Багратіон Петро Іванович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 47:
У своїх наказах і повідомленнях імператорові [[Павло I Романов|Павлові I]] у далекий від Швейцарії й Італії [[Санкт-Петербург]] [[Суворов Олександр Васильович|Суворов]] постійно відзначав заслуги Багратіона.
Визнання прийшло до Багратіона після [[Битва під Аустерліцом|битви під Аустерліцом]] [[2 грудня]] [[1805]] року, яку [[Наполеон І Бонапарт|Наполеон]] вважав «сонцем» у своїй військовій біографії. Армія французького імператора нараховувала 75 тисяч осіб, його супротивники (російсько-австрійська армія) мали 85 тисяч чоловік і 278 гармат. Союзною армією формально командував генерал Кутузов, але в ході бою в його рішення постійно втручалися російський імператор [[Олександр I Романов|Олександр I]] і [[Австрія|австрійський]] [[імператор]] Священної Римської імперії Франц II. Багратіон командував військами правого крила союзної армії, що тривалий час стійко відбивали всі атаки французів. Коли переможна чаша ваг стала схилятись
Під час Російсько-пруссько-французької війни 1806–1807 років генерал Багратіон знову командував ар'єргардом союзної армії, яка відзначилась у великих боях на території Східної Прусії — при [[Битва при Прейсіш-Ейлау|Прейсіш-Ейлау]] й при Фрідланді. У першому з них, що відбувся 7–[[8 лютого]] [[1807]] року, генерал Багратіон командував [[ар'єргард]]ом російської армії, прикриваючи її відхід до Прейсіш-Ейлау. В нагороду за успішне виконання поставленого завдання генерал-лейтенант Багратіон одержав почесну золоту Георгіївську зброю — шпагу, прикрашену діамантами, з надписом «[[Битва при Прейсіш-Ейлау|За бій при Прейсіш-Ейлау]]». На той час він уже мав за Шенграбен полководницьку нагороду — орден Святого Георгія 2-й ступеня.
| |||