Вікіпедія

Аншлюс: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
ВП:НЕТРИБУНА. Або всі, або жодної
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Історія Австрії}}
'''А́ншлюс''' (від {{lang-de|Anschluss, Anschluß<ref>Відповідно до німецького правопису, чинного на час події.</ref>}}&nbsp;— приєднання, об'єднання, [[анексія]])&nbsp;— приєднання [[Австрія|Австрії]] до [[націонал-соціалізм|нацистської]] [[Третій Рейх|нацистської Німеччини]] [[11 березня|11]]—[[13 березня]] [[1938]] року.
 
== Передісторія ==
Рядок 7:
7 жовтня 1879 року була підписана угода щодо того, «коли б одна з обох імперій, всупереч сподіванням і щирому бажанню обох високих договірних сторін, зазнала нападу з боку Росії, обидві високі договірні сторони зобов'язані виступити на допомогу одна одній з усією сукупністю збройних сил своїх імперій і відповідно до цього не укладати миру інакше, як тільки спільно і за обопільною згодою».
 
Однією із вимог створеного 1891 року [[Пангерманський союз|Пангерманського союзу]] було об'єднання Австро-Угорщини ізз Німецькою імперією.
 
До об'єднання двох країн після [[Перша світова війна|Першої світової війни]] прагнули різні політичні сили по обох боках кордону, але держави-переможниці заборонили це в мирних трактатах, укладених з обома державами ([[Версальський договір 1919|Версальський]] і [[Сен-Жерменський мирний договір 1919|Сен-Жерменський]]).
[[Файл:Bundesarchiv Bild 137-049278, Anschluss Österreich.jpg|thumb|Німецькі й австрійські прикордонники демонтують шлагбаум на кордоні]]
4 жовтня 1922 року був прийнятий Женевський протокол, що забороняв аншлюс навіть у формі економічного союзу Австрії ізз Німеччиною.
 
1927 року в Німеччині вийшла друком збірка «Проблема аншлюсу», що містила карту під заголовком «Національні німецькі землі в минулому та в сучасності». На ній зображувалася німецька «серединна Європа», до якої входили Німеччина, Австрія, більша частина Чехословаччини, південна Польща, землі Познані, Данцигський коридор, італійський Тіроль, дві третини Швейцарії, уся територія Голландії, майже половина Бельгії, частина півдня Угорщини, заходу Румунії та Північної Італії. У підписі було зазначено: «Історія Німеччини являє собою боротьбу за вирішення питань, що нині неймовірно загострилися. Ці питання становлять проблему створення німецької держави у Центральній Європі та розрахунку німецького народу зі східними сусідами… Тільки твердість забезпечить внутрішню єдність Центральної Європи супроти тиску народів та держав Заходу та Сходу… Бо ж територія німецького заселення поширюється за межі кордонів Німеччини в усій області Центральної Європи.»
Рядок 20:
До ідеї аншлюсу повернувся [[Адольф Гітлер]], прийшовши до влади [[1933]] року.
 
У липні [[1934]] року австрійські та німецькі [[націонал-соціалізм|нацисти]] зробили невдалу спробу державного перевороту в Австрії, після чого в країні встановився авторитарний правий режим.
 
У лютому [[1938]]&nbsp; року Гітлер запросив австрійського [[канцлер]]а [[Курт Шушніг|Курта фон Шушніґа]] до Німеччини, де змусив його погодитися на допущення до влади австрійських нацистів. Невдовзі Шушніґ відрікся від цих домовленостей і анонсував [[плебісцит]] щодо аншлюсу, бо мав надію, що більшість австрійців не підтримає втрату незалежності. Проте [[11 березня]] Гітлер направив австрійському канцлеру ультиматум, де вимагав, щоб той передав усю повноту влади австрійським нацистам, інакше німецька армія розпочне вторгнення. Термін ультиматуму спливав опівдні, але був подовжений на дві години. Не чекаючи на відповідь, Гітлер уже віддав наказав ввести війська до Австрії о першій годині дня.<ref>{{cite web |url=http://hitlertriumphant.wordpress.com/early-diplomatic-triumphs/ |title=Hitler Triumphant: Early Diplomatic Triumphs |accessdate=15 травня 2014}}</ref> Фактично стався державний переворот, і Шушніґа змусили скасувати плебісцит. Розуміючи, що ані Франція, ані Велика Британія не налаштовані допомогти Австрії зберегти самостійність, канцлер пішов у відставку, наказавши австрійській армії не чинити опору можливому німецькому вторгненню.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 146-1985-083-10, Anschluss Österreich, Wien.jpg|thumb|left|Вступ німецьких військ до Відня]]
[[Президент]] Австрії [[Вільгельм Міклас]] (''Wilhelm Miklas'') відмовився призначити [[лідер]]алідера австрійських наці [[Артур Зейсс-Інкварт|Артура Зейсс-Інкварта]] (''Arthur Seyss-Inquart'') канцлером. У цій ситуації за наказом Гітлера [[12 березня]] німецькі війська ввійшли до Австрії — без опору з боку австрійців. Посаду канцлера зайняв [[Артур Зейсс-Інкварт]].
 
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-1987-0922-500, Wien, Heldenplatz, Rede Adolf Hitler.jpg|thumb|right|Гітлер оголошує аншлюс на Гельденпляц у Відні, 15 березня 1938 р.]]
Вже [[13 березня|наступного дня]] Гітлер оприлюднив підписаний ним закон, за яким Австрію було включено до [[Третій Рейх|Третього Рейху]] як «Східну марку» (''Ostmark'').
 
[[10 квітня]] під контролем нацистів відбувся [[референдум]], під час якого 99,73  % австрійців підтримали приєднання Австрії до Німеччини.
 
Незважаючи на брутальне порушення [[Версальський договір 1919|Версальського]] та [[Сен-Жерменський мирний договір 1919|Сен-Жерменського договорів]], Британія та Франція майже ніяк не відреагували на ліквідацію Австрійської Республіки. Загалом міжнародна реакція на подію коливалася від нейтральної до позитивної, і лише (часто замовчується) [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянський Союз]] (у [[Вербальна нота|ноті]] до західних держав) та [[Мексика]] (у посланні до [[Ліга Націй|Ліги Націй]]) висловили протест проти очевидного акту анексії.<ref>{{cite book
|title=Geschichte Österreichs : Kultur — Gesellschaft — Politik
|last = Vocelka
Рядок 42:
 
== Оцінки ==
 
== Наслідки та їх ліквідація ==
Визволення Австрії в [[1945]] р. призвело до відновлення її незалежності. Державний договір, підписаний у [[Відень|Відні]] [[15 травня]] [[1955]] р., заборонив приєднання Австрії до Німеччини.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Аншлюс