В останній чверті XIX століття багато держав задумалися про переозброєння своїх армій. До того часу найбільш перспективним зразком особистої короткоствольної вогнепальної зброї були [[револьвер]]и, які поєднували в собі достатню простоту конструкції, багатозарядність і надійність. Бельгійське місто [[Льєж]] було одним з європейських центрів збройової промисловості. У ньому з [[1895|1859]] року існувала «Збройна фабрика Еміля і Леона Наган» ([[Nagant|«Fabrique d'armes Emile et Leon Nagant»]]) — невелика сімейна майстерня, що займалася ремонтом голландських револьверів і проектувала свої зразки вогнепальної зброї. Перший револьвер оригінальної конструкції старший брат Еміль представив на випробування бельгійському військовому відомству в 1878 році і він був прийнятий на озброєння як [[офіцер]]ська й [[унтер-офіцер]]ська зброя під назвою «револьвер моделі 1878». Револьвер моделі 1878 був шестизарядним і мав калібр 9 мм, був оснащений «механізмом подвійної дії». Для унтер-офіцерів [[Піхота|піхоти]], [[Кіннота|кінноти]] і допоміжного складу за завданням керівництва бельгійської армії була розроблена модель того ж револьвера зі свідомо погіршеними бойовими якостями: шляхом уведення додаткової деталі була виключена можливість стрільби «самозводом», після кожного пострілу доводилося заново зводити [[курок]]. Цей варіант отримав найменування «9-мм револьвер Наган М/1883». Було випущено ще кілька модифікацій револьвера різних калібрів і довжин ствола. Незабаром Еміль Наган в результаті хвороби майже повністю втратив зір і основні роботи по удосконаленню конструкції зробив Леон Наган.
