Підсічно-вогнева система землеробства: відмінності між версіями

[[Файл:DirkvdM santa fe scorched.jpg|thumb|300px| Приклад сучасного застосування підсічної системи землеробства в [[Панама | Панамі]]]]

[[Файл:Slashing-and-burning.jpg|thumb|Підсічно-випалювальна практика в [[Фінляндія | Фінляндії]], 1893.]]

'''Подсічно-вогневе землеробство''' — одна з примітивних стародавніх систем [[Землеробство | землеробства]] в лісовій зоні, заснована на випалюванні лісу і посадці на цьому місці культурних рослин. При тривалому терміні [[перелог]]у характеризується досить високою врожайністю одиниці оброблюваної території та досить високою продуктивністю праці, але через те, що більша частина території виявляється при цьому в кожний даний момент під перелогом, загальна продуктивність праці для цього типу землеробства вкрай низька.

У лісі рубали дерева або підсікали їх, підрізали кору, щоб вони висохли. Через рік ліс спалювали і сіяли прямо в попіл, який є досить хорошим добривом. Для лісової смуги Східної Європи був характерний наступний екогосподарський цикл: від 1-3 до 5-7 років на розчищеній ділянці проводилися посіви, потім використовували його як сінокіс чи пасовище (не обов'язкова фаза, до 10-12 років), а після припинення господарської діяльності через 40-60 років відновлювався ліс. Спалювання висушених на корені дерев без зрубування (а тільки здирання кори до [[Камбій|камбію]]) збільшувало описаний цикл на 10-15 років<ref>{{cite web|title=Формирование и развитие восточноевропейских широколиственных лесов в голоцене|author=Смирнова О.В., Турубанова С.А. | url=http://paleobase.narod.ru/samara.html|publisher=Палеоариалы|archiveurl=http://www.webcitation.org/665BxmaUr|archivedate=2012-03-11}}</ref>. Поле після випалювання давало добрий урожай перший рік без обробки землі; потім потрібне розпушування ділянки ручними знаряддями. У зоні [[Вторинні ліси | вторинних лісів]] випалювали чагарник і навіть [[болото]], [[дерен]]. Така форма землеробства вимагає міняти час від часу місце поселення.

Підсічно-вогневе землеробство було поширене в зоні широколистяних лісів як [[Європа | Європи]], так і [[Азія | Азії]] з епохи [[неоліт]]а; в гірських і північних [[тайга | тайгових]] лісах [[помірний пояс | помірного поясу]] воно зберігалося у деяких [[Слов'яни | слов'янських]] і [[Германські народи | германських]] народів до середини [[XIX століття]]. У Південній Європі воно пережило себе вже на початку XIX століття, однак у таких районах, як [[Ардени | Арденські гори]] або на острові [[Корсика]], проіснувало до середини XIX століття. Зберігалося воно до середини XIX століття і в широкій зоні лісів [[Північна Америка | Північної Америки]] у європейських переселенців.

Різновиди підсічно-вогневого землеробства з тропічними культурами і тепер широко поширені в [[Центральна Африка | Центральній Африці]] (система «[[чітамене]]» у народів [[банту]]), [[Південно-Східна Азія | Південно-Східної Азії]] («[[ладанг]]» — у [[бірманці]]в, [[в'єтнамці]]в та ін.), [[Океанія | Океанії]] (у [[Папуаси | папуасів]] [[Нова Гвінея | Нової Гвінеї]] та ін.), в індіанців [[Південна Америка | Південної]] і [[Центральна Америка | Центральної Америки]] («[[мільпа]]») тощо

Наприклад, в Африці чоловіки обрубують з дерев ножами гілки, а жінки укладають їх (разом із сухою травою і чагарником) товстим шаром на полі. Після спалювання перед початком [[сезон дощів | дощів]] роблять посадки, оточивши ділянку масивною огорожею. Переважають змішані посіви [[Зернові культури | зернових]] ([[просо]]), [[Зернобобові культури | бобових]] і [[коренеплод]]ів. Просо на другий рік змінює [[арахіс]], на третій рік переважають бобові. У гірських тропічних лісах папуаси Нової Гвінеї ліс вирубували і очищали ділянки кам'яними сокирами і дерев'яними ручними веслоподібними знаряддями. Посіви захищаються огорожами від [[Дикий кабан | диких свиней]]. Посіви культурних рослин, як правило, змішані.

== ЛітератураПосилання ==

== Див. такожЛітература ==