тесту Тюринга, вважаючи, що набагато важливіше вивчити основоположні принципи [[інтелект]]у, ніж продублювати одного з носіїв природного інтелекту. Зокрема, проблему «штучного польоту» вдалося успішно вирішити лише після того, як [[брати Райт]] та інші дослідники перестали імітувати птахів і приступили до вивчення [[Аеродинаміка|аеродинаміки]]. У наукових і технічних роботах з повітроплавання мета цієї галузі знань не визначається як «створення машин, які в своєму польоті настільки нагадують голубів, що навіть можуть обдурити справжніх птахів».<ref> [http://www.aiportal.ru/articles/ other / turing-test.html Портал штучного інтелекту] </ref>

Принцип роботи Елізи полягає в дослідженні введених користувачем коментарів на наявність ключових слів. Якщо знайдено ключове слово, то застосовується правило, за яким коментар користувача перетворюється і повертається результат. Якщо ж ключове слово не знайдене, Еліза або повертає користувачеві загальну відповідь, або повторює один з попередніх коментарів. До того ж Уайзенбаум запрограмував Елізу на імітацію поведінки психотерапевта, що працює за клієнт-центрованою методикою. Це дозволяє Елізі «прикинутися, що вона не знає майже нічого про реальний світ». Застосовуючи ці способи, програма Уайзенбаума могла вводити в оману деяких людей, які думали, що вони розмовляють з реально існуючою людиною, а деяких було «дуже важко переконати, що Еліза […] не людина». На цій підставі деякі стверджують, що Еліза — одна з програм (можливо перша), які змогли пройти тест Тюрінга. Однак це твердження дуже спірне, тому що людей, «які задають питання», інструктували так, щоб вони думали, що з ними буде розмовляти справжній психотерапевт, і не підозрювали про те, що вони можуть розмовляти з комп'ютером.

 

 

Майже всі розроблені [[комп'ютерна програма|програми]] і близько не підійшли до проходження тесту. Хоча такі програми, як [[Еліза (програма)|Еліза]], іноді змушували людей вірити, що вони говорять з людиною, як, наприклад, в неформальному експерименті, названому AOLiza, але ці випадки не можна вважати коректним проходженням тесту Тюрінга за цілою низкою причин:

Щорічний [[конкурс]] «AI Loebner» на здобуття премії Лебнера є платформою для практичного проведення тестів Тюрінга. Перший конкурс пройшов, коли був [[1991 рік]]. Приз гарантований [[Г'ю Льобнер]]ом (''Hugh Loebner''). Кембриджський центр досліджень поведінки, розташований в [[Массачусетс]]і (США), надавав призи по 2003 рік включно. За словами Льобнера, змагання було організовано з метою просування вперед в області досліджень, пов'язаних зі штучним інтелектом, частково тому, що «ніхто не зробив заходів, щоб це здійснити».

 

 

Конкурс перевіряє здатність розмовляти; переможцями стають зазвичай [[Чат-бот|чат-боти]], або «[[Віртуальний співрозмовник|Штучні розмовні істоти]]» ({{lang-en|Artificial Conversational Entities, ACEs}}). Правилами перших конкурсів передбачалося обмеження. Згідно з цим обмеженням кожна бесіда з програмою або прихованою людиною могла бути тільки на одну тему. Починаючи з конкурсу 1995 року, це правило скасовано. Тривалість розмови між суддею і учасником була різною в різні роки. 2003 року, коли конкурс проходив в {{нп|Университет Суррея|Університеті Суррея||University of Surrey}}, кожен суддя міг розмовляти з кожним учасником (машиною або людиною) рівно 5 хвилин. З 2004 по 2007 роки цей час становив вже понад 20 хвилин. 2008 року максимальний час розмови становив 5 хвилин на пару, тому що організатор [[Кевін Уорік]] і координатор [[Г'юма Ша]] ({{lang-en|Huma Shah}}) вважали, що ACE не мали технічних можливостей підтримувати тривалішу бесіду. Переможець 2008 року, [[Elbot]]<ref> [http://www.elbot.com/ Elbot] {{ref-en}} </ref>, не прикидався людиною, але все-таки зумів обдурити трьох суддів. У конкурсі, проведеному 2010 року, час було збільшено до 25 хвилин при спілкуванні між системою і дослідником, на вимогу спонсора (програми просунулися вперед в здатності імітувати людину, і тільки лише при тривалій бесіді з'являються нюанси, що дозволяють виявляти співрозмовника). Конкурс, проведений 15 травня 2012 року, відбувся вперше в світі з прямою трансляцією бесіди, що тільки підняло інтерес до даного конкурсу.

 

=== Симпозіум товариства AISB з тесту Тюрінга, 2008 ===

 

=== Рік Алана Тюрінга і Тюрінг-100 2012 року ===

 

Для організації заходів з відзначення в червні 2012 року сторіччя з дня народження Тюрінга створено спеціальний комітет, завданням якого є донести думку Тюрінга про розумну машину, відображену в таких голлівудських фільмах, як «[[Той, що біжить по лезу]]», до широкого загалу, включаючи дітей. У роботі комітету беруть участь: Кевін Ворвік, голова, Г'юма Ша, координатор, Ян Бланд ({{lang-en|Ian Bland}}), Кріс Чапмен ({{lang-en|Chris Chapman}}), Марк Аллен ({{lang-en|Marc Allen}}), Рорі Данлоуп ({{lang-en|Rory Dunlop}}), переможці конкурсу на здобуття премії Льобнера Роббі Гарне і Фред Робертс ({{lang-en|Fred Roberts}}). Комітет працює за підтримки організації «{{нп|Жінки в техніці|||Women in Technology International}}» ({{lang-en|Women in Technology}}) і Daden Ltd.

 |publisher = [[ІТАР-ТАРС]]

 |accessdate = 2014-06-09

 |archivedate = 2014-06-09

}} {{ref-ru}}</ref>. У 150 проведених тестах (а по факту п'ятихвилинних розмовах) брали участь п'ять новітніх програм, які «загубилися» серед 25 звичайних людей. Програма «[[Євген Густман]]», що зображала 13-річного хлопчика, який проживає в [[Одеса|Одесі]], стала переможцем, зумівши в 29,2&nbsp;% своїх відповідей ввести екзаменаторів в оману. Таким чином, програма не добрала всього 0,8&nbsp;% для повного проходження тесту.

[[Категорія:Алан Тюрінг]]

[[Категорія:Епоніми]]