Макаренко Микола Омелянович: відмінності між версіями
[очікує на перевірку] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Barow (обговорення | внесок) →Життєпис: оформлення |
Немає опису редагування |
||
Рядок 31:
Народився в селі [[Москалівка (Роменський район)|Москалівка]] (нині село [[Роменський район|Роменського району]] [[Сумська область|Сумської області]]). Після [[Лохвицька гімназія|Лохвицької гімназії]] навчався в [[Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца|Петербурзькій школі технічного малювання барона О. Л. Штиглиця]], з [[1902]]–[[1905]] — в Петербурзькому археологічному інституті.
В
Дослідницьку діяльність розпочав в [[Ермітаж]]і як асистент, помічник завідуючого античним відділом. Співпрацював з Імператорською [[Археологічна комісія у Петербурзі|Археологічною комісією]], друкувався в [[часопис]]і «{{lang-ru|Старые годы}}», викладав на Вищих жіночих архітектурних курсах, вивчав мистецьку спадщину [[Ломоносов Михайло Васильович|Михайла Ломоносова]] та [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]].
У
В 1910 році разом з [[Реріх Микола Костянтинович|Миколою Реріхом]] та Борисом Реріхом працював на розкопках Новгороду. За матеріалами численних експедицій та досліджень Миколи Макаренка був опублікований нарис «Білозерський край», що мав стати частиною ширшої колективної праці з історії мистецтва.
В 1913 році здійснив експедицію у [[Сольвичегодськ]]. Був командирований Товариством заохочення художників до Німеччини у 1914 році. ▼
▲В 1913 році здійснив експедицію у [[Сольвичегодськ]]. Був командирований Товариством заохочення художників до Німеччини у 1914 році.
В 1917 році перебував у [[Османська імперія|Туреччині]], де займався описом та охороною пам'яток [[Трабзон|Трапезунду]] та місцевостей довкола. Цей район був окупований російськими військами під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]]
=== В Україні ===
[[Файл:МД Макаренко.JPG|міні|150пкс|Меморіальна дошка Макаренку М. О. на стіні Михайлівського Золотоверхого собору в Києві. Скульптор Юрій Багаліка]]
У [[1918]] році отримав громадянство [[УНР]] та оселився в [[Київ|Києві]]. У складі Софійської комісії та Археологічного комітету досліджував [[Київський Софійський собор|Софійський собор]], пам'ятки [[Київська Русь|Київської держави]], [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]], [[Михайлівський Золотоверхий собор|Михайлівського Золотоверхого собору]]. Брав участь у археологічних розкопках [[Ольвія|Ольвії]], [[Спасо-Преображенський собор (Чернігів)|Спаського собору]] в [[Чернігів|Чернігові]], [[Зеленогайський археологічний комплекс|Крейдищанського комплексу]] поблизу [[Суми|Сум]]. Також досліджував пам'ятки [[Трипільська культура|трипільської культури]], вів розкопки [[Скіфи|скіфських]] курганів.
Упродовж [[1920]]–[[1925]] років — директор [[Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків|музею Мистецтв ВУАН]], що відкрився на основі унікальної збірки Ханенків. Макаренко багато зробив для її збереження і [[дослідження]]. Наприклад, домігся повернення музейних експонатів, вивезених у 1915 році до [[Москва|Москви]] та [[Санкт-Петербург
Також працював в [[Український науковий інститут книгознавства|Українському інституті книгознавства]], що існував у Києві в
▲Упродовж [[1920]]–[[1925]] років — директор [[Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків|музею Мистецтв ВУАН]], що відкрився на основі унікальної збірки Ханенків. Макаренко багато зробив для її збереження і [[дослідження]]. Наприклад, домігся повернення музейних експонатів, вивезених у 1915 році до [[Москва|Москви]] та [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурга]] — в Румянцевський музей, Третьяковську галерею, музей Івана Морозова та Історичний музей. Вчений впорядкував велику колекцію, оформив її розділи та підрозділи, створив музейну бібліотеку<ref>[https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3662891-mikola-makarenko-ne-ziti-lagidno-iz-angolami-ta-cortami.html Олександр Рудяченко. Микола Макаренко. Не жити лагідно із янголами та чортами]</ref>.
