Вільям Шерман: відмінності між версіями

'''Вільям Текумсе Шерман''' ({{lang-en|William Tecumseh Sherman}}; [[8 лютого]] [[1820]], Ланкастер, [[Огайо]]  — [[14 лютого]] [[1891]], [[Нью-Йорк]])  — американський [[генерал]], вихованець [[Військова академія США|Вест-Пойнтської військової школи]], який у 1840—1841 роках брав участь у війні проти [[семіноли|семінолів]] у [[Флорида|Флориді]]. Служив у Війні 1847 року в [[Каліфорнія|Каліфорнії]]. У [[1853]] році залишив військову службу і відкрив банк в [[Сан-Франциско]]; в [[1860]] зайняв місце директора військової школи в [[Луїзіана|Луїзіані]].

Коли Шерманові довірено командування західною армією після призначення Гранта головнокомандувачем союзної армії, він рушив до міцноукріпленоїміцно укріпленої фортеці в [[Атланта|Атланті]] (штат [[Джорджія]]), відтіснив генерала Джонстона, розбив Гуда і взяв Атланту (1 вересня 1864). 16 листопада зробив знаменитий похід до Атлантичного океану, для з'єднання сухопутної армії зііз союзним флотом. 10 грудня рушив у напрямі океану, завоював [[Саванна|Саванну]] (19 грудня), зруйнував форт Мак-Алістер (21 грудня), пройшов [[Південна Кароліна|Південну]] і [[Північна Кароліна|Північну Кароліну]], взяв Колумбію (17 лютого 1865 р.) і Чарльстон (21 лютого); опісля рушив до ПітсбургуПітсбурга для з'єднання з Грантом, воював у битвах при [[Піттсбург|Піттсбурзі]] й [[Ричмонд (Вірджинія)|Ричмонді]]  — і 27 квітня 1865 змусив Джонстона здатися з усією його армією.

У [[1867]] році вів війну на заході з індіанськими племенами; наступного року його призначено [[Головнокомандувач армії США|головнокомандувачем союзної армії]] на місце [[Улісс Грант|Гранта]]  — і займав цей пост до [[1883]] року. Написав мемуари, які вийшли в [[1875]] році в [[Нью-Йорк]]у. Помер від [[Пневмонія|пневмонії]].

На його честь було названо [[M4 Sherman|танк]] часів [[Друга світова війна|Другої Світової війни]], а також найбільше ву світі дерево за об'ємом деревини  — [[Секвоядендрон|секвою]] у національному парку Кінгз-Каньйон.