Націонал-соціалізм: відмінності між версіями

'''Націона́л-соціалі́зм, нацизм''' ({{lang-de|Nationalsozialismus}}), більш відомий в українській мові під скороченою назвою '''Наци́зм'''&nbsp;— [[Ультраправі|ультраправа]] [[Тоталітаризм|тоталітарна]] [[політична ідеологія]], яка була [[Політична доктрина|політичною доктриною]] очільників [[Третій Рейх|Німеччини]] та керівної [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини]] у 1930—40-х роках, а також у деяких інших країнах.<ref>{{Cite book

[[Файл:Flag of the NSDAP (1920–1945).svg|ліворуч|міні|Прапор нацистської партії, схожий, але не цілком подібний до національного прапора нацистської Німеччини (1933–19451933—1945), на якому свастика трохи зміщена від центру.]]

Повна назва партії була Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei (націонал-соціалістична німецька робітнича партія), а офіційно вона використовувала скорочення NSDAP. Термін «нацист» застосовувався до появи НСДАП як розмовне та зневажливе слово для, як вважалося, відсталого [[фермер]]а чи селянина, що означало незграбну та недоладну людину, селюка. У цьому сенсі слово «наці» було гіпокоризмом на основі німецького чоловічого імені Igna(t)z (видозміна імені Ignatius); Igna(t)z було поширеним іменем того часу в Баварії &nbsp;— землі, звідки походить партія НСДАП.<ref>{{Cite news|title=Dictionary Visions, Research and Practice|url=http://dx.doi.org/10.1075/tlrp.10|work=Terminology and Lexicography Research and Practice|date=2007-12-12|accessdate=2023-02-15|issn=1388-8455|doi=10.1075/tlrp.10|editor-first=Henrik|editor-last=Gottlieb}}</ref><ref name=":1">{{Cite news|title=Online etymology dictionary|url=http://dx.doi.org/10.5860/choice.41-0659|work=Choice Reviews Online|date=2003-10-01|accessdate=2023-02-15|issn=0009-4978|doi=10.5860/choice.41-0659|pages=41–0659-41-0659|volume=41|issue=02}}</ref>

}}</ref> Термін «нацист» націонал-соціалісти вперше використали 1926 року у дописі [[Йозеф Геббельс|Йозефа Геббельса]] під назвою Der Nazi-Sozi «Наци-Соци». У брошурі Геббельса слово «нацист» з’являєтьсяз'являється лише у зв’язцізв'язці зі словом «Соци» як скорочення від «націонал-соціалізм»<ref>{{Cite news|title=The rhetoric of defeat: Nazi propaganda in 1945|url=http://dx.doi.org/10.1080/10510977809367957|work=Central States Speech Journal|date=1978-03|accessdate=2023-02-15|issn=0008-9575|doi=10.1080/10510977809367957|pages=44–52|volume=29|issue=1|first=Randall L.|last=Bytwerk}}</ref>.

Після приходу НСДАП до влади в 1930-х роках, використання терміну «нацист» окремо або в таких висловах, як «нацистська Німеччина», «нацистський режим» тощо, було поширено німецькими вигнанцями за межами країни, але не в Німеччині. Від них цей термін розповсюдився на інші мови, і зрештою його повернули до Німеччини після [[Друга світова війна|Другої світової війни]].<ref name=":2"/> НСДАП ненадовго взяла назву «нацистський» у спробі відновити цей термін, але незабаром відмовилася від цього намагання та взагалі уникала використання цієї назви, поки була при владі.<ref name=":2"/><ref name=":3"/> Кожного разу автори зазвичай, називали себе «націонал-соціалістами», а свій рух &nbsp;— «націонал-соціалізмом», але ніколи «нацистами». Збірник розмов Гітлера з 1941 по 1944 роки, під назвою «Застільні бесіди Гітлера» також не містить слова «нацист»<ref>{{Cite news|title=Hitler's Table Talk 1941–1944.|url=http://dx.doi.org/10.2307/2606045|work=International Affairs|date=1953-10|accessdate=2023-02-15|issn=1468-2346|doi=10.2307/2606045|pages=493–494|volume=29|issue=4|first=Elizabeth|last=Wiskemann}}</ref>. У власних промовах [[Герман Герінг]] ніколи не вживав вислів «нацист».<ref>{{Cite book

}}</ref><ref>{{Cite news|title=Why fascists took over the''Reichstag''but have not captured the Kremlin: a comparison of Weimar Germany and post-Soviet Russia|url=http://dx.doi.org/10.1080/00905992.2016.1258049|work=Nationalities Papers|date=2017-03|accessdate=2023-02-14|issn=0090-5992|doi=10.1080/00905992.2016.1258049|pages=206–221|volume=45|issue=2|first=Steffen|last=Kailitz|first2=Andreas|last2=Umland}}</ref>— із зневагою до ліберальної демократії та парламентської системи. Він охоплює диктатуру<ref>{{Cite news|title=Dodge, John Vilas, (25 Sept. 1909–23 April 1991), Senior Editorial Consultant, Encyclopædia Britannica, since 1972; Chairman, Board of Editors, Encyclopædia Britannica Publishers, since 1977|url=http://dx.doi.org/10.1093/ww/9780199540884.013.u172122|publisher=Oxford University Press|work=Who Was Who|date=2007-12-01|accessdate=2023-02-14}}</ref>, запеклий антисемітизм, [[антикомунізм]], науковий расизм, владу білих та використання [[Євгеніка|євгеніки]] у своєму кредо. Цей крайній вияв націоналізму, виник у [[пангерманізм]]і та етно-націоналістичному неоязичницькому русі [[Народний рух (Німеччина)|Völkisch]], який був помітною течією німецького націоналізму з кінця 19 століття, і перебував під значним впливом воєнізованих груп Freikorps, які виникли після поразки Німеччини в [[Перша світова війна|Першій світовій війні]], звідки походить основний «культ насильства» партії<ref>{{Cite news|title=Crafting Science for Political Agendas: A Response to Robiner et al.|url=httphttps://dx.doi.org/10.1023/aA:1025471130877|work=Journal of Clinical Psychology in Medical Settings|date=2003-09-01|accessdate=2023-0212-1411|issn=10681573-95833572|doi=10.1023/aA:1025471130877|pages=223–229|volume=10|issue=3|language=en|first=Garret D.|last=Evans}}</ref><ref>{{Cite book

}}</ref>. Він був спрямований на подолання соціальних розбіжностей та створення однорідного німецького суспільства, заснованого на расовій чистоті, яке являло б собою народну спільноту (Volksgemeinschaft). Нацисти мали на меті об’єднатиоб'єднати всіх німців, котрі проживали на історично німецькій території, а також отримати додаткові землі для німецької [[Експансія|експансії]] згідно з доктриною Lebensraum і відкинути тих, кого вони вважали або іноземцями, або «нижчими» расами (Untermenschen).

}}</ref><ref name=":4">{{Cite news|title=Hitler dans le iiie reich: Maitre ou serviteur? Martin Broszat et l'interpretation fonctionnaliste du regime nazi|url=http://dx.doi.org/10.2307/3768731|work=Vingtième Siècle. Revue d'histoire|date=1987-10|accessdate=2023-02-17|issn=0294-1759|doi=10.2307/3768731|pages=31|issue=16|first=Philippe|last=Burrin}}</ref>. На це вказує історик Мартін Брозат у книзі «Гітлер і крах Веймарської республіки»:<blockquote> &nbsp;   Майже всі істотні складові ...… нацистської ідеології можна було знайти у радикальних позиціях ідеологічних протестних рухів [у Німеччині до 1914 року]. Це були: жорстокий антисемітизм, ідеологія крові та землі, уявлення про панівну расу [і] ідея територіального надбання та поселення на Сході. Ці задуми були вбудовані у народний націоналізм, який був яскраво антимодерністським, антигуманістичним і псевдорелігійним.<ref name=":4"/></blockquote>У сукупності, вийшла безглузда та політично напівграмотна ідеологія, позбавлена зв'язності, продукт масової культури, який забезпечував своїм послідовникам почуттєву прив’язаністьприв'язаність та пропонував [[Психологія натовпу|натовпу]] спрощений і легкозасвоюваний світогляд, заснований на політичній міфології.<ref name=":4"/>

Сам Адольф Гітлер разом з іншими членами Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії (нім. Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei, NSDAP) у [[Веймарська республіка|Веймарській республіці]] (1918–19331918—1933) зазнав значного впливу кількох мислителів і прихильників філософії 19-го та початку 20-го сторіччя: онто-епістемічні та теоретичні погляди на екологічну антропологію, науковий расизм, холістичну науку та [[органіцизм]] щодо створення складних систем і теоретизації органічно-расових суспільств.<ref>{{Cite news|title=Deichmann, Ute (2020). "Science and political ideology: The example of Nazi Germany". Mètode Science Studies Journal. Universitat de València. 10 (Science and Nazism. The unconfessed collaboration of scientists with National Socialism): 129–137. doi:10.7203/metode.10.13657. ISSN 2174-9221. S2CID 203335127. "Although in their basic framework Nazi anti-Semitic and racist ideology and policies were not grounded in science, scientists not only supported them in various ways, but also took advantage of them, for example by using the new possibilities of unethical experimentation in humans that these ideologies provided. Scientists' complicity with Nazi ideology and politics does, however, not mean that all sciences in Nazi Germany were ideologically tainted. I argue, rather, that despite the fact that some areas of science continued at high levels, science in Nazi Germany was most negatively affected not by the imposition of Nazi ideology on the conduct of science but by the enactment of legal measures that ensured the expulsion of Jewish scientists. The anti-Semitism of young faculty and students was particularly virulent. Moreover, I show that scientists supported Nazi ideologies and policies not only through so-called reductionist science such as eugenics and race-hygiene, but also by promoting organicist and holistic ideologies of the racial state. [...] The ideology of leading Nazi party ideologues was strongly influenced by the Volkish movement which, in the wake of the writings of philosopher Johann Gottlieb Fichte and other nineteenth century authors, promoted the idea of Volk (people) as an organic unity. They did not base their virulent anti-Semitism and racism on anthropological concepts."}}</ref><ref>{{Cite news|title=Anker, Peder (2021). "The Politics of Holism, Ecology, and Human Rights". Imperial Ecology: Environmental Order in the British Empire, 1895–1945. Cambridge, Massachusetts and London: Harvard University Press. p. 157. doi:10.4159/9780674020221-008. ISBN 978-0-674-02022-1. S2CID 142173094. "The paradoxical character of the politics of holism is the theme of this chapter, which focuses on the mutually shaping relationship between John William Bews, John Phillips, and the South African politician Jan Christian Smuts. Smuts was a promoter of international peace and understanding through the League of Nations, but also a defender of racial suppression and white supremacy in his own country. His politics, I will argue, were fully consistent with his holistic philosophy of science. Smuts was guided by the efforts of ecologists such as Bews and Phillips, who provided him with a day-to-day update of the latest advances in scientific knowledge of natural laws governing Homo sapiens. A substantial part of this chapter will thus return to their research on human ecology to explore the mutual field of inspiration linking them and Smuts. Two aspects of this human ecological research were particularly important: the human gradualism or ecological "succession" of human personalities researched by Bews, and the concept of an ecological biotic community explored by Phillips. Smuts transformed this research into a policy of racial gradualism that respected local ways of life in different (biotic) communities, a policy he tried to morally sanctify and promote as author of the famous 1945 Preamble of the United Nation Charter about human rights."}}</ref> Зокрема, один із найбільш значних ідеологічних впливів на нацистів, справив німецький філософ-націоналіст XIX століття Йоганн Ґотліб Фіхте, чиї праці надихнули Гітлера та інших членів нацистської партії, й ідеї якого були втілені серед філософських та ідеологічних основ нацистсько-спрямованого народного націоналізму.

