[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
BunykBot (обговорення | внесок)
м автоматична заміна {{Не перекладено}} вікі-посиланнями на перекладені статті
Немає опису редагування
Рядок 70:
Першим радянським післявоєнним дальнім носієм ядерної зброї став [[Ту-4]], поршневий чотиримоторний літак — копія американського [[Boeing B-29 Superfortress|B-29 Superfortress]]. Але вже у другій половині 1940-х років стало зрозуміло, що майбутнє далекої бомбардувальної авіації за літаками з [[Турбореактивний двигун|турбореактивними]] і [[Турбогвинтовий двигун|турбогвинтовими]] двигунами. Це підтвердили результати [[Корейська війна|Корейської війни]], що показали складність прориву потужної [[Протиповітряна оборона|ППО]] тихохідними, хоч і добре озброєними, B-29. Крім того, [[Військово-морський флот СРСР|радянському військово-морському флоту]] потрібен був літак для стримування переважаючих надводних сил західних флотів.
 
Технічне завдання на створення літака з робочою дальністю близько 3000 км, білязвуковою [[Крейсерська швидкість|крейсерською швидкістю]] і бомбовим навантаженням 3-7 тонн було готове у [[1948]] році, але розробку стримувала відсутність відповідного [[Турбореактивний двигун|турбореактивного двигуна]]. [[Туполєв (конструкторське бюро)|Конструкторське бюро Туполєва]] в цей час розробляло низку експериментальних моделей, які і стали прототипами Ту-16. Серед них модель «82» — перший [[Бомбардувальник|фронтовий бомбардувальник]] зі [[Стрілоподібність|стрілоподібним]] [[Крило літака|крилом]] і двома реактивними двигунами. Літак «82» не пішов у серію через те, що на озброєння був прийнятий [[Іл-28]] конкуруючого [[Авіаційний комплекс ім. Іллюшина|конструкторського бюро Іллюшина]]. Однак ці напрацювання були використані при проектуванніпроєктуванні фронтового бомбардувальника [[Ту-22]]. Безпосереднім попередником Ту-16 став проектпроєкт «86», розробка якого була розпочата наприкінці 1948 і завершена до літа 1949 року. ПроектПроєкт передбачав дальність польоту з 2 тоннами бомб до 4000 км, максимальну швидкість на висоті 6000 м — 980 км/год, [[Практична стеля|практичну стелю]] 13400 м.
 
[[29 серпня]] [[1949]] року СРСР провів випробування [[Ядерна зброя|ядерної бомби]] [[РДС-1]] і почав підготовку до серійного виробництва бомби РДС-3. Нові дальні бомбардувальники мали доставити бомбу, вага якої перевищувала 5 тонн, до цілі. Крім того, ядерний боєприпас вимагав наявності [[термостат]]ованого [[Бомбовий відсік|бомбового відсіку]] та заходів захисту від впливу [[Уражальні чинники ядерного вибуху|уражаючих факторів ядерної зброї]] на екіпаж і літак. Потрібен був бомбардувальник, який доставляє ядерну бомбу на дальність, доступну Ту-4, але здатний літати вдвічі швидше за нього. Дослідження конструкторського бюро Туполєва за проектомпроєктом «86» довели, що побудова швидкісного дальнього реактивного носія ядерної зброї може бути досягнута збільшенням маси і розміру, зі збільшенням [[Тяга (літак)|тяги]] двигунів у півтора — двічі. Так було започатковано проектпроєкт «88» з розміщенням більш потужних двигунів в корені крила, а не під ним, який деякий час розроблявся ініціативно. Частина рішень проектупроєкту «86», склад і розташування екіпажу, оборонного озброєння, перенесли в проектпроєкт «88», який зрештою став Ту-16. [[Ескізний проект|Ескізний проєкт]] літака затверджений 5 липня [[1951]] року.
 
Головний конструктор Ту-16 — {{не перекладено|Марков Дмитро Сергійович||ru|Марков, Дмитрий Сергеевич (авиаконструктор)}}. Конструкція літака включала ряд рис, що надали Ту-16 дуже характерний зовнішній вигляд&nbsp;— «втоплені» у фюзеляж {{iw|Мотогондола|гондоли||Nacelle}} двигунів, велика [[стрілоподібність]] [[Оперення (авіація)|хвостового оперення]], жорстка конструкція [[Крило літака|крила]] великого подовження. Одним з успіхів конструкторів стало крило Ту-16. Два [[лонжерон]]и, верхня і нижні панелі крила утворювали жорсткий {{не перекладено|Кесон (авіація)|кесон|ru|Кессон (авиация)}}. На американських бомбардувальниках [[Boeing B-47 Stratojet|B-47]] і [[Boeing B-52 Stratofortress|B-52]] з крилами великого подовження, створених у той же час, задля погашення&nbsp;бовтанки значним вигином крила, воно робилося&nbsp;дуже гнучким. Конструкція американців вийшла легшою, але жорсткість крила Ту-16 поліпшила {{не перекладено|Втомна міцність|втомну міцність|ru|Усталостная прочность}}. На крилах B-47 і B-52 виникали [[Руйнування (механіка)|тріщини]], через що їх конструкцію неодноразово посилювали<ref>{{cite web|url=http://airwar.ru/enc/bomber/tu16.html|title=Ту-16|date=30-12-2010|publisher=Авиационная энциклопедия «Уголок неба»|archiveurl=https://www.webcitation.org/65E48CgIM?url=http://airwar.ru/enc/bomber/tu16.html|archivedate=05-02-2012|accessdate=3 листопада 2018|author=|work=|lang=|deadurl=no}} {{ref-ru}}</ref>. До того ж середні носії ядерних бомб в США стали готувати до застосування з [[Висота польоту|малих висот]] і [[Бомбардування|бомбометанню]] [[Бомбометання з кабрування|з кабрування]] і перевороту для забезпечення безпеки носія, що сильно скоротило термін служби B-47, який стояв на озброєнні лише до кінця 1960-х років.
Рядок 292:
 
=== СРСР ===
'''ПроектПроєкт «88»''' — прототип Ту-16. На початку 1952 року було виготовлено два літаки цього типу. '''ПроектПроєкт «97»''' — модифікація Ту-16 під два двигуни ВД-5 і збільшену [[стрілоподібність крила]] до 45º. '''ПроектПроєкт «103»''' — концепт надзвукового бомбардувальника, проектпроєкт модифікації Ту-16 під чотири двигуни ВД-7 або АМ-13.
 
Цивільною модифікацією Ту-16 вважається перший [[СРСР|радянський]] [[Турбореактивний двигун|турбореактивний]] [[пасажирський літак]] '''[[Ту-104]]'''. Він відрізнявся від прототипу [[фюзеляж]]ем збільшеного діаметру. Перший політ здійснив [[17 червня]] [[1955]] року. У 1956—1960 роках виготовлено 201 літак Ту-104.