Вікіпедія

Росіяни на Закарпатті: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Росіяни в Закарпатті''' - — російське населення Закарпатської області України.
[[Файл:Zakarpatska2001russian.PNG|міні|праворуч|320пкс|Російська як рідна мова у містах і сільрадах Закарпатської області за переписом 2001 р.]]
Закарпатті відрізняється етнічним розмаїттям. Найбільш численними етнічними групами Закарпаття є українці, угорці, менша чисельність у румунів, росіян, циган, словаків, німців та представників інших національностей. Згідно перепису 2001 року в Закарпатській області проживала 31 000 росіян, які становили 2,5% населення області. Російські закарпатці представляють одну з найменших російських громад на Україні.
Рядок 7:
Першим відомим зараз емігрантом з Росії вважається К. Матезонского, який прибув в Ужгород у 1836 році. Імовірно він емігрував з Росії як учасник декабристського повстання. В Ужгороді він заснував хор і був близький до будителя русинів А.Духновича.
Значною була російська емігрантська громада після громадянської війни. Напередодні Другої світової війни в Закарпатті було близько 2 тисяч російських. Серед них було багато освічених людей, які залишили після себе в жителів краю добру пам'ять.
П.  П.  Милославський пропагував російську народну пісню і православні співи, був музикознавцем, вже після входження Закарпаття до складу УРСР очолив відомий Закарпатський народний хор. Хор і в наш час виконує зібрані і аранжовані ним твори. В Ужгороді діє Фонд ім. Милославського.
 
Л.  С.  Панкратова-Ільяшенко, актриса театру Мейєрхольда, вела театральну студію, а в післявоєнному Закарпатті організовувала театри.
Російські емігранти працювали в русинської організації «"Русское культурно-просвітницьке товариство ім. Олександра Духновича »". Серед них була театральний режисер О.Куфтіна-Полуектова. Вона також вела дитячу театральну студію.
Помітним діячем російської еміграції в Закарпатті був о. Всеволод Коломацький. Під час Першої світової війни він воював у Карпатах, а пізніше став священиком на Мукачівщині. У 1926 році він в якості архітектора-будівельника брав участь у спорудженні Покровської церкви в селі Руському. Пізніше біля неї виріс Рокошанскій чоловічий монастир, шанований віруючими. Російські емігранти доручили о. В.Коломацкому побудувати православний храм-пам'ятник на згадку російським воїнам, загиблим в першу світову війну; це єдиний подібний храм на колишній території СРСР.  В. Коломацкій був архітектором і будівельником цього храму в Ужгороді. У 1930 році Покровська церква на набережній річки Уж була закінчена. Храм вибудований в північноруських шатрового стилі і нагадує православний собор в Коломні. Церква включена в список пам'ятників. У 1994 році Закарпатське товариство «Російський будинок» на її стінах встановило меморіальну таблицю.
 
Архімандрит Василій (Пронін) переїхав в Закарпатті в 1939, і вже в післявоєнні роки став настоятелем Мукачівського жіночого монастиря; він займався також і археологією.
Російський иженера-будівельник Панкратов брав участь у спорудженні адміністративної будівлі в Ужгороді (нині Білий дім), а інженери Баренблат і Лосієвський будували канал Невицьке - — Ужгород, ужгородську електростанцію, міст у В. Бичкові та інші споруди в Закарпатті.
 
== Період УРСР (1944-19911944–1991) ==
 
Після приєднання Закарпаття до УРСР чисельність росіян значно зросла, що було викликано необхідністю розвитку промисловості та інших галузей народного господарства, а також медицини, освіти, науки.
Влітку 1947 в Мукачево переїхав Білгород-Дністровський російський драматичний театр. Поповнившись акторами з інших театрів України, колектив 23 серпня 1947 відкрив свій перший театральний сезон.
Філологічний факультет Ужгородського університету був відкритий 18 жовтня 1945 Кафедру російської літератури очолив фахівець в області класичної літератури Микола Сергійович Воскресенський, який згадують як про високоерудований та інтелігентному вченій. Великий внесок у літературознавство внесли Н.  П.  Козлов, ЕЛ.Толстов, доценти В.  І.  Аріповскій, А.  І.  Дуденкова, Г.І Пономарьов, С.  Н.  Шошура, І.  М.  Сенько, Н.  П.  Бедзір , Л.  П.  Бородіна, Л.  В.  Лимонова. Фольклористикою займалися П.  В.  Лінтур і Плісецький. Т.  М.  Чумак вивчала творчість закарпатських письменників.
Кафедру російської мови спочатку очолив професор І.  Г.  Чередниченко. У наступні роки кафедрою керували доценти Антошин, Г.  А.  Шелюто, М.  А.  Чернишенко, М.  В.  Симулик, С.  С.  Панько, Л.  М.  Устюгова, професор В.  В.  Волков, а нині її очолює доцент Т.  І.  Суран.
У 1946 році в області перебувало 12176 росіян. У 1959 році їх було вже 29 599 осіб (3,2% від усього населення), в 1970 - 35 189 осіб (3,3%), 1979 - 41,7 тисяч осіб (3,6%).▼
 