Іншою важливою постаттю донацистського völkisch мислення був Вільгельм Генріх Ріль, чия робота &nbsp;— «Land und Leute» («Земля і люди», написана між 1857 і 1863 роками) &nbsp;— як спільноту, прив’язувалаприв'язувала органічний німецький народ до його рідного ландшафту та природи, поєднання, яке було в різкому протистоянні механічній і матеріалістичній цивілізації, котра тоді розвивалася внаслідок [[Індустріалізація|індустріалізації]].<ref>{{Cite news|title=The Crisis of German Ideology: Intellectual Origins of the Third Reich. By &lt;italic&gt;George L. Mosse&lt;/italic&gt;. (New York: Grosset and Dunlap. 1964. Pp. vi, 373. Cloth $5.95, paper $2.65.)|url=http://dx.doi.org/10.1086/ahr/71.2.608|work=The American Historical Review|date=1966-01|accessdate=2023-02-17|issn=1937-5239|doi=10.1086/ahr/71.2.608}}</ref> Географи [[Фрідріх Ратцель]] і [[Карл Гаусгофер]] запозичили роботи Ріля, як і нацистські ідеологи [[Альфред Розенберг]] і Пауль Шульце-Наумбург, обидва використали частину філософії Ріля, стверджуючи, що «кожна національна держава була організмом, який потребував певного життєвого простору, щоби вижити».<ref>{{Cite news|title=''Germany's Nature: Cultural Landscapes and Environmental History'' Edited by Thomas Lekan and Thomas Zeller. New Brunswick, NJ: Rutgers University Press, 2005. v + 266 pp. Map, notes, index. Cloth $54.95|url=http://dx.doi.org/10.1093/envhis/12.1.173|work=Environmental History|date=2007-01-01|accessdate=2023-02-17|issn=1084-5453|doi=10.1093/envhis/12.1.173|pages=173–174|volume=12|issue=1|first=John|last=Broich}}</ref> Вплив Ріля явно помітний у філософії Blut und Boden (Кров і ґрунт), представленій [[Освальд Шпенглер|Освальдом Шпенглером]], яку водночас запозичили нацистський агроном Вальтер Дарре та інші видатні нацисти<ref>{{Cite book

Задум арійської раси, який просували нацисти, походить від расових теорій, котрі стверджують, що європейці є нащадками індоіранських поселенців, людей [[Стародавня Індія|стародавньої Індії]] та колишньої [[Персія|Персії]].<ref name=":6">{{Cite news|title=World Fascism: A Historical Encyclopedia2007321Edited by Cyprian P. Blamires. ''World Fascism: A Historical Encyclopedia''. Santa Barbara, CA and Oxford: ABC‐Clio 2006. , ISBN 978 1 57697 940 6 $185 2 vols. Also available as an e‐book (ISBN 978 1 57607 940 9)|url=http://dx.doi.org/10.1108/09504120710821631|work=Reference Reviews|date=2007-09-25|accessdate=2023-02-18|issn=0950-4125|doi=10.1108/09504120710821631|pages=25–26|volume=21|issue=7|first=Derek|last=Mackenzie}}</ref> Прихильники цієї теорії засновували своє твердження на підставі того, що слова в європейських мовах і слова в індоіранських мовах мають схожу вимову і значення.<ref name=":6"/> [[Йоганн-Готфрід Гердер|Йоганн-Ґотфрід Гердер]] стверджував, що німецькі народи мали тісні расові зв’язкизв'язки зі стародавніми індійцями та прадавніми персами, котрі, як він наголошував, були розвиненими народами, що володіли великою здатністю до мудрості, шляхетності, стриманості та науки.<ref name=":6"/> Сучасники Гердера використовували винайдення арійської раси, аби провести різницю між тим, що вони вважали «високою та шляхетною» арійською культурою, та «паразитичною» семітською культурою<ref name=":6"/>.

Уявлення про перевагу білої раси та вищість арійської раси були об’єднаніоб'єднані в 19 столітті, водночас прихильники переважання білої раси підтримували віру в те, що певні групи білих людей були членами арійської «панівної раси», яка є вищою за інші раси й особливо перевершує семітську расу, котру вони пов'язували з «культурним безпліддям».<ref name=":6"/> Артур де Гобіно, французький расовий теоретик і [[Аристократія|аристократ]], звинуватив у падінні (фр. ancien régime) старого ладу у Франції, расове виродження, спричинене расовим змішанням, яке, на його думку, знищило чистоту арійської раси, термін, який він залишив лише для германців.<ref name=":7">{{Cite news|title=The Nazi Germany Sourcebook|url=http://dx.doi.org/10.4324/9780203463925|date=2013-04-15|accessdate=2023-02-18|doi=10.4324/9780203463925|editor-first=Roderick|editor-last=Stackelberg}}</ref><ref>{{Cite web|title=Ufologie (OVNIs). Les extraterrestres feront des sauvetages avant l’Apocalypse|url=http://dx.doi.org/10.4016/14143.01|website=SciVee|date=2009-11-09|accessdate=2023-02-18|first=Alcyon|last=Group}}</ref> Теорії Гобіно, які привернули велику кількість прихильників у Німеччині<ref name=":7"/>, підкреслювали існування непримиренної протилежності між арійською (германською) та єврейською культурами<ref name=":6"/>.

Праця Чемберлена «Основи дев’ятнадцятогодев'ятнадцятого століття» (1899) виславляла німецькі народи за їх творчість та [[ідеалізм]], водночас стверджуючи, що німецькій свідомості загрожує «єврейський» дух егоїзму та матеріалізму<ref name=":7"/>. Чемберлен використовував свою тезу для просування монархічного консерватизму, одночасно засуджуючи демократію, [[лібералізм]] і соціалізм.<ref name=":7"/> Книжка стала поширеною, особливо в Німеччині. Чемберлен підкреслював потребу нації підтримувати власну расову чистоту, щоби запобігти її виродженню, і стверджував, що расове змішання з євреями ніколи не повинно бути дозволено<ref name=":7"/>. 1923 року, Чемберлен зустрівся з Гітлером, котрим він захоплювався як провідником відродження вільного духу<ref name=":6"/>. Робота Медісона Гранта «Зникнення великої раси» (1916) захищала [[Скандинавізм|нордизм]] і пропонувала запровадити програму євгеніки, щоби зберегти чистоту нордичної раси. Прочитавши книжку, Гітлер назвав її «моєю Біблією».<ref>{{Cite book

[[Файл:Bundesarchiv_Bild_119-1600-06,_Houston_Stewart_Chamberlain.jpg|ліворуч|міні|261x261пкс|Х’юстонХ'юстон Стюарт Чемберлен, чия книга «Основи дев’ятнадцятогодев'ятнадцятого століття» стала основоположною працею в історії німецького націоналізму.]]

Гітлер та інші нацистські теоретики права надихалися американським інституційним расизмом і бачили в ньому приклад для наслідування. Зокрема, вони бачили в ньому зразок для розширення території та вигнання звідти корінного населення; для законів, що відмовляють у повному громадянстві для афроамериканців, котрі вони хотіли застосувати також проти євреїв, і для расистських імміграційних законів, які забороняють деякі раси. У «Mein Kampf» Гітлер вихваляв Америку як єдиний сучасний приклад країни з расистськими («völkisch») статутами громадянства в 1920-х роках, а нацистські юристи використовували американські моделі для розробки законів у нацистськійНацистській НімеччиниНімеччині. Закони США про громадянство та закони про заборону змішаних шлюбів, безпосередньо вплинули на два головних Нюрнберзьких закони &nbsp;— Закон про громадянство та Закон про кров.<ref>{{Cite book

У «Майн кампф» Гітлер прямо нападав як на лівих, так і на правих політиків у Німеччині, кажучи:<blockquote>    Сьогодні особливо наші ліві політики постійно наполягають на тому, що їхня боягузлива й угодницька зовнішня політика, неодмінно є наслідком роззброєння Німеччини, тоді як правда полягає у тому, що це політика зрадників...зрадників… Але політики правого напрямку заслуговують такого-ж докору. Саме через їхнє жалюгідне боягузтво ті розбійники з євреїв, які прийшли до влади 1918 року, змогли відібрати у нації зброю.<ref>{{Cite book

