Британський Гонконг: відмінності між версіями

'''Гонконг''' ({{Lang-en|British Hong Kong}}; {{Китайська|英屬香港|英属香港}}英屬香港<span>,</span>&#x20;[[Спрощені ієрогліфи|спр.]]<span> </span>英属香港) — [//ru.wikipedia.org/wiki/Коронная_колония [британська коронна колонія]], а потім [[Британські заморські території|залежна територія]] з [[1841]] по [[1997|1997 рік]].

Найбільш ранні виявлені людські поселення на території сучасного Гонконгу відносяться до [[Палеоліт|палеоліту]]. Цей регіон увійшов до складу [[Китайська Народна Республіка|Китаю]] під час правління династії [[Династія Цінь|Цінь]], а за часів династій [[Династія Тан|Тан]] і [[Династія Сун|Сун]] служив торговим портом і військово-морською базою. Першим європейцем, чий візит в цей регіон був задокументований, був португалець [//ru.wikipedia.org/wiki/Жоржи_Альвареш [Жоржі Альвареш]] в [[1513|1513 році]]<ref>Porter, Jonathan. [1996] (1996). </ref><ref>Edmonds. [2002] (2002) China and Europe ThSince 1978: A European Perspective. </ref>. Після відкриття філії [[Британська Ост-Індська компанія|Британської Ост-Індської компанії]] у [[Гуанчжоу|Кантоні]] ([[Гуанчжоу]]) у регіоні стало зростати присутність британців.

З початку XIX століття британці починають активно ввозити до [[Китай|Китаю]] [[опіум]]. У [[1839|1839 році]] [[Династія Цін|цінський]] двір наклав заборону на ввезення опіуму, і [[Велика Британія|Великобританія]] почала проти [[Китай|Китаю]] [[Перша опіумна війна|Першу Опіумну війну]]<ref name="Wiltshire">Wiltshire, Trea. </ref>. Острів Гонконг був вперше окупований британцями в [[1841|1841 році]], а в кінці війни в [[1842|1842 році]] офіційно перейшов під британський суверенітет згідно [[Нанкінський договір|Нанкінському договором]]<ref>{{ВТ-ВЕС|Гонг-Конг}}</ref>. Ще через рік на острові було засновано місто [[:en:Victoria, Hong Kong|Вікторія]]&#x20;<span class="ref-info" style="font-size:85%; cursor:help; color:#888;" title="на английском языке ">(англ.)</span>рос., а територія отримала офіційний статус колонії корони (відповідає нинішнім «заморських територій»). У [[1860|1860 році]] після поразки [[Китайська Народна Республіка|Китаю]] у [[Друга опіумна війна|Другій Опіумній війні]] території [//ru.wikipedia.org/wiki/Цзюлун_(полуостров) Коулунского півострова] на південь від Баундари-стріт і [[Цзюлун|острови Каменерізів]] були передані у вічне володіння [[Велика Британія|Великобританії]] згідно з [//ru.wikipedia.org/wiki/Пекинский_англо-китайский_договор_(1860) Пекінським договором]. У [[1898|1898 році]] [[Велика Британія|Великобританія]] взяла у [[Китайська Народна Республіка|Китаю]] в оренду на 99 років прилеглу територію на півночі Коулунского півострова й острів [[Лантау|Ланьтау]], які отримали назву [[Нові Території (Гонконг)|Нові Території]].

Гонконг був оголошений [[порто-франко]], щоб полегшити виконання ролі грузоперевалочної бази [[Британська імперія|Британської імперії]] в [[Південно-Східна Азія|Південно-Східній Азії]]. У [[1910|1910 році]] відкрилася [//ru.wikipedia.org/wiki/Коулун-Кантонская_железная_дорога [Коулун-Кантонська залізниця]], яка з'єднувала [[Гуанчжоу]] і [[Цзюлун|Коулун]]. Її кінцева станція розташовувалася в районі [//ru.wikipedia.org/wiki/Список_станций_Гонконгского_метрополитена Чімсачей]. В колонії була введена британська система освіти. У XIX столітті місцеве китайське населення мало стикалося з багатими європейцями, що селилися біля підніжжя піку Вікторія<ref name="Wiltshire">Wiltshire, Trea. </ref>.

В ході [[Друга світова війна|Другої світової війни]] [[8 грудня]] [[1941|1941 року]] [[Японська імперія]] напала на Гонконг. [[Гонконзька битва|Гонконгська битва]] закінчилася [[25 грудня]] поразкою британських і канадських сил, які захищали колонію. Під час японської окупації Гонконгу частим явищем була нестача продовольства,посилювалася [[Гіперінфляція|гіперінфляцією]], яка була викликана примусовим обміном валюти на військові банкноти. [//ru.wikipedia.org/wiki/Население_Гонконга [Населення Гонконгу]], до війни складало 1,6 млн осіб, до [[1945|1945 році]] зменшилася до 600 тис.<ref>New York Times. </ref> [[15 серпня]] [[Акт про капітуляцію Японії|Японія капітулювала]], і [[Велика Британія|Великобританія]] відновила [[Державний суверенітет|суверенітет]] над Гонконгом.

У [[1974|1974 році]] була утворена [//ru.wikipedia.org/wiki/Независимая_комиссия_по_предотвращению_коррупции [Незалежна комісія по запобіганню корупції]], якій вдалося звести до мінімуму [[Корупція|корупцію]] в державному апараті. Після початку [//ru.wikipedia.org/wiki/Политика_реформ_и_открытости реформ в Китаї] в [[1978|1978 році]] Гонконг став основним джерелом іноземних інвестицій в [[Китайська Народна Республіка|Китай]]. Через рік впритул до північної межі Гонконгу на території провінції [[Ґуандун|Гуандун]] була утворена перша в [[Китайська Народна Республіка|Китаї]] особлива економічна зона [[Шеньчжень]]. Текстильна та виробнича складова в [[Господарство|економіці]] Гонконгу поступово зменшувалася, віддаючи першість [[Фінанси|фінансів]] та банківського сектору. Після закінчення [[Війна у В'єтнамі|В'єтнамської війни]] в [[1975|1975 році]] владі Гонконгу знадобилося ще 25 років для вирішення проблеми повернення на батьківщину в'єтнамських біженців.

У [[1990|1990 році]] був затверджений [//ru.wikipedia.org/wiki/Основной_закон_Гонконга [Основний закон Гонконгу]], який повинен був виконувати роль [[Конституція|конституції]] після передачі суверенітету. Незважаючи на серйозні заперечення [[Пекін|Пекіна]], останній [//ru.wikipedia.org/wiki/Губернатор_Гонконга [губернатор Гонконгу]] Кріс Паттен провів реформу процесу вибору [//ru.wikipedia.org/wiki/Законодательный_совет_Гонконга[Законодавча рада Гонконгу|Законодавчої ради Гонконгу]], [[Демократія|демократизувавши]] його. [[Передача Гонконгу КНР|Передача суверенітету над Гонконгом]] була здійснена опівночі [[1 липня]] [[1997|1997 року]], її супроводжувала урочиста церемонія передачі Гонконгу в Центрі конгресів і виставок Гонконгу. Першим Головним [[Міністр|міністром]] Адміністрації САР Гонконг став [//ru.wikipedia.org/wiki/Дун_Цзяньхуа [Дун Цзяньхуа]].