Період Едо: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 163:
У [[1792]] році (4 році [[Кансей (ненґо)|Кансей]]) посольство [[Російська імперія|Російської імперії]] на чолі з Лаксманом запропонувало японцям укласти торговий договір, але сьоґунат відмовився. У відповідь росіяни атакували японські поселення на півдні [[Сахалін]]у і [[Курильські острови|Курильських островах]]. З остраху перед іноземним вторгненням з півночі, самурайський уряд поставив під свій безпосередній контроль острів Хоккайдо, який до того часу знаходився у володінні [[Мацуе-хан]], і відрядив дослідницькі експедиції під проводом [[Кондо Дзюдзо]] і [[Мамія Ріндзо]] до Сахаліну і ріки [[Амур (ріка)|Амур]] з метою розвідати потенціал агресивного сусіда.
 
Окрім Росії до Японії почали приставати кораблі [[Велика Британія|ВеликобританіїВеликої Британії]], яка розпочала гонитву за колоніями в Азії. У [[1808]] році (5 році [[Бунка (ненґо)|Бунка]]) британський корабель «Фентон» атакував голландську факторію у Нагасакі, вимагаючи її передачі і тим самим втягуючи японський нейтральний уряд у конфлікти далекої Європи. Також японців часто турбували судна [[США]], які вимагали води і палива.
 
У відповідь на агресію і нехтування японськими законами сьоґунат видав у [[1825]] році (8 році [[Бунсей(ненґо)|Бунсей]]) «[[Закон про відбиття іноземних кораблів]]», спрямований на посилення берегової оборони і дотримання курсу ізоляції. Проти такої політики виступили ряд японських вчених-західників, такі як [[Такано Тьоей]] і [[Ватанабе Кадзан]], яким був відомий справжній [[військовий потенціал]] іноземних держав і можливі наслідки для Японії у разі війни з ними. Однак центральний уряд придушив цю опозицію.
Рядок 225:
[[Файл:KagoshimaShelling.jpg|thumb|270px|right|Сацумсько-британська війна. Обстріл британцями [[Каґошіма|Каґошіми]].]]
 
У [[1858]] році (5 році [[Ансей (ненґо)|Ансей]]) сьоґунат, не дочекавшись дозволу імператорського двору, самовільно уклав [[Японсько-американський договір про дружбу і торгівлю]], за яким відкрив для суден США ще 5 портів — [[Хакодате]], [[Йокогама]], [[Ніїґата]], [[Кобе]] і [[Наґасакі]]. Згодом [[Договори Ансей|подібні договори]] підписали з Нідерландами, Росією, ВеликобританієюВеликою іБританією та Францією. Ці договори були нерівноправними, оскільки японська сторона не могла судити іноземців за своїми законами, а також не мала права встановлювати мито на ввіз товарів з закордону.
 
==== Рух «Шануймо Імператора, виженемо варварів» ====
Рядок 233:
 
==== Збройні конфлікти з іноземними державами ====
Разом із [[Тьосю-хан]] впливовою антиурядовою силою стало володіння [[Сацума-хан]]. У [[1862]] році тамтешні самураї зарубали британця, який порушив місцевий звичай, намагаючись пробитися верхи на коні через колону японських вояків. Через цей [[інцидент Намамуґі|інцидент]] спалахнула [[сацумсько-британська війна]], у якій [[Кагосіма|столиця]] Сацума-хану була зруйнована, а ВеликобританіяВелика Британія отримала чималу контрибуцію.
 
У зв'язку з наполегливими вимогами кіотського двору «вигнати варварів» з Японії, 1863 року (3 року [[Бункю (ненґо)|Бункю]]) сьоґунат віддав наказ усім ханам очистити країну від іноземців. Користуючись цим вояки Тьосю-хан потопили іноземні торгові суда, які зайшли в порт Сімоносекі, розв'язавши тим самим [[Сімоносекська війна|нову війну]]. У відповідь, наступного року, об'єднана флотилія Британії, Франції, США і Нідерландів атакувала нападників і захопила прибережні райони їхніх володінь. Тьосю-хан програв цю війну, а іноземні держави, як і рік тому, отримали нові привілеї і контрибуцію.