▲У 1946 році в області перебувалопроживало 1217612 176 росіян. У 1959 році їх було вже 29 599 осіб (3,2% від усього населення), ву 1970 - — 35 189 осіб (3,3%), у 1979 - — 41,7 тисяч713 осіб (3,6%), у 1989 — 49 458 осіб (4,0%), у 2001 — 30 993 осіб (2,5%).
Дані перепису 1989 дають найбільш повне уявлення про соціальних характеристиках російського населення Закарпаття. Згідно з цими даними росіян було 49 458 чоловік, вони становили лише 4% населення Закарпатської області, але 53% зайнятих російських були працівниками розумової праці. Росіяни становили 11% викладачів і наукових кадрів, 12 - 13% керівників, 16% працівників сфери мистецтва, 20% інженерно-технічних працівників, 58% офіцерів. Це пояснювалося дуже високим освітнім рівнем (24,6% дорослих росіян мали вищу освіту, в порівнянні з 6,8% в українців, 3,7% в угорців, 8,8% у словаків, 1,7% у румунів) і урбанізованості російських (87,2% росіян проживали в містах). У той же час російські Закарпаття характеризувалися найнижчою народжуваністю і найвищим рівнем розлучень серед усіх етнічних груп області.▼
Російська мова в Закарпатті в 1989 назвали рідною 47 378 росіян, 15 132 українців, 1307 євреїв, 1176 білорусів, 991 угорець, 388 словаків, 212 німця, 119 циган. В цілому по області 64,1% населення вказало, що вільно володіє російською мовою. Російська мова виконував роль мови міжнаціонального спілкування [2]. Однак реальна поширеність російської мови була набагато більшою. Ужгород у 1980-х роках був майже повністю повністю російськомовним містом. Російська мова і нині є найбільш поширеним в обласному центрі, незважаючи на активну політику заміни його українською мовою.▼
 
▲ДаніЗа даними перепису 1989 даютьр. найбільшна повне уявлення про соціальних характеристиках російського населеннятериторії Закарпаття. Згідно з цими даними росіян буломешкало 49 458 чоловікросіян, вонищо становили лишестановило 4% населення Закарпатської області, але. 53% зайнятих російськихросіян були працівниками розумовоїінтелектуальної працісфери. РосіяниВони становили 11% викладачів і наукових кадрів, 12 - — 13% керівників, 16% працівників сфери мистецтва, 20% інженерно-технічних працівників, 58% офіцерів. ЦеВони пояснювалося дужевідзначалися високим освітнім рівнем (24,6% дорослих росіян мали вищу освіту, в порівнянніпорівняно з 6,8% в українців, 3,7% в угорців, 8,8% у словаків, 1,7% у румунів) і урбанізованості російськихурбанізованістю (87,2% росіян проживали ву містах). У той же час російськіросіяни Закарпаття характеризувалися найнижчою народжуваністю і найвищим рівнем розлучень серед усіх етнічних груп області.
Падіння промислового виробництва, скорочення зайнятості, поглиблення побутових проблем, звуження можливостей для самореалізації в умовах українізації викликали погіршення становища російського населення області і призвели до найбільшої серед усіх етнічних груп Закарпаття еміграції, яка в 1990-ті роки досягала 1500-1800 осіб на рік. Соціологічні дослідження 1995 року показують у росіян найбільш низький рівень етнічного самопочуття серед усіх національних груп Закарпаття.▼
Біля витоків створення закарпатського товариства російської культури «Російський Будинок» стояла група інтелігентів з Ужгорода. Першим керівником товариства було обрано В.Пахмурний, з 1995 року суспільство очолила кандидат історичних наук С.Мітряева. Товариство займається, в основному, культурологічної, просвітницькою і благодійною діяльністю. У 1996 році були проведені «Дні російської культури», ряд творчих і музичних вечорів, наукова конференція. У 1998 був проведений симпозіум «Українсько-російські відносини в контексті європейської співпраці». Широко відзначалося 200-річчя з дня народження Олександра Пушкіна. У дворі Мукачівської школи № 1 (в минулому - російської гімназії) за сприяння львівського Російського культурного центру було встановлено пам'ятник великому поету.▼
Усього в 2002 році в Закарпатті діяли 3 російські школи - в Ужгороді, Мукачеві та Хусті, російською мовою навчалися 2933 учнів (1.5% всіх учнів області)▼
 
▲РосійськаРосійську мовамову вна Закарпатті ву 1989 назвали рідною 47 378 росіян, 15 132 українців, 13071 307 євреїв, 11761 176 білорусів, 991 угорець, 388 словаків, 212 німця, 119 циган. В цілому по області 64,1% населення вказало, що вільно володіє російською мовою. Російська мова виконуваввиконувала роль мови міжнаціонального спілкування [2]. Однак реальна поширеність російської мови була набагато більшою. Ужгород у 1980-х роках був майже повністю повністю російськомовним містом. Російська мова і нині є найбільш поширеним в обласному центрі, незважаючи на активну політику заміни його українською мовою.
Пізніше була створена Російська громада Закарпаття, яку очолив В. Некрасов.▼
 
