Арії: відмінності між версіями

'''Арії''', '''Арйани''' (арійці) — стародавні народи [[індоєвропейська мовна сім'я|індоєвропейської мовної сім'ї]]. Назва походить від самоназви «арій» (благородний, світлоносний), яка зустрічається в найдавніших [[Стародавня Індія|індійських]] та [[Іран|іранських]] джерелах. Арії протиставляли себе «нешляхетним» чужинцям «турам», «дхаса».

У багатьох гімнах всіх десяти мандал «Рігведи» (за винятком четвертого) прославляється або згадується могутня ріка Сарасваті, що протікає «від гір до Індійського океану». Шрікант Талагері стверджує, що «Сарасваті згадується набагато частіше, ніж Інд, і грає настільки важливу роль у всій» Рігведі «„Рігведі“, що їй поклоняються як одній з трьох великих богинь».

Згідно вченим, які займаються вивченням навколишнього середовища в доісторичні часи, річка Сарасваті висохла після того, як принаймні дві з її приток, Сатледж і Ямуна, змінили своє русло. «Низка тектонічних подій відвела русло СатледжСатледжу на захід (в Інд), а ЯмунаЯмун на схід (в Ганг) … цим пояснюється зникнення такої могутньої ріки як Сарасваті». Процес завершився близько 1750 року до н. е., але почався він набагато раніше, можливо зі зміщення пластів і величезної повені в період між 1900 і 2100 роками до н. е. П. Х. Франкфорт, використовуючи зображення, отримані з французької супутника SPOT виявив, що величезна ріка Сарасваті існувала в дохарапський період і почала висихати в середині IV тисячоліття до н. е. Під час харапського періоду, складна мережа іригаційних каналів використовувалася тільки в південній частині долини річки Інд. Згідно з цими дослідженнями, датою складання «Рігведи» можна вважати початок IV тисячоліття до н. е.

Однак, в 10-й мандалі «Рігведи», дається список назв річок, ву якому Сарасваті просто згадується, а величається в основному Інд. Це можна пояснити тим, що гімн з останньої, 10-ї мандали «Рігведи», можливо, датується періодом, коли Сарасваті почала висихати (середина IV тисячоліття до н. Е е.) Іі втратила свою перевагу. Більшість вчених сходяться на тому, що 10-а мандала «Рігведи» була складена пізніше.

Практично повна відсутність за межами Індії специфічно індійської мітохондріальної гаплогрупи ДНК виключає переселення з Індії у великому масштабі. Таким чином, дослідження по знаходженню слідів можливої ​​міграції з Індії в основному сфокусовані на Y-хромосомних гаплогрупхгаплогруп.

Y-хромосомна гаплогруппа R2 характеризується ДНК-маркером M124 і рідко зустрічається за межами Індії, Пакистану, Ірану, і південнійпівденної Центральної Азії. За межами південної Євразії, M124 з незвичайно високою чистотою 0,440 був виявлений серед грузинських курманджі, і, з набагато більш низькою чистотою 0,080, серед [[Курманджі (народ)|курманджі]] Туркменістану. M124 з чистотою 0,158 виявлений серед чеченців не може бути прикладом, такоскільки був отриманий ву результаті аналізу всього лише 19 людей. За винятком цих народностей і [[цигани|циган]], M124 не зустрічається в Східній Європі.

Поширення індоєвропейських мов асоціюється з Y-хромосом гаплогрупою R1a1, яка ототожнюється з ДНК-маркером M17. Ківісілд «вважає, що джерелом даної гаплогрупи є південна і західна Азія». Тоді як Генографічного проект Національного географічного товариства визначив, що M17 з'явився «в регіоні сучасної України чи південної Росії». Генетик і антрополог Спенсер Уеллс стверджує, що "«прабатьківщина аріїв знаходитьсялежить за межами Індії. Ми дійсно маємо генетичні докази цього — явні генетичні свідоцтва від ДНК-маркера, який з'явився в південних степах Росії ій України в період з 5000 до 10 000 років тому. Згодом він поширився на схід і південь і проник до Індії через Центральну Азію "». M17 "«показує, що протягом останніх 10 000 років стався масивний генетичний наплив зі степів до Індії. Якщо зіставити ці дані з археологічними свідченнями, то стара гіпотеза про вторгнення степових народів (а не тільки їх мови) стає схожою на правду "».

Опубліковані в 2007 році дослідження С. Шарми підтримують індійське походження лінії R1a1 серед брахманів. Автор вказує на широко поширенепоширену присутність R1a *, спадкової групи, що сталася від R1a1, серед кашмірських брахманів і аборигенів індійського племені цукру. Сенгупта стверджує, що «міграції в період раннього голоцену з північно-західної Індії (включаючи долину річки Інд) передали R1a1-M17 хромосом як центральноазіатських, так і південноазіатських племенам».

Про давньоїдавню міграціїміграцію населення з Y-гаплогрупою R1a1a (M17) з Південної Азії в Європу говорять дослідження Пітера Андерхілла, що побічно підтверджує теорію про вихід предків частини сучасних європейців з Індії.

== Релігія ==

Арійські народи мідної доби, поступ яких простежується на величезних теренах від Північної Європи до Південної Азії, були сонцепоклонниками, що пояснюється їхньою землеробською культурою. У назві золота арійці теж застосовували ознаки сонця – — індоєвропейське „g’holt”«g'holt» означає „блискучо«блискучо-жовтий”жовтий» і одночасно „жаданий”«жаданий», що було використано в германських („gold”«gold») і слов’янськихслов'янських („золт” –«золт» — золото) мовах.