Регата великих вітрильників: відмінності між версіями

Брати участь в регаті може будь-яке однокорпусне вітрильне судно, що має довжину по ватерлінії понад 9,14 м, і відповідає встановленим вимогам безпеки міжнародної учбовоїнавчальної вітрильної асоціації Sail Training International (STI).

Нині у перегонах беруть участь і приватні яхти, і учбовінавчальні вітрильники ВМС і судна університетів різних країн, і [[Судно-репліка |репліки історичних суден]], що належать мореходним школам і клубам.

Ідея зібрати [[кадет]]ів і юних моряків з різних країн для участі у дружньому змаганні з'явилася в 1953 році. Утілили її в життя Бернард Морган, відставний юрист з [[Лондон]]а, і Педро Теотонiо Перейра, посол Португалії у Великій Британії. У 1956 p. відбулася гонка 20 вітрильників, що збереглися, по маршруту [[Торкі |Торкі, Південна Англія]],&nbsp;— [[Лісабон]], [[Португалія]], яка була задумана як останнє прощання з епохою великих вітрильних суден. Проте громадський інтерес був такий великий, що організатори заснували учбовунавчальну вітрильну асоціацію Sail Training International (STI) для планування майбутніх заходів. Відтоді регата великих вітрильників проводиться щорічно у різних частинах світу, збираючи мільйони глядачів і більше сотні учбовихнавчальних суден.<ref>http://www.sailtraininginternational.org/events/past-events/the-first-tall-ships-race</ref>