Професор Київського університету, дійсний член Всеукраїнського археологічного комітету (1924—1929).<ref name=":0" />
▲Також працював в [[Український науковий інститут книгознавства|Українському інституті книгознавства]], що існував у Києві в 1922-1936 роках. Основними темами його роботи в інституті була не вивчена до того часу історія української преси та книговидання, книжкове мистецтво.
В 1924 році Макаренко описав у статті ''Запорізькі клейноди в Ермітажі'' зібрання із 14 козацьких прапорів XVIII століття в якій вказав, що реліквії мали переважно жовті та блакитні кольори<ref>Макаренко М. [http://lostart.org.ua/ua/research/478.html Запорізькі клейноди в Ермітажі. Хорогви]// Україна. К., 1924
Згодом, автора наукової розвідки притягли до суду під приводом боргу за «службову квартиру» при музеї. Цією «квартирою» була маленька кімнатка при музеї на вулиці Терещенківській, 13, де вчений мешкав разом із дружиною і єдиним сином Орестом. Причиною боргу була відсутність зарплати, яку він не отримав через політику [[Радянська окупація України|російських більшовиків]] «заощаджувати» на платні науковцям. Через це вченого звільнили з посади директора Музею мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків та відправили з Києва у [[Ромни]].
Звільнення та вигнання директора музею співпало з початком нової політики російських більшовиків щодо українських музеїв та артефактів. Вона полягала в розподілі авторських колекцій за профілями музеїв. Утворювались окремі історичні, художні, етнографічні музеї з власними зібраннями. Самобутні колекції, які вміщували експонати різного напрямку
У
У
Під час перенесення столиці УСРР з Харкова [[Харків|Харкова]] до [[Київ|Києва]] у місті планувались грандіозні архітектурні зміни. Комуністичний [[Радянська окупація України|окупаційний режим]] планував знести [[Софійський собор (Київ)|Софійський собор]], [[Михайлівський монастир]], [[Трьохсвятительська церква (Київ)|Трьохсвятительську церкву]]. На місці знищених пам'яток мав бути утворений «урядовий центр».
Макаренко неодноразово протестував проти руйнування архітектурних пам'яток Києва та відверто відстоював свою позицію. Звертався з протестом до тогочасного керманича УСРР [[Постишев Павло Петрович|Постишева]], а коли отримав відмову, надіслав телеграму [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіну]] з аргументами проти знесення [[Софійського собору]]. Коли це не спрацювало, то привернув увагу до проблеми французьких комуністів
Далекий родич вченого Д. Є.
Реабілітований Постановами Верховного суду [[Татарська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Татарської АРСР]] від 07.07.1960 та [[Томська область|Томського обласного]] [[суд]]у від 28.01.1965, [[Президія Верховної Ради СРСР|Президією Верховної Ради СРСР]] від 16.01.1989.
Інститут археології НАН України звертався до органів безпеки про повернення документації М. Макаренка, але майже нічого з його наукової спадщини повернути не вдалося<ref>А.
== Родина ==
Був двічі одруженим. Від першого шлюбу мав єдиного сина
Друга дружина
В квітні 1966 року 83-річна Анастасія Макаренко домоглась від Томського управління КГБ перегляду справи свого чоловіка. Невдовзі після отримання довідки про його реабілітацію вона померла. В отриманні інформації про точне місце поховання чоловіка М. О.
== Увічнення пам'яті ==
В грудні 1993 року [[Міністерство культури України]] спільно з часописом [[Пам'ятки України: історія та культура|«Пам'ятки України»]] заснувало спеціальну щорічну премію імені Миколи Макаренка за найкращі наукові праці в галузі українського [[Пам'яткознавство|пам'яткознавства]]<ref>Положення про премію імені Миколи Макаренка Міністерства культури України та журналу «Пам'ятки України» // Пам'ятки України: історія та культура. — 1994. — №
1997 року на мурі біля Економічної брами Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві відбулося урочисте відкриття і освячення бронзового погруддя видатного археолога й мистецтвознавця М.