}}</ref></blockquote>У промові, виголошеній у Мюнхені 12 квітня 1922 року, Гітлер проголосив:<blockquote>    У Німеччини є лише дві можливості; не думайте, що народ назавжди триматиметься за серединну партію, партію компромісів; одного дня він звернеться до тих, хто найпослідовніше передвіщав прийдешню руїну і прагнув відмежуватися від неї. А та партія або ліва: і тоді Бог нам у поміч! бо вона приведе нас до цілковитої загибелі &nbsp;— до більшовизму, або ж це партія права, яка нарешті, коли народ у цілковитому розпачі, коли він втратив весь свій [[дух]] і вже ні у що не вірить, але водночас має намір безжально захопити кермо влади &nbsp;— це початок опору, про який я казав кілька хвилин тому<ref>{{Cite news|title=Out of the Whirlwind: A Reader of Holocaust Literature|url=http://dx.doi.org/10.2307/3710031|work=Sociological Analysis|date=1976|accessdate=2023-02-17|issn=0038-0210|doi=10.2307/3710031|pages=361|volume=37|issue=4|first=Jack Nusan|last=Porter|first2=Albert H.|last2=Friedlander}}</ref>.</blockquote>Гітлер часом переосмислював соціалізм. Коли Джордж Сильвестр Вірек брав інтерв’юінтерв'ю у Гітлера в жовтні 1923 року і запитав його, чому він називає свою партію «соціалістами», він відповів:<blockquote>    Соціалізм &nbsp;— це наука про спільний добробут. Комунізм &nbsp;— це не соціалізм. Марксизм &nbsp;— також не соціалізм. Марксисти вкрали цей термін і спотворили його значення. Я заберу соціалізм у соціалістів. Соціалізм &nbsp;— давньоарійський, германський лад. Наші німецькі предки володіли певними спільними землями. Вони леліяли задум загального блага. Марксизм не має права лаштуватися під соціалізм. Соціалізм, на противагу від марксизму, не відкидає приватну власність. У протилежність від марксизму, він не передбачає заперечення особистості і, супроти марксизму, є патріотичним<ref>{{Cite news|title=[Certain problems of diagnosis and clinical course of nephroptosis]|url=https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/1923|work=Zdravookhranenie Kirgizii|date=1975|accessdate=2023-02-17|issn=0132-8867|pmid=1923|pages=32–34|issue=4|first=O. A.|last=Abdyldaev}}</ref>.</blockquote>1929 року, Гітлер виступив із промовою перед групою нацистських лідерів і спростив тлумачення «соціалізм» до значення: <blockquote>Соціалізм! Це зовсім невдале слово...слово… Що насправді означає соціалізм? Якщо люди мають що їсти і що робити, то вони мають свій соціалізм.<ref>{{Cite news|title=Henry Ashby Turner, Jr., German Big Business and the Rise of Hitler (New York, Oxford: Oxford University Press, 1985, 504 pp., S 2 5)|url=http://dx.doi.org/10.1093/gerhis/5.4.106|work=German History|date=1987-01-01|accessdate=2023-02-17|issn=0266-3554|doi=10.1093/gerhis/5.4.106|pages=106–110|volume=5|issue=4|first=J. P.|last=Fox}}</ref></blockquote>Деякі науковці ототожнюють нацизм в дійсності як один з різновидів [[Ультраправі|ультраправої політики]]<ref>Fritzsche, Peter. Germans into Nazis, Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1998; Eatwell, Roger, Fascism, A History, Viking-Penguin, 1996. pp. xvii-xxiv, 21, 26-31, 114—140, 352. Griffin, Roger, "Revolution from the Right: Fascism, "« in David Parker, ed., Revolutions and the Revolutionary Tradition in the West 1560—1991, London: Routledge, 2000</ref>. Ультраправі течії нацизму передбачають твердження, що окремі особливі люди мають право панувати над іншими, і суспільство повинне за допомогою чисток позбавлятися від нижчих верств<ref>Oliver H. Woshinsky. Explaining Politics: Culture, Institutions, and Political Behavior. Oxon, England, UK; New York, New York, USA: Routledge, 2008. p. 156.</ref>. Адольф Гітлер та інші його прихильники, безперечно зображують нацизм &nbsp;— як ні лівий, ані правий, але [[Синкретизм|синкретичний]]<ref>Hitler, Adolf in Domarus, Max and Patrick Romane, eds. The Essential Hitler: Speeches and Commentary, Waulconda, Illinois: Bolchazi-Carducci Publishers, Inc., 2007, p. 170.</ref><ref>Koshar, Rudy. Social Life, Local Politics, and Nazism: Marburg, 1880—1935, University of North Carolina Press, 1986. p. 190. ^ Hitler, Adolf, Mein Kampf, Bottom of the Hill Publishing, 2010. p. 287.</ref><ref>''Білоус Т.'' [https://commons.com.ua/uk/politichnij-spektr-i-naukovij-pidhid/ Чому Гітлер не був лівим: політичний спектр і науковий підхід] // [[Спільне (журнал)|Спільне]].&nbsp;— 4 березня 2019.</ref>.

Більшість сучасних дослідників [[фашизм]]у і нацизму розглядають націонал-соціалізм як різновид (але не «зразковий»„зразковий“) фашизму, в широкому розумінні цього терміну, як певного типу ідеологій&nbsp;— «родового„родового фашизму»фашизму“ ({{lang-en|generic fascism}}), а не італійського, який також є лише однією із видозмін «родового„родового фашизму»фашизму“, хоча й хронологічно першою<ref>''[[Роджер Ґріффін|Роджер Ґрифін]].'' [http://uamoderna.com/md/griffin-fascism-east-europe Дослідження фашизму в Східній Европі: рух навздогін чи прокладання нового шляху?] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170319214432/http://uamoderna.com/md/griffin-fascism-east-europe |date=19 березня 2017 }} // [[Україна Модерна]].&nbsp;— 2013.&nbsp;— №&nbsp;20.</ref>. Водночас термін «„[[фашизм]]»“ використовується для позначення широкого розбігу політичних рухів, що існували в різних країнах, тоді як назву «націонал„націонал-соціалізм»соціалізм“ застосовують переважно стосовно до політики й ідеології [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|Націонал-соціалістичної партії Німеччини]] та [[Третій Рейх|Третім Рейхом]].

}}</ref>. Гітлер виславляв Сталіна за прагнення очистити [[Комуністична партія Радянського Союзу|Комуністичну партію Радянського Союзу]] від єврейського впливу, відзначаючи зачистку Сталіним провідних радянських комуністів єврейського походження, як-от [[Троцький Лев Давидович|Лев Троцький]] (Бронштейн), [[Зінов'єв Григорій Овсійович|Григорій Зінов’євЗінов'єв]] (Гершен), [[Каменєв Лев Борисович|Лев Каменєв]] (Розенфельд) і [[Радек Карл Бернгардович|Карл Радек]].<ref>{{Cite news|title=The Passing of an Illusion: The Idea of Communism in the Twentieth Century|url=http://dx.doi.org/10.2307/20049680|work=Foreign Affairs|date=2000|accessdate=2023-02-16|issn=0015-7120|doi=10.2307/20049680|pages=165|volume=79|issue=2|first=Stanley|last=Hoffmann|first2=François|last2=Furet}}</ref> Хоча Гітлер завжди мав на меті втягнути Німеччину у війну з Радянським Союзом, щоб отримати так званий Lebensraum («життєвий„життєвий простір»простір“), він підтримував тимчасовий стратегічний союз між нацистською Німеччиною та [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянським Союзом]] для створення спільного антиліберального фронту, щоби вони разом могли перемогти ліберальні демократії, особливо Францію<ref name=":9"/>.

Гітлер також захоплювався [[Британська імперія|Британською імперією]] та її [[Колоніальна політика|колоніальною системою]] як живим доказом німецької переваги над «нижчими»„нижчими“ расами та бачив Сполучене Королівство природним союзником Німеччини<ref>{{Cite book

}}</ref>. Він писав у Mein Kampf: «Протягом„Протягом тривалого часу в Європі будуть лише дві держави, з якими Німеччина може укласти союз. Ці держави &nbsp;— [[Велика Британія]] та [[Італія]]<nowiki/>»“<ref name=":10"/>.

# '''Расизм''': вищість нордичної раси, до якої належать німці, котра повинна панувати над нижчими расами. Історія пояснюється, як боротьба рас. Нацисти визначали належність євреїв до нижчої «деструктивної»„деструктивної“ раси, яка, відповідно до ідеології нацизму, підлягає знищенню (див: [[Голокост]]).

Перше систематичне і критичне дослідження націонал-соціалізму як [[Тоталітаризм|тоталітарної]] системи, порівняння його з іншою антигуманною системою&nbsp;— його «антиподом„антиподом-двійником»двійником“ [[комунізм]]ом, було зроблене у праці американського політолога німецького походження, соціолога і філософа [[Ганна Арендт|Ганни Арендт]]&nbsp;— «Походження„Походження тоталітаризму»тоталітаризму“<ref>{{lang-en|«The Origins of Totalitarianism». New York, 1951}}; {{lang-de|«Elemente und Ursprünge totaler Herrschaft». Frankfurt/Main, 1955}})</ref>.

Програма нацистської партії 1920 року запевняла у свободі для всіх релігійних конфесій, які не були ворожими державі, а також підтримувала хороше християнство, заради боротьби з «єврейсько„єврейсько-матеріалістичним духом»духом“.<ref>{{Cite book

}}</ref> Добре християнство було зміненим різновидом християнства, яке наполягало на расовій чистоті та націоналізмі.<ref name=":11">{{Cite news|title=Removal of the Placenta|url=http://dx.doi.org/10.1136/bmj.s4-1.182.484-a|work=BMJ|date=1860-06-23|accessdate=2023-02-18|issn=0959-8138|doi=10.1136/bmj.s4-1.182.484-a|pages=484–485|volume=s4-1|issue=182|first=D. R.|last=McNab}}</ref> Нацистам допомагали такі теологи, як Ернст Бергман. У власній праці Die 25 Thesen der Deutschreligion (Двадцять п’ятьп'ять пунктів німецької релігії) Бергман дотримувався думки, що [[Старий Завіт|Старий Заповіт]] Біблії є неточним, разом із частинами [[Новий Заповіт|Нового Завіту]], стверджуючи, що Ісус не був євреєм, натомість був арійського походження, і він також наголошував, що Адольф Гітлер був новим месією.<ref name=":11"/>

Гітлер засудив Старий Заповіт як «Біблію„Біблію сатани»сатани“ і використовуючи частини Нового Заповіту, він

намагався довести, що [[Ісус Христос|Ісус]] був і арієм, і антисемітом, наводячи такі уривки, як от: Іоанна 8:44, де він зазначив, що Ісус кричить на «юдеїв»„юдеїв“, а також каже їм: «Ваш„Ваш батько &nbsp;— диявол»диявол“, і Очищення Храму, де змальовується побиття Ісусом «Дітей„Дітей диявола»диявола“<ref>{{Cite news|title=''Hitler's Millennial Reich: Apocalyptic Belief and the Search for Salvation''. By David Redles (New York, New York University Press, 2005) 261 pp. $45.00|url=http://dx.doi.org/10.1162/jinh.2007.38.2.288|work=The Journal of Interdisciplinary History|date=2007-10|accessdate=2023-02-18|issn=0022-1953|doi=10.1162/jinh.2007.38.2.288|pages=288–290|volume=38|issue=2|first=Jeffrey T.|last=Zalar}}</ref>. Гітлер стверджував, що Новий Заповіт містить спотворення апостола Павла, якого Гітлер показав як «масового„масового вбивцю, котрий перетворився на святого»святого“. У своїй пропаганді нацисти використовували твори [[Мартін Лютер|Мартіна Лютера]], протестантського реформатора. Вони прилюдно показували оригінальне видання «Про„Про євреїв та їхню брехню»брехню“ Лютера під час щорічних мітингів у Нюрнберзі. Нацисти підтримали пронацистську протестантську організацію німецьких християн.

