'''Транс’європейськіТранс'європейські мережі''' ({{lang-en|Trans-European Networks}}, TEN) — концепція, яка виникла наприкінці [[1980-ті|1980-років]] у зв’язкузв'язку з програмою єдиного ринку. Щоб забезпечити функціонування великого ринку та свободу пересування товарів, капіталів, людей і послуг потрібні добре розвинені національні й регіональні транспортні й комунікаційні мережі, пов’язаніпов'язані між собою сучасною та ефективною інфраструктурою. Транс’європейськіТранс'європейські мережі (ТЄМ) охоплюють три сфери:
* [[Транс'європейські транспортні мережі|транспортні ТЄМ]]: автомобільні та комбіновані перевезення, водні шляхи та морські порти, швидкісна європейська залізниця. До цієї ж категорії відносять інформаційні системи керування транспортом, наприклад, нова супутникова система визначення географічного місцеположення “«[[Галілео (супутникова навігація)|Галілео]]”»;
* енергетичні ТЄМ: електро – — та газопостачання. Головною метою в цій галузі є створення єдиного енергетичного ринку та безпека постачання;
* телекомунікаційні ТЄМ: сприяють широкому поширенню електронних послуг на базі телекомунікаційних мереж. Вони є стрижнем ініціативи “«[[Інформаційне суспільство]] для всіх”всіх» у рамках програми “«[[Електронна Європа]]”».
Договір про [[Європейський Союз]] заклав законодавче підґрунтя транс’європейськихтранс'європейських мереж, як ключового елемента створення єдиного ринку та зміцнення економічної і соціальної згуртованості. З огляду на ці завдання, Спільнота розробляє директиви, в яких визначає цілі; пріоритети; проекти, що являють собою спільний інтерес; та широкий спектр заходів у трьох відповідних секторах (транспорт, енергетика і телекомунікації). На період 2000—2006 рр. бюджет, передбачений на проекти ТЄМ становив 4,6 мільярда єврівєвро, до яких слід також додати внески з Європейського фонду регіонального розвитку, Фонду гуртування, Європейського інвестиційного банку та Європейського інвестиційного фонду.
