Павелки: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| (Не показані 12 проміжних версій 5 користувачів) | |||
Рядок 28:
| відстань ст = 11
}}
'''
== Географія ==
Через село тече річка [[Лебединець (річка)|Лебединець]], права притока [[Гуйва (річка)|Гуйви]].
Розташоване за 10 [[кілометр|км]] на південний схід від
== Походження назви ==
За традицією вважається, що назва села походить від назви містечка Паволочі. Ніби то, як свідчать стародавні документи і перекази, тоді, коли була повноводною [[річка]] [[Роставиця]], пливли сюди великі човни — лодії. Торгові люди везли з [[Київ|Києва]] і навіть з [[
Але є ще одна версія походження назви села, менш поетична.
Рядок 49:
== Історія ==
=== До офіційної дати заснування ===
На захід від села, під лісом, на території так званого ''пісовиська'' (місце, де добувався пісок) в 1980-х роках було знайдено знаряддя праці кам'яної доби (повністю готовий кам'яний молоток з отвором і не до кінця оброблений кам'яний молоток, отвір в якому тільки почали робити). Принаймні, ще в 1980-х роках ці речі зберігались в кабінеті історії місцевої школи.▼
З X ст. місцевість належить до [[Київська Русь|Київської Русі]], з XIV ст. — до [[Велике князівство Литовське|Великого Князівства Литовського]].
В XII-XIV століттях неподалік проходив [[Києво-Белзький шлях|Києво-Белзький шлях]].
=== Річ Посполита ===
З писемних джерел село Павелки відоме із 1618 року.
За актами Любельського трибуналу у цьому році воно двічі, а в 1624 ще раз згадується з приводу судових тяжб йго власниці (чи вірніше орендаторки) Ганни з Немиричів Велогловської (за другим чоловіком Вітковської) з сусідами з Гарапівки та Лебединець, які чинили наїзди на павелківські ґрунти та забирали майно і худобу. Власником же села з 1610 року була Софія з Карабчева княгиня Ружинська, до якої воно перейшло у складі маєтності колишніх власників Лозовицьких разом з Жерделями, Халаїмгородком (тоді він ще називався Великими Жерделями), Звинячим та Звинячкою. До цього впродовж більше ста років ця місцевість стояла пусткою після страшного татарського розорення 1482 року під орудою Менглі Гірея. Відродження почалося тільки наприкінці 16-го століття. Хтось із перших посесорів, а це були зазвичай литовські чи польські шляхтичі, оселивши на городищі колишнього села своїх селян, скоріше всього і надав селу свою назву, запозичивши її з рідних йому місць. У подальшому під 1628 роком Павелки фігурують у тарифі подимного податку Київського воєводства серед сіл, що входять до маєтності «її мосці пані віленської». Так названо за посадою другого чоловіка [[Ієронім Юрійович Ходкевич|Ієроніма Ходкевича]], каштеляна віленського, вже відому нам Софію з Карабчева, власницю Паволочі та багатьох навколишніх земель. Правда вказано примітку «в заставі», тобто хтось орендував село. Можливо ще та ж Ганна Велогловська. Крім Павелок у цьому тарифі згадуються практично всі навколишні села, що також відродилися: Лебединці, Гарапівка, Гальчин, Миньківці (під назвою Міннієва Воля) та інші.
Рядок 55 ⟶ 65:
Проте мирне життя тривало недовго.
В 1683 році село згадується вже у списках «пустих сіл», які належали містечкам [[Паволоч|Паволочі]], [[Стара Котельня|Котельні]], [[Ружин (селище)|Ружину]], [[Вчорайше]] і Гродку (Халаїмгородку-[[Городківка (Бердичівський район)|Городківці]]). Дослівно цей запис виглядає так:
В 1683 році село згадується вже у списках «пустих сіл», які належали містечкам Паволочі і Котельні. Дослівно цей запис виглядає так: «Miasto Grodek, wies Serdelow, wies Pawelki — te wszystkie puste.» — Містечко Гродек (Халаїмгородок-Городківка), село Жерделі, село Павелки — всі пусті. Очевидно, що спустошено ці села були внаслідок війни під проводом Б.Хмельницького, набігів татар (так званий «чорний шлях» саме проходив дещо південніше від цих сіл) та війни між Польщею та Московією за територію України. А тому чергове заселення цих територій почалось вже на початку 1700-х років, коли уряд Речі Посполитої почав заохочувати переселення на спустошені і необроблювані землі. За декілька років потяглися до своїх розорених володінь колишні власники, почали повертатися вцілілі мешканці, поїхала на вільні землі безземельна шляхта з Волині, Полісся, Литви (Білорусі) та Польщі. В ці роки почала формуватися та спільнота мешканців нашого села, нащадки якої зрештою дожили до наших часів.▼
{{цитата|
Містечко Гродек, село Жерделі, село Павелки — всі пусті.<ref>{{Cite book
|title=Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Ч. 6 : Т. 1 : Акты об экономических и юридических отношениях крестьян в XVI - XVIII веке (1498 - 1795): Приложение.
|year=1876
|location=Київ
|pages=153
|language=рос. дореф.
}}</ref>.