Спочатку нацисти були дуже ворожі до католиків, через те що більшість католиків підтримували німецьку Центристську партію. Католики виступали проти пропаганди нацистами примусової стерилізації тих, кого вони вважали неповноцінними, а католицька церква заборонила власним членам голосувати за нацистів. 1933 року, нацисти почали масове насильство проти католиків через їхній зв’язокзв'язок із Центристською партією та несприйняття законів про стерилізацію, нацистського режиму. Нацисти вимагали від католиків заяви про свою лояльність до німецької держави<ref name=":12">{{Cite book

}}</ref>. У власній пропаганді нацисти використовували елементи католицької історії Німеччини, зокрема німецький католицький [[тевтонський орден]] та їхні походи у Східну Європу. Нацисти визначили їх як «вартових»„вартових“ на Сході проти «слов’янського„слов'янського хаосу»хаосу“, хоча поза цією символікою вплив Тевтонських лицарів на нацизм був обмеженим<ref>{{Cite book

Історик Майкл Берлі стверджує, що нацизм застосовував християнство з політичною метою, але таке використання вимагало, щоби «фундаментальні„фундаментальні догмати були викреслені, але решта -&nbsp;— розсіяна релігійна емоційність, мала своє використання»використання“. Берлі стверджує, що нацистська концепція духовності була «усвідомлено„усвідомлено язичницькою та примітивною»примітивною“<ref>{{Cite news|title=Fascism, Totalitarianism and Political Religion|url=http://dx.doi.org/10.4324/9780203320624|date=2013-09-13|accessdate=2023-02-18|doi=10.4324/9780203320624|editor-first=Roger|editor-last=Griffin}}</ref>.

У власній расовій категоризації, нацизм розглядав те що він називав арійською расою, як панівну расу світу &nbsp;— расу, котра була вищою за всі інші раси.<ref name=":16">{{Cite news|title=''Nazi Culture: Intellectual, Cultural and Social Life in the Third Reich''. George L. Mosse , Salvator Attanasio|url=http://dx.doi.org/10.1086/240203|work=The Journal of Modern History|date=1968-06|accessdate=2023-02-19|issn=0022-2801|doi=10.1086/240203|pages=295–297|volume=40|issue=2|first=Richard M.|last=Hunt}}</ref> Він визначав арійців як осіб, котрі перебувають у расовому протиборстві з народами змішаної раси, євреями, котрих нацисти вважали небезпечним ворогом арійців. Він також вважав низку інших народів загрозливими для добробуту арійської раси. Щоби зберегти сприйману расову чистоту арійської раси, 1935 року було ухвалено набір расових законів, які стали відомі як [[Нюрнберзькі расові закони|Нюрнберзькі закони]]. Спочатку ці закони забороняли лише статеві стосунки та шлюби між німцями та євреями, але згодом вони були поширені на «циган„циган, негрів та їхніх виродків»виродків“, яких нацисти показували як людей «чужої„чужої крові»крові“.<ref name=":13">{{Cite book

}}</ref> Такі стосунки між арійцями (пор. арійське свідоцтво) і неарійцями, тепер каралися згідно з расовими законами як Rassenschande або «осквернення„осквернення раси»раси“.<ref name=":13"/> Після початку війни 1939-го, закон про осквернення раси було поширено на всіх іноземців (не німців).<ref>{{Cite news|title=Meyer [Majer; Meier] Jeremiah|url=http://dx.doi.org/10.1093/gao/9781884446054.article.t057618|publisher=Oxford University Press|work=Oxford Art Online|date=2003|accessdate=2023-02-19}}</ref> У нижній частині расової шкали неарійців перебували євреї, роми, слов’янислов'яни<ref name=":14">{{Cite book

[[Файл:Bundesarchiv_Bild_102-16748,_Ausstellung_"Wunder_des_Lebens".jpg|ліворуч|міні|250x250пкс|«Плакат»„Плакат“ з виставки «Диво„Диво життя»життя“ в Берліні 1935 року]]

Аби зберегти «чистоту„чистоту і силу»силу“ арійської раси, нацисти зрештою прагнули знищити євреїв, ромів, слов’янслов'ян, а також фізично й розумово неповноцінних.<ref name=":14"/><ref name=":15"/> Інші групи, котрі вважалися «дегенеративними»„дегенеративними“ та «асоціальними»„асоціальними“, й які не були метою винищення, але піддавалися винятковому ставленню з боку нацистської держави, стосувалися гомосексуалістів, темношкірих, [[Свідки Єгови|Свідків Єгови]] та політичних опонентів<ref name=":15"/>. Одним з марнославних бажань Гітлера на початку війни, було знищити, вигнати чи поневолити більшість, або всіх слов’янслов'ян із Центральної та Східної Європи, щоб отримати життєвий простір для німецьких поселенців.<ref>{{Cite book

Шкільний підручник нацистської доби для німецьких учнів під назвою «Спадковість„Спадковість і расова біологія для студентів»студентів“, написаний Якобом Графом, надавав учням нацистське бачення арійської раси в розділі під назвою «Арієць„Арієць: творча сила в історії людства»людства“.<ref name=":16"/> Граф стверджував, що первісні арійці пішли від скандинавських народів, які вторглися в Стародавню Індію та заснували там початковий розвиток арійської культури, котра згодом поширилася на прадавню Персію, і він наголошував, що арійська присутність у [[Персія|Персії]] була причиною її переродження на [[Імперія|імперію]].<ref name=":16"/> Він стверджував, що давньогрецьку культуру розвинули скандинавські народи, про що нібито свідчили картини того часу, на яких зображені греки були високими, світлошкірими, ясноокими людьми зі світлим волоссям.<ref name=":16"/> Він сказав, що Римська імперія була створена італіками, які були спорідненими з [[Кельти|кельтами]], котрі також були скандинавським народом.<ref name=":16"/> Він вважав, що зникнення нордичної складової населення Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, призвело до їхнього занепаду.<ref name=":16"/> Вважалося, що епоха Відродження розвинулась у [[Західна Римська імперія|Західній Римській імперії]] завдяки подальшому переселенню народів, яке забезпечило нову нордичну кров на землі імперії, наприклад, наявність нордичної крові у [[Лангобарди в Італії: місця зосередження влади|лангобардів]]; що залишки [[Королівство вестготів|вестготів]] дотичні до створення [[Іспанська імперія|Іспанської імперії]]; і що спадщина [[Франки|франків]], готів і германських народів у Франції була тим, що відповідало за її піднесення як великої держави.<ref name=":16"/> Він наголошував, що звеличення Російської імперії відбулося завдяки людям норманського походження. Він тлумачив розвій англосаксонських суспільств у [[Північна Америка|Північній Америці]], Південній Африці та Австралії як наслідок скандинавської спадщини [[Англосакси|англосаксів]].<ref name=":16"/> Він завершив ці думки словами: «Творча„Творча сила Скандинавів скрізь побудувала могутні імперії з

високими задумами, і до цього дня арійські мови та культурні цінності поширені на значній частині світу, хоча творча нордична кров вже давно зникла у багатьох місцях»місцях“.<ref name=":16"/>

У нацистській Німеччині задум створення панівної раси призвів до спроб «очистити»„очистити“ Deutsche Volk (німецький народ) за допомогою євгеніки, а її вершиною стала примусова стерилізація або насильна [[евтаназія]] фізично чи розумово неповносправних людей. Після Другої світової війни, програма евтаназії була названа Action T4.<ref>{{Cite web|title=Table S3: Sleep medications used in the included trials|url=http://dx.doi.org/10.7717/peerj.5172/supp-24|website=dx.doi.org|accessdate=2023-02-19}}</ref> Ідеологічним обґрунтуванням евтаназії, був погляд Гітлера на [[Спарта|Спарту]] (XI &nbsp;ст. –&nbsp;— 195 &nbsp;р. до н. &nbsp;е.) як на первісну державу Völkisch, і він вихваляв безпристрасне знищення Спартою вроджено потворних немовлят, для збереження расової чистоти<ref>{{Cite book

}}</ref>. Нацисти почали впроваджувати політику «расової„расової гігієни»гігієни“, щойно здобули владу. У липні 1933 року «Закон„Закон про запобігання спадково хворому нащадку»нащадку“ передбачав обов’язковуобов'язкову стерилізацію для людей із низкою захворювань, які вважалися спадковими, наприклад [[шизофренія]], [[епілепсія]], [[хвороба Гантінгтона]] та «„[[імбецильність]]»“. Стерилізація також була обов’язковоюобов'язковою у разі наявності [[Алкоголізм|хронічного алкоголізму]] та інших форм соціального відхилення<ref>{{Cite news|title=Motto on venetian coin|url=http://dx.doi.org/10.1093/nq/s9-viii.208.507a|work=Notes and Queries|date=1901-12-21|accessdate=2023-02-19|issn=1471-6941|doi=10.1093/nq/s9-viii.208.507a|pages=507–507|volume=s9-VIII|issue=208|first=John|last=Evans}}</ref><ref>{{Cite book

