Гренландське море: відмінності між версіями

Гідрологія Гренландського моря в основномупереважно визначається [[Східногренландська течія|Східногренландською поверхневою течією]], що прямує з північного сходу на південний захід, що є продовженням [[Трансарктична течія|Трансарктичної течії]], яка перетинає Льодовитий океан. Потужність досягає по глибині 600 метрів, де вона обмежена з долу Гренландським континентальним шельфом. На поверхні, вона посилюється частими північно-східними вітрами що досягають швидкості 25 см/с. На схід від течії, існує зворотна течія. Улітку Східногренландська течія прямує значно далі на схід, ніж взимку<ref name="ake127">Hendrik Mattheus van Aken: ''The oceanic thermohaline circulation: an introduction'', Springer, 2007, ISBN 0387366377, S. 127</ref>. На північ від Ян-Маєн ​​відбувається циклональний обіг води, у центрі якого, своєю чергою, проходить конвекція поверхневої і глибинної води.

На поверхні моря температура підвищується в основномупереважно із заходу на схід і в дещо меншій мірі — з півночі на південь.

Акваторія моря поділяється на 2 морських [[екорегіон]]и арктичної морської зоогеографічної провінції: західногренландський шельф, східне і північне узбережжя Ісландії<ref name="Spalding2007"/>. У [[Фауністичне районування|зоогеографічномуЗоогеографічно]] відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200&nbsp;м відноситьсяналежить до [[арктична циркумполярна біогеографічна область|арктичної циркумполярної області]] арктичної зони<ref name="ЖЖ1"/>.

У Гренландському морі добре розвинуті [[планктон]] та [[бентос]], завдяки чому воно забезпечує харчуванням різноманітну морську [[фауна|фауну]]. [[Ссавці]] в цьому морі представлені кількома видами [[Китоподібні|китів]] (в першу чергунасамперед — [[Кит ґренландський|гренландський кит]]), [[Дельфінові|дельфінів]] ([[білуха]]), [[Лисун гренландський|гренландським лисуном]].