2006 року громадською організацією «<nowiki/>[[Сумське земляцтво в Києві|Сумське земляцтво в місті Києві]]<nowiki/>» засновано щорічну обласну мистецьку премію імені Миколи Макаренка. Серед її лауреатів: [[Синько Ростислав Олександрович|Ростислав Синько]], Надія Юрченко, [[Чередниченко Олександр Миколайович|Олександр Чередниченко]], Ігор Василевський, Олена Іваненко<ref>Мистецька премія імені Миколи Макаренка // Земляки
В січні 2012 року на батьківщині Миколи Макаренка в с. Москалівка Роменського району, напередодні знаменної дати — 135-річчя від дня народження вченого, було відкрито пам'ятну дошку<ref>Лаврик М. Прометей із Москалівки / М. Лаврик // Вісті Роменщини. — 2012. — 18 січ.</ref>.
Рядок 91 ⟶ 94:
Науковий доробок вченого:
* {{ref-ru}}[https://chtyvo.org.ua/authors/Makarenko_Mykola/Otchet_ob_arkheolohycheskykh_yzsledovaniiakh_v_Poltavskoi_huberniy_v_1906_h/ Отчетъ объ археологическихъ изследованіяхъ въ Полтавской губерніи въ 1906 г.]
* [http://elib.nplu.org/object.html?id=352 Макаренко, Николай. Памятники украинского искусства XVIII века / Николай Макаренко.
* {{ref-ru}}Ломоносов и мозаичное дело в России ([[1911]]);
* З артистичної спадщини Шевченка ([[1914]]);
Рядок 104 ⟶ 107:
* Скульптура і різьбярство Київської Русі передмонгольських часів ([[1930]]);
* Маріюпільський могильник ([[1933]]).
* [http://elib.nplu.org/object.html?id=9679 Макаренко М. Малюнки П.
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=6928 Українська книга XVI, XVII, XVIII
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=400 Макаренко, Микола. Орнаментація української книжки
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=1044 Макаренко М. Маріюпільський могильник / Микола Макаренко ; Всеукр. акад. наук.
Бібліографія друкованих праць М. О. Макаренка складає щонайменше 164 позиції. (Їх перелік див. у біографічному дослідженні Дмитра Єлисейовича Макаренка «Шлях до храму»)
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=5853 Макаренко Н. Городища и курганы Полтавской губернии
== Примітки ==
Рядок 117 ⟶ 120:
* ''Р. В. Маньковська''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Makarenko_M_O Макаренко Микола Омелянович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160917003550/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Makarenko_M_O |date=17 вересня 2016 }} // {{ЕІУ|6|439}}
* ''Цвейбель Д. С.'' Микола Омелянович Макаренко (До 40-річчя відкриття Маріупольського могильника) // [[УІЖ]]. — 1970. — № 8.
* ''[[Звагельський Віктор Борисович|Звагельський В.]]'' Невтомний у праці (М.
* ''Макаренко Д. Є.'' Микола Омелянович Макаренко. — {{К.}}, 1992.
* ''Макаренко Д. Є.'' Невтомний просвітитель // Україна. Наука і культура. Вип. 28. — {{К.}}, 1994. — С. 232—236.
* ''Німенко Н. А.'' Велет українознавства (До 125-річчя від дня народження Миколи Омеляновича Макаренка) // Сумська старовина. — 2002. — № Х.
* ''Макаренко Д. Є.'' Шлях до Храму. — {{К.}}: Хрещатик, 2006. — 128 с.
* ''Принь О. В.'' Археологічні дослідження М. О. Макаренка на території заводу «Азовсталь» у 1931 році: невідомий рукопис спогадів історика П. В. Клименка // Праці Центру пам'яткознавства. — К., 2015. — Вип. 28. — С.
* ''Принь О. В.'' Археологічна експедиція професора М. О. Макаренка 1931 року на теренах будівництва заводу «Азовсталь»: персональний склад, фінансування, знахідки // Праці Центру пам'яткознавства. — К., 2016. — Вип. 30. — С. 93—98.
|