Нацистський расовий теоретик [[Ганс Гюнтер|Ганс Ф. &nbsp;К. &nbsp;Гюнтер]] стверджував, що європейські народи поділяються на п'ять рас: нордичну, середземноморську, [[Динарська раса|динарську]], альпійську та східнобалтійську.<ref name=":17"/> Гюнтер застосував нордизм, щоби виправдати власне переконання в тому, що норди були найвищими в расовій ієрархії.<ref name=":17"/> У власній книжці Rassenkunde des deutschen Volkes (1922) («Расова„Расова наука німецького народу»народу“) Гюнтер визнавав, що німці складаються з усіх п’ятип'яти рас, але наголошував на потужній нордичній спадщині серед них<ref>{{Cite news|title=Picture Imperfect: Photography and Eugenics, 1870-1940, Anne Maxwell (Brighton, UK: Sussex Academic Press, 2008), 286 pp., cloth $79.50, pbk. $45.00|url=http://dx.doi.org/10.1093/hgs/dcq061|work=Holocaust and Genocide Studies|date=2010-12-01|accessdate=2023-02-19|issn=8756-6583|doi=10.1093/hgs/dcq061|pages=476–479|volume=24|issue=3|first=O. B.|last=Stier}}</ref>. Гітлер читав Rassenkunde des deutschen Volkes, і це вплинуло на його расову політику<ref>{{Cite news|title=Hitler's Scientists: Science, War, and the Devil's Pact|url=http://dx.doi.org/10.2307/20033790|work=Foreign Affairs|date=2003|accessdate=2023-02-19|issn=0015-7120|doi=10.2307/20033790|pages=163|volume=82|issue=6|first=Stanley|last=Hoffmann|first2=John|last2=Cornwell}}</ref>. Гюнтер вважав, що слов'яни належать до «східної„східної раси»раси“, і застерігав від змішування німців з ними<ref>{{Cite book

}}</ref>. Нацисти описували євреїв як расово змішану групу переважно близькосхідних і східних расових типів<ref name=":18">{{Cite news|title=Hitler's Professors: The Part of Scholarship in Germany's Crimes Against the Jewish People|url=http://dx.doi.org/10.2307/1845089|work=The American Historical Review|date=1946-10|accessdate=2023-02-19|issn=0002-8762|doi=10.2307/1845089|pages=120|volume=52|issue=1|first=Roland G.|last=Usher|first2=Max|last2=Weinreich}}</ref>. Оскільки такі расові групи були зосереджені за межами Європи, нацисти стверджували, що євреї були «расово„расово чужими»чужими“ для всіх європейських народів тобто вони не мали глибокого расового коріння в Європі<ref name=":18"/>.

}}</ref>. Гюнтер визначив повсюдне навернення [[Хозарський каганат|хозарів]] до [[юдаїзм|юдаїзму]]у у VIII столітті, як утворення двох основних гілок єврейського народу: представники переважно близькосхідної расової спадщини, стали [[Ашкеназі|євреями-ашкеназі]] (їх він називав східними євреями), а представники здебільшого східної расової спадщини, стали [[Сефарди|євреями-сефардами]] (їх він називав південними євреями).<ref name=":19"/> Гюнтер стверджував, що близькосхідний тип складався з комерційно налаштованих і хитрих торговців, і що цей тип мав потужні психологічні навички впливу на людей, які допомагали їм у торгівлі.<ref name=":19"/> Він запевняв, що близькосхідна раса була «вирощена„вирощена не стільки для завоювання та експлуатації природи, скільки для завоювання та визискування людей»людей“<ref name=":19"/>. Гюнтер вважав, що європейські народи мали расово обумовлену відразу до людей близькосхідного расового походження та їхніх рис, і як доказ цього він наводив численні приклади зображень [[Сатанізм|сатанинських]] фігур із близькосхідною фізіономією в європейському мистецтві.<ref>{{Cite news|title=A serum haemagglutinating property dependent upon polycarboxyl groups|url=https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/32|work=British Journal of Haematology|date=1975-01|accessdate=2023-02-19|issn=0007-1048|pmid=32|doi=10.1111/j.1365-2141.1975.tb01808.x|pages=149–156|volume=29|issue=1|first=M. L.|last=Beck|first2=B.|last2=Freihaut|first3=R.|last3=Henry|first4=S.|last4=Pierce|first5=W. L.|last5=Bayer}}</ref>

Гітлерівський задум арійської Herrenvolk («арійської„арійської панівної раси»раси“) відкидав переважну більшість слов’янслов'ян із Центральної та Східної Європи (тобто поляків, росіян, українців тощо). Їх вважали расою людей, не схильних до вищої форми цивілізації, та яка перебувала під дією підсвідомої сили котра мимовільно повертала їх назад до первісної природи. Нацисти також вважали, що слов’янислов'яни мають небезпечний єврейський та азійський, тобто монгольський, вплив.<ref>{{Cite book

}}</ref> Через це нацисти оголосили слов’янслов'ян Untermenschen («недолюдьми»„недолюдьми“)<ref>{{Cite news|title=The Language of War|url=http://dx.doi.org/10.4324/9780203006597|date=2006-04-12|accessdate=2023-02-19|doi=10.4324/9780203006597|first=Steve|last=Thorne}}</ref>. Нацистські антропологи намагалися науково довести історичну домішку слов’янслов'ян, які жили далі на Схід, і провідний нацистський расовий теоретик Ганс Гюнтер вважав слов’янслов'ян переважно нордичними людьми багато століть тому, але він наголошував, що вони з часом змішалися з ненордичними типами.<ref>{{Cite book

}}</ref> Винятки робилися для невеликого відсотка слов’янслов'ян, яких нацисти визнавали нащадками німецьких поселенців отже придатними для германізації та вважалися частиною арійської панівної раси<ref>{{Cite news|title=WENDY LOWER. Nazi Empire-Building and the Holocaust in Ukraine. Chapel Hill: University of North Carolina Press. 2005. Pp. xviii, 307. $49.95|url=http://dx.doi.org/10.1086/ahr.111.5.1627|work=The American Historical Review|date=2006-12-01|accessdate=2023-02-19|issn=0002-8762|doi=10.1086/ahr.111.5.1627|pages=1627–1628|volume=111|issue=5|first=M.|last=Roseman}}</ref>. Гітлер визначав слов’янслов'ян як «безліч„безліч природжених рабів, котрі відчувають потребу в господарі»господарі“.<ref>{{Cite news|title=A Brief History of Civilization|url=http://dx.doi.org/10.1038/116131a0|work=Nature|date=1925-07|accessdate=2023-02-19|issn=0028-0836|doi=10.1038/116131a0|pages=131–131|volume=116|issue=2908|first=F. S.|last=MARVIN}}</ref> Нацистське уявлення про слов’янслов'ян як про нижчих, слугувало виправданням їхнього бажання створити Lebensraum для німців та інших німецьких народів у [[Східна Європа|Східній Європі]], куди можна буде переселити мільйони німців та інших німецьких поселенців, коли ці землі будуть завойовані, тоді як корінні слов’янськіслов'янські мешканці мали б бути знищені, видалені або поневолені.<ref>{{Cite book

}}</ref> Політика нацистської Німеччини змінилася щодо слов’янслов'ян у відповідь на нестачу військової сили, що змусило їх дозволити слов’янамслов'янам служити в її збройних силах на окупованих територіях, попри те, що вони продовжували вважатися «неповноцінними„неповноцінними людьми»людьми“.<ref>{{Cite news|title=“No Simple Victory”: A New Interpretation of World War II in Europe|url=http://dx.doi.org/10.3200/hist.37.2.49-52|work=History: Reviews of New Books|date=2009-01|accessdate=2023-02-19|issn=0361-2759|doi=10.3200/hist.37.2.49-52|pages=49–52|volume=37|issue=2|first=Mary Kathryn|last=Barbier}}</ref>

Гітлер наголошував, що расове зіткнення проти євреїв було потрібне для того, щоби врятувати Німеччину від страждань під ними, і він відкинув побоювання, що поводження з ними було нелюдським і несправедливим:<blockquote>    Ми можемо бути нелюдяними, але якщо ми врятуємо Німеччину, то досягнемо найбільшої справи у світі. Ми можемо творити несправедливість, але якщо ми врятуємо Німеччину, то ми усунемо найбільшу несправедливість у світі. Ми можемо бути неморальними, але якщо наш народ врятовано, ми відкриємо шлях для моралі.<ref>{{Cite news|title=THE RELIGIOUS IN RESPONSES TO MASS ATROCITY: INTERDISCIPLINARY PERSPECTIVES edited by Thomas Brudholm and Thomas Cushman�NATIONS HAVE THE RIGHT TO KILL: HITLER, THE HOLOCAUST AND WAR by Richard A. Koenigsberg|url=http://dx.doi.org/10.1111/j.1468-5906.2009.01483_10.x|work=Journal for the Scientific Study of Religion|date=2009-12|accessdate=2023-02-19|issn=0021-8294|doi=10.1111/j.1468-5906.2009.01483_10.x|pages=838–840|volume=48|issue=4|first=MATTHEW|last=EDDY}}</ref></blockquote>Нацистський пропагандист Йозеф Геббельс часто використовував антисемітську риторику, щоби підкреслити такий погляд: «Єврей„Єврей є ворогом і знищувачем чистоти крові, свідомим руйнівником нашої раси»раси“.<ref>{{Cite web|title=Eher Nachfolger, Franz|url=http://dx.doi.org/10.1163/9789004337862_lgbo_com_050123|website=Lexikon des gesamten Buchwesens Online|accessdate=2023-02-19}}</ref>

== Національний Націонал-соціалізм у різних країнах ==

}}</ref>. Націонал-соціалістична програма, або «25„25 пунктів»пунктів“, була схвалена 1920 року і загалом закликала до створення об’єднаноїоб'єднаної Великої Німеччини, яка відмовить в громадянстві євреям або особам єврейського походження, водночас підтримає земельну реформу та націоналізацію деяких галузей промисловості.

Нацистська партія отримала найбільшу частку голосів на двох загальних виборах до Рейхстагу 1932 року, що зробило її найбільшою партією в законодавчому органі, хоча це-й не складало абсолютної більшості (37,3&nbsp;% 31 липня 1932 року та 33,1&nbsp;% у листопаді 1932 року). Оскільки жодна зі сторін не схотіла чи не змогла сформувати коаліційний уряд, 30 січня 1933 року Гітлер був призначений канцлером Німеччини президентом Паулем фон Гінденбургом за підтримки та потурання традиційних консервативних націоналістів, які вважали, що можуть контролювати власне його та його партію. Завдяки використанню надзвичайних президентських указів Гінденбурга та зміни у [[Веймарська конституція|Веймарській конституції]], яка дозволяла Кабінету правити прямим указом, минаючи Гінденбурга і Рейхстаг, нацисти незабаром створили однопартійну державу та розпочали Gleichschaltung.

