Сибірські татари: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок)
Рядок 13:
Починаючи з VI ст. н. е. у Південному Сибірі і Центральній Азії створилися давньотюркські держави-поселення: Уйгурський, Тюркський, Кимакський та Киргиський каганати. У їх підпорядкування попав і Західний Сибір, тому еміграція тюркських племен продовжувалася. Інтенсивне заселення Барабинського степу кимаками та кипчаками почалося після занепаду в ХІ ст. Кимакського каганата.
Таким чином, етногенез сибірських татар до створення своєї держави був важким, адже навіть після створення держави продовжувалася еміграція тюрків, а пізніше – [[татари Поволжя|татар Поволжя]] і [[татари Приуралля|Приуралля]]. Науковці стверджують, що сибірські татари кінця ХІХ – початку XX ст. разом із астраханськими, касимовськими та іншими групами поволзько-приуральських татар об’єднувалися в одну єдиний етнос.
На основі досліджених історичних наукових праць, історик Г. Л.  Файзрахманов стверджує, що результатом створення державності сибірських татар являється високим внутрішньодержавним розвитком населення Західного Сибіру. Перше державне утворення предків сибірських татар виникло біля річки [[Ішим]] після занепаду [[Кимакського каганату]] на початку ХІІ ст. Другою татарською державою в Західному Сибірі було [[Тюменське ханство]], яке утворилося в 20-х р. ХІІІ ст., набрала ваги за Тайбуги (сер. XIV ст.), у 1563 році після смерті останнього володаря Едігера приєдналося до Сибірського ханства. Остання держава сибірських татар — [[Сибірське ханство]] — виникло в 1495  р., а вже в XVI  ст. воно було приєднане до Російської імперії.
(Слід зазначити, що корінні сибірські татари, до приєднання їх до Росії, як народ мали свою національну мову, культуру, обряди, звичаї, та з роками це все почало втрачатися, так і зникли деякі обряди та звичаї народу,а також їх діалект.)
У кінці XX ст. корінні сибірські татари починають більше цікавитися своїм походженням, тим самим почала зростати їхня [[національна свідомість]], зацікавленість в історії розвитку своєї мови, культури, до діячів науки, які залишили слід в історії свого народу. Це стрімке пробудження призвело до національного руху.