Битва за Хюе: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 46:
Через Хюе проходило шосе №1, через яке велося постачання американських і південнов'єтнамських військ, що діяли в районі демілітаризованої зони. Також у Хюе вивантажували припаси, які потім водними шляхами доставлялися у місто [[Дананг]].<ref name="The Battle for Hue, 1968"/> Через ці два фактори місто мало стратегічно важливе значення для союзників.<ref name="The 1968 Tet Offensive Battles of Quang Tri City and Hue"/>
Хюе розділявся рікою Хіонг (Ароматна ріка) на дві частини: Старе місто і Нове.<ref name="The Battle for Hue, 1968"/> 2/3 населення Хюе проживало у Старому місті обнесеного кам'яною стіною. Це була справжня фортеця, побудована на початку ХІХ століття за участі французів. У ній до 1883 року знаходилася резиденція аннамських імператорів.<ref name="The Battle for Hue, 1968"/> Фортеця займала площу 6 км² і була захищена стінами висотою 8 та шириною 12 метрів. Довжина кожної стіни складала майже 2,5 км, три стіни були прямими, тоді як четверта, що йшла вздовж річки, мала дещо заокруглену форму. Перед трьома із чотирьох стін знаходився широкій рів заповнений водою. Фортеця мала велику кількість лабіринтів та вогневих точок. Під час Другої світової війни японці побудували на
У середині фортеці знаходилися житлові будинки, вілли, парки, магазини, будинки різного призначення і злітно-посадкова смуга. У південній частині був побудований імператорський палац у формі квадрата з довжиною сторони 700 м. Палац захищали стіни висотою шість метрів.<ref>Edward F. Murphy, Semper Fi Vietnam: From Da Nang to the DMZ, Marine Corps Campaigns, 1965-1975 (Novato, CA: Presidio Press, 1997), р. 189.</ref>
| |||