Sturmabteilung (SA) і Schutzstaffel (SS) діяли як воєнізовані організації нацистської партії. Використовуючи для цього завдання СС, Гітлер очистив більш соціально й економічно радикальні фракції партії в середині 1934 року під час «Ночі„Ночі довгих ножів»ножів“, зокрема й керівництво СА. Після смерті президента Гінденбурга 2 серпня 1934 року, політична влада була зосереджена в руках Гітлера, і він став главою держави Німеччини, а також очолив уряд, отримавши титул Führer und Reichskanzler, що означає «лідер„лідер і канцлер Німеччини»Німеччини“. З цієї миті Гітлер вже насправді став диктатором нацистської Німеччини –&nbsp;— також відомої як [[Третій Рейх]], під владою якої перебували євреї, політичні опоненти та інші «небажані»„небажані“ вкраплення, котрі згодом були упосліджені, ув'язнені або вбиті.

Найповнішого прикладного втілення, ідеї національного соціалізму набули у [[XX століття|ХХ-му столітті]] в [[Німеччина|Німеччині]] у часи [[Диктатура|диктатури]] [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини]] ([[1933]]–[[1945]]) на чолі з [[Адольф Гітлер|Адольфом Гітлером]]. Опозиційними до Гітлера були ліві нацисти&nbsp;— [[штрассеризм|штрассеристи]], ідеологами яких були [[Грегор Штрассер|Грегор]] та [[Отто Штрассер]]и. 1934 року, в Німеччині також з'явились терміни «„[[Арійська раса|арійська]] наука»наука“ і «неарійська„неарійська наука»наука“<ref>Инженер ІІ ранга Шапиро Л.&nbsp;С.&nbsp;Совершенно секретно: вода плюс атом кислорода / «Химия„Химия и жизнь»жизнь“ Научно-популярный журнал Академии наук СССР.&nbsp;— 1972, №&nbsp;1 (с.: 45)</ref>.

В [[Австрія|Австрії]] існує [[Австрійська партія свободи]] (АПС) &nbsp;— право-популістська і [[Націонал-консерватизм|націонал-консервативна]] <ref name="Nordsieck">{{cite web|last=Nordsieck|first=Wolfram|date=2017|title=Austria|url=http://www.parties-and-elections.eu/austria.html|website=Parties and Elections in Europe|accessdate=12 травня 2022|archive-date=29 вересня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180929003403/http://www.parties-and-elections.eu/austria.html}}</ref> [[політична партія]] [[Австрія|Австрії]] з відверто проросійськими та пропутінськими поглядами. Партія станом на початок 2023-го, була третьою за величиною політичною силою в Австрії після двох найбільших: лівої [[Соціал-демократична партія Австрії|Соціал-демократичної]] та помірковано консервативної [[Австрійська народна партія|Австрійської Народної Партії]]. Попередник партії АПС &nbsp;— так званий «Союз„Союз незалежних»незалежних“, був об'єднанням груп із різними поглядами. Поряд із багатьма колишніми націонал-соціалістами, котрі 1945 року на перших виборах виборах до [[Національрат]]у не мали виборчого права, у ній також були представлені колишні так звані «великонімці»„великонімці“, колишні ладбюндлери і молодша плеяда війни. 1957 року на основі «Союзу„Союзу незалежних»незалежних“, утворилась Австрійська партія свободи.

Після успіху [[Німеччина|німецьких]] [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|нацистів]] на виборах до рейхстагу 1930 року, у [[Копенгаген]]і того ж року 16 листопада, була заснована [[Націонал-соціалістична робітнича партія Данії]] (НСРПД\/DNSAP) &nbsp;— найбільша націонал-соціалістична партія країни, до та під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Найбільшого розквіту зазнала за часів [[Німецька окупація Данії (1940–1945)|німецької окупації Данії]].

[[Націонал-соціалістична робітнича партія Швеції]] була заснована в Швеції 1933 року. Засновником партії був колишній член Націонал-соціалістичної партії Свен Улоф Ліндхольм. Молодіжним крилом партії була група Ungdom Nordisk, яка діяла за зразком НСДАП. Партія ототожнювала себе зі [[Штрассеризм|штрассеризмомштрассеризм]]ом, ліворуч від нацизму. Вона поступово віддалилася від будь-яких зв’язківзв'язків з Німеччиною, поки остаточно не порвала з нацизмом. З 1938 року вона змінила назву на Шведська соціалістична єдність і прибрала партійну символіку (свастику), пов’язанупов'язану з нацистським рухом. Партія зникла під час Другої світової війни. Партія розпалася після 1945 року, а її колишні члени створили Den Svenske Folksocialisten<ref>{{Cite news|title=Heléne Lööw. &lt;italic&gt;Hakkorset och Wasakärven: En studie av nationalsocialismen i Sverige, 1924–1950&lt;/italic&gt; [Hakkorset and Wasakärven: A Study of National Socialism in Sweden, 1924–1950]. (Avhandling från Historiska Institutionen i Göteborg, number 2.) Summary in English. Göteborg: Historiska Institutionen. 1990. Pp. 527|url=http://dx.doi.org/10.1086/ahr/96.4.1218-a|work=The American Historical Review|date=1991-10|accessdate=2023-05-17|issn=1937-5239|doi=10.1086/ahr/96.4.1218-a}}</ref>.

Основною фашистською групою в [[Норвегія|Норвегії]] був «Насьйональ„Насьйональ Самлінг»Самлінг“ [[Відкун Квіслінг|Відкуна Квіслінга]]. Квіслінг починав свою кар'єру як активіст Християнсько-демократичної селянської партії, після розколу в партії створив нову партію, яка до 1935 була консервативно-релігійною. Після 1935 року, партія зблизилася з націонал-соціалізмом. 9 квітня 1940 &nbsp;р. партія здійснила державний переворот і за допомогою нацистів утворила колабораціоністську військову хунту. Сем Квіслінг 1943 року став прем'єр-міністром уряду-сателіта Норвегії. Після звільнення Норвегії ім'я Квіслінга стало синонімом слова «„<nowiki/>[[Колабораціонізм|колабораціоніст]]<nowiki/>»“<ref>{{Cite book

Нідерландський націонал-соціалістичний рух був заснований у Нідерландах, у вигляді групи за взірцем італійських та німецьких фашистів. Однак після 1936 року, партія вже не була антисемітською, і навіть кілька голландців єврейського походження належали до неї<ref name=":20">{{Cite book

У Фландрії ([[Бельгія]]) з 1933 року діяв [[Фламандський національний союз]] на чолі зі Стафом де Клергом. Партія оголосила про готовність відокремити Фландрію від Бельгії і приєднати цей регіон до батьківщини -&nbsp;— [[Нідерланди|Нідерландів]]. Christus Rex, заснований Леоном Дегрелем, діяв у Валлонії нарівні з FZN. Обидві групи висловлювали захоплення Гітлером і проповідували антисемітизм, а ультракатолицизм був очевидним стосовно [[Рексизм|рексистів]]. Під час війни ці партії пішли на співпрацю з нацистами. Активісти цих угруповань створили колабораціоністські військові частини –&nbsp;— 28-му добровольчу панцергренадерську дивізію СС (1-шу валлонську) Валонію та Фландрський легіон<ref>{{Cite bookname=":20"/>.

У 1920-х роках [[Прем'єр-міністр Угорщини|прем'єр-міністром Угорщини]] був [[Дюла Гембеш]], який використовував термін націонал-соціалізм і посідав рішучу пронімецьку позицію<ref>{{Cite news|title=Chronology|url=http://dx.doi.org/10.1017/cbo9781107050716.001|work=A Concise History of Hungary|date=2001-04-30|accessdate=2023-05-17|doi=10.1017/cbo9781107050716.001|pages=xii–xviii}}</ref>. В Угорщині в 1938—1945 роках діяла близька за ідеологією та діяльністю націонал-соціалізму, [[Партія «Стрілохрест»|партія «схрещених„схрещених стріл»стріл“]], яку очолював [[Ференц Салаші]]. Під час свого правління партійці проводили політику винищення єврейського населення<ref>{{Cite book

Хорватські [[усташі]] зазнали значного впливу нацизму<ref name=":21">{{Cite news|title=Balkan Strongmen: Dictators and Authoritarian Rulers of Southeast Europe. Ed. Bernd J. Fischer. Central European Studies. West Lafayette: Purdue University Press, 2007. ix, 494 pp. Notes. Bibliography. Index. Photographs. Tables. $39.95, paper.|url=http://dx.doi.org/10.1017/s0037677900024724|work=Slavic Review|date=2009|accessdate=2023-05-17|issn=0037-6779|doi=10.1017/s0037677900024724|pages=967–968|volume=68|issue=4|first=Gale|last=Stokes}}</ref>. Статус очільника групи, [[Анте Павелич|Анте Павелича]]а, Поглавник, засновувався на титулах [[дуче]] Беніто Муссоліні та фюрера Адольфа Гітлера<ref>{{Cite news|titlename=Balkan Strongmen: Dictators and Authoritarian Rulers of Southeast Europe. Ed. Bernd J. Fischer. Central European Studies. West Lafayette: Purdue University Press, 2007. ix, 494 pp. Notes. Bibliography. Index. Photographs. Tables. $39.95, paper.|url=http":21"//dx.doi.org/10.1017/s0037677900024724|work=Slavic Review|date=2009|accessdate=2023-05-17|issn=0037-6779|doi=10.1017/s0037677900024724|pages=967–968|volume=68|issue=4|first=Gale|last=Stokes}}</ref>. Усташі відповідальні за геноцид; під час свого тоталітарного правління вони здійснювали повсюдне знищення євреїв, циган, сербів і [[Хорватія|хорватів]], які сповідували православ'я або були звинувачені в комунізмі.

