Фольксґемайншафт: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 75:
Такі організації та установи, як Гітлерюгенд, Союз німецьких дівчат, Організація зимової допомоги, а також [[Імперська служба праці]], і перш за все НСДАП були зображені як приклади та конкретні прояви фольксґеймантшафту.<ref name=":0" />
Гітлер заявляв, що не знає нічого про буржуа чи пролетарів, лише про німців. Фольксґеймантшафт зображувалася як подолання відмінностей між партіями та соціальними класами. Спільність, яку вона створювала між класами, була однією з найбільших привабливих ідей нацизму.
Після провалу [[Пивний путч|Пивного путчу]] Гітлер на суді опустив свій звичайний передпутчовий антисемітизм і зосередив свій захист на беззавітній відданості благу народу та необхідності сміливих дій для його порятунку. Версальська угода зрадила Німеччину, яку вони намагалися врятувати. Після цього його промови були зосереджені на безмежній відданості народу, хоча й не повністю позбавлені антисемітизму. Навіть опинившись при владі, його безпосередні промови говорили про служіння Німеччині У той час як пожежа в Рейхстазі була використана для виправдання антикомуністичного та антисемітського насильства, сам Гітлер говорив про нове життя, честь і єдність у Німеччині. Так само [[Ніч довгих ножів]] була виправдана як небезпека для народу, настільки велика, що лише рішучі дії могли врятувати його. Геббельс описав Гітлера після цієї події як такого, що страждає від «трагічної самотності», і як «[[Зіґфрід (опера)|Зіґфріда]]», що вимушений був проливати кров, аби врятувати Німеччину.
Відданість цьому народові є поширеним явищем у нацистській пропаганді. Наприклад, в описі бійки [[СА]] її лідер зображений як неотесаний, а тому простий, сильний і чесний чоловік з народу. Оратори Штурмових загонів використовувалися, зокрема, через привабливість їхньої народної манери. Одним з елементів життя [[Горст Вессель|Горста Весселя]], який був вигаданий у фільмі «[[Ганс Вестмар]]», було свідоме провокування насильницьких конфліктів з комуністами; Вестмар проповідує класове примирення, і його смерть об'єднує студентів і робітників. Ці ідеї також пропагувалися серед членів Штурмових загонів, чиє насильницьке, бунтівне та конфліктне минуле мало бути перетворене на громадську організацію, щоб бути корисною в Німеччині, де нацисти мали владу.
Ця єдність була тим, що виправдовувало нацистську пропаганду; її принизливий відтінок виник виключно з егоїстичного використання, а благородна мета нацистів — єдність німецького народу — робила її почесною для них.
Це також виправдовувало однопартійну державу як єдине, що потрібно в суспільстві з єдиною волею, де Гітлер реалізовував волю народу більш безпосередньо, ніж в умовах демократії. Нападки на Велику Британію як на плутократію також підкреслювали, що німець, маючи можливість брати участь у житті свого народу, є вільнішим за британця.
У своєму памфлеті «Держава, народ і рух» [[Карл Шмітт]] вихваляв вигнання євреїв з політичного життя, жодного разу не використовуючи термін «єврей» і лише зрідка вживаючи «неарієць», вихваляючи однорідність народу та фольксґеймантшафт, що виникли внаслідок цього; простого [[Гляйхшальтунг|ґляйхшальтунгу]] було недостатньо, але нацистські принципи повинні були продовжувати робити німецький народ «чистим». Навіть «колективно несвідомій» концепції [[Карл Густав Юнг|Карла Юнґа]] надавали перевагу перед [[Зигмунд Фрейд|фрейдистськими]] концепціями через її комунітарний елемент.
Фольксґеймантшафт також зображувалася у фільмах про тил під час Другої світової війни, коли війна об'єднувала всі верстви суспільства, як у двох найпопулярніших фільмах нацистської епохи — «{{Iw|Велика любов|3=en|4=The Great Love (1942 film)}}» та «{{Iw|Замовити концерт|3=en|4=Wunschkonzert}}». Радіопередача «Концерт на замовлення», на основі якої знято останній фільм, здобула велику популярність, транслюючи музику, яку нібито замовляли чоловіки у [[Вермахт|збройних силах]]. Спроби залучити жінок з «вищих класів» до роботи на фабриках подавалися як руйнування класових бар'єрів, що сприяло створенню справжньої народної спільноти. Відмова підтримувати війну вважалася антисоціальним вчинком; завдяки цій пропаганді виробництво зброї досягло піку в 1944 році.
== Див. також ==
Рядок 85 ⟶ 99:
== Джерела ==
* {{Cite book
|last=Fritzsche
|first=Peter
|url=https://books.google.fr/books?id=nIUFQGN2y4EC
|title=Life and Death in the Third Reich
|date=2008
|publisher=[[Harvard University Press]]
|location=Cambridge
|language=en
|isbn=978-0-674-02793-0
|ref=harv
}}
* {{cite book |last1=Grunberger |first1=Richard |title=The 12-year Reich: A Social History of Nazi Germany, 1933-1945 |date=1971 |publisher=Holt, Rinehart and Winston |isbn=978-0-03-076435-6 |url=https://books.google.co.uk/books?id=mpMiAQAAIAAJ |language=en |ref=harv}}
* {{cite book
| |||