Росіяни на Закарпатті: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 5:
== Закарпатські росіяни до 1944 року ==
Першим відомим
Імовірно він емігрував з Росії як учасник [[Декабристи|декабристського]] повстання. В Ужгороді він заснував хор і був близький до будителя [[русин]]ів [[Духнович Олександр Васильович| Значною була російська емігрантська громада після громадянської війни. Напередодні Другої світової війни в Закарпатті було близько 2 тисяч росіян. Серед них було багато освічених людей, які залишили після себе в жителів краю добру пам'ять.
П. П. Милославський пропагував російську народну пісню і православні співи, був музикознавцем, вже після входження Закарпаття до складу [[УРСР]] очолив відомий Закарпатський народний хор. Хор і в наш час виконує зібрані і аранжовані ним твори. В Ужгороді діє Фонд ім. Милославського.
Л. С. Панкратова-Ільяшенко, актриса театру [[Мейєрхольд Всеволод Емільович|Всеволода Мейєрхольда]], вела театральну студію, а в післявоєнному Закарпатті організовувала театри.
Російські емігранти працювали в русинській організації
Помітним діячем російської еміграції в Закарпатті був о. [[Коломацький Всеволод Володимирович|Всеволод Коломацький]], втім, за національністю він був українцем. Під час Першої світової війни він воював у Карпатах, а пізніше став священиком на Мукачівщині.
[[Архімандрит Василій (Самарій)|Архімандрит Василій]] (Пронін) переїхав в Закарпаття в 1939, і вже в післявоєнні роки став настоятелем Мукачівського жіночого монастиря; він займався також і археологією. Російський іженер-будівельник Панкратов брав участь у спорудженні адміністративної будівлі в Ужгороді (нині Білий дім), а інженери Баренблат і Лосієвський будували канал Невицьке — Ужгород, ужгородську електростанцію, міст у В. Бичкові та інші споруди в Закарпатті.
== Період УРСР (1944–1991) ==
| |||