У [[Польща|Польщі]], вважається, націонал-соціалістичні групи не відігравали помітної ролі. Найважливішими з них, були Націонал-соціалістична робітнича партія (1933-19391933—1939) та Рух радикального зцілення Я. Коваль-Ліпінського, який визнається як нацистська група (1934-19381934—1938). Серед інших можна назвати: Націонал-соціалістичну партію (1933-19381933—1938), Польську націонал-соціалістичну партію (1934 &nbsp;— заборонена 1937-го) та Польську націонал-соціалістичну партію «Варта»„Варта“<ref>{{Cite book

Термін ''національний соціалізм'' вживався для позначення політичних течій не лише в Німеччині, а, наприклад, також в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]], де стосовно встановленого у 1920-ті роки політичного режиму, комуністичними політичними діячами вживався термін «режим„режим націонал-соціалізму»соціалізму“<ref>Троцкий Л.&nbsp;Д.&nbsp;Сталинская школа фальсификаций: Поправки и дополнения к литературе эпигонов.— Репринтное воспроизведение книги, опубликованной в Берлине в 1932 г. издательством «Гранит»„Гранит“.— М.: Наука, 1990.— 336 с. (Академия наук СССР. Научный совет «История„История Великой Октябрьской социалистической революции»революции“).— С. 8, 80, 180</ref>.

У [[Росія|РФ]] [[1990]] року було засновано організацію «„[[Російська національна єдність]]»“ (РНЄ), що стоїть на засадах фашизму (офіційно не зареєстрована, але брала участь у парламентських виборах Російської Федерації). РНЄ з 2014 року, проводила постійне вербування та відправлення найманців для участі у [[Війна на сході України|Війні на сході України]]<ref>[https://web.archive.org/web/20160307221525/http://soratnik.com/ Архів офіційного сайту РНЄ]{{ref-ru}}</ref>. Бойовиків, які подекуди мають татуювання у вигляді портрету Гітлера чи свастику, РНЄ набирає не лише в Російській Федерації (з членів багатьох праворадикальних організацій&nbsp;— –„Чорна «Чорна сотня»сотня“, НДІ Боброва-Шульца, тощо)<ref>{{Cite news|title=Зброя бойовикам йшла з Москви – російський фашист, який воював за «Новоросію»|url=https://www.radiosvoboda.org/a/27600287.html|work=Радіо Свобода|date=2016-03-09|accessdate=2023-05-17|language=uk|first=Дмитро|last=Волчек}}</ref>, але й в інших країнах, як-от Білорусь<ref>[http://www.belaruspartisan.org/politic/266678/ РНЄ вербує для білорусів «Православної„Православної армії Донбасу»Донбасу“] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161112204231/http://www.belaruspartisan.org/politic/266678/|date=12 листопада 2016}}{{ref-ru}}</ref>.

[[Рашизм]] &nbsp;— термін, який використовується низкою науковців, політиків і публіцистів для опису політичної ідеології та соціальної практики російської держави в кінці 20-го та на початку 21-го століть, особливо під час правління Володимира Путіна. Він також застосовується стосовно ідеології російського військового [[Експансіонізм|експансіонізмуекспансіонізм]]у і як ознака для опису їхньої недемократичної системи та національної зверхності, змішаної з ультранаціоналізмом і культом особистості. Термін «рашист»„рашист“ також широко використовується українськими офіційними особами та ЗМІ для більш загального ототожнення членів збройних сил Російської Федерації та прихильників російської військової [[Російсько-українська війна (з 2014)|агресії]] проти України.

[[Британський союз фашистів]] ([[Англійська мова|англ.]] ''British Union of Fascists'') &nbsp;— політичне об'єднання, яке виникло в [[Велика Британія|Великій Британії]] в часи [[Велика депресія|Великої депресії]] і стало найчисленнішою британською [[Фашизм|фашистською]] організацією в довоєнний період, чия діяльність мала помітний вплив на суспільно-політичне життя країни в 1930-ті роки. 1936 року, партія була перейменована в «„''Британський союз фашистів і націонал-соціалістів''»“, а 1937-го стала називатися просто «„''Британський союз''»“, проіснувавши під цією назвою до 1940 року, коли була заборонена.

У Південній Африці 1938 року, були засновані ополчення Afrikaner Ossewabrandwag і Stormjaers. Партія перебувала під впливом НСДАП, а під час Другої світової війни виступала проти співпраці [[Південно-Африканська Республіка|ПАР]] з Великою Британією. Після терактів, здійснених її членами, деякі її очільники були заарештовані, але партія так і не була офіційно заборонена. Після 1945 року, кілька колишніх членів руху стали частиною диктатури [[Апартеїд|апартеїдуапартеїд]]у. Група була поглинена Національною партією. Колишній бойовик партії «Бальтазар»„Бальтазар“ Йоганнес Форстер обіймав посаду прем’єрпрем'єр-міністра Південної Африки з 1966 по 1978 рік<ref>{{Cite book

Ідеології Українського Націонал-Соціалізму дотримувалася у [[2005]]—[[2009]] роках [[Українська націонал-трудова партія]] &nbsp;— молодіжна організація, котра офіційно [[Міністерство юстиції України|міністерством юстиції]] України, ніколи зареєстрованою не була. Лідером УНТП, був громадянин Російської Федерації, Євген Герасименко (Кріт).

Водночас, треба зауважити, що звинувачення влади [[Україна|України]] у нацизмі, та визначення України як нацистської держави (виступ у Верховній раді у вересні 2016 року, під час вшанування 75 роковини трагедії у [[Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр»|Бабиному Яру,]] президента Ізраїлю, зі звинуваченнями українського народу в жорстокості до євреїв, та у пособництві німецьким нацистам щодо [[Голокост в Україні|Голокосту]]<ref>{{Citation|title=Президент Ізраїлю Реувен Рівлін про Бабин Яр, «бійців ОУН» і «праведників»|url=https://www.radiosvoboda.org/a/28018841.html|accessdate=2023-08-25|language=uk|first=Радіо|last=Свобода}}</ref>; червоно-чорний прапор [[Революційний прапор ОУН|червоно-чорний прапор ОУН]]; емблема [[Бригада НГУ «Азов»#Символіка|полкуемблема Азовбригади „Азов“]]; згадування [[Бандера Степан Андрійович|Степана Бандери]] в позитивному сенсі, тощо), є одним з головних наративів насамперед [[Російська пропаганда|російської пропаганди]]<ref>{{ref-en}} [https://euvsdisinfo.eu/disinformation-cases/?text=nazi&date=25.08.2015%20-%2025.08.2021&disinfo_countries%5B%5D=77547&per_page= EU vs DISINFO]</ref>, а також з боку деяких інших країн<ref>{{Cite web|title=Степан Бандера: людина-міф, національний герой, колаборант? – DW – 01.07.2022|url=https://www.dw.com/uk/stepan-bandera-liudyna-mif-natsionalnyi-heroi-kolaborant-a-62327538/a-62327538|website=dw.com|accessdate=2023-03-20|language=uk}}</ref><ref>{{Citation|title=Президент Ізраїлю Реувен Рівлін про Бабин Яр, «бійців ОУН» і «праведників»|url=https://www.radiosvoboda.org/a/28018841.html|accessdate=2023-03-20|language=uk|first=Радіо|last=Свобода}}</ref>, попри те що 2015 року, [[Верховна Рада України|Верховна рада України]] (держави, котра чи не найбільше у світі постраждала від нацизму і [[сталінізм]]у), ухвалила [[Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів та заборону використання їх символіки»|закон про засудження націонал-соціалістичного режиму]]<ref>[https://www.pravda.com.ua/news/2015/04/9/7064246/ Парламент заборонив пропаганду комуністичного та нацистського режимів]</ref><ref>[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/{{ЗУ|дата=9 квітня 2015|№=317-19 Закон України. VIII|назва=Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки]}}</ref>, а провідні члени ОУН &nbsp;— С.Степан Бандера, [[Мельник Андрій Атанасович|Андрій Мельник]], [[Олег Ольжич]] (загинув під час чергових катувань у [[Концентраційний табір|концтаборі]]) утримувалися в нацистському [[Заксенгаузен|Заксенгаузені]]і, [[Теліга Олена Іванівна|Олена Теліга]] з чоловіком були розстріляні нацистами в [[Бабин Яр|Бабиному Яру]].

З 1933-го по 1939 рік, у [[Західна Білорусь|Західній Білорусі]], існувала [[Білоруська націонал-соціалістична партія]] (БНСП) &nbsp;— організація білоруських націонал-соціалістів котра діяла під керівництвом [[Акінчиц Фабіан Іванович|Фабіана Акінчица]]. Друкованим органом партії був часопис «Новий„Новий шлях»шлях“.

Попри численні подібності між італійським фашизмом і нацизмом, були й важливі відмінності. Для нацизму найвищою цінністю було расистське розуміння нації (Volk), а для італійських фашистів &nbsp;— ідеалістичне розуміння нації. За словами Роджера Ітволла, біологічний расизм і антисемітизм були основою ідеології НСДАП, італійський же фашизм спочатку був вільний від расизму та антисемітизму (існували навіть єврейські активісти, як-от Альдо Фінці), та лише з 1938 року під впливом союзу з Третім Рейхом почали сприймати расистські концепції<ref name=":24">{{Cite news|title=Zasłona i faszyzm|url=http://dx.doi.org/10.36854/widok/2019.25.2040|work=Widok. Teorie i Praktyki Kultury Wizualnej|date=2019|accessdate=2023-05-17|issn=2300-200X|doi=10.36854/widok/2019.25.2040|issue=25|first=Michał|last=Pospiszyl}}</ref>, хоча в антисемітському дусі та в менш агресивних тонах фашисти виступали з 1919 року. 1919 року Муссоліні наголосив, що єврейські банкіри Нью-Йорка та Лондона відповідальні за революцію в Росії, і що 80&nbsp;% радянських лідерів були євреями<ref name=":22">{{Cite news|title=The Ethos of Pluralization. By William E. Connolly. Minneapolis: University of Minnesota Press, 1995. 243p. $49.95 cloth, $19.95 paper.|url=http://dx.doi.org/10.2307/2952091|work=American Political Science Review|date=1997-09|accessdate=2023-05-17|issn=0003-0554|doi=10.2307/2952091|pages=716–717|volume=91|issue=3|first=Mark|last=Blasius}}</ref>. 1934 року в завершальній декларації Міжнародного фашистського конгресу, серед іншого, говорилося: що євреї проповідують окультизм, намагаються здійснити міжнародну революцію, борються проти християнської цивілізації та патріотичних ідей<ref>{{Cite web|title=INTERNATIONAL: Pax Romanizing - TIME|url=http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,754480,00.html|website=web.archive.org|date=2010-11-25|accessdate=2023-05-17|archive-date=2010-11-25|archive-url=https://web.archive.org/web/20101125075603/http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,754480,00.html}}</ref>.

