Полонський порцеляновий завод: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: '''Полонський фарфоровий завод''' - підприємство з виготовлення фарфорової продукції. ==... |
MobyBot (обговорення | внесок) м →Історія: replaced: біля 9 → близько 9 (2) |
||
Рядок 4:
Наприкінці 80-х років XIX ст. на землях Полонщини, багатих сировинними запасами каолінів, польових шпатів, кварцу, почали виникати фарфорово-фаянсові виробництва. Це були невеликі кустарні майстерні, згодом фабрики, першу з яких заснував фабрикант М. Шапіро в 1889 році.
З 1897 року новий власник фабрики купець-підприємець А. Зусьман спрямував виробництво виключно на випуск фаянсового посуду, а з 1901 року – санітарного фаянсу. Згідно даних «Пам’ятної книги Волинської губернії за 1907 рік» на фабриці вже працювало
У 1916 році на фабриці відбувся масовий довготривалий страйк. Страйкуючі вимагали встановити десятигодинний робочий день, підвищення заробітної плати та оплати за час хвороби, забезпечення спецодягом. Революційні події в Російській імперії та громадянська війна вплинули на хід виробництва. З 1919 року воно стало занепадати за відсутністю ринків збуту. Остаточного руйнування фабрика зазнала у 1922 році, коли Волинський окружний продовольчий комітет на її території влаштував скотоприймальний пункт.
Рядок 24:
Наприкінці 70-х років мав місце спад виробництва. Орієнтація підприємства на валовий випуск продукції призвела до скорочення асортименту і уповільнена впровадження нових високохудожніх виробів. Назріла необхідність в перебудові роботи заводу. У 1985 році цей процес очолив А. М. Суріков.
У стислі строки розширили масозаготівельний цех, запровадили сумісний помел із використанням дубрівської сировини. Основне місце зайняло переобладнання формувального і пічного цехів, де було встановлено формувально-сушильні агрегати з накопичувачами. Протягом 1985-1987 рр. газифіковано всі теплові агрегати. Це дало можливість позбутися загазованості приміщень і підвищити білизну виробів на 4-5%. А введення в експлуатацію газопроводу дало змогу розвивати газифікацію всього привокзального масиву міста. В цей час зайнятість на виробництві становила
Розпад Радянського Союзу став новим випробуванням для заводу. Було втрачено централізований ринок збуту продукції, розірвано виробничо-економічні зв’язки з постачальниками сировинних матеріалів. Відбулись зміни в управлінні економікою – керівником заводу обрано Л. В. Пулковську. Вона створила нову команду спеціалістів, зусилля яких були направлені на збереженнч виробництва та забезпечення його стабільної безперервної роботи в нових ринкових умовах.
| |||