Народився [[15 квітня]] [[1899]] року в с. [[Котельва (смт)|Котельва]] [[Харківська губернія|Харківської губернії]]. Служив у [[Російська імператорська армія|російській арміїРІА]], зокрема в 4-му запасномуполку полкурезерву, який до [[1917]]-го року базувавсядислокувався в [[Житомир]]і.
Як член Ради [[Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка|Українського військового клубу ім. гетьмана Павла Полуботка]] Юрій Артюшенко організував у [[Житомир]]іЖитомирі 1-шу українську сотню. В [[1918]]–[[1919]]1918–1919-му роках воював у [[Запорізька група армії УНР|Запорізькій дивізії]]. Після незаконного арешту [[полковник]]а [[Болбочан Петро Федорович|Петра Болбочана]] на знак протесту покинув «регулярне» військо і пішов у повстанці.
[[1925]] року разом з [[Сціборський Микола|Миколою Сціборським]] та іншими однодумцями засновнував у [[Подєбради|Подєбрадах]] [[Легія Українських Націоналістів|Легію українських націоналістів]]. Коли виникло питання про організаційне вітання, саме Юрій Артюшенко запропонував використати вітання [[Чорні запорожці|чорношличників]]: ''«[[Слава Україні|Слава Україні!]]» — «Козакам слава!»''. Пропозицію товариство прийняло, але з уточненням — відповідати треба було: ''«[[Слава Україні|Героям слава!]]»''
Випускник [[Українська господарська академія|Української господарської академії]] в Подєбрадах. Член [[ОУН]]. [[1934]] року на вимогу польської влади уряд [[ЧСР]] відмовив йому у праві проживання. Жив у [[Німеччина|Німеччині]], [[Румунія|Румунії]], [[Болгарія|Болгарії]], [[Туреччина|Туреччині]], [[Греція|Греції]], [[Італія|Італії]], знову в [[Німеччина|Німеччині]], де нарештізрештою [[1937]] року легалізувався. Від [[1950]] р. — у [[США]]. Співпрацював із різними українськими виданнями ([[Самостійна Україна (журнал)|«Самостійна Україна»]], [[Українське слово|«Українське слово»]], [[Новий шлях (газета)|«Новий шлях»]], [[Свобода (газета)|«Свобода»]] та [[Наш клич (Аргентина)|«Наш клич»]]). [[1966]] року в [[Чикаго]] вийшли його спогади «Події і Люди на моєму шляху боротьби за Державу. 1917–1966».
Військове звання — [[сотник]] [[Армія УНР|Армії УНР]] (з [[1 червня]] [[1921]]; підвищений [[1961]]), [[майор]].