Міф про «арійця»„арійця“ був присутній в італійському фашизмі з самого початку. Ще 1921 року, Муссоліні описав італійців як представників арійської та середземноморської раси<ref>{{Cite news|titlename=The Ethos of Pluralization. By William E. Connolly. Minneapolis: University of Minnesota Press, 1995. 243p. $49.95 cloth, $19.95 paper.|url=http":22"//dx.doi.org/10.2307/2952091|work=American Political Science Review|date=1997-09|accessdate=2023-05-17|issn=0003-0554|doi=10.2307/2952091|pages=716–717|volume=91|issue=3|first=Mark|last=Blasius}}</ref>. Муссоліні висловлював занепокоєння з приводу низької народжуваності білих в інших країнах.<ref name=":23">{{Cite book

}}</ref> Муссоліні вирішив, що цю тенденцію можна зупинити, використовуючи євгеніку та підтримуючи народжуваність білих.<ref name=":23"/> Однак у той час, італійські фашисти скептично ставилися до німецького расизму, вважаючи предків тодішніх німців гіршими за стародавніх римлян (які переважали в расовій політиці італійських фашистів), тими, чиї предки були неписьменними, коли У Римі були [[Гай Юлій Цезар|Цезар]], Вергілій і [[Октавіан Август|Август]]<nowiki/>». Ці думки були расистською відповіддю на нацистське євгенічне дослідження 1934 року, яке дійшло висновку, що «італійці є [[Негроїдна раса|напівнегроїдною]] расою» (що, на думку нацистів, повинно було зробити їх нижчими за німців).<ref>{{Cite news|title=Hitler's Ten Year War on the Jews|url=http://dx.doi.org/10.2307/3019003|work=International Affairs|date=1945-01|accessdate=2023-05-17|issn=1468-2346|doi=10.2307/3019003|pages=108–108|volume=21|issue=1|first=S. W. D.|last=Rowson}}</ref> Ось чому Муссоліні ще на початку 1930-х років казав: «більше немає чистих рас [...…]. Щасливе схрещування рас часто ставало причиною сили і краси народів. [...…] Національна гордість, зовсім не потребує расового божевілля»<ref>{{Cite news|title=Rozmowy z wybitnymi ekonomistami, Brian Snowdon, Howard R. Vane, Rozmowy z wybitnymi ekonomistami, tłum. Marek Andrzej Dąbrowski, Paweł Kawa, Polskie Towarzystwo Ekonomiczne, Warszawa 2003, ss. 480.|url=http://dx.doi.org/10.12775/dp.2005.017|work=Dialogi Polityczne|date=2005-12-19|accessdate=2023-05-17|issn=1730-8003|doi=10.12775/dp.2005.017|pages=189|issue=5-6|first=Adam|last=Balcerzak}}</ref>.

Спільною складовою їхньої ідеології, був анти-слов'янізм. Уже під час промови 20 вересня 1920 року, Муссоліні назвав слов'ян варварами, а стосовно спірних з Югославією територій підкреслив, що 50 000 варварів, які проживали в цих регіонах, повинні бути замінені 50 000 італійцями<ref>{{Cite news|title=Le Relazioni Diplomatiche Fra la Francia, Il Granducato di Toscana e il Ducato di Lucca. Second Series: 1830–1848. Volume I, 18 Agosto 1830–28 Dicembre 1843; Volume II, 9 Gennaio 1844–29 Febbraio 1848. Edited by &lt;italic&gt;Armando Saitta&lt;/italic&gt;. [Fonti per 1a storia d'Italia, Volumes XL and XLI. Documenti per la storia delle relazioni diplomatiche fra le grandi potenze europee e gli stati italiani, 1814–1860. Part 2, Documenti esteri.] (Rome: Istituto Storico Italiano per l'Età Moderna e Contemporanea. 1960. Pp. xiii, 320; 315. L.3,000; L.3,000.)|url=http://dx.doi.org/10.1086/ahr/66.2.455|work=The American Historical Review|date=1961-01|accessdate=2023-05-17|issn=1937-5239|doi=10.1086/ahr/66.2.455}}</ref><ref>{{Cite news|title=Italian Policy Towards the Slovenes from 1915 to 1994|url=http://dx.doi.org/10.7152/ssj.v15i1.4172|work=Slovene Studies Journal|date=1995-07-01|accessdate=2023-05-17|issn=0193-1075|doi=10.7152/ssj.v15i1.4172|volume=15|issue=1|first=Jože|last=Pirjevec}}</ref>. Після захоплення влади, фашисти майже повністю знищили всі культурні організації словенців і повсюдно проводили політику італізації (недаремно національні діячі Словенії заснували визвольну організацію ТИГР, яку знищили італійці 1941 року). У заявах фашистів звучали прямі заклики до винищення всіх представників словенської нації<ref>{{Cite news|title=General Roatta's war against the partisans in Yugoslavia: 1942|url=http://dx.doi.org/10.1080/1354571042000254746|work=Journal of Modern Italian Studies|date=2004-09|accessdate=2023-05-17|issn=1354-571X|doi=10.1080/1354571042000254746|pages=314–329|volume=9|issue=3|first=H James|last=Burgwyn}}</ref>. Близько 7,5&nbsp;% словенського населення було виселено з місцевості [[Любляна|Любляни]], а депортовані люди потрапили в італійські концтабори на островах: [[Раб (острів)|Раб]], Гонарс, Моніго, Реніччі д'Ангіарі, [[К'єзануова]] та інших. Насильство проти цивільних осіб словенського походження було улаштовано за зразком нацистів. Генерал Роатта видав особливі настанови, які вимагали від солдатів проводити чистку якомога рішучіше й без оманливого співчуття<ref>{{Cite news|title=Cultural Life of Ljubljana at the Beginning of the Italian Occupation Based on the Materials of the Slovenian Mass-Media (April – December 1941)|url=http://dx.doi.org/10.31857/s0869544x0019972-2|work=Slavianovedenie|date=2022|accessdate=2023-05-17|issn=0869-544X|doi=10.31857/s0869544x0019972-2|first=Nadezhda|last=Pilko}}</ref>. Один із солдатів [[Маріо Роатта|Роатта]] в листі додому 1 липня 1942 року писав: «Ми повинні вбити всіх від верху до низу, пожалівши невинних». Кожної ночі ми вбиваємо цілі родини (...…). Після війни, генерал був у списку найбільш розшукуваних італійських військових злочинців, його розшукував уряд [[Югославія|Югославії]] та інших країн, але він так і не був судимий через те, що з початком [[Холодна війна|холодної війни]] британський уряд бачив серед деяких військових злочинців, запоруку антикомуністичного шляху післявоєнної Італії<ref>{{Cite news|title=Britain and the ‘Hand-Over’ of Italian War Criminals to Yugoslavia, 1945–48|url=http://dx.doi.org/10.1177/0022009404046752|work=Journal of Contemporary History|date=2004-10|accessdate=2023-05-17|issn=0022-0094|doi=10.1177/0022009404046752|pages=503–529|volume=39|issue=4|first=Effie G.H.|last=Pedaliu}}</ref>.

}}</ref>. Хоча Беніто Муссоліні виявився першим, хто проголосив задум тоталітарної держави, він не розвинув його так, як це зробили нацисти<ref>{{Cite news|title=Korzenie i źródło. Hannah Arendt i Roger Scruton o genezie totalitaryzmu (w Conradowskim kontekście)|url=http://dx.doi.org/10.14746/pspsl.2020.37.7|work=Poznańskie Studia Polonistyczne. Seria Literacka|date=2020-09-15|accessdate=2023-05-17|issn=2450-4947|doi=10.14746/pspsl.2020.37.7|pages=105–118|issue=37|first=Wiesław|last=Ratajczak}}</ref>. З погляду соціально-економічної політики, італійські фашисти побудували корпоративну систему<ref>{{Cite news|titlename=Zasłona i faszyzm|url=http":24"//dx.doi.org/10.36854/widok/2019.25.2040|work=Widok. Teorie i Praktyki Kultury Wizualnej|date=2019|accessdate=2023-05-17|issn=2300-200X|doi=10.36854/widok/2019.25.2040|issue=25|first=Michał|last=Pospiszyl}}</ref>, тоді як нацисти надавали перевагу безпосередньому нагляду над економікою з боку державного апарату.

1938 року, італійські фашисти почали зухвалу расистську та антисемітську політику. Крайні погляди були проголошені в «Маніфесті раси» («Manifesto della razza»). Він проповідував суто біологічний задум раси як утворення, не пов’язаногопов'язаного з релігією чи філософією. Згідно з маніфестом, італійці відрізняються від інших народів не лише мовою, культурою, історією, а й зовнішністю та приналежністю до раси арійців із нордичними ознаками. Документ (який був значною мірою копією нацистських Нюрнберзьких законів<ref>{{Cite book

* ''Україна проголосувала активно &nbsp;— «проти», а не утрималася, як більшість європейських країн через те, що вона намагається себе позиціонувати як демократію. А справжня демократична держава не може голосувати за подібні міжнародні документи, через те що будь-який такий міжнародний документ, є насправді забороною на обговорення певних історичних обставин, отже запереченням демократії''.

Пан Коченов наголосив, що ''«''ця резолюція не має сили закону в жодній країні і не буде мати. Вона володіє лише силою морального переконання. Генеральна асамблея ООН ''—'' не парламент. Навіть якщо усі країни проголосують ''«»''за''»«'', все одно це буде лише виявом думки (делегацій) міжнародної спільноти''»''.<ref>{{Cite web|title=Резолюція ООН проти героїзації нацизму: чому Україна голосувала "проти"?|url=https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2016/11/161118_un_resolution_ukraine_sa|website=BBC News Україна|date=2016-11-18|accessdate=2023-02-16|language=uk}}</ref>

[[Категорія:Нацизм| ]]