Польсько-литовська війна: відмінності між версіями

Під час наступу польської армії в союзі з частинами [[Петлюра Симон Васильович|Симона Петлюри]] в [[Україна|Україні]] впід ходічас [[Польсько-радянська війна 1920|радянсько-польської війни]] радянський уряд уклав Московський договір про визнання незалежної литовської держави (зі столицею у м. [[Вільнюс]]і і великими територіями на південному сході від міста, включаючи [[Гродно]], [[Ошмяни]], [[Ліда (місто)|Ліду]]) [[12 липня]] [[1920|1920 року]]. [[14 липня]] [[1920|1920 року]] [[Червона армія]] (3-й кавалерійський корпус Р. Гая) повторно зайняла м. [[Вільнюс|Вільно]], [[19 липня]] — м. Гродно, однак формально передані Литві території контролювалися радянськими воєначальниками. Лише після евакуації червоних частин ([[26 серпня]]) зу м. [[Вільнюс|ВільниВільно]] у місто [[28 серпня]] вступили литовські війська.

Проте вже [[Битва на Німані|22 вересня польські війська розпочали новий наступ]], що місцями супроводжувався сутичками між польськими та литовськими частинами. Після форсування [[Битва на Німані|річки Німан]] в районі міста [[Друскінінкай]] польські частини [[25 вересня]] [[Битва на Німані|зайняли містом. Гродно]]. Для запобігання подальших зіткнень під тиском військової контрольної комісії [[Ліга Націй|Ліги Націй]] в місті м.[[Сувалки]] [[7 жовтня]] [[1920|1920 року]] був підписаний [[Сувальська угода|договір]], що передбачав припинення бойових дій, обмін [[Військовополонений|полоненими]] і [[Демаркаційна лінія|демаркаційну лінію]], що розмежовує литовські та польські території. таким чиномОтже, що більша частина [[Віленський край|Віленського краю]] опинялася під контролем Литви.

Договір мав вступити в дію [[10 жовтня]] [[1920|1920 року]]., Алеале напередодні, [[9 жовтня]], польські війська 1-ї литовсько-білоруської дивізії генерала [[Люціан Желіговський|Люціана Желіговського]] зайняли м. [[Вільнюс|Вільно]]. [[12 жовтня]] Люціан Желіговський проголосив себе верховним правителем створеної ним же держави «<nowiki/>[[Серединна Литва]]<nowiki/>» (до проведення виборів в орган, повноважний вирішувати долю краю)<ref name="Veidas">{{Cite web|url=http://www.inosmi.ru/world/20070718/235603.html|title=Договор, принесший разочарование|last=Томас Чивас, Арас Лукшас|date=2003-07-18|website=Мир|publisher=Ресурс «ИноСМИ»|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HaO1qqjM?url=http://www.inosmi.ru/world/20070718/235603.html|archivedate=2013-06-23|accessdate=2013-06-15|quote=7 октября 1920 года в Сувалках уполномоченные делегации Литвы и Польши подписали соглашение о перемирии, которое должно было начаться 10 октября. В соглашении была оговорена демаркационная линия между двумя государствами, по которому Вильнюс отходил Литве. Но накануне вступления в силу соглашения польский генерал Люциан Желиговский, инсценировав бунт польских солдат и жителей Вильнюсского края, резким броском занял Вильнюс и создал здесь государство Срединной Литвы.|deadurl=no}}</ref>. Бойові дії на вимогу [[Ліга Націй|Ліги Націй]] були припинені після битв під Гедройцами ([[19 листопада]]) і [[Ширвінтос|Ширвінтами]] ([[21 листопада]]). Після цього Ліга Націй намагалася врегулювати конфлікт шляхом створення федерації (План Гіманса), але безрезультатно.

ПоЗа резолюціїрезолюцією [[Віленський сейм|Віленського сейму]], утвореного виборами [[8 січня]] [[1922|1922 року]], прийнятому [[20 лютого]] [[1922|1922 року]], і Акту возз'єднання Віленського краю, прийнятого Установчим сеймом у [[Варшава|Варшаві]] [[22 березня]] [[1922|1922 року]], [[Віленський край]] в односторонньому порядку увійшов до складу [[Польща|Польщі]].

Литва визнала анексію Віленського краю Польщею тільки в [[1937|1937 роціроку]]. [[10 жовтня]] [[1939|1939 року]], після ліквідації Польської держави, [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] повернув Вільно (частина Віленського краю) незалежній Литві. У жовтні 1940 року до складу Литви була передана частина Віленського краю та частина території [[Білоруська Радянська Соціалістична Республіка|БРСР]].