|
[[Файл:Constitution Hall.jpg|міні|250пкс|''Constitution Hall'', [[Вашингтон]]]]
<big>'''Вашингто́нська конфере́нція''' — конференція з обмеження озброєнь та вирішення проблем Далекого Сходу та басейну Тихого океану, що склалась після [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Відбувалась з [[12 листопада]] [[1921]] р. по [[6 лютого]] [[1922]] р. у конгрес-холі ''Constitution Hall'', [[Вашингтон]].</big>
<big>У роботі конференції взяли участь [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії|Велика Британія]], [[Республіка Китай (1912–1949)|Республіка Китай]], [[Японська імперія]], [[Третя французька республіка|Французька республіка]], [[Королівство Італія (1861—1946)|Королівство Італія]], [[Нідерланди]], [[Бельгія]] та [[Перша Португальська Республіка|Португальська республіка]]. Також були присутні делегати від британських домініонів і делегат, що виступав від імені [[Британська Індія|Британської Індії]].</big>
<big>Вашингтонська конференція була скликана за ініціативою [[Сполучені Штати Америки|США]], які розраховували домогтися сприятливого для себе вирішення питання про морські озброєння та закріплення нового співвідношення сил в Республіці Китай та в басейні Тихого океану. Конференція також була спрямована проти національно-визвольного руху народів колоніальних і залежних країн. Радянський уряд, який не одержав запрошення на конференцію, заявив [[19 липня]] і [[2 листопада]] [[1921]] р. протести проти усунення РРФСР — однієї з головних тихоокеанських держав — від участі в роботі конференції, а [[8 грудня]] [[1921]] направив протест проти обговорення на ній питання про Китайсько-східну залізницю. У грудні [[1921]] до Вашингтона прибула делегація [[Далекосхідна республіка|Далекосхідної республіки]], але вона не була допущена на конференцію.</big>
== <big>Основні договори</big> ==
<big>На Вашингтонській конференції були вироблені і підписані наступні основні документи:</big>
* <big>'''Договір чотирьох держав''' (США, [[Британська імперія|Великої Британії]], [[Французька колоніальна імперія|Французької республіки]] та [[Японська імперія|Японської імперії]]) про спільний захист договірними державами їх територіальних «прав» у Тихому океані. Підписаний [[13 грудня]] [[1921]]. Договір мав на меті об'єднати сили союзників проти національно-визвольного руху народів басейну Тихого океану і Далекого Сходу. Договір передбачав також (під тиском американської дипломатії) ліквідацію Британо-японського союзу [[1902]] р., спрямованого в той період проти планів США на Далекому Сході та в басейні Тихого океану. Проти британо-японського союзу висловлювалися і деякі британські [[домініон]]и (в першу чергу [[Канада]]), що побоювались посилення Японської імперії за рахунок Республіки Китай та інших країн Далекого Сходу.</big>
* <big>'''[[Вашингтонська морська угода 1922 року|Договір п'яти держав]]''' (США, Великої Британії, Японської імперії, Французької республіки та [[Італійська колоніальна імперія|Королівства Італія]]) про обмеження морських озброєнь, що змінили співвідношення останніх на користь США. Підписаний [[6 лютого]] [[1922]] р. Підписуючи цей договір, [[Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії|Велика Британія]] підтверджувала свою вимушену згоду на відмову від безумовного переважання на морі. Договір встановлював певну пропорцію граничного тоннажу лінійного флоту його учасників: США — 5, Велика Британія — 5, Японська імперія — 3, Французька республіка — 1,75, Королівство Італія — 1,75. Загальний тоннаж [[лінкор]]ів, що підлягають заміні, не повинен був перевищувати: для США і Великої Британії з 525 тис. т, для Японської імперії 315 тис. т, для Королівства Італія та Французької республіки по 175 тис. т. Встановлювався також тоннаж [[авіаносець|авіаносців]]: 135 тис. т для США і Великої Британії, 81 тис. т для Японської імперії і по 60 тис. т для Королівства Італія та Французької республіки. Однак загальний тоннаж військово-морського флоту держав не обмежувався, і фактична перевага флоту Великої Британії, таким чином, зберігалася. [[Японська імперія]] домоглася зобов'язання американського та британського урядів не споруджувати нових баз на островах Тихого океану на схід від [[110-й меридіан східної довготи|110-го меридіана східної довготи]] (за винятком островів поблизу узбережжя США, Канади, Аляски, зони Панамського каналу, Австралії, Нової Зеландії та Гавайських островів). Таким чином Японія забезпечила собі серйозні стратегічні переваги в цьому районі.</big>
* <big>'''Договір дев'яти держав''' (США, Великої Британії, Французької республіки, Японської імперії, Королівства Італія, Бельгії, [[Нідерландська імперія|Нідерландів]], [[Португальська колоніальна імперія|Португальської республіки]] та [[Республіка Китай (1912—1949)|Республіки Китай]]). Підписаний [[6 лютого]] [[1922]] р. Договір надавав країнам, які його підписали, «рівні можливості» у Республіці Китай в області торговельної та підприємницької діяльності та зобов'язував не вдаватися до використання внутрішнього становища в Республіці Китай з метою отримання спеціальних прав і привілеїв, які можуть завдати шкоди правам та інтересам інших держав — учасників договору. Республіка Китай розглядалась учасниками договору як загальний об'єкт експлуатації. Цей договір був спрямований проти домагань Японської імперії на монопольне панування в Республіці Китай. Ще раніше, [[4 лютого]] [[1922]] р., Японська імперія змушена була підписати так звану Вашингтонську угоду — китайську-японську угоду про евакуацію японських військ з китайської провінції [[Шаньдун]], а також про повернення Республіці Китай залізниці [[Ціндао]] — [[Цзінань]] і території [[Цзяочжоу]]. Глава японської делегації дав зобов'язання, що японський уряд не буде вимагати від китайського уряду виконання п'ятої групи [[Двадцять одна вимога Японії|«двадцяти однієї вимоги» Японії]] про призначення японських радників при китайському уряді та ін. Однак вимога Республіки Китай про виведення японських військ з Південної [[Маньчжурія|Маньчжурії]] Японська імперія відхилила. Одночасно з Договором дев'яти держав 6 лютого 1922 було підписано Трактат про китайський митний тариф, де закріплювались митні нерівноправності Республіки Китай. Проте голова китайської делегації [[Ши Чжаоцзі]] виступив проти тарифної угоди, підкресливши, що Республіка Китай не відмовиться від прагнення відновити тарифну автономію.</big>
== <big>Підсумок</big> ==
<big>Вашингтонська конференція не внесла змін до існуючого на той час становища на Далекому Сході. Рішення, досягнуті на конференції, завершили переділ колоніальних володінь і сфер впливу, що відбувались після [[Перша світова війна|Першої світової війни]] імперіалістичних держав на Тихому океані та Далекому Сході. США ж домоглись ряду важливих поступок з боку Великої Британії та Японської імперії. Разом з тим рівновага була нестійкою. Вже в ході переговорів США заявили про недостатність японських поступок у Республіці Китай, у свою чергу Японська імперія відразу ж після конференції встала на шлях перегляду рішень конференції.</big>
== Див. також ==
|
