Пірр Епірський: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Dexbot (обговорення | внесок) м Removing Link GA template (handled by wikidata) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
[[Файл:Pirro - Marte.jpg|thumb|right|200px|Пірр Епірський, статуя у [[Капітолійські музеї|Капітолійських музеях]]]]
'''Пірр''' ({{lang-el|Πύρρος}} — букв. ''«Вогняний»'', напевно ознака за кольором волосся, ({{lang-la|Pyrrhus}}), з роду [[Пірріди|Піррідів]], (319/318-272 рр. до н. е.) — [[гегемон]] [[Епірський союз|Епірського союзу]] (у
== Ранні роки ==
Рядок 13:
== Війна з Римом ==
У 281 р. Пірр уклав угоду з тарентійцями що боролися проти Риму і через рік висадився в [[Таранто|Таренті]] з 20 тис. солдатів, 3 тис. вершників, 2 тис. лучників, 500 пращників і 20 бойовими слонами. Крім Тарента, Пірра підтримували [[Метапонт]] та [[Гераклея Луканська|Гераклея]]. Тим часом на південь був посланий [[Консул (Стародавній Рим)|консул]] [[Публій Валерій Левін]], і дві армії зустрілися поблизу Гераклеї, де Пірр здобув важку перемогу. Союзниками Пірра стали грецькі міста [[Кротоне|Кротон]] та [[Локри]], а також декілька італійських племен, внаслідок чого римляни практично втратили контроль над півднем Італії. Пірр став просуватися на північ, попутно сподіваючись зміцнити антиримську коаліцію, але з цього нічого не вийшло, і він перезимував у [[Кампанія|Кампанії]]. Зрозумівши, що війна затягується, Пірр послав до сенату свого парламентера Кінея. Проте один із сенаторів, [[Аппій Клавдій Цек]], запропонував не вести переговорів з ворогом, який усе ще знаходяться на італійськії землі, і війна продовжилася. Навесні 279 р. Пірр атакував римські колонії в Луцеріі та
Рим теж став готуватися до війни, почав карбувати срібну валюту для потенційних союзницьких договорів з південноіталійськими греками і вислав на схід дві консульські армії під командою Публія Сульпіція Саверріона і Публія Деція Муза. Поміж Луцерієм і Венузіем, поблизу [[Асколі-Сатріано|Аускула]], вони зустрілися з Пірром, який відкинув їх назад, хоч і не зміг захопити табір. Проте грецькі союзники запізнилися. В армії Пірра почала падати дисципліна, і його лікар навіть запропонував римлянам убити царя. Але консули 278 року [[Гай Фабрицій Лусціній]] і [[Квінт Емілій Пап]] повідомили про це Пірру, жартома додавши, що Пірр, «мабуть, не здатен судити одночасно й друзів, і ворогів». Коли римляни оголосили про свій тимчасовий відхід з Тарента, Пірр у свою чергу оголосив перемир'я і розмістив там гарнізон. Однак це викликало невдоволення місцевих жителів, які зажадали від Пірра або продовження війни, або виведення військ і відновлення [[Статус-кво|статусу-кво]]. Паралельно з цим до Пірра дійшли прохання про висилку підкріплень в обложені [[Карфаген]]ом [[Сіракузи]] і в Македонію та Грецію, у які вторглися [[кельти|кельтські]] племена.
Рядок 23:
== Війна з Антигоном Гонатом ==
Повернувшись на батьківщину, Пірр почав боротьбу зі своїм основним супротивником, Антигоном Гонатом, який панував у всій Македонії та в ряді грецьких міст, у тому числі в Коринфі і Аргосі. Успіх знову супроводжував Пірра. Після декількох битв йому вдалося витіснити Антигона Гоната з Македонії. Перемога, була затьмарена безчинствами найманців Пірра, які розграбували і осквернили могили македонських царів. Це викликало невдоволення населення. Прагнучи зміцнити свій вплив у Греції, Пірр вплутався в боротьбу зі Спартою. Без оголошення війни він вторгся на її територію. Однак Пірр недооцінив твердість і мужність своїх нових супротивників. Він знехтував отриманих ним від спартанців гордим посланням. «Якщо ти бог, — писали спартанці, — то з нами нічого не станеться, бо ми нічим проти тебе не погрішили, якщо ж ти людина, то знайдеться хто-небудь сильніший за тебе!» Пірр обложив Спарту. На допомогу спартанцям підходив загін, посланий Антигоном Гонатом. Тоді Пірр, не закінчивши кривавої суперечки з Спартою, прийняв фатальне рішення — йти на Аргос, де відбувалися чвари між різними групами населення. Пірр швидко йшов до [[Аргос
Він не збавив темпу навіть тоді, коли на його ар'єргард напали спартанці і в сутичці вбили його сина. У глибокій темряві військо Пірра підійшло до стін Аргоса. Скрадаючись, намагаючись не шуміти, воїни входили у ворота, які заздалегідь відкрили прихильники Пірра. Несподівано рух сповільнилося. У низькі ворота не могли пройти бойові слони. Довелося знімати з їх спин вежі, в яких розміщувалися стрільці, потім, вже за воротами, знову ставити вежі на спини гігантів. Ця затримка і шум привернули увагу аргосців, і вони зайняли укріплені місця, зручні для відбиття нападу. Одночасно аргосці відправили гінця до Антигона з проханням надіслати підкріплення. Зав'язалася нічна битва. Обмежені вузькими вулицями і численними каналами, що прорізали місто, піхотинці і кінні воїни з труднощами просувалися вперед. Роз'єднані групи людей в тісноті і темряві билися кожна за себе, не отримуючи наказів командувача. Коли розвиднілося, Пірр побачив весь цей безлад і занепав духом. Він вирішив, поки не пізно, почати відступ. Однак у цій обстановці частина воїнів продовжувала бій. Пірр успішно відбивав натиск ворогів, але потім його відтіснили на вузьку вулицю. Там зібралося багато людей, які, притиснуті один до одного, ледве могли битися. Під час сутички кинута з даху черепиця потрапила в незахищену нижню частину шиї Пірра. Впавши на землю, Пірр був оточений аргосцями і убитий.
Рядок 36:
[[Категорія:Епір]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Померли 272 до н. е.]]
| |||