Інженер-капітан II рангу: відмінності між версіями

'''Інженер-капітан ІІII рангу''' ({{lang-la|ingenium}} — здібність, винахідливість; і від пізнєпізнього лат. ''capitaneus'' — [[воєначальник]]) — [[військове звання]] старшого начальницького інженерного складу інженерно-корабельного складу в [[Військово-морський флот СРСР|Військово-морських сил]] та [[Прикордонні війська КДБ СРСР|Прикордонних військ]] з [[1940]] до [[1971]] рр..

Еквівалентом звання серед командного складу було: у сухопутних силах звання [[підполковник]] та [[Капітан 2 рангу|капітан ІІII рангу]] в ВМС. Серед військово-технічного складу РСЧА відповідним званням з 1942/43 років стало [[інженер-підполковник]].

Інженер-капітан ІІII рангу був вище за рангом ніж [[інженер-капітан ІІІIII рангу]] і нижче за рангом від [[Інженер-капітан I рангу|інженер-капітан І рангу]].

Указами [[Президія Верховної Ради СРСР|Президії Верховної Ради СРСР]] від [[7 травня]] [[1940]] року «Про встановлення військових звань вищого командного складу Червоної Армії» ({{lang-ru|«Об установлении воинских званий высшего командного состава Красной Армии»}}) та «Про встановлення військових звань вищого командного складу Військово-Морського Флоту» ({{lang-ru|«Об установлении воинских званий высшего командного состава Военно-Морского Флота»}}) вводилися генеральські та адміральські звання для вищого командного складу. Крім того, цими указами встановлювалися нові звання для інженерів корабельної служби, які дорівнювалися до звань командного складу (в сухопутних силах технічно-інженерний склад залишив свої звання до 1942/43 років). Еквівалентом звання «[[воєнінженер 1 рангу]]» серед корабельного інженерного складу стає звання «інженер-капітан ІІII рангу».

У 1942/43 роках відбувається уніфікація військових звань різних складів та служб [[Червона армія|РСЧА]] та [[Військово-морський флот СРСР|РСЧФ]]. З [[1942]] року особливі звання інженерно-технічного складу поступово скасовуються в різних службах, поки у [[1943]] році не були повністю скасовані. Офіцерам інженерно-технічного складу надавалися звання уніфіковані з іншим командним складом, але з додаванням попереднього позначеннямпозначення «інженер-».

Еквівалентом звання інженер-капітан ІІII рангу в сухопутних силах та в некорабельному складі ВМС стає звання [[інженер-підполковник]].

Згідно з Уставом внутрішньої служби від [[1960]] року, відбулося розмежування військових звань офіцерів з вищою та середньою освітою. Офіцери з вищою військово-технічною (технічною) освітою встановлювалися нові звання ([[молодший інженер-лейтенант]], [[Інженер-лейтенант (військове звання)|інженер-лейтенант]], [[старший інженер-лейтенант]]). Також підтверджувалися раніше існуючі ([[Інженер-капітан (військове звання)|інженер-капітан]], [[Інженер-майор (військове звання)|інженер-майор]] та інші). Для офіцерів які мали середню військово-технічну (технічну) освіту залишалися попередні звання ([[молодший технік-лейтенант]], [[Технік-лейтенант (військове звання)|технік-лейтенант]], [[старший технік-лейтенант]], капітан технічної служби ій далі до полковника технічної служби <ref>Ганичев 1989:90—144.</ref>).

Згідно указуз указом Президії Верховної Ради СРСР від [[18 листопада]] [[1971]] року відбувається уніфікація військових звань. Серед іншого, змінам піддалися звання старших та молодших офіцерів інженерно-корабельного складу. Звання які починалися зі слова «інженер-», замінювалися на нові аналогічні корабельному складу, з додаванням «-інженер» наприкінці звання. Внаслідок цього інженери-капітани ІІII рангу стають капітанами-інженерами ІІII рангу<ref>Ганичев 1989:94—144.</ref>.

Інженер-капітан ІІII рангу мав знаки розрізнення як у капітана ІІII рангу, у вигляді чотирьох середніх стрічок на рукаві. З [[1942]] року, до цих знаків розрізнення додаються погони. Для даного звання, на погонах притаманних для старших офіцерів (з двома [[просвіт]]ами) розміщувалося по дві середні п’ятипроменеві зірочки. Самі погони несли на собі технічну емблему.

* ''Мурашев Г.&nbsp;А.'' Титули, чини, нагороди. 3-є видання.&nbsp;— СПб.: ТОВ «Видавництво «Полігон», 2003. — 347[5]с. іл. 16 стор. Кол. іл. (Історична бібліотека) — ISBN 5-89173-148-7 {{ref-ru}}