У 1990-1998 виходила газета «Єдність», єдина в області, яка «послідовно відстоювала конституційні права росіян ... від нападок так званої націонал-патріотичної преси»▼
▲Падіння промислового виробництва, скорочення зайнятості, поглиблення побутових проблем, звуження можливостей для самореалізації в умовах українізації викликали погіршення становища російського населення області і призвели до найбільшої серед усіх етнічних груп Закарпаття еміграції, яка в 1990-ті роки досягала 1500-18001500–1800 осіб на рік. Соціологічні дослідження 1995 року показують у росіян найбільш низький рівень етнічного самопочуття серед усіх національних груп Закарпаття.
В той же час Закарпаття відрізняється значною толерантністю, а російські фахівці як і раніше користуються повагою. У 2002-2006 мером Ужгорода був Віктор Володимирович Погорєлов, а секретарем міської Ради - Юрій Володимирович Беляков.▼
 
У 2005 році російським меценатом А. В. Гегальчім була заснована щорічна Незалежна літературна «Руська премія» для авторів віртуальної Підкарпатської Русі, що пишуть русинською та російською мовами. Лауреати 2005 - Іван Петровцій та Володимир Бедзір, 2006 - Фелікс Кривин і Василь Матола, 2007 - Іван Ситар та Іван Поп, 2008 - Тамара Керча та Міла Маришева (Бородіна), 2009 - Людмила Кудрявська та Роман піщальніков, 2010 - Юрій Маслов і Михайло Чухран, 2011 - Ігор Керча.▼
▲Біля витоків створення закарпатського товариства російської культури «Російський Будинок» стояла група інтелігентів з Ужгорода. Першим керівником товариства було обрано В.Пахмурний, з 1995 року суспільство очолила кандидат історичних наук С.Мітряева. Товариство займається, в основному, культурологічної, просвітницькою і благодійною діяльністю. У 1996 році були проведені «Дні російської культури», ряд творчих і музичних вечорів, наукова конференція. У 1998 був проведений симпозіум «Українсько-російські відносини в контексті європейської співпраці». Широко відзначалося 200-річчя з дня народження Олександра Пушкіна. У дворі Мукачівської школи №  1 (в минулому - — російської гімназії) за сприяння львівського Російського культурного центру було встановлено пам'ятник великому поету.
 
▲Усього в 2002 році в Закарпатті діяли 3 російські школи - — в Ужгороді, Мукачеві та Хусті, російською мовою навчалися 2933 учнів (1.5% всіх учнів області)
 
▲Пізніше булаБула створена Російська громада Закарпаття, яку очолив В. Некрасов.
▲У 1990-19981990–1998 виходила газета «Єдність», єдина в області, яка «послідовно відстоювала конституційні права росіян ...… від нападок так званої націонал-патріотичної преси»
▲В той же час Закарпаття відрізняється значною толерантністю, а російські фахівці як і раніше користуються повагою. У 2002-20062002–2006 мером Ужгорода був Віктор Володимирович Погорєлов, а секретарем міської Ради - — Юрій Володимирович Беляков.
▲У 2005 році російським меценатом А.  В.  Гегальчім була заснована щорічна Незалежна літературна «Руська премія» для авторів віртуальної Підкарпатської Русі, що пишуть русинською та російською мовами. Лауреати 2005 - — Іван Петровцій та Володимир Бедзір, 2006 - — Фелікс Кривин і Василь Матола, 2007 - — Іван Ситар та Іван Поп, 2008 - — Тамара Керча та Міла Маришева (Бородіна), 2009 - — Людмила Кудрявська та Роман піщальніков, 2010 - — Юрій Маслов і Михайло Чухран, 2011 - — Ігор Керча.
 
== Література ==
* Мигович І. І., Макара М.  П.  Закарпатський соціум: етнологічний аспект. Ужгород: Патені, 2000.  — 160 с ISBN 966-7725-22-7
* Русь пуд Карпатами. Русини в Росії і росіяни на Підкарпатській Русі. А.  В.  Гегальчій. "«Російське слово"», 2-2007, Прага
* Дослідник дерев'яних храмів Підкарпатської Русі - — В.  В.  Саханеев. По сторінках невиданої книги. Валерій розгул. «Російська премія», Прага, 2008.
* Сподвижник архімандрита Кабалюка - — Олексій Геровський. Валерій розгул. "«Російська премія"», Прага, 2008.
* У колі сьомому. Російська премія. Підкарпатська Русь. А. В. Гегальчій. "«Російська премія"», 2011, Прага.
 
[[Категорія:Закарпатська область]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Росіяни_на_Закарпатті