{{oq|pl|Miasto Grodek, wieś Serdelow, wieś Pawełki — te wszystkie pustę.}}
}}
▲
▲На захід від села, під лісом, на території так званого ''пісовиська'' (місце, де добувався пісок) в 1980-х роках було знайдено знаряддя праці кам'яної доби (повністю готовий кам'яний молоток з отвором і не до кінця оброблений кам'яний молоток, отвір в якому тільки почали робити). Принаймні, ще в 1980-х роках ці речі зберігались в кабінеті історії місцевої школи.
В XVIII ст. разом з [[Гарапівка|Гарапівкою]], [[Міньківці|Міньківцями]] і [[Гальчин (Андрушівська міська громада)|Гальчином]] входить до Андрушівського ключа [[Житомирський повіт (Київське воєводство)|Житомирського повіту]] [[Київське воєводство|Київського воєводства]], що належав польському шляхтичу Феліціяну Бєжинському та його нащадкам.<ref>{{Cite book
Станом на [[1886]] рік в колишньому власницькому селі [[Андрушівська волость (Житомирський повіт)|Андрушівської волості]] [[Житомирський повіт|Житомирського повіту]] [[Волинська губернія|Волинської губернії]], мешкало {{formatnum:454}} {{МНОЖИНА:454|особа|особи|осіб}}, налічувалось 67 дворових господарства, існували православна церква й постоялий будинок<ref>{{ВВСЕР-3-1885}}</ref>.▼
|title=Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року
|year=2015
|location=Біла Церква
|pages=44—45
|isbn=978-617-604-057-6
}}</ref>
=== Під владою Росії ===
В 1793 році внаслідок [[Другий поділ Речі Посполитої|другого поділу Речі Посполитої]] Павелки переходять до складу [[Російська імперія|Російської імперії]].
В 1863 році в селі було 103 двори і проживало в них 824 жителі.
▲Станом на [[1886]] рік в колишньому власницькому селі [[Андрушівська волость (Житомирський повіт)|Андрушівської волості]] [[Житомирський повіт (Волинська губернія)|Житомирського повіту]] [[Волинська губернія|Волинської губернії]], мешкало {{formatnum:454}} {{МНОЖИНА:454|особа|особи|осіб}}, налічувалось 67 дворових господарства, існували православна церква й постоялий будинок<ref>{{ВВСЕР-3-1885}}</ref>.
{{Перепис-1897|+|578|616|1095}}<ref>{{НМРИ-500-1905|1-25}}</ref>. Решта — католики, прихожани Котелянського римо-католицького костелу Св. Антонія.
Місцева дерев'яна [[
У [[1906]] році село Андрушівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 50 верст, від волості 10. Дворів 190, мешканців 1196<ref name="Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.">{{Cite web |url=http://history.org.ua/LiberUA/SpNasMestVolGub_1906/SpNasMestVolGub_1906.pdf |title=Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. |accessdate=27 травня 2019 |archive-date=14 грудня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171214071800/http://history.org.ua/LiberUA/SpNasMestVolGub_1906/SpNasMestVolGub_1906.pdf }}</ref>.
=== Визвольні змагання ===
Упродовж періоду з 1917-го по 1920-й роки влада в Павелках неоднарозово переходила із рук в руки. В листопаді 1917-го [[Українська Центральна Рада|Центральною Радою]] проголошено створення [[Українська Народна Республіка|УНР]]. В січні 1918-го в селі вперше встановлена більшовицька окупація, що проіснувала до приходу [[Директорія Української Народної Республіки|Директорії]] в травні того ж року. В 1919-му Директорію знову ненадовго змінили більшовики, яких в свою чергу ненадовго по черзі змінювали війська УНР, денікінці, ще раз більшовики і врешті польсько-українські війська в рамках [[Київська_операція_Війська_Польського_(1920)|Київської операції]]. Більшовицька влада в Павелках остаточно закріпилася лише в червні 1920-го року.
▲Землі належали Терещенку. В селі він побудував будинок, у якому жив економ (потім в цьому будинку була школа і дитсадок), будинок занедбаний з 1989 року. У 2001 році в Павелках проживало 622 жителі, з них 261 чоловік і 361 жінка.
=== СРСР ===
Однак колективізація не проходила гладко — в березні 1930-го селянами був організована «волинка» (страйк), жінками був розібраний колгоспний інвентар.
Станом на 2008 рік встановлені імена 93 жертв [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору]] в Павелках.<ref>{{Cite book
|title=Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область
|year=2008
|location=Житомир
|pages=251—252
}}</ref>
Щонайменше п'ятеро селян були репресовані у 1930-х роках; усі пізніше реабілітовані.<ref>{{Cite web|url=http://www.reabit.org.ua/|title=Інтернет–проект «Національний банк даних жертв політичних репресій радянської доби в Україні»}}</ref>
Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] 322 жителі села брали участь у боротьбі з нацистськими загарбниками, з них 122 загинули. Більшість з них загинула в одному бою на Вінниччині у 1943 році (так звана «чорна піхота», мобілізована з числа звільнених від окупації та не озброєна), поховані в братській могилі.
=== Незалежна Україна ===
У 2001 році в Павелках проживало 622 жителі, з них 261 чоловік і 361 жінка.
== Постаті ==
Рядок 86 ⟶ 139:
{{Андрушівська міська громада}}
{{Бердичівський район}}
{{Zhytomyr-obl-stub}}
[[Категорія:Села Житомирської області]]
| |||